Постанова

від 15.07.2021 по справі 904/5775/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2021 року м.Дніпро Справа № 904/5775/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чус О.В.

судді: Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25 .03.2021, рішення підписано - 05.04.2021 р., суддя Юзіков С.Г., у справі №904/5775/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГМАІНЖИНІРИНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь"

про стягнення 18 792,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІГМАІНЖИНІРИНГ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" 18 792,30 грн., з яких 17 245,80 грн.- основного боргу та 1 546,50 грн. - 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про неналежне виконання відвідачем своїх зобов`язань за Договором № 17/0797 від 06.06.2017 року в частині повної та своєчасної оплати за товар, а саме: повна оплата за поставлений товар 02.10.2017 року мала бути здійснена 17.10.2017 року. Таким чином, не провівши остаточні розрахунки 50% вартості на поточний рахунок позивача, що становить 17 245,80 грн., 18.10.2017 року розпочався відлік прострочених днів заборгованості. У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3 % річних від простроченої суми боргу за період 18.10.2017 по 16.10.2020.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 року у справі №904/5775/20 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГМАІНЖИНІРИНГ" 17 245,80 грн. основного боргу, 1 546,50 3 % річних, 2 102,00 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано, тим що предметом доказування у даній справі є виконання умов договору (факт поставки товару), оплата товару, період прострочки виконання зобов`язання відповідачем, строки оплати та обґрунтованість нарахування боргу і 3 % річних.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що включення податкових накладних зареєстрованих позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних до податкової звітності відповідачем, свідчить про те, що товар прийнятий відповідачем. Відповідач також відобразив у податковій звітності (у додатку 5 до декларації з податку на додану вартість) за жовтень і листопад 2017р. операції з позивачем.

Проаналізувавши у сукупності докази, надані сторонами, суд першої інстанції визнав більш вірогідними докази на користь позивача, які підтверджують поставку позивачем товару відповідачеві (договір, специфікація, експрес накладна ТОВ "Нова Пошта", часткова оплата товару відповідачем (передоплата), податкові накладні, видаткові накладні).

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 у справі №904/5775/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "СІГМАІНЖИНІРИНГ" у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 у справі №904/5775/20 є необґрунтованим, винесеним на підставі припущення, висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, позивачем не доведено обставин справи, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а відтак рішення підлягає скасуванню.

Як на підставу скасування оскаржуваного рішення, апелянт вказує на відсутність достатніх доказів, які б свідчили про поставку товару відповідачу.

В апеляційній скарзі відповідач з посиланням на постанову № 916/922/19 від 29.01.2020 року Верховного Суду, звертає увагу, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021, у справі №904/5775/20 для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

06.06.2017 сторонами укладено Договір №17/0797 (далі Договір), за п.1.1. якого на умовах, викладених у розділах даного Договору, Постачальник (Продавець, позивач у справі) зобов`язався поставити, а Покупець (відповідач у справі) прийняти і оплатити продукцію матеріально-технічного призначення (далі товар). Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і строки поставки товару зазначені у Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до даного Договору, які є його невід`ємною частиною.

Ціна товару, що постачається за даним Договором, визначається у гривнях і зазначена у Специфікаціях до даного Договору. Ціна Договору не включає ПДВ, порядок нарахування якого визначений Податковим Кодексом України (п.2.1. Договору).

Сума Договору складається з сум Специфікацій, які є невід`ємною частиною Договору (п.2.3. Договору).

Товар поставляється партіями у строки, узгоджені сторонами у Специфікаціях (п.3.2. Договору).

Постачальник зобов`язаний надати Покупцеві податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої Постачальником особи, і зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних. Постачальник зобов`язаний зареєструвати податкову накладну, незалежно від її суми, в Єдиному реєстрі податкових накладних і відправити її Покупцеві у електронній формі, у відповідності зі ст. 201.10 Податкового кодексу України засобами телекомунікаційного зв`язку. У випадку неналежного виконання зобов`язань щодо реєстрації електронних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, порушення порядку заповнення податкової накладної, передбаченого ст. 201 Податкового кодексу України, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцеві штраф у розмірі 20 % від вартості товару і відшкодувати Покупцеві понесені ним збитки (п.3.5. Договору).

У п.4.1. Договору сторони погодили, що розрахунки за даним Договором здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових котів у розмірі вартості партії товару на рахунок Постачальника в порядку і строки, передбачені відповідною Специфікацією. При оплаті з відстрочкою платежу оплата проводиться Покупцем за фактично прийняту вагу (прийняту кількість).

У Специфікації №СП/001 від 06.06.2017 сторони погодили поставку наступного товару, його вартість, умови та строки поставки: фільтр Donaldson DCE HV F520-D, у кількості 18,000 шт., на загальну суму 31 042,44 грн. з ПДВ. З поставкою надаються: ТТН, видаткова накладна, рахунок-фактура, сертифікат якості, акт корегування валюти. Строк поставки товару: протягом 42 календарних днів від дати перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника у розмірі 50 % попередньої оплати. Умови оплати: 50 % попередня оплата, 50 % - по факту поставки з відстрочкою платежу 15 календарних днів. Ціни сформовані з урахуванням курсу Євро до гривні за НБУ на 06.06.17р. (1 Євро=29,48 грн.). Перерахунок ціни товару у гривневому еквіваленті при зміні курсу Євро здійснюється за курсом НБУ (за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/nbu) на дату оплати.

28.08.2017 відповідач вніс попередню оплату в розмірі 17 245,80 грн., у тому числі 2 874,30 грн. ПДВ, що підтверджується заключною випискою з банківського рахунку позивача за період з 28.08.2017 по 28.08.2017.

Позивач зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкова накладна №18 від 28.08.2017 та податкова накладна №19 від 28.08.2017, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №2367 від 07.09.2017.

02.10.2017 позивач поставив відповідачеві товар оголошеною вартістю 28 743,00 грн., що підтверджується експрес накладною ТОВ "Нова Пошта" №59 9980 5280 2406 від 02.10.2017.

На підтвердження поставки позивач додав копії видаткових накладних: № 138 від 02.10.2017р. про поставку 18 фільтрів Donaldson DCE HV F520-D на суму 31 042,44 грн. і № 139 від 02.10.2017р. про поставку 2 фільтрів Donaldson DCE HV F520-D на суму 3 449,16 грн.

Позивач, за фактом поставки зареєстрував відповідні розрахунки/коригування та податкові накладні: розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №1 від 02.10.2017 до податкової накладної №18 від 28.08.2017, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №2 до податкової накладної №19 від 28.08.2017, податкову накладну №1 від 02.10.2017.

Оскільки поставка відбулася 02.10.2017, останнім днем оплати за поставлений товар, відповідно до п.6 Специфікації, було 17.10.2017.

За даними позивача відповідач у встановлений у Специфікації строк за поставлений товар не розрахувався, у зв`язку з чим за відповідачем обліковується борг у розмірі 17 245,80 грн.

Позивач направляв відповідачеві листи (№249 від 16.01.2018, №257 від 25.01.2018), у яких просив здійснити другий етап оплати товару.

07.08.2018 позивач направив відповідачеві лист-претензію №426 від 07.08.2018 у якій просив негайно погасити заборгованість у розмірі 17 245,80 грн.

За даними позивача, зазначені листи залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідачеві, представником позивача, направлявся адвокатський запит №23/04/2019-1Z від 23.04.2019, у якому останній просив надати інформацію: чи укладав відповідач з позивачем Договір від 06.06.2017 №17/0797; чи отримував відповідач від позивача товар (продукцію) на виконання умов Договору від 06.06.2017 №17/0797; чи використав відповідач право на податковий кредит у зв`язку з придбанням товару (продукції) у позивача, згідно Договору від 06.06.2017 №17/0797; чи має (визнає) відповідач заборгованість перед позивачем, у зв`язку із невиконанням зобов`язань, передбачених умовами Договору від 06.06.2017 №17/0797, станом на 23.04.2019, якщо має, то в якому розмірі?

У відповідь на зазначений адвокатський запит, відповідач, листом №249 від 06.05.2019, повідомив, що відмовляє в отриманні зазначеної інформації, оскільки запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом.

Представник позивача звертався з адвокатським запитом №22/07/2020-1Z від 22.07.2020 до Офісу великих платників податків ДПС, у якому просив надати інформацію: чи зменшив податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду (використав податковий кредит) відповідач отриманий від позивача за придбання товарів та послуг? Чи зменшив податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду (використав податковий кредит) відповідач на підставі податкової накладної від 02.10.2017 №1 з коригуванням, зареєстрованою позивачем?

Листом від 31.07.2020 Офіс великих платників податків ДПС повідомив, що на виконання вимог діючого законодавства, Офісом великих платників податків ДПС направлено лист на адресу відповідача щодо отримання згоди на надання інформації, зазначеної у вказаному запиті.

З наданих відповідачем додатків 5 до податкової декларації з податку на додану вартість "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" за жовтень і листопад 2017 року вбачається, що відповідач задекларував операції з позивачем.

Посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, на прострочений борг відповідача позивач нарахував 3% річних 1 546,50 грн. за період з 18.10.2017 по 16.10.2020.

Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є право позивача на отримання оплати за поставлений товар, застосування до відповідача встановленої законом відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, Договір №17/0797 від 06.06.2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІГМАІНЖИНІРИНГ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" відноситься до договорів поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Спірними обставинами у цій справі, які є предметом дослідження, підлягають встановленню та мають значення для правильного вирішення спору, є обставини щодо поставки товару Товариством з обмеженою відповідальністю "СІГМАІНЖИНІРИНГ" відповідачу за Договором від 06.06.2017 року № 17-0797, оскільки відповідач заперечує факт здійснення такої господарської операції та зазначає про неотримання товару.

Досліджуючи ці обставини, місцевий господарський суд визнав доведеним факт постачання позивачем відповідачу та отримання останнім товару за Договором від 06.06.2017 року № 17-0797, що підтверджується документами податкового обліку обох сторін.

Позивач, за фактом поставки зареєстрував відповідні розрахунки/коригування та податкові накладні: розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №1 від 02.10.2017 до податкової накладної №18 від 28.08.2017, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №2 до податкової накладної №19 від 28.08.2017, податкову накладну №1 від 02.10.2017.

Інформація, яка міститься у податкових накладних при визначенні податкового кредиту в розрізі контрагентів заповнюється у додатку 5 до декларації з податку на додану вартість. Саме додаток 5 містить інформацію про суму придбаних товарів у розрізі контрагентів у звітному періоді. Тобто, включення податкових накладних зареєстрованих позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних до податкової звітності відповідачем, свідчить про те, що товар прийнятий Відповідачем.

Відповідач також відобразив у податковій звітності (у додатку 5 до декларації з податку на додану вартість) за жовтень і листопад 2017р. операції з позивачем.

Відповідно до пункту 201.1., 201.7., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 14.1.181. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду. Датою виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів відносяться до податкового кредиту. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже основою податкового обліку є первинні документи по відображенню господарчих операцій.

Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару).

У постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 зазначено, що сама по собі відсутність первинних документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Оскільки, надані позивачем видаткові накладні № 138 від 02.10.2017р. про поставку 18 фільтрів Donaldson DCE HV F520-D на суму 31 042,44 грн. і № 139 від 02.10.2017р. про поставку 2 фільтрів Donaldson DCE HV F520-D на суму 3 449,16 грн. не містять підпису покупця, уповноваженої особи відповідача, вони не можуть бути беззаперечними доказами факту поставки товару.

Разом з цим, апеляційний суд звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Отже, як уже зазначалася, самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, та як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі.

Досліджуючи умови укладеного між позивачем та відповідачем Договором від 06.06.2017 року № 17/0797, зокрема умови поставки товару, визначені у розділі 3 цього Договору, колегія суддів встановила наступне.

За змістом пунктів 3.1., 3.2, 3.3. 3.10. Договору товар за цим договором поставляється на умовах, вказаних у Специфікаціях до цього Договору, відповідно до Інкотермс, 2010

Товар поставляється партіями у строки, узгоджені сторонами в Специфікаціях.

Так, відповідачем та позивачем 06.06.2017 року була підписана Специфікація №СП/001 від 06.06.2017, в якій сторони погодили поставку наступного товару, його вартість, умови та строки поставки: фільтр Donaldson DCE HV F520-D, у кількості 18,000 шт., на загальну суму 31 042,44 грн. з ПДВ.

В пункті 2 Специфікації №СП/001 від 06.06.2017 сторонами визначено, що товар по цьому Додатку поставляється на умовах СРТ - передача в пункті доставки, м. Дніпро, вул. Винокурова, 4 відповідно до Інкотермс в редакції 2010р.

Згідно з правилами Інкотермс 2010 CPT (Carriage Paid To (... named place of destination) фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення). Термін "фрахт/перевезення оплачено до" означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані із перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. За змістом терміна СРТ на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, у тому числі під час змішаних перевезень.

Згідно з експрес накладної Нова пошта № 59 9980 5280 2406 від 02.10.2017 року на суму 28 743,00 грн. місцем доставки товару вказано - м. Дніпро, вул. Діпросталівська (Винокурова), 4.

Отже, позивач, передавши товар перевізнику (TOB "Нова пошта"), фактично виконав обов`язок з поставки товару за Договором від 06.06.2017 року № 17/0797 за накладними № 138 від 02.10.2017р. про поставку 18 фільтрів Donaldson DCE HV F520-D на суму 31 042,44 грн., і № 139 від 02.10.2017р. про поставку 2 фільтрів Donaldson DCE HV F520-D на суму 3 449,16 грн.

Враховуючи встановлені вище обставини, матеріалами справи підтверджується поставка товару на загальну суму 34 491, 60 грн. з ПДВ, 50 % оплати якої покупець зобов`язаний був здійснити по факту поставки з відстрочкою платежу 15 календарних дні (пункт 6. Специфікації № СП/001 від 06.06.2017), однак матеріали справи не містять доказів оплати боргу, а відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 17 245,80 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Нормами статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних, наведених позивачем та судом першої інстанції, колегія суддів погоджується, що стягнення 3% річних у сумі грн 1 546,50 грн. є арифметично правильним та нарахованим відповідно до чинного законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частин 1- 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пунктах 8.15-8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке:

"8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 року у справі № 910/8861/20).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази в їх сукупності є більш вірогідними на доведення факту поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" товару на суму 34 491, 60 грн.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 у справі №904/5775/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 у справі №904/5775/20 слід залишити без змін.

Судові витрати покладаються на скаржника згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 у справі №904/5775/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 у справі №904/5775/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Кощеєв