Постанова

від 14.07.2021 по справі 400/1389/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 400/1389/19

адміністративне провадження № К/9901/3604/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року (головуюча суддя Лебедєва Г.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Градовський Ю.М., судді - Крусян А.В., Яковлєв О.В.) у справі за позовом Приватного підприємства Южноукраїнський комбінат харчування до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У травні 2019 року Приватне підприємство Южноукраїнський комбінат харчування (далі за текстом - ПП Южноукраїнський комбінат харчування , Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі за текстом - ГУ ДФС у Миколаївській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 січня 2019 року №00004961401, №00004951401, №00004971401 та від 23 січня 2019 року №00004981305, №00004991305.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування касаційної скарги її заявник зазначає, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами: ТОВ Укр-Лайт , ТОВ Авю-Компані , ТОВ БСВ-Трейд , ТОВ КВ-Постач , ТОВ Далс-ЛТД , ТОВ Юрівік , а також не спростовано факту несвоєчасної реєстрації податкових накладних та несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб і військового збору.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Позивач явку свого представника в судове засідання, призначене на 14 липня 2021 року, не забезпечив. Напередодні судового засідання від представника Підприємства, адвоката Кваші С.С., надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Клопотання про заміну відповідача правонаступником подано неуповноваженою особою, з огляду на що повернуто без розгляду.

З урахуванням неявки в судове засідання уповноважених представників сторін, а також з огляду на те, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), ухвалив здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.

Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що посадовими особами ГУ ДФС в Миколаївській області проведено виїзну документальну планову перевірку ПП Южноукраїнський комбінат харчування з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 1 липня 2015 року по 31 березня 2018 року, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 1 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року.

За наслідками проведеної перевірки 21 грудня 2018 року контролюючим органом складено акт перевірки, яким встановлено наступні порушення Підприємством вимог Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України): заниження податку на прибуток на загальну суму заниження всього у сумі 1827948 грн; заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся всього у сумі 2050012 грн; реєстрація 1 податкової накладної із запізненням на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 118,92 грн, 3 податкових накладних із запізненням від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 3449,29 грн, 2 податкові накладні із запізненням від 31 до 60 календарних днів, 4 податкових накладних із запізненням від 61 до 365 календарних днів на суму ПДВ 26004 грн; несвоєчасне перерахування податку на доходи з фізичних осіб (станом на 11 травня 2017 року існувала заборгованість зі сплати податку на доходи з фізичних осіб в сумі 88820,28 грн, станом на 13 липня 2017 року - 12148,19 грн, станом на 15 вересня 2017 року - 50094,41 грн, станом на 23 жовтня 2017 року - 145678,21 грн, станом на 20 грудня 2017 року - 159,93 грн, станом на 19 січня 2018 року - 120930,81 грн); несвоєчасне перерахування військового збору (станом на 15 вересня 2017 року існувала заборгованість зі сплати військового збору в сумі 2637,23 грн, станом на 19 січня 2018 року - 8842,75 грн, станом на 22 березня 2018 року - 35,05 грн); порушення граничних термінів сплати єдиного соціального внеску.

За наслідками розгляду заперечень ПП Южноукраїнський комбінат харчування на акт перевірки, листом від 18 січня 2019 року ГУ ДФС у Миколаївській області повідомило Підприємство про виявлення технічної помилки в акті, у зв`язку з чим до нього внесено зміни в частині зазначення окремих сум.

22 січня 2019 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №00004951401, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2284935 грн, в т.ч. за основним платежем 1827949 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 456987 грн; №00004961401, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 2437515 грн, в т.ч. за основним платежем 1950012 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 487503 грн; №00004971401, яким визначено штрафні санкції з податку на додану вартість у сумі 17521,87 грн, в т.ч. за основним платежем 0 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 17521,87 грн.

Окрім того, 23 січня 2019 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №00004981305, яким нараховано штрафні санкції з податку на доходи з фізичних осіб, через несвоєчасне перерахування військового збору, на загальну суму 12709,11 грн; №00004991305, яким нараховано штрафні санкції з податку на доходи з фізичних осіб, через несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб, на загальну суму 265926,69 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження зазначені вище податкові повідомлення-рішення залишені без змін, після чого позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов в повному обсязі та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив того, що реальність господарських відносин між позивачем та контрагентами повною мірою підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а решта порушень податкового законодавства, про які йдеться в акті перевірки, - спростовані позивачем.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

За приписами пунктів 44.1, 44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток, відповідно до приписів підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, серед іншого, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункту 200.1 статті 200 ПК України).

Як з`ясували суди першої та апеляційної інстанцій підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували, серед іншого, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій між ПП Южноукраїнський комбінат харчування та контрагентами: ТОВ Укр-Лайт , ТОВ Авю-Компані , ТОВ БСВ-Трейд , ТОВ КВ-Постач , ТОВ Далс-ЛТД , ТОВ Юрівік .

Так, відповідач ставив під сумнів реальність операцій Підприємства за період, що перевірявся, та, як наслідок, констатував завищення витрат та податкового кредиту за операціями з контрагентами-постачальниками, з огляду на те, що вказані операції, на думку посадових осіб податкового орлану, оформлені дефектними первинними документами бухгалтерського обліку, а самі операції не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності підприємства.

Перевіряючи означені доводи контролюючого органу суди попередніх інстанцій встановили, що протягом 2016-2017 років з переліченими вище контрагентами ПП Южноукраїнський комбінат харчування укладено однотипні договори постачання.

Проаналізувавши надані позивачем на підтвердження реальності операцій з придбання товарів у контрагентів - постачальників первинні та інші документи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такі повною мірою відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні та не містять дефектів щодо їх форми чи змісту; вони містять також відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов`язані з рухом активів, виконанням зобов`язань, підтверджують наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача, а відтак, - свідчать на користь висновку про обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з контрагентами.

Судами досліджено й проаналізовано надані позивачем докази на підтвердження використання результатів означених операцій для цілей власної господарської діяльності Підприємства, основним видом діяльності якого є постачання готових страв, надання послуг мобільного харчування, роздрібна торгівля харчовими продуктами, напоями, оптова торгівля фруктами й овочами, виробництво м`ясних продуктів.

Своєю чергою, судами враховано, що матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагентів. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили б, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Також судами з`ясовано, що поставка товару із вказаними контрагентами здійснювалась власним автотранспортом позивача, про що ним надано відповідні докази, а проведення оплати за поставку товару за переліченими вище правочинами підтверджено платіжними дорученнями щодо перерахування позивачем коштів контрагентам - постачальникам та банківськими та касовими документами щодо здійснення розрахунків з останніми в готівковій формі.

Наведені вище висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанції про недоведеність з боку відповідача фіктивності господарських операцій позивача з переліченими вище контргагентами.

Окрім того, у ході перевірки ПП Южноукраїнський комбінат харчування ДФС встановлено порушення платником податку пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме: реєстрація 1 податкової накладної із запізненням на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 118,92 грн, 3 податкових накладних із запізненням від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 3449,29 грн, 2 податкові накладні із запізненням від 31 до 60 календарних днів та 4 податкових накладних із запізненням від 61 до 365 календарних днів на суму ПДВ 26004 грн.

Надаючи правову оцінку означеним доводам податкового органу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до пунктів 201.1, 201.7 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

З наявних у справі матеріалів судами з`ясовано, що зазначені в розрахунку штрафних санкцій з податку на додану вартість до податкового повідомлення-рішення від 22 січня 2019 року №00004971401 податкові накладні відсутні в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідні періоди, на підставі яких формується додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, а в подальшому й сама податкова декларація з податку на додану вартість. Натомість, як встановили суди, податкові накладні (№24 від 30 вересня 2017 року, №27 від 31 серпня 2017 року, №29 від 31 липня 2018 року, №32 від 30 червня 2017 року, №26 від 31 травня 2017 року, №21 від 31 березня 2017 року, №14 від 28 лютого 2017 року, №15 від 28 лютого 2017 року були виписані помилково без фактичного здійснення господарської операції.

Судами враховано, що згідно з позицією ДФС України щодо порядку відображення податкових зобов`язань у податковій декларації з ПДВ у випадку помилкового складання податкових накладних на операцію з постачання товарів/послуг (лист №2095/6/99-99-15-03-02-15/ІПК від 3 жовтня 2017 року) у випадку помилкового складання податкових накладних за операцією з постачання товарів/послуг (складання двох чи більше податкових накладних на одну операцію з постачання товарів/послуг) та реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, платник податку, з метою виправлення допущеної помилки, має право згідно з пункту 192.1 статті 192 ПК України, скласти розрахунки коригування до таких помилкових податкових накладних. Такі розрахунки коригування підлягають реєстрації в ЄРПН покупцем (отримувачем) товарів/послуг, з дотриманням визначених термінів реєстрації.

Як з`ясували суди, на всі перелічені вище податкові накладні позивачем було складено розрахунки коригування кількісних і якісних показників до податкової накладної, які зареєстровано в ЄРПН. Отже, у деклараціях з ПДВ Підприємством зазначені дані, вказані у складених на підставі первинних документів податкових накладних, а відтак обсяги постачання товарів/послуг та суми ПДВ, вказані в помилкових податкових накладних і розрахунках коригування до них, не підлягають відображенню у декларації з ПДВ.

Проведеною податковою перевіркою також встановлено факти несвоєчасного нарахування Підприємством військового збору та податку на доходи фізичних осіб, а саме: за період з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року відповідно до карток особових рахунків ПП Южноукраїнський комбінат харчування фактично сплачено податку на доходи фізичних осіб до бюджету в загальній сумі 1986183,43 грн. Залишок несплаченого податку на доходи з фізичних осіб з заробітної плати в сумі 167133,57 грн сплачений в квітні 2018 року.

Як наслідок, податковим органом було застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК України за несвоєчасне перерахування військового збору на загальну суму 12709,11 грн та несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 265926,69 грн.

Втім, за висновком судів попередніх інстанцій, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України. В той же час положеннями статті 127 ПК України встановлюється міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статті126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

При виборі і застосуванні норми матеріального права до спірних правовідносин судами попередніх інстанцій було враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, як це передбачено частиною п`ятою статті 242 КАС України.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що податковий орган безпідставно застосував до позивача штрафні санкції відповідно до статті 127 ПК України, якою передбачено накладення штрафу за ненарахування, неутримання та несплату (неперерахування) податків, оскільки при розгляді справи встановлено, що такий обов`язок позивачем було виконано в повному обсязі.

Таким чином, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди повно й правильно встановили обставини справи, не допустили неправильного застосування норм матеріального права, чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені позивачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, натомість, такі зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська