Ухвала

від 13.07.2021 по справі 552/6038/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Справа № 552/6038/19

Провадження №1-кс/552/1140/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2021 слідчий суддя Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , представника скаржника адвоката ОСОБА_4 , Прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_5 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача сектору дізнання відділу поліції №1 Полтавського районного управління поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_6 від 18 червня 2021 року про закриття кримінального провадження,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді Київського районного суду м. Полтави зі скаргою на постанову дізнавача сектору дізнання відділу поліції №1 Полтавського районного управління поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_6 від 18 червня 2021 року про закриття кримінального провадження № 12019170020001457 від 20 червня 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.1 ст.188-1 КК України.

В своїй скарзі ОСОБА_3 просила слідчого суддю скасувати постанову дізнавача від 18 червня 2021 року про закриття кримінального провадження № 12019170020001457 від 20 червня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190, ч.1 ст.188-1 КК України, як таку, що винесена передчасно, без встановлення всіх обставин у справі.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_3 скаргу підтримала в повному обсязі, просила її задовольнити.

Представник заявника адвокат ОСОБА_4 заяву також підтримав, вважаючи її цілком обґрунтованою, та просив скасувати постанову дізнавача від 18 червня 2021 року.

Прокурор Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_5 в судовому засіданні проти скарги заперечив. Вважає, що на підставі зібраних доказів слідчим встановлено відсутність складу кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим обґрунтовано винесено постанову про закриття кримінального провадження. Тому в задоволенні скарги просив відмовити.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення заявника, її представника та прокурора, вивчивши матеріали скарги та кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Згідно п.3 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Згідно ч.1 ст.304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою ст.303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

ОСОБА_3 скарга на постанову про закриття кримінального провадження подана у встановлений законом строк.

Як вбачається з матеріалів скарги, у провадженні відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області перебували матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019170020001457 від 20 червня 2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.1 ст.188-1 КК України.

Постановою дізнавача СД ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 від 18 червня 2021 року кримінальне провадження №12019170020001457 від 20 червня 2019 року закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190, ч.1 ст.188-1 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

За ч.1 ст. 190 КК України кримінальна відповідальність настає за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).

Таким чином об`єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов`язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.

Добровільність при шахрайстві має уявний характер, оскільки вона обумовлена обманом.

Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою.

Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридично значимої інформації) характер.

Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна. Такі стосунки можуть виникати внаслідок особистого знайомства, родинних або дружніх зв`язків, рекомендацій інших осіб, зовнішньої обстановки, цивільно-правових або трудових відносин, соціального статусу винного чи інших осіб тощо.

Здобутими під час досудової розслідування доказами в кримінальному провадженні встановлено, що передача права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , відбулася на підставі нотаріально посвідчених договорів, які зазначені дізнавачем в оскаржуваній постанові.

Так, в матеріалах кримінального провадження наявний іпотечний договір №710/046, що укладений 15 червня 2007 року АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , згідно якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту №710/046 від 15 червня 2007 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 . Договір передбачав також звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація.

19 жовтня 2018 року АТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Інвест Фінанс» укладено договір передачі прав за іпотечним договором, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9

19 жовтня 2018 року також приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 посвідчено договір передачі прав за іпотечними договорами, що укладений ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ТОВ «Федуція».

Наявні в матеріалах кримінального провадження нотаріально посвідчені договори щодо нерухомого майна спростовують доводи скаржника про заволодіння іншими особами належним їй майном внаслідок шахрайських дій, оскільки не містять будь-яких обставин, що могли б свідчити про заволодіння майном шляхом обману або зловживання довірою.

Фактично обставини, на які посилається скаржник у своїй скарзі свідчать про наявність спору про право цивільне, а не про вчинення кримінального правопорушення.

Так встановлення точного розміру зобов`язання ОСОБА_7 перед АТ «Укрсоцбанк» на день його смерті, часткове виконання зобов`язання його спадкоємцями, вартість спадкового майна, відступлення кредитором права вимоги до ОСОБА_7 , а після його смерті до його спадкоємців, тощо, - це обставини, які мають бути встановлені під час вирішення спору цивільного.

Але вказані обставини не підлягали встановленню у кримінальному провадженні.

Натомість мала бути встановлена наявність або відсутність складу кримінального правопорушення, що характеризується незаконним заволодінням чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою.

За ч. 1 ст. 188-1 КК України відповідальність настає за викрадення гарячої або питної води, електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання без приладів обліку, результати вимірювання яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків (якщо використання приладів обліку обов`язкове), або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, якщо такими діями завдано значної шкоди.

Шкода, передбачена цією статтею, визнається значною, якщо вона в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах - якщо вона в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується прямим умислом, спрямованим на викрадення води, електричної або теплової енергії.

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, наявний спір про право на нежитлове приміщення, до якого подається електрична енергія, та використання новим власником електроенергії без переоформлення на себе особового рахунку та без укладення договору на постачання електричної енергії.

Відсутність умислу саме на викрадення електричної енергії в даному випадку свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-1 КК України.

Крім того, склад злочину, передбачений ст. 188-1КК, може мати місце лише у випадку, коли унаслідок викрадення електричної або теплової енергії власнику такими діями завдано значної шкоди, тобто такої, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Тобто у 2018 році така шкода мала становити 88100 грн., у 2019 році 96050 грн.

А як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у 2019 році вартість використаної електричної енергії склала 2816,46 грн., що не утворює складу злочину, передбаченого ч.1 ст.188-1 КК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12019170020001457, під час досудового розслідування слідчим, дізнавачем проведені всі необхідні слідчі дії для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного слідчий суддя погоджується з висновками, наведеними у оскаржуваній постанові дізнавача сектору дізнання відділу поліції №1 Полтавського районного управління поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_6 від 18 червня 2021 року про закриття кримінального провадження № 12019170020001457 від 20 червня 2019 року, про відсутність складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.1 ст.188-1 КК України, та наявність підстав для закриття кримінального провадження.

Незначні недоліки оскаржуваної постанови не впливають на законність прийнятого дізнавачем рішення.

Тому підстави для скасування постанови відсутні.

В задоволенні скарги ОСОБА_3 необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.303, 304, 306, 307 КПК України,

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову дізнавача сектору дізнання відділу поліції №1 Полтавського районного управління поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_6 від 18 червня 2021 року про закриття кримінального провадження відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1