Постанова

від 14.07.2021 по справі 600/2879/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2879/20-а

Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк Олег Васильович

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

14 липня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брусницьке" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брусницьке" про стягнення заборгованості,-,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брусницьке" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат, пов`язаних з виплатою та доставкою пільгових пенсій за період з 01.05.2020 року по 30.11.2020 року в сумі 168419,16 грн..

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Брусницьке" (ІК 32859039, с.Брусниця, Кіцманський район, Чернівецька область, 59350) зареєстроване 26.01.2004 року як юридична особа, та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Чернівецькій області і є платником внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що борг відповідача перед органом Пенсійного фонду по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно розрахунків за період з 01.05.2020 року по 30.11.2020 року становить 168419,16 грн. Вказана сума боргу добровільно не погашена товариством, у зв`язку з чим позивач просить стягнути її в судовому порядку.

Так, відповідно до розрахунків пенсійного органу фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2-8 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які надіслані ТОВ "Брусницьке", сума фактичних витрат на доставку пенсій становить:

- по громадянці ОСОБА_1 : за період з дати призначення пенсії до дати формування розрахунку з травня 2020 року (з 06.03.2012 року по 30.04.2020 року) - 99459,46 грн.; щомісячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій - 1003,33 грн.;

- по громадянину ОСОБА_2 : за період з дати призначення пенсії до дати формування розрахунку з травня 2020 року (з 16.11.2016 року по 30.04.2020 року) - 54424,26 грн.; щомісячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій - 1644,86 грн.; розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у вересні 2020 року - 932,09грн (дата досягнення пенсійного віку - ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Відповідач не погоджується з надісланим на його адресу розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з тих підстав, що ТОВ "Брусницьке" не є правонаступником ТОВ "Дружба" та колгоспу "Дружба", пільговий стаж зазначених осіб не має відношення до відповідача.

Разом з тим, на переконання позивача, всупереч приписам чинного законодавства, відповідач не виконав свого обов`язку щодо відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсії за період з 01.05.2020 року по 30.11.2020 року, у зв`язку з чим орган Пенсійного фонду звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок відповідача відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2, передбачений діючим законодавством. При цьому, відповідач зообов`язаний відшкодувати фактичні витрати органу Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2, в незалежності від дати призначення такої пенсії чи часу набуття, необхідного для цього пільгового стажу.

Суд не взяв до уваги доводи відповідача про те, що обов`язок з відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій мав бути відображений у передаточному балансі від ТОВ "Дружба" та існувати у попередника у момент реорганізації, оскільки громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначено пенсію 16.11.2016 року та 06.03.2012 року відповідно, вже після державної реєстрації ТОВ "Брусницьке". Відтак, на переконання суду, відобразити будь-які зобов`язання щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у передаточних балансах при реорганізації колгоспу "Дружба" у ТОВ "Дружба", а згодом в ТОВ "Брусницьке" було неможливим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за відповідний період є підставою для відшкодування відповідачем фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, понесених територіальним органом Пенсійного фонду України.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до пункту а частини першої статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XI від 05.11.1991 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з пунктом б цієї статті до таких категорій віднесено працівників, що зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

У редакції до 17.02.2000 вказана стаття крім визначення категорій працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до підпунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XI від 05.11.1991.

Законом України Про внесення змін до деяких законів України №1461-III від 17.02.2000 порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено шляхом виключення зі статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XI від 05.11.1991 відповідної регулюючої норми, а порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій було врегульовано шляхом введення окремого виду збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у Закон України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування №400/97-ВР від 26.06.1997.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування №400/97-ВР від 26.06.1997 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №400/97-ВР) для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: 1) суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; 2) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Згідно пункту 2 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України Про пенсійне забезпечення до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:

- підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком;

- за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (стосовно осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України ) та відповідно до статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та після цієї дати відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 цього Закону (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та частини третьої статті 114 цього Закону.

У разі недостатності зазначених коштів фінансування суми, якої не вистачає для повного покриття витрат на виплату та доставку таких пенсій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

При цьому, пунктом 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 визначено, що підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, призначених на пільгових умовах, за раніше діючим порядком.

Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначена в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1.

Пунктом 6.2. цієї Інструкції передбачено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

Згідно з пунктами 6.4, 6.7. Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом слугувало те, що за відповідачем рахується заборгованість по невідшкодованих до Пенсійного фонду фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах по Списку №2, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно розрахунків за період з 01.05.2020 року по 30.11.2020 року в розмірі 168419,16 грн.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до Статуту ТОВ "Брусницьке", затвердженого протоколом установчих зборів засновників товариства №1 від 08.01.2004 року, зареєстрованого Кіцманською РДА Чернівецької області 22.01.2004р., Товариство створене у процесі реорганізації і є юридичним правонаступником всіх прав і зобов`язань товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" (пункт 2.1.1 Статуту). Згідно з пунктом 5.2.1 ТОВ "Брусницьке" в порядку правонаступництва несе відповідальність по боргових зобов`язаннях ТОВ "Дружба".

Однак, висновок суду першої інстанції щодо повного правонаступництва ТОВ Брусницьке після ліквідації ТОВ Дружба колегія суддів вважає таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та є помилковим з наступних підстав.

Порядок правонаступництва юридичних осіб визначається Цивільним кодексом України.

Згідно чинної на момент реєстрації ТОВ Брусницьке статті 107 Цивільного кодексу України визначено, що порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення належним і допустимим доказом правонаступництва є передавальний акт або розподільчий баланс, які містять положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється.

Судовою колегією встановлено, що ТОВ Дружба створене в процесі реорганізації і правонаступником всіх прав і зобов`язань колгоспу Дружба в обсягах частини майна, що перейшла Товариству внаслідок реорганізації колгоспу згідно Передаточного Балансу, за погодженням із засновниками і зареєстроване 10.03.2000 року (п.2.1.1 статуту Товариства).

Відповідно до п.1.1 статуту ТОВ Дружба , воно утворене на засадах приватної власності та угоди громадянами України, власниками майна Товариства шляхом об`єднання їх майнових внесків для ведення спільної підприємницької діяльності.

В п.5.3.1 статуту визначено засновників і розмір внесків кожного з них.

Відповідно до архівної довідки № 1/23 від 26.01.07 р. за даними протоколу № 1 установчих зборів товариства від 03.03.2000 року, прийнято рішення створити сільськогосподарське ТОВ Дружба , с.Брусниця і призначити на посаду директора ОСОБА_3 .

Згідно архівної довідки № 1/38 від 02.02.07 р., згідно протоколу № 2 зборів уповноважених колгоспників колгоспу Дружба , с.Брусниця Кіцманського району від 23.03.91 р. було прийнято рішення затвердити положення про створення і розподіл пайового фонду колгоспників, а за даними протоколу № 3 від 27.12.91 р. прийнято рішення внести доповнення до Положення про приватизацію майна КСП Дружба і видано свідоцтва на право власності майнового паю.

На підставі договорів оренди, укладених директором ОСОБА_3 з власниками паїв, земельні паї передано ТОВ Дружба в оренду.

Вказані обставини були предметом судового розгляду у справі №13/173 за позовом прокуратури в інтересах Пенсійного фонду про стягнення фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій з ТОВ Дружба .

Постановою господарського суду Чернівецької області від 11.10.06 р. у справі №13/173, яка залишена в силі ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2007 року у справі №13/173, в задоволенні позові прокурора Кіцманського району в інтересах держави в особі УПФ України в Кіцманському районі про стягнення 27613,77 грн. відмовлено.

Так, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2007 року у справі №13/173, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2008 року, встановлений факт відсутності правонаступництва ТОВ Дружба після КСП Дружба , відтак й відповідальності, за пільговий стаж набутий громадянами під час роботи в колгоспі Дружба .

Колегія суддів апеляційної інстанції приймає до уваги встановлені обставини та висновки суду, зазначені у судових рішеннях у справі №13/173, які спростовують доводи пенсійного органу щодо повного правонаступництва ТОВ "Брусницьке" всіх майнових зобов"язань ТОВ Дружба .

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки доводи пенсійного органу щодо повного правонаступництва ТОВ Брусницьке після ліквідації ТОВ Дружба не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає недоведеними позовні вимоги позивача щодо наявності підстав для стягнення з ТОВ "Брусницьке" заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат, пов`язаних з виплатою та доставкою пільгових пенсій за період з 01.05.2020 року по 30.11.2020 року в сумі 168419,16 грн.

Що стосується виплати пенсій громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , необхідно також звернути увагу, що під час судового розгляду даної справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, позивачем не надано до початку розгляду справи по суті жодного доказу що підтверджує належним чином факт виплати пенсії вказаним громадянам. Зокрема, не надано витягу з особового рахунку обліку виплати пенсій громадянам Центру по нарахуванню та виплаті пенсій, витягу з відомості виплати пенсії поштою з розпискою громадянина про отримання пенсії, відомості перерахування пенсії через банк з відміткою банку, витягу з договорів з поштою чи банком щодо вартості послуг з доставки пенсій, документів про оплату послуг з доставки пенсій.

Колегія суддів звертає увагу, що обов"язок пенсійного органу полягає у доведенні факту отримання пільгових пенсій громадянами, оскільки тільки фактичні витрати підлягають відшкодуванню.

Зазначене свідчить про те, що факт виплати пільгових пенсій гр. ОСОБА_1 і гр. ОСОБА_2 , як і факт здійснення витрат на доставку їх пенсій позивачем не доведений належними і допустимими доказами, а висновок суду першої інстанції про доведенність даного факту не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В частині 1 статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищезазначене, приписи норм чинного законодавства України, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнгення з ТОВ "Брусницьке" заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат, пов`язаних з виплатою та доставкою пільгових пенсій за період з 01.05.2020 року по 30.11.2020 року в сумі 168419,16 грн., діяв з порушенням вимог закону.

В свою чергу суд першої інстанції не надав юридичної та належної оцінки всім обставинам справи, тобто не здійснив всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів.

Вмотивованість судового рішення означає наведення у судовому рішенні пояснень (мотивів), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною чи недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержана відповідь суду (п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950). У мотивувальній частині рішення обов`язково зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову (п.3 ч.4 ст.246 КАСУ).

Відповідно до ч. І ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з ч.2 вказаної статті, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.3 ст.242 КАСУ).

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

За результатом апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, а доводи апеляційних скарг відповідача спростовують висновки рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брусницьке" задовольнити.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.