Постанова

від 14.07.2021 по справі 200/7512/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року справа №200/7512/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., cекретаря судового засідання Тішевського В.В., представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 р. у справі № 200/7512/20-а (головуючий І інстанції суддя Михайлик А.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2019" до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної податкової служби України про скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов`язання зареєструвати податкову накладну,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Нива 2019 (далі - ТОВ Нива 2019 , позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУДПС у Донецькій області, відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач 2), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 23.07.2020 року № 1760329/43021715 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 09.07.2020 року та зобов`язати зареєструвати зазначену податкову накладну.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року позов задоволений: скасовано рішення ГУ ДПС у Донецькій області про відмову в реєстрації податкових накладних від 23.07.2020 року № 1760329/43021715; зобов`язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну № 3 від 09.07.2020 року (т. 1 а.с. 248-251).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 рішення суду було залишено без змін (т. 2 а.с. 34-37).

Позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, оскільки у рішенні не було вирішено питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу у сумі 15000 грн.

Додатковим рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 заяву було задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НИВА 2019 судові витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти викладених у заяві про розподіл судових витрат вимог відмовлено (т. 2 а.с. 68-69).

Не погодившись з такими рішеннями суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у відшкодуванні судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката позивача.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення апелянт зазначає, що позивачем не було надано жодного договору про надання правової допомоги у цій справі; жодний з наданих позивачем документів не свідчить про надання якихось послуг за даною справою.

Таким чином вважає, що позивачем не було надано належних доказів в підтвердження реальності витрат на правову допомогу.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

За унормуванням ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

За унормуванням ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу, 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Приписами частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 5 ст. 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Унормуванням ч.ч. 6-8 ст. 137 КАС України обумовлено, що розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу на те, що зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Колегія суддів зазначає, що наведені вище норми чітко встановлюють підстави для ухвалення додаткового судового рішення.

Як вбачається з додаткового рішення, суд першої інстанції частково задовольнив заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Посилання податкового органу на те, що позивачем не надано доказів в підтвердження реальності витрат на правничу допомогу, а також розумності їх розміру, спростовується матеріалами справи.

На підтвердження заявлених сум позивачем було надано договір про надання правової (юридичної) допомоги № 01/08/20 від 07.08.2020, акт приймання-передачі по договору про надання правової (юридичної) допомоги № 01/08/20 від 07.08.2020 від 10 серпня 2020 року, за яким сплаті підлягає 15000, 00 грн. Також надано розрахунок витрат на правову допомогу, що складається з наступного: (погодинна ставка 1000 грн.): ознайомлення з документами щодо скасування спірного рішення 120 хв. 2000 грн., збір доказів для підготовки позовної заяви 180 хв. - 3000 грн., складання позовної заяви 120 хв. 2000 грн., засвідчення копій документів, формування та направлення позову до суду 120 хв. 2000 грн., представництво інтересів в суді 360 хв. 6000 грн. (т. 1 а.с. 67-69).

З рахунку-факту від 07.08.2020 вбачається оплата гонорару правової допомоги щодо скасування відмови про реєстрацію податкової накладної № 3 від 09.07.2020, підстава - договір про надання правової допомоги № 01/08/20 від 07.08.2020 та платіжне доручення № 389 від 07.08.2020 (т. 1 а.с. 70-71).

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

КАС України передбачено наступні критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що судові витрати позивача документально підтверджені належно оформленими документами, наявними в матеріалах справи, які підлягають стягненню із Головного управління ДПС у Донецькій області з урахуванням оцінки, наданої судом стосовно кількості і якості наданих послуг правничої допомоги.

За приписами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Частиною 2 ст. 77 КАС України обумовлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2019" витрати на професійну правничу допомогу та витрати на підготовку експертного висновку у сумі 3000 грн.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись 195, ч. 4 ст. 241, ч. 5 ст. 250, ст. 310, 316, ст. 321, ч. 1 ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 р. у справі № 200/7512/20-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 липня 2021 року.

Колегія суддів: Г.М. Міронова

І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв