Рішення

від 15.07.2021 по справі 753/341/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/341/20

провадження № 2/753/2546/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Сердюковій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в міста Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів за позикою, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3

про стягненя боргу за позикою. Посилаючись на те, що 16 квітня 2019 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір позики грошових коштів на суму 410 000 доларів США, відповідно до умов якого він передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 410 000 доларів США у якості позики без визначеного строку повернення. Фактична передача та отримання цієї суми підтверджується розпискою, за якою ОСОБА_2 підтвердив отримання та обов"язок повернення коштів в загальній сумі 410 000 доларів США.

Окрім того, у якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позики між ним та ОСОБА_3 укладеного договір поруки від 30 жовтня 2019 року,за умовами якого ОСОБА_3 зобов`язувалась солідарно на добровільних засадах відповідати перед позикодавцем у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором позики, а саме повернути гроші у сумі, яка надана у позику.

Зважаючи та той фактор, що сторони договору не встановили строк повернення грошових коштів, то відповідно до п.2 ч.1 ст.1049 ЦК України, надані у позику грошові кошти позичальник повинен повернути протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем відповідної вимоги.

Так, 30 жовтня 2019 року він звернувся до відповідача із письмовою вимогою, яка подана через нотаріуса, про поверення позичених грошових коштів у строк до 11 листопада 2019 року.

Проте в обумовлений строк позичальник кошти у повному обсязі не повернув, чим взяті на себе зобов"язання уцілому не виконав.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 , діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 08 січня 2020 року (а.с. 51), позовні вимоги підтримав з тих же підстав та просив їх задвовольнити.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, розміщеним повідомленням на офіційному сайту судової влади (суду).

Матеріали справи містять численні заяви відповідача про відкладення розгляду справи, проте суд не встановив поважні причини неприбуття відповідача в судове засідання.

Відзив на позов відповідачами не наданий.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі Смірнов проти України ).

За таких підстав судом відповідно до положень статті 280 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та за погодженням позивача.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розгляд справи проведений у порядку загального позовного провадження із проведеним підготовчим судовим засіданням.

Вислухавши пояснення представника позивача, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що сторони перебувають у договірних/зобов`язальних правовідносинах.

Так, 16 квітня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір позики грошових коштів на суму 410 000 доларів США, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 410 000 доларів США у якості позики без визначеного строку повернення.

Фактична передача та отримання цієї суми підтверджується розпискою, за якою ОСОБА_2 підтвердив отримання та обов"язок повернення ОСОБА_4 коштів в загальній сумі 410 000 доларів США (а.с.14).

Окрім того, у якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладеного договір поруки від 30 жовтня 2019 року,за умовами якого ОСОБА_3 зобов`язувалась солідарно на добровільних засадах відповідати перед позикодавцем у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором позики, а саме повернути гроші у сумі, яка надана у позику (а.с. 15 - 17).

Зважаючи та той фактор, що сторони договору не встановили строк повернення грошових коштів, то відповідно до п.2 ч.1 ст.1049 ЦК України, надані у позику грошові кошти позичальник повинен повернути протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем відповідної вимоги.

Якщо договором, відповідно до п.2 ч.1 ст.1049 ЦК України, не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Так, 30 жовтня 2019 року ОСОБА_4 звернувся до відповідачів із письмовою вимогою, яка подана через нотаріуса, про поверення позичених грошових коштів у строк до 11 листопада 2019 року (а.с. 18, 19, 20, 21, 22, 23).

Проте в обумовлений строк й станом на 24 грудня 2019 року (а.с. 22, 23) позичальник кошти у повному обсязі не повернув, чим взяті на себе зобов"язання уцілому не виконав.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику, така позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (6-63цс13). За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Таким чином між сторонами був укладений договір позики грошей на визначений термін. За умовами якого позивач передав відповідачу зазначену грошову суму у позику, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти готівкою у визначений спосіб, що підтверджується умовами вказаного договору, засвідченого розпискою (а.с. 9).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, відповідно до ст. 638 ЦК України, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. На підтвердження чого посвідчують своїми підписами, що відповідає даним правовідносинам.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором позики, відповідно до статті 1046 ЦК України одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, ст. 1046 ЦК України чітко передбачені істотні умови договору позики: він є публічним, іменним, двостороннім, реальним, платним. Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менша як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, у випадку, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми, що не суперечить даним правовідносинам.

Позивач згідно даних зобов`язальних правовідносин належним чином виконав умови договору позики - передав відповідачу зазначену суму, а відповідач зобов`язання уцілому не виконав уцілому у визначений термін борг не повернув.

З урахуванням вказаних фактів як кожен окремо, так і в сукупності, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем в борг від позивача коштів у сумі 410 000 доларів США у якості позики та зобов`язання відповідача повернути грошові кошти (а.с.14, 15-17, 18-23).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 24 000 грн. 00 коп. - заборгованості за договором позики, й така вимога є обгрутнованою та доведеною.

Так, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Закінчення строку договору, відповідно до ч.4 ст. 631 ЦК України, не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частино 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку (ч.1 ст. 553 ЦК України).

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників (ч.1, ч.2 ст. 543 ЦК України).

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 373/2054/16-ц, як укладення, так і виконання договірних зобов"язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Згідно з ч.ч. 5,6 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-прівовнй акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких підстав, з відповідачів солідарно підлягає стягненню на користь позивача 410 000 доларів США боргу за договором позики (а.с. 14, 15 -17).

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 141 ЦПК України.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 10 510 грн. 00 коп. (а.с. 24), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 543, 553, 554, 610, 625, 626, 1046, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів за позикою, - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ідентифікаційний код платника податників - НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ідентифікаційний код платника податників - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податників - НОМЕР_3 , 410 000 (чотириста десять тисяч) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний код платника податників - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податників - НОМЕР_3 , 5 255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн. 00 (нуль) коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 , ідентифікаційний код платника податників - НОМЕР_2 ,на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податників - НОМЕР_3 , 5 255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн. 00 (нуль) коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті Голос України та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

СУДДЯ: