Рішення

від 06.07.2021 по справі 924/238/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2021 р. Справа № 924/238/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д. при секретарі судового засідання Сорока Д.В. розглянувши матеріали

за позовом Міністерства оборони України, м.Київ

до Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

- Підприємства "Центр соціально - трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада", м.Хмельницький

- Професійно - технічного навчального закладу - Хмельницька об"єднана технічна школа товариства сприяння обороні України, м.Хмельницький

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Квартирно - експлуатаційний відділ, м.Хмельницький

про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування записів на речові права

Представники сторін:

Від позивача: Козачук І.М. (в режимі відеоконференції);

Від відповідача 1: не з"явився;

Від відповідача 2: Сис Л.П. - керівник "Центр соціально - трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада";

Ксьондзик Ю.Ю. - представник за довіреністю від 29.06.2021р.

Від відповідача 3: Пахарук О.А. - Професійно - технічного навчального закладу - Хмельницька об"єднана технічна школа товариства сприяння обороні України;

Від третьої особи: Марків Ю.С. - згідно наказу №48 від 22.04.2020р. (в режимі відеоконференції)

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть:

Ухвалою суду від 25.03.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 07.07.2020р. призначено по справі №924/238/20 земельно-технічну експертизу для визначеності приналежності та розташування спірних земельних ділянок, проведення якої доручити експертам Хмельницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, яке знаходиться за адресою: 29013, м.Хмельницький, вул. Володимирська, 109, код: 02883096.

Провадження у справі №924/238/20 зупинено до отримання результатів експертизи.

07.04.2021р. матеріали справи №924/238/20 повернулись до суду разом із висновком експерта №2258/20-26 1025/1026/21-26 від 07.04.2021р.

Ухвалою суду від 11.05.2021р. поновлено провадження у справі №924/238/20 та закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Присутній в судовому засіданні представник позивача (в режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав та з урахуванням поданого уточнення позовних вимог від 07.06.2021р. просив суд:

1.Витребувати земельну ділянку загальною площею 3,0001 га, кадастровий номер 6810100000:27:002:0111, що розташована по вулиці Митрополита Шептицького, 69 А (Раскової, 69 А) в місті Хмельницький з незаконного володіння Хмельницької міської ради (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код ЄДРПОУ - 33332218) у власність держави в особі Міністерства оборони України (03168, м.Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ - 00034022).

2.Витребувати земельну ділянку загальною площею 0,8 га, кадастровий номер 6810100000:27:002:0200, що розташована по вулиці Митрополита Шептицького, 71/1 (Раскової 71/1) в місті Хмельницький з незаконного володіння Хмельницької міської ради (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код ЄДРПОУ - 33332218) у власність держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ - 00034022).

3.Скасувати державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,8 га з кадастровим номером 6810100000:27:002:0200 Підприємства «Центр соціально-трудової, медичної та психологічної реабілітації інвалідів «Відрада», код ЄДРПОУ: 32929231, країна реєстрації: Україна, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Митрополита Шептицького, 71/1 (Раскової, 71/1) з одночасним припиненням такого права.

4.Скасувати у Державному земельному кадастрі про право власності та речові права на земельну ділянку загальною площею 3,0001 га з кадастровим номером 6810100000:27:002:0111, що розташована по вулиці Митрополита Шептицького, 69 А (Раскової, 69 А) в місті Хмельницький запис щодо передачі ії в постійне користування Професійно-технічному навчальному закладу - Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні України.

Представник позивача вважає, що спірні земельні ділянки незаконно, безпідставно, за відсутності відповідних повноважень Хмельницькою міською радою було передано в постійне користування, а саме:

- земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:27:002:0111 площею 3,0001 га за своїм цільовим призначенням відведена для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти (комунальна власність), правом постійного користування наділений "Професійно-технічний навчальний заклад - Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні України", код ЄДРПОУ (02723180);

- земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:27:002:0200 площею 0,8 га за своїм цільовим призначенням відведена для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, правом постійного користування наділено Підприємство "Центр соціально-трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада" (код ЄДРПОУ 32929231).

Представник відповідача 1 Хмельницької міської ради в засідання суду не з"явився, однак у поданому відзиві на позов, проти задоволення позовних вимог заперечував, зокрема зазначив, що земельні ділянки по вул. Шептицького, 69А та вул. Шептицького, 71/1 перебувають в постійному користуванні відповідно в професійно-технічного навчального закладу - Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні Україні та Підприємства «Центр соціально-трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів «Відрада». Отже, володільцями земельної ділянки по вул. Зенітній, 9 є зазначені юридичні особи, підстави набуття яких на вказані земельні ділянки, а саме, рішення Хмельницької міської ради від 03.11.2010р. № 14 та від 09.02.2011р. № 28 є чинними.

Надані позивачем докази на думку відповідача 1 в розумінні приписів ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України є односторонніми доказами, мають інформативний характер, не є експертним висновком, інформація, викладена у них не містить обґрунтувань та не підтверджена відповідними доказами, що не може достеменно свідчити про те, що спірні, земельні ділянки накладаються на частину земельної ділянки Хмельницького стрілецького стенду.

Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна по вул. Шептицького, 71/1 за позивачем проведена лише 24.09.2019р.. Позивач не надає належних доказів, які б свідчили що саме ці об`єкти знаходяться на земельній ділянці, яка передана в постійне користування третій особі - професійно-технічному навчальному закладу - Підприємству «Центр соціально-трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів «Відрада».

Міністерство оборони України відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України отримало право на оформлення земельної ділянки, проте до Хмельницької міської ради про передачу земельної ділянки не зверталося, відповідну землевпорядну документацію не надало.

Представник відповідача вважає, що Хмельницька міська рада ніяким чином не порушує права позивача, а тому відсутній предмет спору та спір в цілому.

Позивач просить скасувати у Державному земельному кадастрі запис про право власності на речові права на земельну ділянку щодо передачі її в постійне користування професійно-технічному навчальному закладу - Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні Україні. Проте, відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Державний земельний кадастр не є ресурсом, в якому реєструються речові права. Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. За нормами ст. 9 Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. При цьому, втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки відповідно до норм, встановлених частиною 8 статті 9 та частиною 2 статті 24 Закону. Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051. Відповідно до частини 6 статті 16 Закону кадастровий номер скасовується лише у разі скасування, державної реєстрації земельної ділянки. Згідно ст. 24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок, якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника. Аналогічні підстави для скасування державної реєстрації земельних ділянок містить пункт 114 Поряду ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. № 1051. Виходячи з вищенаведеного, для скасування державної реєстрації земельних ділянок необхідні правові підстави, в перелік яких не входить зазначені в позові.

Присутній в засіданні суду представник Професійно - технічного навчального закладу - Хмельницька об"єднана технічна школа товариства сприяння обороні України просив суд у позові відмовити, зокрема зазначив наступне.

Професійно - технічний навчальний заклад «Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні України» здійснює навчання та підготовку водіїв транспортних засобів (професійно - технічна освіта).

Дана земельна ділянка з кадастровим номером: 6810100000:27:002:0111 була надана професійно - технічному навчальному закладі «Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні України» по вул.Раскова, 69а для будівництва автодрому.

13 серпня 2008 року між професійно - технічним навчальним закладом «Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні України» та ТзОВ «Асфальт -ДПМ» та ФОП Дубас Віталієм Олександровичем було укладено договір №13 про будівництво автодрому за вищевказаною адресою.

Відповідно до умов укладеного договору №13 від 13.08.2008 року професійно - технічним навчальним закладом «Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні України» було здійснено оплату за виконані роботи у сумі 577 851,74 грн.

Згідно рішення чергової 24 сесії Хмельницької міської ради №32 від 08.04.2009 року «Про затвердження матеріалів вибору земельних ділянок та надання дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок під будівництво об`єктів містобудування» земельна ділянка по вул. Расковї 69а, було надано дозвіл на розроблення проектів відведення земельних ділянок під будівництво автодрому.

Позивач у позовній заяві вважає, що в даному випадку підлягає застосуванню норма п. 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил від 29.08.2002 року та наводить редакцію вказаного порядку від 09.10.2014 року.

Однак на думку відповідача, правильним було б застосувати порядок в редакції станом на дату прийняття рішення виконавчого комітету ХМР № 1070 -10.09.2008 р.

Відповідно до п. 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил в редакції на час виникнення спірних правовідносин щодо Професійно -технічного навчального закладу «Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні України» Передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням: 1) Кабінету Міністрів України - щодо цілісних майнових комплексів; 2) Міноборони - щодо: іншого окремого індивідуально визначеного майна; житлового фонду та інших об`єктів соціальної інфраструктури, які перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі цілісних майнових комплексів.

Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно державних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення), майно, що залишилося після закінчення процедури ліквідації державних підприємств, визнаних банкрутами; майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном; майно державних підприємств, що не були продані як єдині майнові комплекси; державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств (ст. 5-1 ЗУ «Про приватизацію державного майна»).

Тобто, земельна ділянка не є окремим індивідуально визначеним майном в розумінні п. 4 вищевказаного Порядку. А тому такий Порядок не може застосовуватися у даній справі.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують правонаступництво третьої особи на стороні позивача від КЕЧ Хмельницького району.

До участі у справі не залучено належного землекористувача, якому виконавчий комітет Хмельницької районної ради депутатів трудящихся рішенням №277-в від 23.12.1975 року затвердив право користування земельною ділянкою площею 2487,6 га.

А відтак і відсутні докази, які б підтверджували набуття за КЕВ м. Хмельницький права постійного користування спірними земельними ділянками.

Позивачем не надано документів, які засвідчили наявність встановлених меж земельної ділянки в натурі.

Позивач до матеріалів справи не долучив належних та допустимих доказів, які б засвідчили наявність встановлених меж земельної ділянки в натурі на території, що відповідають площі Державного акта, згідно якого КЕВ району надано право постійного користування землею.

За аналогічних підстав є необгрунтованими твердження позивача щодо застосування ст. 120 Земельного кодексу України (набуття права власності на майно у 2019 році).

В матеріалах справи відсутні докази виникнення права постійного користування спірною земельною ділянкою за КЕВ.

Відповідно до земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі. Право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та господарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад депутатів трудящих (ст. 20 Земельного кодексу Української РСР (в редакції станом на 1975 рік).

Однак, Державний акт на право постійного користування не був належним чином зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею, оскільки в самому акті відсутній відповідний номер реєстрації, як це передбачено встановленою формою.

Державний акт на право постійного користування від 24.06.2011 року, яким відповідачу передано в постійне користування земельну ділянку, площею 0,800 га. належним чином зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею.

Як вбачається з копії Державного акта на право користування землею 1975 року наданого позивачем, даний акт був виданий на ім`я Хмельницької КЕЧ району Хмельницької області Хмельницькій районній раді народних депутатів, оскільки даний акт не був належним чином зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею, про що свідчить відсутність відповідного номеру реєстрації, як це було передбачено встановленою формою Ради Міністрів СРСР. З наданої копії Державного акта неможливо достовірно встановити, що земельні ділянки яким присвоєно кадастрові номери в результаті поділу земельної ділянки на виконання оспорюваних рішень Хмельницької міської ради, входять до складу земель які зазначені в державному акті, оскільки вказаний акт не містить необхідних координат прив`язки земельної ділянки до місцевості.

В матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про факт встановлення відповідними землевпорядними органами меж наданої Хмельницькій КЕЧ району ділянки в натурі. Відсутні такі документи і відносно третьої особи КЕВ м. Хмельницький.

Позивачем не було надано суду будь-яких документів (витягів) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно які б підтверджували наявність у позивача суб`єктивного права на користування відповідною земельною ділянкою, тощо.

Правовий статус земельної ділянки по вул. Раскової 69а у м. Хмельницькому дозволяв органу місцевого самоврядування здійснювати свої повноваження щодо розпорядження даною земельною ділянкою як об`єктом комунальної власності відповідно вимог чинного законодавства.

Аналогічні додаткові пояснення подані 05.07.2021р. представником Підприємства "Центр соціально - трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада" з приводу земельної ділянки розташованої по вул. Раскової 71/1 у м. Хмельницькому.

Крім цього, у поданих додаткових поясненнях представник Професійно - технічного навчального закладу - Хмельницька об"єднана технічна школа товариства сприяння обороні України просив суд поновити строк на подачу додаткових доказів та долучити їх до матеріалів справи.

У поновлені строку на подачу додаткових доказів слід відмовити, оскільки строк розгляду даної справи закінчується 07.07.2021р., а нормами ГПК України не передбачено розгляду справи більше ніж понад три місяці у загальному позовному провадженні.

Також, представником Підприємства "Центр соціально - трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада" 05.07.2021р. подано суду заяву про застосування пропуску строку позовної давності.

В обгрунтування поданої заяви представником відповідача зазначено, що у своїй позовній заяві позивач посилається на рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 року у справі №18/375, зазначаючи, що спірні земельні ділянки перебували у незаконному користуванні.

Позивач посилається на той факт, що у 2008 році Хмельницька гарнізонна організація товариства військових мисливців та рибалок ЗСУ звернуласть з позовом до Хмельницького БТІ про визнання за нею права власності на нежитлові приміщення спортивно-стрілецького стенду по вул. Расковій 71/1.

Таким чином, знаючи про існування порушення свого права, позивач протягом 18 років не звертався до суду із позовними вимогами про повернення спірних земельних ділянок.

Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики та вирішення виключної правової проблеми під час розгляду справ у спорах за позовами прокурора щодо витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 5 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15 (№ 3-604гс16), а також висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 березня 2018 року у справі № 904/10673/16, про те, що приписи про позовну давність до позовних вимог про витребування майна не застосовуються.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України).

У цивільному законодавстві закріплені об`єктивні межі застосування позовної давності. Вони встановлюються (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 серпня 2018 року у справі № 641/76/17): (а) прямо (ст. 268 ЦК України); (б) опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги (див. п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Статті 387 і 388 ЦК України не вказують на те, що приписи про позовну давність не застосовуються до правовідносин, врегульованих приписами вказаних статей, а ст. 268 цього Кодексу не передбачає, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння належить до вимог, на які позовна давність не поширюється. Крім того, сутність вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не виключає застосування до неї позовної давності.

Тому на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність (ст. 257 ЦК України).

У спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права позивач був зобов`язаний дізнатися (аналогічний висновок викладений у постановах ВСУ від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 і ВП ВС від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц та № 469/1203/15-ц).

Крім того у справі № 914/3224/16 передаючи справу на розгляд Великої Палати, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив про необхідність вирішення питання щодо застосування судами положень статей 256, 261 ЦК при визначенні початку перебігу позовної давності у правовідносинах, що регулюються ст. 388 ЦК, а саме з моменту, коли особа довідалася/або могла довідатися про момент порушення її права, тобто з вибуття майна із власності або користування чи з моменту набуття майна особою, у якої це майно перебуває на час подачі позову.

За результатами розгляду справи Велика Палата дійшла висновку, що з огляду на принципі непорушності права володіння майном початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з власності власника. При цьому Суд зауважив, що строк позовної давності не підлягає поновленню у разі укладання надалі договору купівлі-продажу відповідного майна.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

Представник Підприємства "Центр соціально - трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада", вважає, що позивач знав про порушення своїх прав з дати набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 року у справі №18/375.

Крім того, позивач зобов`язаний був дізнатися про порушення своїх прав, адже в Збройних Силах України має здійснюватися щорічний облік земель, в тому числі і тих, які вибули з їх володіння.

Таким чином, представник Підприємства "Центр соціально - трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада" просить суд у задоволенні позову відмовити.

Аналогічні заяви про застосування пропуску строку позовної давності також, подані представниками Хмельницької міської ради та Професійно - технічного навчального закладу - Хмельницька об"єднана технічна школа товариства сприяння обороні України 06.07.2021р.

07.07.2021р. представником позивача надано суду заперечення на заяву представника Підприємства «Центр соціально-трудової, медичної та психологічної реабілітації інвалідів «Відрада» щодо застосування строку позовної давності, в якому позивач вважає дану заяву такою, що не підлягає задоволенню, оскільки звернулося до суду з позовом в межах строку позовної давності, а міркування відповідача щодо його пропуску є безпідставними виходячи із наступного.

23.02.2004р. відділом державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м.Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказів Господарського суду м.Києва № 18/375 (02-2-18/12485), виданих на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002р. у справі № 18/375, які набрали законної сили 18.11.2003р.

Відповідно до матеріалів виконавчих проваджень №№ 183/15 та 184/15, державним виконавцем боржнику було надано термін для добровільного виконання рішення суду до 01.03.2004р., однак у наданий термін рішення суду боржником виконано не було.

З метою виконання вказаного рішення Міністерством оборони України неодноразово видавалися накази № 276 від 16.07.2004р., №718 від 11.12.2006р., №37 від 27.09.2009р., №302 від 12.06.2010р. «Про утворення комісій для проведення інвентаризації та приимання-передачі майна», однак вимоги зазначених наказів не виконані.

24.01.2011р. судовим рішенням Солом`янського районного суду м.Києва у справі № 1-п492/11 ОСОБА_1 (керівника ТВМР України) у зв`язку з невиконанням рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002р. щодо повернення вказаного майна під управління Міністерства оборони України з чужого незаконного володіння, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.

16.03.2010р. та 31.08.2011р. ТВМР України зверталось до суду з заявами про роз`яснення рішення, в частині виконання дій п. 2 та 3, що стосується проведення інвентаризації майна, зазначеного у п. 2 та щодо повернення з чужого незаконного володіння на користь Міністерства оборони України майна, зазначеного в ч. 3 даного рішення; в частині передачі третій особі мисливських та риболовецьких господарств та в який спосіб; в частині передачі нерухомого майна керівником, якщо за статутом товариства він не має на це повноважень.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 08.09.2011р. роз`яснено, що рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2002 року у справі №18/375 (02-2-18/12485) підлягає безумовному виконанню в порядку та у спосіб, визначеними у резолютивній частині рішення. Крім того, роз`яснено, що керівник ТВМР України не має права не виконати рішення господарського суду у даній справі в частині передачі позивачеві визначеного цим рішенням майна, навіть якщо за статутом товариства він не має на це повноважень. Керівник ТВМР України зобов`язаний виконати рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2002 у даній справі, залишеного в силі постановою Верховного Суду України від 18.11.2003р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012р. апеляційну скаргу Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 26.01.2010р. у справі № 18/375 щодо визнання незаконною постанови ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві від 27.05.2008 року про закінчення виконавчого провадження - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.01.2013р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 р. та ухвалу господарського суду міста Києва від 26.01.2010 р. у справі № 18/375 скасовано, а справу передано до господарського суду міста Києва для нового розгляду скарги Міноборони на дії (бездіяльність) державного виконавця.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2013р. скаргу Міністерства оборони України на дії відділу Державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції в місті Києві при виконанні рішення суду у справі № 18/375 залишено без задоволення.

За результатами оскарження вказаної ухвали судами вищих інстанцій було підтверджено неправомірність дій державного виконавця.

В результаті цього, 05.04.2019р. в межах вказаного виконавчого провадження було проведено виконавчі дії щодо повернення із чужого незаконного володіння Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України на користь Міністерства оборони України майна за адресою: м. Хмельницький, вул. Митрополита Шептицького, 71/1.

Тільки під час проведення реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке було прийняте за актом прийому-передачі від 24.04.2019р., Міноборони стало відомо про права третіх осіб на спірні земельні ділянки.

Набуття права власності на будівлі створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою,

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.04.2019р. у справі № 910/31904/15.

Враховуючи той факт, що оформлення прав на об`єкти нерухомості розпочалось у квітні 2019 року, саме з цього часу позивач мав можливість дізнатись про права третіх осіб па спірні земельні ділянки.

На думку позивача твердження щодо пропуску строку позовної давності є помилковим, оскільки до моменту фактичного повернення нерухомого майна у рамках виконавчого провадження Міноборони не могло бути обізнаним про факт прийняття Хмельницькою міською радою спірної земельної ділянки у комунальну власність та передачі останньої у користування юридичним особам,

Враховуючи викладене та приписи статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності в даному спорі почався з квітня 2019 року, тобто з моменту, коли Міноборони стало відомо про порушення його прав.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

У володінні Хмельницької міської ради перебувають об`єкти нерухомого майна, а саме:

- земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:27:002:0111 загальною площею 3,0001 га, що розташована по вулиці Митрополита Шептицького, 69 А (Раскової, 69 А) в місті Хмельницький;

- земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:27:002:0200 загальною площею 0,8 га, що розташована по вулиці Митрополита Шептицького, 71/1 (Раскової, 71/1) в місті Хмельницький.

Вищезазначені земельні ділянки входять до земельної ділянки загальною площею 9 га, яка виділена під будівництво спортивно-стрілецького стенду.

Спірні земельні ділянки сформовані на території Хмельницького стрілецького стенду, що належав колишньому Військово-мисливському товариству Збройних Сил СРСР.

Виконавчий комітет Хмельницької районної ради депутатів трудящих своїм рішенням № 277-в від 23.12.1975р. затвердив право користування за Хмельницькою квартирно-експлуатаційною частиною району (далі-Хмельницька КЕЧ) земельну ділянку загальною площею 2487,6 га, про що видав відповідний Акт на право користування землею.

В подальшому, згідно Наказу начальника Хмельницького військового гарнізону від 26.03.1981р. № 47 «Про відвід земельної ділянки Хмельницькій гарнізонній раді військових мисливців та рибалок під будівництво спортивно-стрілецького стенду» земельна ділянка площею 9 га, була виділена під будівництво стрілецького стенду за рахунок земель військового полігону, закріплених за військовою частиною № НОМЕР_1 .

Зазначена земельна ділянка входить до складу земель полігону «Ружично-Книжківці», що підтверджується схемою закріплення земельних ділянок військової частини № 11828 та закріплена за Хмельницьким вищим артилерійським училищем, підприємством «Військторг» № 405 Хмельницького гарнізону від 15.09.1990р., що підтверджується листом Голови Ради військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу від 29.06.1984р..

Відвід земельної ділянки для будівництва спортивно-стрілецького стенду 06.04.1981р. був затверджений заступником командувача Прикарпатського військового округу, внаслідок чого 03.01.1989р. було затверджено Титульний список капітального будівництва на 1989 рік об`єктів стенду.

На підставі вищезазначеного, між Радою військово-мисливського товариства Червоноармійського Прикарпатського військового округу та військовою частиною № 01393 був укладений Договір підряду № 6 від 19.05.1989 р. на капітальне будівництво приміщень та огорожі стенду з військовою частиною № 10393.

Протягом 1981-1989 років були проведені всі необхідні будівельні роботи внаслідок чого в період з 23.12.1985р. по 22.12.1989р. об`єкти стрілецького стенду та огорожі були прийняті в експлуатацію згідно акту державної приймальної комісії.

Внаслідок завершення будівництва стрілецького стенду було складено Акти приймання в експлуатацію комісією завершеного будівництва від 22.12.1989р. та 24.12.1990р.

Схема розташування будівель і споруд стрілецького стенду свідчить про розташування завершених будівництвом споруд на зазначеній земельній ділянці площею 9 га по вулиці Митрополита Шептицького, 71/1 (Раскової, 71/1) в м. Хмельницькому в межах державного Акту на право постійного користування, виданого - на підставі рішення Хмельницького виконавчого комітету Хмельницької районної ради від 23.12.1975р. за № 277-В.

Відповідно до актів прийому в експлуатацію комісією закінченого будівництва від 22.12.1983р., 23.12.1985р. та 24.12.1990р. на спірних земельних ділянках перебувало 17 будівель та споруд, однак на даний час залишились будівлі та споруди, а саме пультова (В) пл.2,8 кв.м, пультова (Е) пл. 2,7 кв.м, пультова (Ж) пл. 3,2 кв.м, пультова (К) пл.2,9 кв.м, пускова (Л) пл. 3,3 кв.м, круговий стенд 93-20 пл. 7,1 кв.м, круговий стенд (№1-2) пл. 7,3 кв.м, траншейний стенд (Г) пл. 35,5 кв.м, траншейний стенд (Д) пл. 31,5 кв.м.

З 13.02.2019р. на бухгалтерському та картковому обліку в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Хмельницький перебуває 6 будівель на споруд спортивно-стрілецького стенду згідно Наказу Міністерства оборони України № 58 від 13.02.2019 «Про утворення комісії для проведення інвентаризації та приймання нерухомого майна Хмельницького стрілецького ' стенду, що належало Військово-мисливському товариству Збройних Сил СРСР».

Право власності на зазначені об`єкти нерухомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.09.2019р. державним реєстратором за реєстраційним номером 1924850968101, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою.

Відповідно до досліджень, проведених 24.12.2019р. кваліфікованим інженером-геодезистом Гоштою І.В. (сертифікат № 013528 від 25.10.2017, виданий Інститутом інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури) встановлено, що спірні земельні ділянки знаходяться на території земельної ділянки загальною площею 2687,6 га військового полігону «Ружична-Книжківці» відведених Хмельницькій КЕЧ району та визначених державним актом на право користування землею в 1975 році на підставі рішення Хмельницького виконавчого комітету Хмельницької районної ради від 23.12.1975р. за № 277-В.

Згідно відповіді Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький від 02.12.2019р., спірні земельні ділянки перебувають у складі земель загальною площею 2487,6 га військового полігону «Ружична-Книжківці» відведених Хмельницькій КЕЧ району та визначених державним актом на право користування землею в 1975 році на підставі рішення Хмельницького виконавчого комітету Хмельницької районної ради від 23.12.1975р. № 277-В. До зазначеної відповіді додано план розміщення спірних земельних ділянок в межах в минулому спортивно-стрілецького стенду Товариства мисливців та рибалок Збройних Сил України в м. Хмельницький.

Земельні ділянки, площею 3,0001 га, кадастровий номер 6810100000:27:002:0111 та площею 0,8 га, кадастровий номер 6810100000:27:002:0200, що знаходяться за адресою м. Хмельницький по вулиці Митрополита Шептицького 69 А (Раскової, 69 А) та по вулиці Митрополита Шептицького 71/1 (Раскової, 71/1) входять до вищезазначеної ділянки спортивно-стрілецького стенду.

Відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 05 грудня 2002 року у справі №18/375, залишеним в силі Постановою Верховного Суду України від 18.11.2003р. було задоволено позов і зобов`язано ТВМР України: разом з фахівцями Міноборони здійснити інвентаризацію майна (згідно переліку затвердженому постановою Кабміну від 13.01.1995 № 18, в який входить і Хмельницький стрілецький стенд; повернути зазначене майно із чужого незаконного володіння на користь Міністерства оборони України.

Вказаним рішенням суду, зобов`язано Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України здійснити інвентаризацію та повернути на користь Міністерства оборони України майно, а саме: виробниче мисливсько-риболовецьке об`єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, З магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; Г4 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу. До вказаного переліку крім інших також входив і Хмельницький стрілецький стенд.

На виконання вказаних судових рішень, постановою відділу Державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції м. Києва від 23.02.2004р. відкрито відповідне виконавче провадження, яке триває з 27.02.2019р. у Святошинському районному відділі Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві.

05.04.2019р. в ході примусового виконання рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002р., заступником начальника відділу Першого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області було проведено виконавчі дії щодо повернення із чужого незаконного володіння ТВМР на користь Міноборони майна за адресою м. Хмельницький, вул. Метрополита Шептицького, 71/1, внаслідок чого було підписано акт прийому-передачі майна та встановлено за місцем знаходження майна сторонами виконавчого провадження.

Передача будівель, споруд Хмельницького стрілецького стенду підтверджується відповідним актом від 24.04.2019р., що підписаний уповноваженими особами.

Зважаючи та те, що повернути позивачем земельну ділянку, виділену під будівництво спортивно-стрілецького стенду площею 9 га не вдалося, оскільки Хмельницькою міською радою передано її у постійне користування юридичним особам, позивач звернувся із захистом до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п. 1 статті 23 ГК України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб`єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб`єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Захист порушеного права особи, що вважає себе власником майна, яке було відчужене, можливо шляхом пред`явлення віндикаційного позову до набувача цього майна з підстав, передбачених ст. 387 та ст. 388 ЦК України.

Таким чином, предмет "віндикаційного" позову становить вимога не володіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.).

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Тобто, витребування майна внаслідок віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору, однак він набув право власності на майно добросовісно.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Добросовісність набуття в розумінні ст. 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і який на її відчуження не має права.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного лише у випадках передбачених ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України,

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів. Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №916/2130/15.

Отже, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна від добросовісного набувача.

Предметом спору у даній справі є вимога:

1.Витребувати земельну ділянку загальною площею 3,0001 га, кадастровий номер 6810100000:27:002:0111, що розташована по вулиці Митрополита Шептицького, 69 А (Раскової, 69 А) в місті Хмельницький з незаконного володіння Хмельницької міської ради (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код ЄДРПОУ - 33332218) у власність держави в особі Міністерства оборони України (03168, м.Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ - 00034022).

2.Витребувати земельну ділянку загальною площею 0,8 га, кадастровий номер 6810100000:27:002:0200, що розташована по вулиці Митрополита Шептицького, 71/1 (Раскової 71/1) в місті Хмельницький з незаконного володіння Хмельницької міської ради (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код ЄДРПОУ - 33332218) у власність держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ - 00034022).

3.Скасувати державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,8 га з кадастровим номером 6810100000:27:002:0200 Підприємства «Центр соціально-трудової, медичної та психологічної реабілітації інвалідів «Відрада», код ЄДРПОУ: 32929231, країна реєстрації: Україна, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Митрополита Шептицького, 71/1 (Раскової, 71/1) з одночасним припиненням такого права.

4.Скасувати у Державному земельному кадастрі про право власності та речові права на земельну ділянку загальною площею 3,0001 га з кадастровим номером 6810100000:27:002:0111, що розташована по вулиці Митрополита Шептицького, 69 А (Раскової, 69 А) в місті Хмельницький запис щодо передачі ії в постійне користування Професійно-технічному навчальному закладу - Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні України.

Як вбачається із матеріалів справи у володінні Хмельницької міської ради перебувають об`єкти нерухомого майна, а саме:

- земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:27:002:0111 загальною площею 3,0001 га, що розташована по вулиці Митрополита Шептицького, 69 А (Раскової, 69 А) в місті Хмельницький;

- земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:27:002:0200 загальною площею 0,8 га, що розташована по вулиці Митрополита Шептицького, 71/1 (Раскової, 71/1) в місті Хмельницький.

Вищезазначені земельні ділянки входять до земельної ділянки загальною площею 9 га, яка виділена під будівництво спортивно-стрілецького стенду.

Спірні земельні ділянки сформовані на території Хмельницького стрілецького стенду, що належав колишньому Військово-мисливському товариству Збройних Сил СРСР.

Виконавчий комітет Хмельницької районної ради депутатів трудящих своїм рішенням № 277-в від 23.12.1975р. затвердив право користування за Хмельницькою квартирно-експлуатаційною частиною району (далі-Хмельницька КЕЧ) земельну ділянку загальною площею 2487,6 га, про що видав відповідний Акт на право користування землею.

В подальшому, згідно Наказу начальника Хмельницького військового гарнізону від 26.03.1981р. № 47 «Про відвід земельної ділянки Хмельницькій гарнізонній раді військових мисливців та рибалок під будівництво спортивно-стрілецького стенду» земельна ділянка площею 9 га, була виділена під будівництво стрілецького стенду за рахунок земель військового полігону, закріплених за військовою частиною № НОМЕР_1 .

Зазначена земельна ділянка входить до складу земель полігону «Ружично-Книжківці», що підтверджується схемою закріплення земельних ділянок військової частини № 11828 та закріплена за Хмельницьким вищим артилерійським училищем, підприємством «Військторг» № 405 Хмельницького гарнізону від 15.09.1990р., що підтверджується листом Голови Ради військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу від 29.06.1984р..

Відвід земельної ділянки для будівництва спортивно-стрілецького стенду 06.04.1981р. був затверджений заступником командувача Прикарпатського військового округу, внаслідок чого 03.01.1989р. було затверджено Титульний список капітального будівництва на 1989 рік об`єктів стенду.

На підставі вищезазначеного, між Радою військово-мисливського товариства Червоноармійського Прикарпатського військового округу та військовою частиною № 01393 був укладений Договір підряду № 6 від 19.05.1989 р. на капітальне будівництво приміщень та огорожі стенду з військовою частиною № 10393.

Протягом 1981-1989 років були проведені всі необхідні будівельні роботи внаслідок чого в період з 23.12.1985р. по 22.12.1989р. об`єкти стрілецького стенду та огорожі були прийняті в експлуатацію згідно акту державної приймальної комісії.

Внаслідок завершення будівництва стрілецького стенду було складено Акти приймання в експлуатацію комісією завершеного будівництва від 22.12.1989р. та 24.12.1990р.

Схема розташування будівель і споруд стрілецького стенду свідчить про розташування завершених будівництвом споруд на зазначеній земельній ділянці площею 9 га по вулиці Митрополита Шептицького, 71/1 (Раскової, 71/1) в м. Хмельницькому в межах державного Акту на право постійного користування, виданого - на підставі рішення Хмельницького виконавчого комітету Хмельницької районної ради від 23.12.1975р. за № 277-В.

Відповідно до актів прийому в експлуатацію комісією закінченого будівництва від 22.12.1983р., 23.12.1985р. та 24.12.1990р. на спірних земельних ділянках перебувало 17 будівель та споруд, однак на даний час залишились будівлі та споруди, а саме пультова (В) пл.2,8 кв.м, пультова (Е) пл. 2,7 кв.м, пультова (Ж) пл. 3,2 кв.м, пультова (К) пл.2,9 кв.м, пускова (Л) пл. 3,3 кв.м, круговий стенд 93-20 пл. 7,1 кв.м, круговий стенд (№1-2) пл. 7,3 кв.м, траншейний стенд (Г) пл. 35,5 кв.м, траншейний стенд (Д) пл. 31,5 кв.м.

З 13.02.2019р. на бухгалтерському та картковому обліку в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Хмельницький перебуває 6 будівель на споруд спортивно-стрілецького стенду згідно Наказу Міністерства оборони України № 58 від 13.02.2019 «Про утворення комісії для проведення інвентаризації та приймання нерухомого майна Хмельницького стрілецького ' стенду, що належало Військово-мисливському товариству Збройних Сил СРСР».

Право власності на зазначені об`єкти нерухомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.09.2019р. державним реєстратором за реєстраційним номером 1924850968101, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою.

Відповідно до досліджень, проведених 24.12.2019р. кваліфікованим інженером-геодезистом Гоштою І.В. (сертифікат № 013528 від 25.10.2017, виданий Інститутом інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури) встановлено, що спірні земельні ділянки знаходяться на території земельної ділянки загальною площею 2687,6 га військового полігону «Ружична-Книжківці» відведених Хмельницькій КЕЧ району та визначених державним актом на право користування землею в 1975 році на підставі рішення Хмельницького виконавчого комітету Хмельницької районної ради від 23.12.1975р. за № 277-В.

Згідно відповіді Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький від 02.12.2019р., спірні земельні ділянки перебувають у складі земель загальною площею 2487,6 га військового полігону «Ружична-Книжківці» відведених Хмельницькій КЕЧ району та визначених державним актом на право користування землею в 1975 році на підставі рішення Хмельницького виконавчого комітету Хмельницької районної ради від 23.12.1975р. № 277-В. До зазначеної відповіді додано план розміщення спірних земельних ділянок в межах в минулому спортивно-стрілецького стенду Товариства мисливців та рибалок Збройних Сил України в м. Хмельницький.

Земельні ділянки, площею 3,0001 га, кадастровий номер 6810100000:27:002:0111 та площею 0,8 га, кадастровий номер 6810100000:27:002:0200, що знаходяться за адресою м. Хмельницький по вулиці Митрополита Шептицького 69 А (Раскової, 69 А) та по вулиці Митрополита Шептицького 71/1 (Раскової, 71/1) входять до вищезазначеної ділянки спортивно-стрілецького стенду.

Відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 05 грудня 2002 року у справі №18/375, залишеним в силі Постановою Верховного Суду України від 18.11.2003р. було задоволено позов і зобов`язано ТВМР України: разом з фахівцями Міноборони здійснити інвентаризацію майна (згідно переліку затвердженому постановою Кабміну від 13.01.1995 № 18, в який входить і Хмельницький стрілецький стенд; повернути зазначене майно із чужого незаконного володіння на користь Міністерства оборони України.

Вказаним рішенням суду, зобов`язано Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України здійснити інвентаризацію та повернути на користь Міністерства оборони України майно, а саме: виробниче мисливсько-риболовецьке об`єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; Г4 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу. До вказаного переліку крім інших також входив і Хмельницький стрілецький стенд.

В силу ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, при вибутті майна поза волею власника право власності не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15).

На виконання вказаних судових рішень, постановою відділу Державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції м. Києва від 23.02.2004р. відкрито відповідне виконавче провадження, яке триває з 27.02.2019р. у Святошинському районному відділі Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві.

05.04.2019р. в ході примусового виконання рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002р., заступником начальника відділу Першого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області було проведено виконавчі дії щодо повернення із чужого незаконного володіння ТВМР на користь Міноборони майна за адресою м. Хмельницький, вул. Метрополита Шептицького, 71/1, внаслідок чого було підписано акт прийому-передачі майна та встановлено за місцем знаходження майна сторонами виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом. Відтак, територіальна громада, як власник об`єктів права комунальної власності, делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Судом встановлено, що Хмельницькою міською радою на підставі рішення від 03.11.2010р. № 14 та від 09.02.2011р. № 28, які є чинними передано в постійне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:27:002:0111 площею 3,0001 га за своїм цільовим призначенням відведена для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти (комунальна власність), правом постійного користування наділений "Професійно-технічний навчальний заклад - Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні України", код ЄДРПОУ (02723180) та земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:27:002:0200 площею 0,8 га за своїм цільовим призначенням відведена для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, правом постійного користування наділено Підприємство "Центр соціально-трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада" (код ЄДРПОУ 32929231).

Також, суд звертає увагу, що до матеріалів справи наданий позивачем Державний акт на право користування землею від 23.12.1975 року, який виданий на ім`я Хмельницької КЕЧ району Хмельницької області Хмельницькій районній раді народних депутатів. Однак, даний акт не був належним чином зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею, про що свідчить відсутність відповідного номеру реєстрації, як це було передбачено встановленою формою Ради Міністрів СРСР.

Ухвалою суду від 07.07.2020р. призначено по справі №924/238/20 земельно-технічну експертизу для визначеності приналежності та розташування спірних земельних ділянок.

Крім цього, в матеріалах справи наявний висновок експерта Хмельницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції Українивід 07.04.2021р. згідно якого, земельні ділянки із кадастровими номерами 6810100000:27:002:0111 та 6810100000:27:002:0200 входять в межі земельної ділянки загальною площею 2787,6 га, відповідно до Державного акту на право користування землею від 23.12.1975 року.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується, що позивачем належним чином обґрунтовано підставність заявленого позову щодо витребування від відповідачів спірні земельні ділянки, площею 3,0001 га, кадастровий номер 6810100000:27:002:0111 та площею 0,8 га, кадастровий номер 6810100000:27:002:0200, що знаходяться за адресою м. Хмельницький по вулиці Митрополита Шептицького 69 А (Раскової, 69 А) та по вулиці Митрополита Шептицького 71/1 (Раскової, 71/1) та входять до вищезазначеної ділянки спортивно-стрілецького стенду.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача про правомірність витребування майна саме на користь Міністерства оборони України, як власника спірної земельної ділянки, суд враховує правовий режим землі та компетенцію органу, до повноважень якого віднесено право розпорядження нею.

Як зазначалося вище, представником Підприємства "Центр соціально - трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада" 05.07.2021р. подано суду заяву про застосування пропуску строку позовної давності.

Аналогічні заяви про застосування пропуску строку позовної давності також, подані представниками Хмельницької міської ради та Професійно - технічного навчального закладу - Хмельницька об"єднана технічна школа товариства сприяння обороні України 06.07.2021р.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

При цьому за вимогами статті 261 цього Кодексу початок перебігу строку позовної давності пов`язується не лише з моментом, коли особі, яка звертається за захистом свого права або інтересу, стало відомо про порушення свого права чи про особу, яка його порушила, а також з моментом, коли така особа могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Така ж правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 916/2073/17 та у справі № 916/2403/16.

Суд звертає увагу, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Вказана правова позиція напрацьована усталеною судовою практикою як Верховного Суду України в постановах від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15, так і Верховного Суду, зокрема в постанові від 15.05.2018 у справі № 911/3210/17, від 08.05.2018 у справі №911/2534/17.

Позивач стверджує, що 05.04.2019р. в межах виконавчого провадження було проведено виконавчі дії щодо повернення із чужого незаконного володіння Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України на користь Міністерства оборони України майна за адресою: м. Хмельницький, вул. Митрополита Шептицького, 71/1.

Тільки під час проведення реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке було прийняте за актом прийому-передачі від 24.04.2019р., Міноборони стало відомо про права третіх осіб на спірні земельні ділянки.

Враховуючи той факт, що оформлення прав на об`єкти нерухомості розпочалось у квітні 2019 року, саме з цього часу позивач мав можливість дізнатись про права третіх осіб па спірні земельні ділянки.

На думку позивача твердження щодо пропуску строку позовної давності є помилковим, оскільки до моменту фактичного повернення нерухомого майна у рамках виконавчого провадження Міноборони не могло бути обізнаним про факт прийняття Хмельницькою міською радою спірної земельної ділянки у комунальну власність та передачі останньої у користування юридичним особам,

Отже, позивач стверджує, що довідався про порушення свого права на спірні земельні ділянки лише у квітні 2019 року.

Однак, це твердження позивача спростовується посиланням позивача у позовній заяві на рішення Господарського суду м.Києва від 05.12.2002 року у справі №18/375, зазначаючи, що спірні земельні ділянки перебували у незаконному користуванні.

Позивач посилається на той факт, що у 2008 році Хмельницька гарнізонна організація товариства військових мисливців та рибалок ЗСУ звернуласть з позовом до Хмельницького БТІ про визнання за нею права власності на нежитлові приміщення спортивно-стрілецького стенду по вул. Расковій 71/1.

Таким чином, знаючи про існування порушення свого права, позивач протягом 18 років не звертався до суду із позовними вимогами про повернення спірних земельних ділянок.

Позивач знав про порушення своїх прав з дати набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 року у справі №18/375.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №907/50/16 викладено висновок про те, що оскільки статті 387, 388 Цивільного кодексу України не містять положень про те, що приписи про позовну давність до правовідносин, що врегульовуються цими нормами права, не застосовуються, а положення статті 268 цього Кодексу не передбачають, що вимоги у цій справі відносяться до вимог, на які позовна давність не поширюється, то відповідно за наявності правових підстав для витребування майна від добросовісного набувача відповідно до статей 387, 388 ЦК України мають застосовуватися положення статті 267 цього Кодексу, згідно з якою сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Слід зазначити, що ч.5 ст. 267 ЦК України передбачає, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Проте, позивачем не подано суду поважних причин пропущення позовної давності.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується про порушення права позивача та правомірність заявлених вимог про витребування спірних земельних ділянок, проте, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності, відповідачами заявлено заяви про застосування строку позовної давності, то відповідно в позові слід відмовити за спливом строку позовної давності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Західного апеляційного господарського суду №914/3224/16 від 21.03.2019р.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову у позові..

Судові витрати по справі необхідно покласти на позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.07.2021р.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддруков. 6 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (03168, м. Київ, просп.Повітрофлотський, 6);

3 - відповідачу Хмельницькій міські1й раді, (29000, м. Хмельницький, вул.Гагаріна, 3);

4 - відповідачу Підприємству "Центр соціально - трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада", (29000, м.Хмельницький, вул.М.Залізняка, буд.20/1, кв.58);

5 - відповідачу Професійно - технічному навчальному закладу - Хмельницька об"єднана технічна школа товариства сприяння обороні України, (29000, м.Хмельницький, проспект Миру, 63);

6 - третій особі Квартирно - експлуатаційному відділу, (29006, м.Хмельницький, вул.Героїв АТО, 3/1).