Ухвала

від 05.07.2021 по справі 915/1398/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

05 липня 2021 року Справа № 915/1398/16

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви (вх. № 9516/21 від 22.06.2021 року) про встановлення способу виконання рішення по справі

за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1, вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001

в інтересах держави Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, вул. Центральна (Леніна), 33, смт. Березанка, Миколаївська область, 57400 (код ЄДРПОУ 04056693)

до відповідача Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, вул. Одеська, 4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57456 (код ЄДРПОУ 04375748)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЧЕТО", вул. Миру, 12, смт. Березанка, Миколаївська область, 57400 (код ЄДРПОУ 36743345)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягуар-Південь", вул. Миру, 12, смт. Березанка, Миколаївська область, 57400 (код ЄДРПОУ 38841048)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство", вул. Лісна, 6, с. Василівка, Очаківський район, Миколаївська область, 57555 (код ЄДРПОУ 00993567); поштова адреса: вул. Леніна, 10, м. Очаків, Миколаївська область, 57500

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТзОВ "Дічето" - Приватне підприємство "ААС", вул. Алея Фестивальна, 4А, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область 67453 (код ЄДРПОУ 35348078)

про визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення її стану

орагн ДВС: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області відділ примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056

за участю представників сторін:

від прокуратури: Волкожа С.В., службове посвідчення №058896 видане 21.12.2020 року дійсне до 21.12.2025 року;

від органу ДВС: представник не з`явився;

від позивача: представник не з`явився;

від відповідачів: представники не з`явилися;

від третіх осіб: представники не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

22.06.2021 року до господарського суду Миколаївської області від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області відділ примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява про встановлення способу виконання рішення (вх. № № 9516/21), у якій орган ДВС просить суд встановити спосіб виконання наказу господарського суду Миколаївської області № 915/1398/16 виданого 24.03.2017 шляхом безперешкодного проїзду спецтехніки, яка буде проводити дії із знесення об`єктів одноповерхової кам`яної будівлі рятувальної вежі (Літ. А) загальною площею 4,5 кв.м., літньої площадки (літ А) з дерев`яним піднавісом загальною площею 165,5 кв.м., дерев`яного піднавісу загальною площею 75 кв.м. через територію бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що розташована за адресою АДРЕСА_2.

1. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.06.2021 року призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 05.07.2021 року.

Явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Сторони, орган ДВС та треті особи в судове засідання 05.07.2021 року повноважних представників не направили, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином у порядку, встановленому ч. 5 ст. 242 ГПК України з додержанням вимог ч. 3, 4 ст. 120 ГПК України шляхом направлення на адресу місцезнаходження належним чином завіреної копії ухвали рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи, що неявка учасників справи та органу ДВС не є перешкодою для вирішення питання про встановлення способу виконання рішення суду, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви за відсутності повноважних представників учасників справи, органу ДВС.

В судовому засіданні 05.07.2021 року судом відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

2. Правова позиція заявника (органу ДВС).

В обґрунтування заяви про встановлення способу виконання рішення суду заявник зазначає, що 28.05.2021 з метою знесення одноповерхової кам`яної будівлі рятувальної вежі (Літ. А) загальною площею 4,5 кв.м., літньої площадки (літ А) з дерев`яним піднавісом загальною площею 165,5 кв. м., дерев`яного піднавісу загальною площею 75 кв.м. необхідне залучення спецтехніки.

Заявник зазначає, що при огляді території за адресою АДРЕСА_1 та прилеглої до неї території встановлено, що заїзд спецтехніки для проведення виконавчих дій неможливий, оскільки зазначена територія це піщаний пляж з сипким покриттям, пересування на якому призводить до значного вгрузання спецтехніки та неможливість подальшого руху, проїзд через території БВ ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_2) унеможливлюється через відсутність дозволу керівництва бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 та їх перешкоджання проведенню виконавчих дій, інші заїзди на територію пляжу знаходяться на значній відстані (що підтверджується доданими фотоматеріалами), що не дозволяє спецтехніці заїзд та виїзд до місця проведення виконавчих дій. Таким чином подальше виконання рішення суду можливе лише при заїзді спецтехніки через територію БВ ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки заїзд спецтехніки, яка може виконати роботи із знесення об`єктів, а відповідно і виконати рішення суду, можливо лише при заїзді спецтехніки через територію Бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , власники якої чинять перешкоди у проведенні виконавчих дій, спрямованих на виконання рішення суду, це є обставиною, що істотно ускладнюють виконання рішення суду і роблять його виконання неможливим.

Заява обґрунтована положеннями ст. 19 Конституції України, ст. 2 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 331 ГПК України.

3. Правова позиція прокурора.

В судовому засіданні прокурор підтримав заяву, подану органом ДВС, та просив суд задовольнити з підстав, зазначених в заяві про встановлення способу виконання рішення суду.

4. Правова позиція стягувача (позивача).

Від стягувача жодних письмових пояснень, клопотань, заяв на адресу господарського суду не надходило.

5. Правова позиція боржника ТзОВ Ягуар-Південь (відповідача).

Від боржника жодних письмових пояснень, клопотань, заяв на адресу господарського суду не надходило.

6. Правова позиція відповідачів Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ТзОВ Дічето .

Від відповідачів жодних письмових пояснень, клопотань, заяв на адресу господарського суду не надходило.

7. Правова позиція третіх осіб.

Від третіх осіб жодних письмових пояснень, клопотань, заяв на адресу господарського суду не надходило.

8. Обставини справи, встановлені судом.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.03.2017 року позов задоволено (том 1, арк. 209-215) та вирішено:

- визнати недійсним та скасувати, видане виконавчим комітетом Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області 10.12.2011 року, Свідоцтво САЕ в„– 205354 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЧЕТО" на рятувальну вежу з пунктом прокату пляжного інвентарю, що складається з основного літ. А загальною площею 170, 1 кв. м, службових будівель літ. В, Г, Д, Ж та споруд за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним та скасувати, видане Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області, Товариству з обмеженою відповідальністю "Ягуар-Південь" 25.09.2013 року Свідоцтво № 9919317 про право власності на нерухоме майно - рятувальну вежу з пунктом прокату пляжного інвентарю загальною площею 170,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Ягуар-Південь" відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення об`єктів по АДРЕСА_1 : одноповерхової кам`яної будівлі рятувальної вежі (літ. А) загальною площею 4,5 кв. м, літньої площадки (літ. А 1 ) з дерев`яним піднавісом загальною площею 165,6 кв. м, дерев`яного піднавісу загальною площею 75 кв. м, дерев`яної споруди для перевдягання (№3) загальною площею 3,0 кв. м, дерев`яної альтанки (літ. Ж) загальною площею 72,0 кв. м.;

- стягнути з відповідача Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області на користь Прокуратури Миколаївської області 1 378, 00 грн. (- витрат по сплаті судового збору;

- стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЧЕТО" на користь Прокуратури Миколаївської області 1 378, 00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

- стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягуар-Південь" на користь Прокуратури Миколаївської області 1 378, 00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 07.03.2017 року набрало законної сили 23.03.2017 року.

24.03.2017 року господарським судом Миколаївської області видано відповідні накази (том 1, арк. 223-226).

Судове рішення в частині стягнення судового збору з відповідачів Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЧЕТО", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягуар-Південь" на користь Прокуратури Миколаївської області виконано, що підтверджується постановами про закінчення виконавчого провадження, а саме:

- 14.06.2017 року постановою старшого державного виконавця Березанського районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Шляхтою М.В., закінчено виконавче провадження ВП № 53865141 з примусового виконання наказу № 915/1398/16 від 24.03.2017 року про стягнення з Коблівської сільської ради на користь Прокуратури Миколаївської області судового збору у сумі 1 378, 00 грн. (том 1, арк. 234-236);

- 27.02.2018 року постановою старшого державного виконавця Березанського районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Шляхтою М.В., закінчено виконавче провадження ВП № 53865086 з примусового виконання наказу № 915/1398/16 від 24.03.2017 року про стягнення з ТзОВ ДІЧЕТО на користь Прокуратури Миколаївської області судового збору у сумі 1 378, 00 грн. (том 1, арк. 248-250);

- 22.02.2021 року постановою начальника відділу Березанського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління МЮУ (м. Одеса) Агірновою В.О., закінчено виконавче провадження ВП № 53865217 з примусового виконання наказу № 915/1398/16 від 24.03.2017 року про стягнення з ТзОВ Ягуар-Південь на користь Прокуратури Миколаївської області судового збору у сумі 1 378, 00 грн. (том 1, арк. 251-253).

Судом також встановлено наступні обставини.

15.06.2017 року постановою старшого державного виконавця Березанського районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Шляхтою М.В. за результатами розгляду заяви стягувача відкрито виконавче провадження ВП № 54143495 з примусового виконання наказу № 915/1398/16 від 24.03.2017 року про: "Відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Ягуар-Південь" відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення об`єктів по АДРЕСА_1 : одноповерхової кам`яної будівлі рятувальної вежі (літ. А) загальною площею 4,5 кв. м, літньої площадки (літ. А 1 ) з дерев`яним піднавісом загальною площею 165,6 кв. м, дерев`яного піднавісу загальною площею 75 кв. м, дерев`яної споруди для перевдягання (№3) загальною площею 3,0 кв. м, дерев`яної альтанки (літ. Ж) загальною площею 72,0 кв. м. (том 2, арк. 31).

Вказаною постановою встановлено боржнику строк для добровільного виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Як вбачається з Інформації про виконавче провадження з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (за реєстраційним номером виконавчого провадження та ідентифікатором доступу, зазначеним в постанові про відкриття виконавчого провадження):

- 11.07.2017 року державним виконавцем Шляхтою М. В. винесено постанову про накладення штрафу на боржника ТзОВ Ягуар-Південь у розмірі 5 100, 00 грн., у зв`язку з невиконанням боржником судового рішення (том 2, арк. 61-63).

- 04.07.2018 року державним виконавцем Шляхтою М. В. винесено постанову про накладення штрафу на боржника ТзОВ Ягуар-Південь (з урахуванням виправлення помилок) у розмірі 10 200, 00 грн., у зв`язку з повторним невиконанням боржником судового рішення (том 2, арк. 61-63).

26.03.2020 року постановою головного державного виконавця Березанського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління МЮУ (м. Одеса) Кушніром Р.В. передано виконавче провадження до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області ПМУ Міністерства юстиції (м. Одеса) згідно постанови начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області ПМУ Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25.03.2020 № 11.04-01/64 (том 2, арк. 32-33).

Як вбачається з Інформації про виконавче провадження з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (за реєстраційним номером виконавчого провадження та ідентифікатором доступу, зазначеним в постанові про відкриття виконавчого провадження) боржником частково виконано рішення суду, а саме: боржником самостійно знесено дерев`яну споруду для перевдягання (№ 3) загальною площею 3, 0 кв. м.

01.04.2020 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павлюк М.А. прийнято виконавче провадження № 54143495 з примусового виконання наказу № 915/1398/16 від 24.03.2017 (том 2, арк. 34).

25.05.2021 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павлюк М.А. встановлено, що 09:00 годину 28.05.2021 заплановано проведення виконавчих дій з примусового виконання рішення суду, а саме приведення земельної ділянки у стан, який існував до порушення прав, шляхом знесення об`єктів по АДРЕСА_1, у зв`язку з чим залучено працівників Миколаївського районного відділу поліції ГУ НП у Миколаївській області, 5 для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державних виконавців та залучених осіб, при проведенні виконавчих дій, які будуть проводитись за адресою: Миколаївська область, Березанський район, АДРЕСА_1 (том 2, арк. 59).

26.05.2021 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павлюк М.А. залучено до проведення виконавчих дій Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Стройскиф" (том 2, арк. 60). Постановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Стройскиф" провести дії із знесення об`єктів по АДРЕСА_1: одноповерхової кам`яної будівлі рятувальної вежі (Літ. А) загальною площею 4,5 кв.м.; літньої площадки (літ А) з дерев`яним піднавісом загальною площею 165,5 кв. м.; дерев`яного піднавісу загальною площею 75 кв.м.; дерев`яної споруди для перевдягання (№3) загальною площею 3,0 кв. м.; дерев`яної альтанки (літ Ж) загальною площею 72,0 кв.

28.05.2021 року головним державним виконавцем Павлюк М. А. складено Акт державного виконавця, в якому зазначено: "Під час проведення виконавчих дій 28.05.2021 року о 12:38 ОСОБА_1 та невідомими особами здійснюються дії спрямовані на перешкоджання проведенню виконавчих дій, а саме загороджують собою об`єкти, які підлягають знесенню, що унеможливлює проведення виконавчих дій. Про даний факт свідчать фото та відеоматеріали, зняті під час проведення виконавчих дій" (том 2, арк. 35).

Акт підписано державним виконавцем Павлюк М. А. одноособово, за відсутності сторін виконавчого провадження, понятих, будь-яких осіб. В акті не зазначено про наявність будь-яких додатків.

28.05.2021 року головним державним виконавцем Павлюк М. А. складено Акт державного виконавця, в якому зазначено: "З метою знесення одноповерхової кам`яної будівлі рятувальної вежі (Літ. А) загальною площею 4,5 кв.м., літньої площадки (літ А) з дерев`яним піднавісом загальною площею 165,5 кв. м., дерев`яного піднавісу загальною площею 75 кв.м. необхідне залучення спецтехніки, забезпечення її пересування за місцем вчинення виконавчих дій та виїзд з будівельним сміттям, яке залишиться після знесення об`єктів. Однак, при огляді території за адресою АДРЕСА_1 та прилеглої до неї території встановлено, що заїзд спецтехніки для проведення виконавчих дій неможливий, оскільки зазначена територія це піщаний пляж з сипким покриттям, пересування на якому призводить до значного вгрузання спецтехніки та неможливість подальшого руху, проїзд через території БВ ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) унеможливлюється через відсутність дозволу керівництва бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 та їх перешкоджання проведенню виконавчих дій, інші заїзди на територію пляжу знаходяться на значній відстані, що не дозволяє спецтехніці заїзд та виїзд до місця проведення виконавчих дій. Таким чином, подальше виконання рішення суду можливе лише при заїзді спецтехніки через території БВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" (том 2, акр. 36).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власниками нерухомого майна бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер майна 8986288) за адресою АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 (1/2 приватної спільної частки) та ОСОБА_2 (/2 приватної спільної частки) (том 2, арк. 40-44).

9. Оцінка аргументів учасників справи та джерела права, які застосував суд.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналогічне положення закріплено в ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 327 ГПК України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" ( Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У рішенні "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27.08.1991, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див. mutatis mutandis рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975 (980_086), серія А, № 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї зі сторін.

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії" , заява N 59498/00; "Ясіуньєне проти Латвії", заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).

У рішеннях у справі Антонюк проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008р. та у справі Мкртчян проти України, no. 21939/05, від 20.05.2010р. Європейский суд з прав людини вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.

У справі "Глоба проти України" Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії" (Comingersoll S.A. v. Portugal) [ВП], заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV). Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia , захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі "Ясюнієне проти Литви" ("…"), заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України" (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Такий правовий висновок викладено у пункті 13 постанови Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом ), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Приписами ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому частиною другою вищенаведеної норми визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Зазначені положення ст. 16 ЦК України кореспондуються з нормами ст. 20 ГК України.

Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 16 ЦК України.

Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду від 03.10. 2018 року у справі № 523/16632/15-ц, постанові Касаційного цивільного суду від 06.06.2018 року у справі №522/21465/15, постанові Касаційного цивільного суду від 10.06.2019 року у справі № 350/426/16-ц.

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду підлягають з`ясуванню обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. Отже, суди дійшли вірно висновку про те, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду не передбачає зміну рішення суду по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення суду. Тобто, слід розрізняти способи захисту цивільного права, передбачені статтею 16 ЦК України, та способи і порядок виконання рішення суду, що суди й здійснили.

При вирішенні питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен з`ясовувати обставини, що свідчать про неможливість такого виконання.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2020 року у справі № 2-1927/11.

Важливо мати на увазі, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб. Тобто, у такому, разі слід відрізняти способи захисту цивільного права, передбачені ст. 16 ЦК України та способи і порядок виконання рішення суду. Отже, у разі необхідності встановлення або зміни способу виконання або порядку виконання судового рішення суд першої інстанції встановлює ряд визначених процесуальних законом обставин: чи до відповідного суду особа звергнулася з такою заявою; коло осіб, хто може звернутися з такою заявою; наявність обставин, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим; встановлює наявність належних та допустимих доказів на підтвердження обставин як підстави для задоволення чи відмови в задоволенні судом відповідної заяви.

Поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 10 червня 2019 року у справі № 350/426/16-ц.

З урахуванням системного тлумачення вищевказаних норм права, встановлення порядку виконання, за доведеності зазначених в цих нормах підстав, повинно відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні.

Отже, встановлення способу виконання рішення здійснюється в межах заявлених, розглянутих та задоволених позовних вимог, оскільки прийнята за результатами розгляду заяви ухвала має похідний характер від рішення суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

10. Висновки суду.

Судовим рішенням у даній справі встановлено відповідачу ТзОВ "Ягуар-Південь" відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення об`єктів по АДРЕСА_1: одноповерхової кам`яної будівлі рятувальної вежі (літ. А) загальною площею 4,5 кв. м, літньої площадки (літ. А 1 ) з дерев`яним піднавісом загальною площею 165,6 кв. м, дерев`яного піднавісу загальною площею 75 кв. м, дерев`яної споруди для перевдягання (№3) загальною площею 3,0 кв. м, дерев`яної альтанки (літ. Ж) загальною площею 72,0 кв. м.

Тобто, за результатами розгляду спору судом встановлено спосіб виконання судового рішення - шляхом знесення об`єктів.

Системний аналіз положень ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України дозволяє дійти висновку, що за заявою виконавця у випадках, встановлених законом, суд може встановити спосіб виконання судового рішення. Підставою для встановлення способу виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В силу положень ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", має право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення способу виконання рішення.

В заяві про встановлення способу виконання рішення суду державний виконавець просить суд встановити спосіб виконання наказу від 24.03.2017 по даній справі шляхом безперешкодного проїзду спецтехніки, яка буде проводити дії із знесення об`єктів, через територію бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1".

З поданих до матеріалів даної заяви доказів судом встановлено наступне.

Виконавче провадження з виконання судового наказу було відкрито 15.06.2017 року, в подальшому 01.04.2020 року виконавче провадження передано для виконання головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павлюк М.А.

Як вбачається з Інформації про виконавче провадження з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень боржником частково виконано рішення суду, а саме: боржником самостійно знесено дерев`яну споруду для перевдягання (№ 3) загальною площею 3, 0 кв. м.

Починаючи з 01.04.2020 року протягом року державним виконавцем не вчинено жодної дії, спрямованої на виконання судового рішення.

Через рік 28.05.2021 року головним державним виконавцем Павлюк М. А. складено Акт державного виконавця, в якому зазначено, що "під час проведення виконавчих дій 28.05.2021 року о 12:38 Туровським В. Г. та невідомими особами здійснюються дії спрямовані на перешкоджання проведенню виконавчих дій, а саме загороджують собою об`єкти, які підлягають знесенню, що унеможливлює проведення виконавчих дій. Про даний факт свідчать фото та відеоматеріали, зняті під час проведення виконавчих дій" (том 2, арк. 35).

При цьому, судом встановлено, що акт підписано державним виконавцем Павлюк М. А. одноособово, за відсутності сторін виконавчого провадження, понятих, будь-яких осіб. В акті не зазначено про наявність будь-яких додатків до нього.

Не містять матеріали справи і доказів присутності під час проведення виконавчої дії працівників Миколаївського районного відділу поліції ГУ НП у Миколаївській області та працівників БК Стройскиф , залученого в якості спеціаліста.

До матеріалів заяви державним виконавцем долучено три фотографії з зображенням ряду баз відпочинку по береговій лінії пляжу (том 2, арк. 37-39), на яких відсутнє зображення як будь-яких осіб, так і будь-яких розпізнавальних (ідентифікуючих) ознак (об`єктів, які підлягають знесенню, конкретних баз відпочинку, місця розташування та відстані до об`єктів тощо).

Фактично державним виконавцем зазначено, що обставинами, які істотно ускладнюють виконання судового рішення є перешкоджання фізичних осіб вчиненню виконавчих дій, значна відстань до об`єктів, які підлягають знесенню, з метою під`їзду спецтехніки, вгрузання спецтехніки в пісок.

Суд зазначає, що до обов`язків та повноважень державного виконавця саме і належить проведення та організація вчинення виконавчих дій. Державний виконавець законодавчо наділений колом прав, які надають можливість останньому вжити заходів щодо належного виконання судового рішення, зокрема, але не виключно: залучити спеціалістів, працівників правоохоронних органів, вжити заходів щодо осіб, які перешкоджають виконанню рішення чи в інший спосіб порушують вимоги закону про виконавче провадження тощо.

Як вказано судом вище, за результатами розгляду спору судом вже встановлено спосіб виконання судового рішення - шляхом знесення об`єктів. Питання, яке порушується державним виконавцем в заяві, стосується не встановлення способу виконання судового рішення, а дій саме з організації примусового виконання судового рішення (тобто реалізації прав та обов`язків наданих законом державному виконавцю), що є підставою для відмови у задоволенні заяви.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в спірному випадку матеріали справи не містять доказів вжиття державним виконавцем заходів для виконання судового рішення у даній справі, зокрема: доказів на підтвердження залучення спеціаліста та підбір останнім відповідної техніки (якщо така необхідна для знесення вказаних в рішенні суду об`єків) з відповідними технічними характеристиками для проїзду по відповідній місцевості з метою знесення об`єктів, доказів вжиття заходів відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" відносно осіб, які перешкоджають вчиненню виконавчих дій тощо. Матеріали справи не містять доказів неможливості під`їзду до об`єктів, які підлягають знесенню, з інших сторін на місцевості, та в чому "значна відстань" (державним виконавцем взагалі не зазначено конкретної відстані) є істотною перешкодою для виконання судового рішення. Викладені обставини свідчать про неналежне виконання державним виконавцем протягом тривалого часу судового рішення. Додатково суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, доведення яких є необхідною підставою для встановлення способу виконання судового рішення у випадках, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, судом відмовлено у задоволенні заяви (вх. № 9516/21 від 22.06.2021 року) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області відділ примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення способу виконання рішення суду, оскільки спосіб виконання судового рішення встановлений в рішенні господарського суду Миколаївської області від 07.03.2017 року та відповідному наказі.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст. 233-235, 254-255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви (вх. № 9516/21 від 22.06.2021 року) про встановлення способу виконання рішення суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 12.07.2021 року.

Суддя Е.М. Олейняш