Ухвала

від 09.07.2021 по справі 2-630/11

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-630/11Головуючий у 1-й інстанції Кучер І.Б. Провадження № 22-ц/817/558/21 Доповідач - Парандюк Т.С. Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2021 р. м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Дикун С. І., Храпак Н. М.,

за участі секретаря -Боднар Р.В.

та сторін -апелянта ОСОБА_1 та її представника адвоката Жеребецької І.О.; представників відповідачів: ОСОБА_2 адвоката Кузнєцової М.І., ОСОБА_3 адвоката Горба В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 2-630/11 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 04 липня 2011 року, ухваленого суддею Кучер І.Б., у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

у червні 2011 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину викупленого будинку, що в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що 15 травня 2011 року вони купили у відповідача вищевказане будинковолодіння і сплатили за нього домовлену суму. Однак цей договір не був нотаріально посвідчений зі сторони відповідача.

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 04 липня 2011 року позов задоволено.

Визнано договір купівлі-продажу будинковолодіння, що в АДРЕСА_1 , укладений 15 травня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , дійсним.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинковолодіння, що в АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будинковолодіння, що в АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Жеребецька І.О. просить скасувати рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 04 липня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер двоюрідний брат апелянта ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина на все належне йому майно.

10 листопада 2020 року рішенням Зборівського районного суду ОСОБА_1 визнано двоюрідною сестрою покійного ОСОБА_4 , що надає їй право на спадкове майно брата, оскільки вона є єдиним його спадкоємцем. Дане рішення залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 25 січня 2021 року.

За умовами оскаржуваного рішення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 15 травня 2011 року.

Однак, покійний ОСОБА_4 фактично здійснив обмін свого житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 на житлову квартиру АДРЕСА_2 , яка належала батькові ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , де спадкодавець прожив останні десять років і помер.

За життя ОСОБА_4 не оформив за собою право власності на вказану вище житлову квартиру, на яку сьогодні має право лише спадкоємець першої черги ОСОБА_3 .

Таким чином, при постановленні рішення суду першої інстанції було допущено порушення майнових прав ОСОБА_4 , із володіння якого безпідставно вибуло нерухоме майно, оскільки не було дотримано істотних умов правочину тощо.

05 травня 2021 року представник ОСОБА_2 адвокат Кузнєцова М.І. подала клопотання про закриття апеляційного провадження у даній справі посилаючись на те, що предметом спору у цивільній справі № 2-630/11 є визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності. Зокрема, що стосується питання набуття права власності на нерухоме майно придбане за таким договором, то такий спір зумовлений матеріально-правовими відносинами, що випливають з договору купівлі-продажу нерухомого майна вчиненого з порушенням форми правочину та його юридичних наслідків. Сторонами таким правових відносин є продавець та покупець майна. ОСОБА_1 не була стороною договору купівлі-продажу, не була власником спірного об`єкту, не мала на нього жодних речових прав, не перебувала із жодною із сторін у правових відносинах, які б обумовлювали вплив факту відчуження нерухомого майна на її права щодо нього.

Станом на день ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_4 був живий та самостійно визначав подальшу юридичну долю належного йому на праві власності житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 .

Суб`єктивне право на спадщину має місце у спадкових відносинах. Виникнення спадкових відносин пов`язується з фактом смерті спадкодавця. Отже, приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому станом на день ухвалення оскаржуваного рішення 04 липня 2011 року не існувало, і не могло існувати спадкових відносин з приводу спадкування майна після його смерті, а житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 не входив до складу спадщини. Відповідно, відсутність спадщини позбавляло суб`єктивних прав апелянта на неї. Тому, рішення Зборівського районного суду Тернопільської області у цивільній справі № 2-630/11, на день свого ухвалення та набрання законної сили, не зачіпало спадкових прав ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, як єдиної спадкоємці після смерті ОСОБА_4 та не стосувалося питань про її права, свободи та (або) обов`язки.

Відсутність в ОСОБА_1 права на спадкування житлового будинку після смерті ОСОБА_4 зумовлена також тією обставиною, що за життя останній склав заповіт, яким заповів належний йому житловий будинок на користь ОСОБА_3 .

Також оскаржуване рішення суду першої інстанції не стосувалося питань, які б вплинули на спадкові права ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , адже право власності на дану квартиру не належало спадкодавцеві ОСОБА_4 та судовим рішенням не вирішувалось питання щодо удаваності визнаного дійсним судом договору купівлі-продажу від 15 травня 2011 року в частині застосування до спірних правових відносин положень законодавства, що регулює договір міни. Приймаючи до уваги, що згідно розписки померлого від 04 липня 2011 року, з ним було повністю проведено розрахунок за проданий будинок зі сторони покупців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тому факт приховання договору купівлі-продажу іншого договору міни - виключається.

Представник ОСОБА_2 адвокат Кузнєцова М.І. подала відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Жеребецької І.О. у якому зазначила, що на підтвердження удаваності спірного договору купівлі-продажу від 15.05.2011 року апелянтом та його представником не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував вищевказані обставини.

Крім того, на підтвердження того, що зі сторони позивачів відбулось повне виконання умови договору купівлі-продажу про розрахунок, ОСОБА_4 04.07.2011 року видав розписку, в якій вказано на те, що він отримав доплату за продаж спірного будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 від позивачів в розмірі 4000 доларів США та майнових претензій до позивачів немає. Також, частина коштів в розмірі 3800 доларів США внесене на розрахунковий рахунок ОСОБА_4 04.07.2011 року.

Крім того, рішення яке переглядається Тернопільським апеляційним судом, ОСОБА_4 , не оскаржувалось, що підтверджує вищевказані доводи про відсутність будь-яких претензій з приводу змісту договору, способу розрахунку по ньому чи з будь-яких інших підстав, а тому безпідставним є доводи апелянта на те, що оскаржуваним рішенням було допущено порушення майнових прав ОСОБА_4 , із володіння якого безпідставно вибуло нерухоме майно. Станом на день ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_4 був живий та самостійно визначав подальшу юридичну долю належного йому на праві власності житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 .

Окрім того, оскаржуване рішення не стосувалося питань, які б впливали на спадкові права ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , адже право власності на дану квартиру не належало спадкодавцеві ОСОБА_4 та судовим рішенням не вирішувалось питання щодо удаваності визначеного дійсним судом договору купівлі-продажу від 15 травня 2011 року в частині застосування до спірних правовідносин положень законодавства, що регулює договір міни.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Жеребецька І.О. апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених в ній

Представники ОСОБА_2 адвокат Кузнєцова М.І. та ОСОБА_3 адвокат Горба В.В. апеляційну скаргу ОСОБА_1 не визнали, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Розглянувши клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Кузнєцової М.І. про закриття апеляційного провадження, колегія суддів приходить до висновку про задоволення даного клопотання з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 15 травня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу будинковолодіння, що в АДРЕСА_1 .

Відповідач від оформлення документів ухилявся.

За дане будинковолодіння позивачі сплатили домовлену суму згідно договору купівлі-продажу.

В 2020 році ОСОБА_1 звернулась до Зборівського районного суду Тернопільської області з позовом до Зборівської міської ради Тернопільської області з вимогами про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_4 та визнання права власності на спадкове майно.

Рішенням Зборівського районного суду від 10 листопада 2020 року позов про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно задоволено частково, яке залишене без зміни постановою Тернопільського апеляційного суду від 25 січня 2021 року, встановлено факт того, що ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є двоюрідним братом ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_3 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Предметом спору у цивільній справі № 2-630/11 є визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності. Зокрема, що стосується питання набуття права власності на нерухоме майно придбане за таким договором, оскільки такий спір зумовлений матеріально-правовими відносинами, що випливають з договору купівлі-продажу нерухомого майна вчиненого з порушенням форми правочину та його юридичних наслідків. Сторонами таких правових відносин є продавець та покупець майна. ОСОБА_1 ж не була стороною договору купівлі-продажу, не була власником його предмету, не мала на нього жодних речових прав, не перебувала із жодною із сторін у правових відносинах, які б обумовлювали вплив факту відчуження нерухомого майна на її права щодо нього.

Матеріалами справи доведено, що станом на день ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_4 самостійно визначав подальшу долю належного йому на праві власності житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 і на протязі дев`яти років не ставив жодних претензій до позивачів щодо його відчуження.

Крім того, в апеляційній інстанції стало відомо, що рішенням Зборівського районного суду від 07 червня 2012 року визнано дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0982 га, що розташована по АДРЕСА_1 в рівних частках за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Після вчинення договорів купівлі-продажу як будинку, так і земельної ділянки, ОСОБА_4 до грудня 2019 року дані правочини не оспорював.

Також 31 травня 2010 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів належний йому житловий будинок разом із земельною ділянкою на користь ОСОБА_3 , що свідчить про відсутність в ОСОБА_1 права на спадкування житлового будинку та земельної ділянки після смерті ОСОБА_4 .

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта на те, що оскаржуваним рішенням було допущено порушення майнових прав ОСОБА_4 , із володіння якого безпідставно вибуло нерухоме майно.

Голослівним є твердження апелянта щодо вчинення договору міни спірного будинку на квартиру АДРЕСА_2 , належну на праві власності батькові ОСОБА_3 ОСОБА_5 , оскільки матеріали справи таких доказів не містять.

Отже, суб`єктивне право на спадщину має місце у спадкових відносинах. Виникнення спадкових відносин пов`язується з фактом смерті спадкодавця. Отже, приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому станом на день ухвалення оскаржуваного рішення 04 липня 2011 року не існувало, і не могло існувати спадкових відносин з приводу спадкування майна після його смерті, а житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 не входив до складу спадщини. Відповідно, відсутність спадщини позбавляло суб`єктивних прав апелянта на нього. Тому, рішення Зборівського районного суду Тернопільської області у цивільній справі № 2-630/11, на день свого ухвалення та набрання законної сили, не зачіпало спадкових прав ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , як єдиної спадкоємиці після смерті ОСОБА_4 , та не стосувалося питань про її права, свободи та (або) обов`язки.

Положенням статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

За таких обставин, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка не була учасником справи при її розгляді судом першої інстанції, наполягає на порушенні оскаржуваним рішенням її прав та інтересів на спадкування майна померлого ОСОБА_4 , оскільки є його двоюрідною сестрою, а тому має право на успадкування майна після смерті ОСОБА_4 .

Враховуючи те, що станом на день ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_4 був живий та самостійно визначив подальшу юридичну долю належного йому на праві власності житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами та земельної ділянки в АДРЕСА_1 , а також те, що ним не оскаржувалось вищевказане рішення суду, що підтверджує вищевказані доводи про відсутність будь-яких претензій з приводу змісту договору, способу розрахунку по ньому чи з будь-яких інших підстав. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення жодним чином не стосується прав, інтересів та обов`язків апелянта ОСОБА_1 , так як спірним спадковим майном ОСОБА_4 розпорядився ще під час свого життя, а тому її права як спадкоємиці не порушені.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 04 липня 2011 року.

Керуючись ч.3 ст. 362, ст. ст. 367, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Кузнєцової Марини Ігорівни задовольнити.

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Жеребецької Ірини Орестівни на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 04 липня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 14 липня 2021 року.

Головуюча Т.С. Парандюк

Судді: С.І. Дикун

Н.М. Храпак