Постанова

від 30.06.2021 по справі 917/144/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 917/144/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О. Р. - головуючого, Вронської Г. О., Стратієнко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В. А.,

представників учасників справи:

прокурора - Янківського С. В.,

Північно-східного офісу Держаудитслужби - не з`явились,

Новокочубеївської сільської ради - не з`явились,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юей.Джо Груп" - не з`явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 (суддя Сірош Д. М.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 (колегія суддів у складі: Шутенко І. А., Слободіна М. М., Сіверіна В. І.,)

у справі за позовом першого заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби

до відповідачів:

1) Новокочубеївської сільської ради,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юей.Джо Груп" (далі - Товариство)

про визнання недійсним рішення тендерного комітету, визнання недійсним договору про закупівлю робіт за бюджетні кошти

ВСТУП

1. Спір у цій справі виник щодо підтвердження прокурором повноважень при зверненні до суду з позовом в інтересах держави в особі державного органу (Північно-східного офісу Держаудитслужби).

2. При розгляді цієї справи Верховний Суд вирішував питання щодо того, чи підтверджені повноваження прокурора відповідно до вимог ст. 23 Закону "Про прокуратуру", якщо відсутні докази направлення прокурором повідомлення про намір звернутися до суду тому органу, який зазначено позивачем, але є докази направлення цим органом прокурору листа про необхідність звернення до суду у зв`язку з вчиненими порушеннями.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Обставини справи

3. 08.06.2018 Новокочубеївською сільською радою (далі - сільрада) оголошено відкриті торги на проведення закупівлі робіт "Розчистка, покращення водності та екологічного стану р. Свинківка на ділянці в межах с. Нова Кочубеївка Новокочубеївської сільської ради Чутівського району Полтавської області".

4. За результатами торгів тендерний комітет сільради визначив Товариство переможцем торгів, сільрада та Товариство уклали договір № 1 від 16.07.2018 на загальну суму 5 099 000 грн.

5. Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області (далі - Держаудитслужба) звернулось до сільради з листом від 15.06.2018 вих. № 20-16-21-6-15/3257 "Про усунення порушень законодавства", в якому зазначено, що тендерна документація не відповідає законодавству у сфері закупівель. Повідомило про необхідність вжити заходи для усунення порушень.

6. 19.06.2018 сільрада направила Держаудитслужбі лист № 194, у якому зазначила, що не вбачає порушень чинного законодавства при проведенні закупівлі.

7. 16.07.2018 Держаудитслужба повторно звернулася до сільради з листом вих. № 20-16-21-6-15/3721 "Про усунення порушень законодавства", у якому зазначила у чому полягає порушення законодавства, повідомила про необхідність вжити заходи для усунення цих порушень.

8. 19.07.2018 сільрада направила Держаудитслужбі лист № 225, у якому знову зазначила про відсутність порушень законодавства і надала відповідну аргументацію на її доводи.

9. У матеріалах справи наявне повідомлення прокурора від 03.01.2019 №05/1-01 вих.19 (у порядку ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру"), адресоване Держаудитслужбі, про намір прокурора звернутися з позовом до суду, але доказів його відправлення прокурором або отримання адресатом суду не надано.

Короткий зміст позовних вимог

10. 23.01.2019 перший заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби звернувся до суду з позовом до сільради та Товариства, в якому просив:

- визнати недійсним рішення тендерного комітету від 03.07.2018 № 3 про визнання переможцем процедури відкритих торгів Товариства та намір укласти з ним договір щодо закупівлі робіт: ДК 021:2015:(CPV 2008)-45200000-9 - роботи, пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об`єктів цивільного будівництва (розчистка, покращення водності та екологічного стану р. Свинківка на ділянці в межах с. Нова Кочубеївка Новокочубеївської сільської ради Чутівського району Полтавської області (згідно ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013);

- визнати недійсним договір про закупівлю від 16.07.2018 № 1 на загальну суму 5 099 000 грн, укладений між сільрадою та Товариством.

11. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведення процедури закупівлі відбулося з порушенням вимог Закону "Про публічні закупівлі", а саме:

- тендерна документація замовника не відповідає вимогам законодавства у сфері закупівель;

- замовник порушив норми абз. 2 ч. 3 ст. 17 Закону "Про публічні закупівлі" в частині визначення строку подання переможцем документів, що підтверджують відсутність підстав, визначених ст. 17 цього Закону;

- тендерна пропозиція учасника-переможця не відповідає вимогам замовника, оскільки встановлено неможливість Товариства виконати відповідні роботи власними ресурсами у зв`язку з відсутністю необхідної матеріально-технічної бази для їх виконання;

- учасник-переможець надав тендерному комітету недостовірну інформацію.

Короткий зміст оскаржуваних рішень

12. Господарський суд Полтавської області ухвалою від 30.01.2019 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; ухвалою від 28.03.2019, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2019, позов залишив без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

13. Верховний Суд постановою від 12.08.2020 касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнив, постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 28.03.2019 скасував; справу № 917/144/19 передав на розгляд до Господарського суду Полтавської області.

14. Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не перевірили наведені прокурором доводи на підтвердження наявності підстав для представництва, неналежного виконання органом Держаудитслужби покладених на нього обов`язків щодо здійснення контролю за законністю проведення публічних закупівель, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, що призвело до передчасного висновку про залишення без розгляду позовної заяви прокурора. Суди невірно застосували положення п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК.

15. Господарський суд Полтавської області 24.11.2020 постановив ухвалу, залишену без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2021, якою позов залишив без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК.

16. Ухвалюючи оскаржувані рішення, з посиланням на положення ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру", суди попередніх інстанцій виходили з того, що:

- прокурор не дотримався визначеного нормами Закону "Про прокуратуру" порядку звернення із позовом в інтересах держави та не надав компетентному органу можливості у розумні строки відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом подання позову про визнання недійсним рішення тендерного комітету та договору про закупівлю робіт за бюджетні кошти;

- матеріали справи свідчать про вжиття позивачем заходів з метою усунення порушень законодавства, а саме: направлення Північно-східним офісом Держаудитслужби на адресу сільради 15.06.2018 та 16.07.2018 листів з вимогою усунути порушення законодавства; сама по собі обставина незвернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави;

- прокурор не надав доказів на підтвердження звернення Держаудитслужби до прокуратури з листом від 14.09.2018 № 20-16-21-2-17/4886 щодо вжиття заходів представницького характеру;

- матеріали справи не містять доказів надсилання прокурором на адресу Північно-східного офісу Держаудитслужби повідомлення від 03.01.2019 № 05/1-01 вих. 19 (у порядку ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру"), про те, що позов в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України до сільради та Товариства буде скеровано до Господарського суду Полтавської області.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

17. 11.03.2021 заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2021, в якій просить їх скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи учасників справи

18. В обґрунтування вимог касаційної скарги заступник керівника Харківської обласної прокуратури посилається на таке:

- суди ухвалили оскаржувані рішення з порушенням ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та неправильним застосуванням ст. ст. 4, 53, 86, 226 ГПК, а тому є незаконними та необґрунтованими, що відповідно до ст. ст. 287, 310 ГПК є підставою для їх скасування;

- ухвалюючи оскаржувані рішення суди не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм, викладених у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 17.12.2020 у справі № 905/120/19;

- згідно з матеріалами справи заступник прокурора Полтавської області подав позовну заяву в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби, а відтак даний орган набув статусу позивача;

- листом від 03.01.2019 № 05/1-01вих-19 прокуратура Полтавської області письмово повідомила Північно-східний офіс Держаудитслужби про підготовку вказаної позовної заяви; зазначений лист наявний в матеріалах справи;

- позовна заява до суду направлена 23.01.2019, а тому прокурор виконав обов`язок попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень; прокурор виконав вимоги закону та набув відповідні процесуальні повноваження (процесуальну дієздатність);

- помилковим є твердження, що прокурор передчасно звернувся до суду, перебрав на себе функції органу, уповноваженого державою захищати відповідні інтереси, підмінивши його;

- з матеріалів справи вбачається та судами встановлено, що Північно-східний офіс Держаудитслужби провів аналіз тендерної документації; листами від 15.06.2018 № 20-16-21-6-15/3257 та від 16.07.2018 № 20-16-21-6-15/3721 повідомив сільраду про виявлені порушення та встановив вимоги щодо їх усунення; такі вимоги не виконано, а наявність порушень не спростовано;

- станом на 03.01.2019 (дата внесення прокурором повідомлення про представництво) минуло більше ніж 6 місяців з дня виявлення Північно-східним офісом Держаудитслужби порушень, зазначених у листах від 15.06.2018 № 20-16-21-6-15/3257 та від 16.07.2018 № 20-16-21-6-15/3721; у розумні строки встановлені порушення не усунуто та вичерпано можливість їх усунення компетентним органом;

- підстав для відтермінування позову не було, оскільки Держаудитслужба не вживала необхідних заходів, а інтереси держави продовжували порушуватися; оспорюваний договір залишався нерозірваним та створювалася загроза безпідставного витрачання бюджетних коштів;

- Північно-східний офіс Держаудитслужби довідався про порушення законодавства відповідачами з моменту проведення аналізу тендерної документації (15.06.2018), однак станом на момент пред`явлення позову (23.01.2019 ) жодних належних заходів щодо захисту інтересів держави не вжив;

- за наявності порушень інтересів держави та факту неналежного здійснення державним органом, покладених на нього обов`язків, у прокурора виникло не лише законне право, а й обов`язок звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним рішення тендерного комітету та договору закупівлі; при цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини нездійснення захисту своїх інтересів позивачем.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

19. Верховний Суд ухвалою від 27.05.2021 відкрив касаційне провадження, розгляд справи за касаційною скаргою призначив на 16.06.2021. Ухвалою від 16.06.2021 відкладено розгляд справи на 30.06.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Залишаючи позов без розгляду, суди виходили з того, що прокурор не дотримався визначеного нормами Закону "Про прокуратуру" порядку звернення із позовом в інтересах держави та тим самим не надав компетентному органу можливості у розумні строки відреагувати на стверджувані порушення інтересів держави.

21. У свою чергу скаржник вважає, що листом від 03.01.2019 № 05/1-01вих-19 прокуратура Полтавської області письмово повідомила Північно-східний офіс Держаудитслужби про підготовку позовної заяви (позовна заява до суду направлена 23.01.2019) та позов подано до суду більше ніж через 6 місяців з дня виявлення Північно-східним офісом Держаудитслужби порушень, зазначених у листах від 15.06.2018 № 20-16-21-6-15/3257 та від 16.07.2018 № 20-16-21-6-15/3721.

22. Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги та вважає, що оскаржувані судові рішення необхідно скасувати, а справу - передати до суду першої інстанції для продовження розгляду, з огляду на таке.

23. Залишаючи позов без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК суди послалися на висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у даній справі, відповідно до яких, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора необхідно вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

24. Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК та ст. 23 Закону "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах

25. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

26. Здійснення захисту неналежним чином проявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

27. Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

28. Таким чином, як невиконання, так й неналежне виконання своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави уповноваженим суб`єктом є рівнозначними підставами для здійснення такого захисту прокурором.

29. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі

№ 912/2385/18 дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

30. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

31. Суди попередніх інстанцій, з посиланням на приписи Закону "Про публічні закупівлі", Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі - Положення) та висновки Верховного Суду, встановили, що Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

32. Також суди попередніх інстанцій встановили, що Держаудитслужба знала про порушення інтересів територіальної громади та держави, про що свідчать листи від 15.06.2018 та від 16.07.2018, скеровані на адресу сільради.

33. Суди попередніх інстанцій зазначені обставини визнали такими, що підтверджують, що позивач не бездіяв, а самостійно вживав заходи досудового врегулювання спору. Верховний Суд вважає, що факти, встановлені судами попередніх інстанцій, навпаки, свідчать про бездіяльність Держаудитслужби, яка, отримавши листи від сільради про те, що сільрада не буде самостійно вживати будь-які заходи для усунення порушень, не зверталася до суду протягом 6 місяців з дня виявлення порушень.

34. Прокурор звернувся до суду лише 23.01.2019, тобто Держаудитслужба мала достатньо часу для реагування на виявлені порушення.

35. Прокурор також посилався в суді першої та апеляційної інстанцій на лист Держаудитслужби, яка 14.09.2018 на запит прокурора від 30.08.2018 №01/7-ск6853вих18 щодо спірної закупівлі надала відповідь про виявлені порушення (лист №20-16-21-2-17/4886), вжиті службою заходи (направлення листів сільраді з вимогами про усунення порушень та інформації до Національної поліції). У цьому листі також зазначила, що направляє прокуратурі цю інформацію для вжиття заходів, при цьому послалася на пп. 20 п. 6 Положення, яке надає право Держаудитслужбі порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства. У судових рішеннях зазначено, що даного листа прокурором до суду першої інстанції надано не було. Водночас, в матеріалах справи такий лист наявний (т.1, а.с. 212-215). Прокурор отримав цей лист 25.09.2018.

36. Враховуючи, що 14.09.2018 Держаудитслужба сама звернулася до прокурора з листом, в якому запропонувала вжити заходи для визнання договору про закупівлю недійсним, то лист прокурора про звернення до суду від 03.01.2019, який є в матеріалах справи, але щодо якого прокурор не надав докази його відправлення Держаудитслужбі, вже не виконував функції першого повідомлення прокурором органу про порушення.

37. У постанові Верховного Суду у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 вказано, що обчислення розумного строку для реагування відповідного органу на повідомлення прокурора повинно враховувати не лише останнє повідомлення прокурора про подання позову до суду, а й попередні листи, направлені прокурором органу, якщо в них міститься інформація про стверджувані порушення (а не просто направлено запит на надання інформації).

38. Об`єднана палата, обґрунтовуючи цей висновок послалася також на висновки, зроблені у постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 917/665/20, 07.04.2021 у справі № 913/124/20, 09.06.2021 у справі № 916/1674/18 (у цих справах суди встановили, що проміжок часу між повідомленням органу, здійсненого прокурором в порядку ст. 23 Закону "Про прокуратуру", та зверненням до суду з позовом є незначним, але вважали, що прокурор підтвердив підстави для представництва):

- суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, чи існував факт незвернення вказаного органу до суду при наявності для цього підстав;

- така обізнаність має бути підтверджена достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені;

- суди попередніх інстанцій при наданні висновків про недотримання прокурором розумного строку зосередилися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав органу, та поданням позову у справі, проте не приділили достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питаннях дотримання прокурором приписів ст. 23 Закону "Про прокуратуру"; такий підхід є занадто формалізованим, критерій "розумності" строку має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.

39. Відповідно до ч. 4 ст. 300 ГПК суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Враховуючи, що касаційна скарга була подана 11.03.2021, а вказана постанова ухвалена 18.06.2021, то висновки щодо застосування ст. 23 Закону "Про прокуратуру", що містяться у цій постанові, також мають бути враховані Верховним Судом відповідно до вимог ч. 4 ст. 300 ГПК.

40. Верховний Суд вважає, що Держаудитслужба довідалась про порушення законодавства відповідачами з моменту проведення аналізу тендерної документації (червень 2018 року), однак станом на момент пред`явлення позову (січень 2019) жодних належних заходів щодо захисту інтересів держави не вжила, більше того сама направила прокурору лист, в якому описала порушення законодавства при проведенні закупівлі та запропонувала прокурору звернутися до суду для визнання договору про закупівлю недійсним.

41. З огляду на вищевикладене, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про недоведення прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Пунктом 2 ч. 1 ст. 308 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

43. Підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (ч. 6 ст. 310 ГПК).

44. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судові витрати

45. Оскільки у цьому касаційному провадженні спір по суті не вирішується, а справа підлягає передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до ст. 129 ГПК суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 917/144/19 скасувати.

3. Справу № 917/144/19 направити до Господарського суду Полтавської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді Г. Вронська

Л. Стратієнко