Постанова

від 13.07.2021 по справі 910/31833/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2021 р. Справа№ 910/31833/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Ранько Р.О. особисто, Підлісний В.О. ордер від 03.06.2021;

від приватного виконавця: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Ранько Раїси Олександрівни

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 (повний текст складено 28.05.2021) за скаргою на дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Байрамова Талята Рефатовича

у справі №910/31833/15 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Святошин"

до Фізичної особи-підприємця Ранько Раїси Олександрівни

про стягнення грошових коштів,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 відмовлено в задоволенні скарги Ранько Раїси Олександрівни на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Байрамова Талята Рефатовича.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Ранько Раїса Олександрівна подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу на рішення приватного виконавця та скасувати постанови приватного виконавця Байрамова Т.Р. від 18.03.2021 №64886673 про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом порушені норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки строк пред`явлення виконавчого документу після переривання встановлюється з дня його повернення лише у разі повернення з підстав неможливості повного або часткового виконання рішення, але у даній справі наказ був повернутий державним виконавцем за заявою стягувача, тому строк пред`явлення має обраховуватись не з моменту повернення (18.03.2021), а з дати пред`явлення виконавчого документу до виконання - з 24.05.2016, тому строк повторного пред`явлення наказу до примусового виконання можливий протягом трьох років - до 23.05.2019, натомість приватним виконавцем, незважаючи на пропуск цього строку, було прийнято постанову від 18.03.2021 №64886673 про відкриття виконавчого провадження.

Позивач і приватний виконавець про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, представників у судове засідання не направили, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Відповідач та її представник у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі, просили її задовольнити.

Заслухавши пояснення відповідача і її представника, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 у справі №910/31833/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Святошин" задоволено повністю.

З фізичної особи-підприємця Ранько Раїси Олексіївни стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Святошин" грошові кошти: 196 800,00 грн. заборгованості з орендної плати та 2 952,00 грн. судового збору.

Рішення набрало законної сили 15.03.2016 та у цей же день на його примусове виконання було видано відповідний наказ зі строком пред`явлення його до виконання до 15.03.2017.

Наказ був пред`явлений позивачем для примусового виконання до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ та 23.05.2016 державним виконавцем вказаного відділу було прийнято постанову ВП №51179422.

Постановою державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ від 18.03.2021 наказ було повернуто стягувачу (позивачу) на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", згідно заяви стягувача від 05.03.2021.

У цей же день директор ТОВ "Торговий дім "Святошин" подав приватному виконавцю Байрамову Т.Р. заяву від 18.03.2021 про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу.

18.03.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Байрамовим Т.Р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64886673 з примусового виконання наказу №910/31833/15, виданого 15.03.2016.

Крім того, приватним виконавцем були винесені постанови від 18.03.2021 про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника.

29.04.2021 відповідачем (боржником) було подано до Господарського суду міста Києва скаргу на рішення приватного виконавця, у якій вона просить скасувати постанови приватного виконавця Байрамова Т.Р. від 18.03.2021 №64886673 про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника.

Скарга мотивована тим, що згідно положень статей. 12, 37 Закону України "Про виконавче провадження" строк пред`явлення даного наказу, з врахуванням його переривання, сплив 24.06.2019, тому виконавчий документ підлягав поверненню стягувачу на підстав п.2 ч.4 ст.4 вказаного Закону.

Заперечуючи проти доводів скарги, приватний виконавець посилався на те, що строк переривався і в період з 23.05.2016 по 18.03.2021, тому повторне пред`явлення наказу до виконання та відкриття виконавчого провадження вчинено у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 травня 2020 року відмовлено у задоволенні скарги з посиланням на те, що строк пред`явлення наказу до примусового виконання переривався та на момент повторного пред`явлення його до примусового виконання не пропущений.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Так, згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню..

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч.4 ст.4 вказаного Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (у редакції, чинній на час пред`явлення наказу суду до примусового виконання вперше та відкриття виконавчого провадження з виконання цього виконавчого документа, далі - Закон №606) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Отже, виконавчий документ (наказ суду), виданий 15.03.2015, підлягав пред`явленню стягувачем до примусового виконання протягом року з дня набрання рішенням законної сили, що і було здійснено позивачем, за наслідком чого державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №5117942 від 23.05.2016.

Разом з тим, 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон України "Про виконавче провадження"), яким збільшено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (ч.ч.1, 2 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Отже, законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності цим законом (05.10.2016), так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення яких до виконання не сплинув станом на 05.10.2016 (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2018 у справі №910/11424/15, від 20.05.2019 у справі №904/10285/15, від 30.07.2019 у справі №922/3137/15, від 26.12.2019 у справі №10/339/10).

Оскільки у цій справі на момент набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII строк пред`явлення наказу від 15.03.2016 не сплинув та був встановлений до 15.03.2017, з урахуванням положень пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" та частини першої статті 12 цього Закону на цей наказ поширюється вимога про збільшення строку для його пред`явлення до виконання до трьох років.

У той же час, вказаний наказ був вперше пред`явлений до примусового виконання 23.05.2016.

Статтею 23 Закону №606, який діяв до 04.10.2016, було встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Частинами 4, 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", який діє з 05.10.2016, встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Постановою від 18.03.2021, винесеною державним виконавцем в межах ВП№51179422, повернуто виконавчий документ (наказ Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 №910/31833/15) стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно положень ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема, стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Суть переривання строку полягає у тому, що при настанні зазначених обставин (юридичних фактів) перебіг строку починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується. Про це було безпосередньо зазначено у частині другій статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV, яка є попередньою редакцією Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, тоді як в чинній редакції Закону питання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання урегульовано статтею 12, але в ній ця норма відсутня. Вказані висновки містяться у постановах Верховного Суду від 08.02.2021 у справі №5017/3072/2012, від 08.02.2021 у справі №916/928/16.

У постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №916/922/16 за результатом тлумачення норм частини третьої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV та частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII зроблено висновок, що строк повторного пред`явлення виконавчого документа починається знову з моменту формального повернення виконавчого документа, якщо підстави повернення пов`язані суто з обставинами та результатами виконання рішення. Поряд з цим повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - це результат об`єктивно існуючих обставин зовнішнього характеру, за які учасники виконавчого провадження не відповідають. Тому в цьому випадку строк повторного пред`явлення починається з моменту усунення цієї заборони, зовнішньої обставини.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що у зв`язку із перебуванням наказу на примусовому виконанні у Солом`янському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ строк пред`явлення наказу до примусового виконання переривався з 23.05.2016 по 18.03.2021 та розпочався знову з моменту повернення виконавчого документу, отже, повторне пред`явлення наказу до примусового виконання відбулось в межах встановленого строку, а прийняті приватним виконавцем рішення (щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти і майно боржника) вчинені відповідно до закону.

Відповідно до положень ст.339 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства, місцевий господарський суд прийшов до юридично вірного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги відповідача на рішення приватного виконавця.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Ранько Раїси Олександрівни залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 26 травня 2021 року - без змін.

2. Матеріали оскарження повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15.07.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко