Постанова

від 13.07.2021 по справі 823/1770/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/1770/18 Суддя першої інстанції: В.О. Гаврилюк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М.,

при секретарі - Ткаченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Консультаційний центр АВМ до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2018 року позивач - Приватне підприємство Консультаційний центр АВМ звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив визнати протиправними та скасувати повністю:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 29.12.2017 року № 0067261304 (форма "Д") про стягнення грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені, на суму 340578,31 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 29.12.2017 року № 0067271304 (форм "ПС") про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), на суму 510,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 29.12.2017 року № 0067281304 (форма "Д") про стягнення грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі військового збору, пені, на суму 3605,38 грн.;

- рішення № 0067291304 від 29.12.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску) на суму 1175,86 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

25 червня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 24995, позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує, що судом першої інстанції вірно враховано висновок експерта, яким підтверджено правомірність нарахування позивачу 11200,33 грн. податкового зобов`язання, втім безпідставно нарахованими є 246 935,80 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання , хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 926/18-23, 1013/19-23 від 28.08.2019 року, документально підтверджуються висновки акту планової документальної перевірки від 07.12.2017 року № 512/23-00-13-0412/37513187 у значно меншому розмірі, ніж зазначено в акті перевірки та прийнятих на його підставі податкових повідомленнях-рішеннях, втім відповідачем, всупереч нормам 77 КАС України не доведено правомірності винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що є підставами для скасування останніх.

Колегія суддів вважає за необхідне скасувати в частині рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 20 листопада 2017 року по 01 грудня 2017 року згідно наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 03 листопада 2017 року № 1805 посадовими особами Головного управління ДФС у Черкаській області проведена планова документальна виїзна перевірка приватного підприємства Консультаційний центр АВМ з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року та єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2017 року.

Вказаною перевіркою встановлені порушення:

- абз. 2 п. 57.1 ст. 57, пп. 164.2.17 "е" та пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 "а" ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 256028,71 грн;

- пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4 та пп. 1.6 п 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по військовому збору на загальну суму 2107,43 грн;

- п. 51.1 ст. 51 та пп. 176.2 "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до помилок при заповненні Податкового розрахунку за 4 квартал 2014 року, 1,3 та 4 2015 року, 2 кварталу 2016 року;

- п. 8 ст. 9 та п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що призвело до порушення термінів сплати єдиного внеску, але ГУ ДФС у Черкаській області до початку проведення планової документальної виїзної перевірки притягнуто ПП "Консультаційний центр АВМ" до відповідальності згідно норм статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування";

- ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження єдиного внеску за червень-грудень 2016 року та за квітень, липень 2017 року, але платником самостійно донараховано єдиний внесок за відповідні періоди.

За результатами перевірки посадовими особами Головного управління ДФС у Черкаській області складений акт від 07 грудня 2017 року № 512/23-00-13-0412/37513187 про результати документальної планової виїзної перевірки приватного підприємства "Консультаційний центр АВМ" з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року та єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2017 року.

На підставі акту перевірки від 07 грудня 2017 року № 512/23-00-13-0412/37513187 відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.12.2017:

- № 0067261304 (форма "Д") про визначення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені, на суму 340578,31 грн;

- № 0067271304 (форм "ПС") про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), на суму 510,00 грн;

- № 0067281304 (форма "Д") про визначення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі військового збору, пені, на суму 3605,38 грн;

- та рішення № 0067291304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1175,86 грн. Вважаючи винесені вищевказані податкові повідомлення - рішення та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції, доводам апелянта, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Пунктом 51.1 статті 51 ПК України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пунктами 164.2 та 164.5 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу; суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Положення цього підпункту не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об`єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Підпунктами 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI у редакції чинній на момент перевірки) платниками єдиного внеску є, зокрема роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 5 статті 8 Закон № 2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно частини 8 статті 9 вказаного закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Щодо порушень, що призвели до заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб за жовтень 2015 року в сумі 1570,49 грн та за лютий 2017 року в сумі 28886,42 грн, та заниження податкового зобов`язання по військовому збору на загальну суму 2107,43 грн, в тому числі за жовтень 2015 року в сумі 133,50 грн та за лютий 2017 року в сумі 1973,93 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до акту перевірки, ПП Консультаційний центр АВМ було здійснено придбання міжнародних авіаквитків для працівників підприємства в їх особистих цілях, на суми, визначені в попередньому абзаці.

Втім, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, з огляду на те, що основним видом статутної діяльності приватного підприємства Консультаційний центр АВМ є надання консультаційних послуг в сфері молочного скотарства.

Відповідно до матеріалів справи, у жовтні 2015 року на електронну адресу приватного підприємства "Консультаційний центр АВМ" надійшло запрошення на участь у Першому Сербському молочному конгресі (далі конгрес) на території Республіки Сербія. Мета конгресу, теми конгресу, нерозривно пов`язані зі статутною діяльністю позивача.

Окрім того, один з працівників приватного підприємства Консультаційний центр АВМ - ОСОБА_1 , являється міжнародно визнаним фахівцем в сфері молочного скотарства, яка була запрошена в якості доповідача на вказаному конгресі. Як наголошено позивачем та не спростовано відповідачем, участь у конгресі дозволяла підвищити кваліфікацію працівників приватного підприємства Консультаційний центр АВМ , збільшити ринки збуту та послуг підприємства, значно підвищити показники господарської діяльності підприємства.

Враховуючи наведене, ПП Консультаційний центр АВМ було прийнято рішення направити у відрядження працівника ОСОБА_1 на участь у конгресі, для чого і були придбані авіаквитки у ТОВ Туристична компанія Скайн Лайн на суму 8900,00 грн для перельоту до республіки Сербія та назад. За результатами відрядження приватного підприємства "Консультаційний центр АВМ" були отримані конкретні економічні та господарські результати, а саме: налагодженні економічні зв`язки з європейськими партнерами; здійснена рекламна компанія серед фірм молочного направлення стосовно діяльності приватного підприємства "Консультаційний центр АВМ"; здійснено підвищення кваліфікації персоналу приватного підприємства "Консультаційний центр АВМ".

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що згідно порядку денного Першого Сербського молочного конгресу, в списку ключових доповідачів та модераторів значиться ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - виконавчий директор, Консультаційний центр АВМ, що спростовує доводи апелянта щодо того, що ОСОБА_1 брала участь у даному заході як окрема фізична особа, що не представляла інтереси ПП Консультаційний центр АВМ .

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати понесені на купівлю квитка до Республіки Сербія, здійснені у 2015 року, зроблені у зв`язку з безпосереднім здійсненням основної господарської діяльності підприємством та однозначно відносяться до витрат в розумінні змісту чинного Податкового кодексу України, у зв`язку з чим посилання інспекторів на те, що придбання квитків було здійснено в особистих інтересах працівників є безпідставними та необґрунтованими.

Аналогічно, на початку 2017 року, працівників приватного підприємства Консультаційний центр АВМ запрошено на участь у навчальній програмі Кохран Мінсільгоспу США на території США, які проводились: в США з 15 лютого по 25 лютого 2017 року; навчання пройшли працівники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Як і у випадку з проведенням конгресу в республіці Сербії, міжнародні заходи в США відповідали статутній діяльності приватного підприємства "Консультаційний центр АВМ", були необхідні для підвищення кваліфікації працівників приватного підприємства "Консультаційний центр АВМ", збільшення ринків збуту та послуг підприємства.

Колегія суддів також звертає увагу, що матеріалами справи, в тому числі листуванням між Програмою ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 через відділ іноземного сільського господарства м. Києва, підтверджується, що саме товариство (позивач) повинно спланувати прибуття в Сакраменто та від`їзд в Канзас Сіті, надіслати копії квитків після їх придбання організатору заходу тощо.

Таким чином, оскільки витрати на оплату квитків на відрядження працівників здійснювалися з метою безпосередньої господарської діяльності підприємства, зазначені виплати були своєчасно обліковано та віднесено до витрат в документах первинного бухгалтерського обліку, то вказані відрахування відносяться до витрат відповідно до вимог чинного Податкового кодексу України, у зв`язку з чим посилання інспекторів на те, що придбання квитків було здійснено в особистих інтересах працівників є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно абзацу другого пп. "а" пп. 170.9.1 п. 170.9 ст.170 Податкового кодексу України не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме. на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад. так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в`їзд (віз), обов`язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов`язані з правилами в`їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв`язку із здійсненням таких витрат.

Відповідно, висновок Головного управління ДФС у Черкаській області в частині неправильності обліку витрат на відрядження та заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб та податкового зобов`язання по військовому збору на загальну суму 32524,34 грн, не відповідає чинному на той період податковому законодавству, зокрема, абз. 15 підпункту "а" підп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України.

Щодо порушень абз. 2 п. 57.1 ст. 57; пп. 164.2.17 "е" та 164.2.19 п. 164.2 ст.164; п. 164.5 ст.164; пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168; п. 176.2 "а" ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 225571,80 грн, в тому числі за жовтень 2014 року в сумі 903,00 грн, за грудень 2014 року в сумі 224668,80 грн варто зазначити наступне.

Для визначення суми перевищення чистого прибутку ПП Консультаційний центр АВМ за 2013 рік на 9030,00 грн., та за 2014 рік на 1876300,00 грн, інспекторами було взято до уваги лише фінансову звітність ПП Консультаційний центр АВМ подану до ДФС.

Втім, позивач стверджує, що достовірна інформація про суму чистого прибутку ПП "Консультаційний центр АВМ" міститься в регістрах бухгалтерського обліку за 2013 і 2014 роки, а не у поданій до ДФС фінансовій звітності за 2013-2014 роки.

В матеріалах справи міститься також висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 926/18-23, 1013/19-23 від 28.08.2019 року, відповідно до висновків якого зазначено, що документально підтверджуються висновки акту планової документальної перевірки від 07.12.2017 № 512/23-00-13-0412/37513187 у розмірі 11 200,33 грн., що є значно меншим розміром, ніж зазначено в акті перевірки, протиправно донарахованими є 246 935,80 грн., що свідчить про протиправність винесених податкових повідомлень - рішень в частині розрахунків, втім відповідачем в апеляційній скарзі даного факту не спростовано.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що в рішенні суду першої інстанції не наведено мотивування щодо підстав для визнання протиправним та скасування рішення № 0067291304 від 29.12.20107 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1175,86 грн. З даного приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, в розділі 3 акту перевірки № 512/23-00-13-0412/37513187 зазначено, що в ході проведення перевірки встановлений факт самостійного виправлення помилок в звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, щодо сум нарахованого єдиного внеску, які впливають на суму єдиного внеску, а саме: заниження додаткової бази нарахування єдиного внеску призвело до заниження єдиного внеску.

Так, у Звіті №9025464365 від 21.02.2017 року платником відображено самостійно донараховані суми єдиного внеску на різницю між розміром мінімальної заробітної плати встановленої законодавством та розміром нарахованої заробітної плати найманому працівнику ПП Консультаційний центр АВМ ОСОБА_19 , а саме:

- за червень 2016 року донараховано єдиного внеску на суму 197,89 грн. на додаткову базу в розмірі 899,50 грн.;

- за липень 2016 року донараховано єдиного внеску на суму 209,00 грн. на додаткову базу в розмірі 950,00 грн.;

- за серпень 2016 року донараховано єдиного внеску на суму 208,38 грн. на додаткову базу в розмірі 947,14 грн.;

- за вересень 2016 року донараховано єдиного внеску на суму 209,00 грн. на додаткову базу в розмірі 950,00 грн.;

- за жовтень 2016 року донараховано єдиного внеску на суму 209,00 грн. на додаткову базу в розмірі 950,00 грн.;

- за листопад 2016 року донараховано єдиного внеску на суму 209,00 грн. на додаткову базу в розмірі 950,00 грн.;

- за грудень 2016 року донараховано єдиного внеску на суму 242,00 грн. на додаткову базу в розмірі 1100,00 грн.

У Звіті № 9109211936 від 12.06.2017 року платником відображено самостійно донараховані суми єдиного внеску на різницю між розміром мінімальної заробітної плати встановленої законодавством та розміром нарахованої заробітної плати найманому працівнику ПП Консультаційний центр АВМ ОСОБА_1 , а саме: за квітень 2017 року донараховано єдиного внеску на суму 555,79 грн. на додаткову базу в розмірі 2526,32 грн.

У Звіті № 9212862634 від 13.10.2017 року платником відображено самостійно донараховані суми єдиного внеску на різницю між розміром мінімальної заробітної плати встановленої законодавством та розміром нарахованої заробітної плати найманому працівнику ПП Консультаційний центр АВМ ОСОБА_20 , а саме: за липень 2017 року донараховано єдиного внеску на суму 151,94 грн. на додаткову базу в розмірі 690,63 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.4 розділу II Закону № 2464 платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством, (п.1 частини 2 ст.6 Закону № 2464)

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, є страхувальниками для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6 - 14 частини першої цієї статті, (ч. З ст.4 Закону № 2464).

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. ( п.3 ч..1 ст.1 Закону № 2464).

Страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок, (п.10 част.1 ст.1 Закону № 2464).

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно- правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 розмір ЄВ для платників, зазначених у ст. 4 Закону №2464, встановлюється у розмірі 22% до визначеної ст.7 Закону №2464 бази нарахування ЄСВ.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Таким чином, позивачем, як страхувальником, порушено ч.5 ст.8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , що призвело до заниження єдиного внеску за червень - грудень 2016 року та за квітень, липень 2017 року, у зв`язку з чим контролюючим органом правомірно винесено рішення № 0067291304 від 29.12.20107 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1175,86 грн., у зв`язку з чим доводи апелянта в цій частині є обґрунтованими, а рішення суду у відповідній частині підлягає скасуванню.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області - задовольнити частково, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 202 року - скасувати в частині задоволеної позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення № 0067291304 від 29.12.20107 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1175,86 грн. та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року - скасувати в частині задоволеної позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення № 0067291304 від 29.12.20107 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1175,86 грн. та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

Я.М.Собків

Повний текст виготовлено 13 липня 2021 року.