Рішення

від 02.07.2021 по справі 448/145/20

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 448/145/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"02" липня 2021 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

секретаря Кафтан О.Ю.,

із участю: представника позивача-відповідача ОСОБА_1

адвоката Гавенка Б.І.,

представника відповідача-позивача ОСОБА_2

адвоката Соколова О.В.,

третьої особи-відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи-відповідача

Мостиської міської ради Кубари А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_1 , Мостиська міська рада Львівської області, - про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , Мостиської міської ради Львівської області, - про визнання незаконними правових актів, що порушують право власності, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він є власником земельної ділянки та житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , де проживає разом із дружиною ОСОБА_1 ; поряд по АДРЕСА_2 розташована земельна ділянка площею 0,03га, яка на праві власності належить його дружині, а відповідно він є власником Ѕ частини цієї земельної ділянки. Суміжним землекористувачем є відповідач ОСОБА_2 , яка проживає у житловому будинку АДРЕСА_2 . Згідно Генерального плану міста заїзд до вказаних земельних ділянок розташований з АДРЕСА_2 , іншого заїзду не передбачено. Із 2011 року відповідач ОСОБА_2 почала порушувати норми добросусідства, зайняла заїзд загального користування шляхом складування будівельних матеріалів та на рівні своєї ділянки встановила металеві ворота, чим повністю перекрила заїзд до їх земельної ділянки. Такі порушення неодноразово розглядалися постійною депутатською комісією Мостиської міської ради Львівської області, зобов`язано відповідача звільнити проїзд та спільно використовувати дорогу загального користування. Оскільки ОСОБА_2 не виконала вказані зобов`язання і надалі порушує правила добросусідства, зокрема до будинку позивача не може під`їхати автомобіль, а через перенесений інсульт він часто був змушений їздити до медичного закладу і з будинку до автомобіля його транспортували на ношах близько 300м, що негативно вплинуло на стан його здоров`я та завдало фізичні, моральні страждання; таким чином відповідач позбавляє його можливості вільно користуватись дорогою загального користування та обмежує доступ до земельної ділянки, що значною мірою звужує його права як землекористувача, просить рішенням суду зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні заїздом шляхом демонтажу металевих воріт та звільнення проїжджої частини від будівельних матеріалів; стягнути з відповідача в його користь 50000грн. моральної шкоди.

Відповідачем подано відзив на позов, яким позовні вимоги ОСОБА_2 заперечила, вважала їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що позивач із дружиною проживають у житловому будинку по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці первинно відведеній ОСОБА_1 рішенням виконкому Мостиської міської ради для забудови, до якої передбачено проектом забудови заїзд з АДРЕСА_1 ; аварійна споруда по АДРЕСА_2 , до якої веде спірний проїзд загального користування підлягала знесенню; однак позивач всупереч припису не демонтував аварійний будинок, а навпаки провів поділ земельної ділянки на дві, одну з яких приватизувала його дружина для обслуговування вказаного аварійного житлового будинку; одночасно згідно проекту забудови вбачається, що жодного проїзду з боку АДРЕСА_2 до ділянки позивача не зазначено, а згідно Генерального плану м. Мостиська передбачено лише спільний заїзд з АДРЕСА_2 до початку території земельної ділянки ОСОБА_2 .

До початку розгляду справи по суті відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , Мостиської міської ради Львівської області про визнання незаконними правових актів, що порушують право власності покликаючись на те, що вона є власником житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_2 , який колись належав її батькові. Рішенням виконкому Мостиської міської ради від 18.04.1986 року №103 останньому було надано дозвіл на будівництво нового будинку на закріпленій земельній ділянці, старий будинок зобов`язано знести. Не порушуючи будівельних норм і правил, батько відповідача-позивача побудував новий будинок, старий був знесений. Аналогічно 09.03.2000року рішенням №87 виконком Мостиської міської ради затвердив матеріали погодження по вибору земельної ділянки, площею 0,1га для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . На підставі цього рішення останній замовив проект забудови земельної ділянки, згідно якого старий житловий будинок однаково підлягав знесенню. Однак в порушення будівельних норм і правил відповідачі не знесли старий будинок, а згодом ще й незаконним шляхом розділили свої земельні ділянки та отримали два Державні акти про право власності на землю, проте акт погодження меж з нею не погоджувалось, так як вона в цей час перебувала за кордоном; вважає, що провівши поділ первинно наданої ОСОБА_1 земельної ділянки, відповідачем Мостиською міською радою не передбачено іншого заїзду до новоутвореної земельної ділянки ОСОБА_1 , а як тільки попри її житловий будинок сфабрикувавши землевпорядні документи, згідно яких Генплан нібито передбачає такий проїзд; зазначає, що насправді згідно Генерального плану м. Мостиська передбачено лише спільний заїзд з АДРЕСА_2 до початку території її земельної ділянки. А відповідач ОСОБА_1 , реалізовуючи в незаконний спосіб своє право землеволодіння, порушує її право власності на земельну ділянку та житловий будинок, створює їй перешкоди у користуванні майном, а також вчиняє дії, спрямовані на руйнування житлового будинку, що полягає в проїзді автотранспортом безпосередньо під стінами будинку, що призводить до його руйнування; з огляду на наведене просила суд визнати незаконним рішення Мостиської міської ради №10 від 15.04.2011року та визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №685410 від 25.05.2011року, виданого на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,03га, розташовану в АДРЕСА_2 .

Представником відповідача за зустрічним позовом адвокатом Гавенко Б.І. подано відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , яким заперечені зустрічні позовні вимоги, так як позов поданий без належного засвідчення копій документів, за межами строків позовної давності, а тому не підлягає розгляду і задоволенню; окрім на переконання представника позивача за первісним позовом позивач за зустрічним уже зверталася із аналогічним позовом і є рішення апеляційної інстанції, яким такі позовні вимоги відхилені.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом адвокат Гавенко Б.І. свої позовні вимоги та в інтересах довірителя підтримав з підстав, викладених у заяві та крім цього пояснив, що постійною депутатською комісією Мостиської міської ради з питань сільського господарства, архітектури та містобудування, земельних питань і спорів неодноразово розглядалися їх заяви з приводу користування мешканцями АДРЕСА_2 спільним заїздом і, в черговий раз було рекомендовано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та не чинити перешкод у користуванні дорогою загального користування, дотримуватися правил добросусідства. Проти зустрічної позовної заяви заперечив і просив у такій відмовити повністю.

Треті особи за первісним позовом ОСОБА_1 та представник Мостиської міської ради підтримали позовні вимоги ОСОБА_1 та заперечили проти зустрічного позову, де вони виступають відповідачами; додатково пояснили, що земельна ділянка, площею 0,03 га, на законних підставах була передана у власність для обслуговування житлового будинку ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , котрий остання успадкувала, що передбачає право власника приватизувати земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно в межах норм безоплатної приватизації.

Сторона відповідача за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом представник-адвокат Слівак М.Д. - ОСОБА_3 у судовому засіданні первісний позов не визнав, суду дав пояснення про те, що спірна дорога являється заїздом виключно до господарства довірительки і фактично являє собою прибудинкову територію, так як розташований впритул до її будинку та не відповідає загальним будівельним нормам та стандартам. Позивач має можливість здійснювати заїзд до свого господарства з АДРЕСА_1 , а тому жодних моральних страждань не несе, так як сам заявив, що проживає із дружиною у новозбудованому житловому будинку; у зв`язку з цим просить відмовити у задоволенні первісного позову. У свою чергу підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги з підстав незаконної передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для обслуговування аварійного житлового будинку, що в свою чергу спричиняє труднощі у здійсненні ОСОБА_2 права власності на її нерухоме майно, зокрема аварійний житловий будинок, який підлягав знесенню є розплідником гризунів та підведений газ становить пожежну небезпеку, крім того проїзд автотранспорту призводить до руйнування її житлового будинку.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що у первісному позові слід відмовити, а зустрічний позов - задовольнити, - з наступних підстав:

Конституцією України визначено, що земля є основним національним багатством, яка перебуває під особливою охороною держави. Право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно у відповідності до закону.

Зокрема, відповідно до вимог ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За правилами ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України землекористувач зобов`язаний не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, та дотримуватися правил добросусідства.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом, зокрема ч. 4 ст. 82 цього Кодексу регламентує, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а тому окремі факти у цій цивільній справі встановлюються згідно Постанови Львівського апеляційного суду від 22.02.2021року.

Таким чином судом установлено, що рішенням виконавчого комітету Мостиської міської ради №87 від 09.03.2000 року затверджено матеріали попереднього погодження по вибору земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку ОСОБА_1 , площа земельної ділянки 0,10 га. На підставі даного рішення позивач за первісним позовом замовив проект забудови земельної ділянки, площею 0,10га по АДРЕСА_1 відповідно до якого житловий будинок, що належав ОСОБА_1 підлягав знесенню.

Крім того рішенням Мостиської міської ради №10 від 15 квітня 2011 року затверджено ОСОБА_1 технічну документацію щодо передачі у власність земельної ділянки, площею 0,03 га для обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , на підставі якого видано 25 травня 2011р. Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №685410, кадастровий номер земельної ділянки 4622410100:01:001:0818.

Як вбачається із матеріалів справи рішенням Мостиської міської ради №209 від 2 серпня 2011 року ОСОБА_1 також надано дозвіл на проведення реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_2 та зобов`язано виготовити проект реконструкції.

У плані меж земельної ділянки вказаного Державного акту передбачено заїзд загального користування до господарства ОСОБА_1 зі сторони земельної ділянки ОСОБА_2 в межах від В до Г .

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 є власником житлового будинку в АДРЕСА_2 та земельної ділянки, площею 0,0580га, призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер: 4622410100:07:004:054, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав №29836112 від 29.04.2011р. та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.08.2013р.

Однак, як вбачається із матеріалів рішенням Мостиської міської ради №209 від 2 серпня 2011 року ОСОБА_1 надано дозвіл на проведення реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_2 та зобов`язано виготовити проект реконструкції.

У проекті забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 , відведеної ОСОБА_1 рішенням виконкому Мостиської міської ради народних депутатів від 09.03.2000 року №37 площею 0,10га, частина якої площею 0,03га в подальшому передана у власність ОСОБА_1 , не передбачено заїзду до даної земельної ділянки з АДРЕСА_2 , і окрім цього такий заїзд не передбачено викопіюванням з Генплану м. Мостиська, що є складовою частиною проекту забудови земельної ділянки по АДРЕСА_2 , з якого вбачається заїзд з АДРЕСА_2 лише до господарства ОСОБА_2 .

Крім цього, з висновку спеціаліста ОСОБА_4 №1/3 від 06.02.2013 року, який проводив будівельно-технічне дослідження щодо правомірності облаштування та використання спірного проїзду, встановлено, що згідно Генплану м. Мостиська не передбачено проїзду до земельної ділянки ОСОБА_1 , розташованої по АДРЕСА_2 через земельну ділянку ОСОБА_2 , розміщену по АДРЕСА_3 . Наявний на Генплані проїзд передбачений тільки для в`їзду - виїзду на вулицю Шевченка із земельної ділянки ОСОБА_2 . При умові влаштування проїзду до земельної ділянки ОСОБА_1 з АДРЕСА_3 через земельну ділянку ОСОБА_2 , даний проїзд не відповідатиме вимогам п. 3.22 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень щодо ширини проїзду. Існує технічна можливість влаштування проїзду до земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4622410100:01:001:0818), з АДРЕСА_4 через земельну ділянку ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011року, Генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно статті 17 цього Закону генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

Відповідно до статей 25, 26 цього Закону режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

За положеннями ст. ст. 38, 39 Земельного Кодексу України до житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до вимог ч. ч. 3, 5 ст. 158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності та користуванні громадян та додержання громадянами правил добросусідства; у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

На підставі заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мешканців АДРЕСА_2 та 100 постійною депутатською комісією міської ради з питань сільського господарства, архітектури та містобудування земельних питань та спорів, було проведено обстеження земельної ділянки на місці, в результаті якого комісією встановлено, що ОСОБА_6 перекрила проїзд загального користування шляхом складування будівельних матеріалів (гравій) та звела фундамент через проїзд загального користування, чим перегородила проїзд до присадибної ділянки ОСОБА_1 . Комісія рекомендувала гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 спільно використовувати заїзд загального користування та дотримуватися правил добросусідства з метою недопущення конфліктних ситуацій та дотримуватися правил добросусідства; однак такі висновки Мостиської міської ради Львівської області не призвели до мирного урегулювання спору, що на даний момент є предметом розгляду у суді.

Разом з тим в судовому засіданні з пояснень сторін та показів свідків встановлено, що протягом тривалого часу до земельної ділянки ОСОБА_1 фактично існував заїзд із АДРЕСА_3 . Однак, зазначені доводи відповідача відповідачів про наявність спільного заїзду, який існував понад 30 років і ніколи не виникало спорів з приводу користування ним, не можуть бути взяті до уваги, оскільки за показами наданими сторонами у судовому засіданні, заїзд був влаштований батьками позивача ОСОБА_2 до своєї садиби, а спадкодавці ОСОБА_1 користувались заїздом тільки з їх дозволу, так як дійсно між ними були добросусідські відносини.

У даному випадку суд констатує, що основним документом є Генеральний план міста, за яким спільного заїзду в сторін по справі немає; Мостиська міська рада своїм рішенням №10 від 15.04.2011року незаконно на ім`я ОСОБА_1 вирішила надати земельну ділянку площею 0,03га, розташовану в АДРЕСА_2 , на котрій знаходився вже тоді аварійний будинок, котрий за рішенням виконавчого комітету Мостиської міської ради №87 від 09.03.2000 року, що передувало, було попередньо надано для будівництва індивідуального житлового будинку ОСОБА_1 із площею земельної ділянки 0,1га, а також за останнім рішенням на адресу по АДРЕСА_5 , що належав ОСОБА_1 , - підлягав знесенню.

Із зазначеного чітко убачається, що Мостиська міська рада Львівської області діяла незаконно, а тому в наступному всі прийняті Акти комісій, на що посилається за первісним позовом ОСОБА_1 , не можуть братись до уваги, оскільки були складені та заінтересовані в користь останнього; а також спірний Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №685410 від 25.05.2011року на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,03га в АДРЕСА_2 , - виданий як наслідок незаконно, що фактично породив між сторонами судовий спір, котрий триває близько десяти років.

Одночасно досліджуючи законність видачі цього спірного Державного акту на право власності на земельну ділянку суд прийшов до переконання, що невід`ємною частиною даного акту на право приватної власності на земельну ділянку, є технічна документація із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки, яка передбачає погодження межі із суміжними землекористувачами; відтак, згідно акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки від 28.03.2011 року межі ділянки ОСОБА_1 було встановлено і узгоджено земельною комісією в присутності землекористувача і представників суміжних землекористувачів - ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Однак, як вбачається із пояснень сторони позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 та не заперечується сторонами, акт встановлення та узгодження меж остання не підписувала, оскільки на цей час перебувала за кордоном. Акт був підписаний її чоловіком без ознайомлення з ним і таким чином судом встановлено, що оспорюваний Державний акт про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку виготовлений без належного погодження із суміжним землекористувачем ОСОБА_2 та без урахування діючої на той час містобудівної документації, зокрема Генерального плану міста Мостиська. Вищезазначеним документом порушуються права відповідача-позивача як суміжного землекористувача, шляхом користування спільним заїздом, що дійсно призводить до руйнування будинку.

Згідно ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, передбачених Конституцією і законами України. За приписами статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, та згідно ч. 1 ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 вказаного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, а згідно ч. 10 цієї ж статті цього ж Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України, визнаються незаконними у судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Відповідно до ст. 12 цього кодексу розпорядження землями територіальних громад, а також передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і у порядку, встановленому законом.

За частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній та комунальній власності, без встановлення строку. Згідно із вимогами п. а ч. 1 ст. 96 та ч. 2 ст. 95 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Статтями 317, 319 ЦК України визначено, що саме власнику належить право розпоряджатись своїм майном за власною волею.

У відповідності з вимогами ст. 152 Земельного Кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом: визнання цих прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення цих прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до вимог ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

При таких дійсних обставинах справи, із урахуванням вимог наведених нормативних актів у їх сукупності, судом проаналізовано порядок приватизації земельної ділянки ОСОБА_1 та зроблено висновок, що така проведена із порушенням норм чинного земельного законодавства та без дотримання будь-яких норм по відношенню до сусідніх землекористувачів; що такі дії Мостиської міської ради стосовно передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки призвели до виникнення спору між сусідами, який триває протягом більше десяти років, оскільки первинно така була відведена під забудову ОСОБА_1 із облаштуванням проїзду із АДРЕСА_1 та з умовою демонтажу аварійного житлового будинку, що ним не виконано; ураховуючи те, що ОСОБА_2 будучи власником житлового будинку набула права власності на законних підставах на земельну ділянку для його обслуговування, а тому таке право підлягає захисту шляхом визнання недійсним спірного Державного акту на землю.

За загальним правилом визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю без визнання недійсним рішення, на підставі якого видано цей державний акт, є порушенням норм закону, а тому рішення Мостиської міської ради №10 від 15 квітня 2011року Про затвердження технічної документації щодо передачі у власність земельної ділянки для обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 , на підставі якого було видано спірний Державний акт, слід також визнати незаконним.

За наведених обставин і, беручи до уваги те, що спільний проїзд відображений лише у Державному акті про право власності на земельну ділянку, дана ситуація суперечить фактичним обставинам, порушує будівельні норми та не відповідає Генеральному плану м. Мостиська, а тому він не може бути взятий судом до уваги як належний доказ існування спірного заїзду; відтак для задоволення первісного позову про усунення перешкод у користуванні спільним заїздом, шляхом демонтажу металевих воріт та звільнення проїзду від будівельних матеріалів, суд, з огляду на встановлені обставини, не вбачає правових підстав як і врешті позову ОСОБА_1 . Окрім наведеного у позові ОСОБА_1 суд повністю відмовляє за безпідставністю, оскільки у складених спірних правовідносинах вірним було б позиватись ОСОБА_1 як одноосібному власнику землі в АДРЕСА_2 за спірним Державним актом, а не в спосіб як помилково в силу статті 60 Сімейного кодексу України себе ОСОБА_1 вважає фактично власником Ѕ ідеальної частки права особистої приватної власності цієї земельної ділянки, яка за правовим режимом могла б належати до особистої приватної власності тільки дружини ОСОБА_1 . У свій час остання отримала будинок у порядку спадкування і він також був її особистою власністю, а земля тоді у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 претендував, підлягала поділу під будівництво нового житлового будинку по АДРЕСА_1 . Наведене лише підтверджує помилковість дій Мостиської міської ради Львівської області.

У зв`язку з таким вирішенням спору в цивільній справі та звільненням ОСОБА_1 від сплати судового збору, такий підлягає розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_1 , Мостиська міська рада Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, - відмовити повністю.

Позов ОСОБА_2 задовольнити. Визнати незаконним рішення V сесії VI-го демократичного скликання Мостиської міської ради Львівської області №10 від 15 квітня 2011 року Про затвердження технічної документації щодо передачі у власність земельної ділянки для обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 .

Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №685410 на земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,03га, в АДРЕСА_2 , виданого 25 травня 2011 року Управлінням Держкомзему у Мостиському районі Львівської області.

Стягнути в рівних частках із ОСОБА_1 , Мостиської міської ради Львівської області у користь ОСОБА_2 понесені документально підтверджені судові витрати в розмірі 1681,6(одна тисяча шістсот вісімдесят одну гривню 60коп.)грн.

Стягнути в рівних частках із ОСОБА_1 , Мостиської міської ради Львівської області у дохід держави судові витрати на суму 134,4(сто тридцять чотири гривні 40коп.)грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення 9 липня 2021 року повного судового рішення.

Суддя