Постанова

від 15.07.2021 по справі 950/1950/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року

м.Суми

Справа №950/1950/20

Номер провадження 22-ц/816/1019/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 26 квітня 2021 року в складі судді Стеценка В.А., ухваленого в м. Лебедині, повний текст якого складено 30 квітня 2021 року, -

в с т а н о в и в :

21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про припинення дій, які порушують його право на спадкування за заповітом та зобов`язання відповідачів надати до приватного нотаріуса Лебединського районного нотаріального округу Сумської області Жураховського Д.В. наявні в них правовстановлюючі документи на 1/3 частину земельних ділянок, які розташовані на території Боровеньківської сільської ради Лебединського району Сумської області, а саме:

- з кадастровим № 5922980800:06:001:0153 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,5611 га;

- з кадастровим № 5922980800:06:003:0071 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,5311 га;

- з кадастровим № 5922980800:06:003:0236 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,4541 га.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на все належне їй майно. Проте, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, посилаючись на конфлікт інтересів, який виник між спадкоємцями та необхідність проведення експертної оцінки вартості майна, що входить до спадкової маси, для чого йому необхідно подати оригінали правовстановлюючих документів на все спадкове майно. Оскільки оригінали правовстановлюючих документів відповідачі відмовляються надати нотаріусу в добровільному порядку, тому заявник просив захистити його спадкові права у обраний спосіб.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 26 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Припинено дії, які порушують право ОСОБА_1 на спадкування та зобов`язано ОСОБА_2 і ОСОБА_3 надати до приватного нотаріуса Лебединського районного нотаріального округу Сумської області Жураховського Д.В. наявні в них правовстановлюючі документи на наступне спадкове майно:

- 1/3 частини земельної ділянки за кадастровим № 5922980800:06:001:0153 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,5611 га, яка розташована на території Боровеньківської сільської ради Лебединського району Сумської області;

- 1/3 частини земельної ділянки за кадастровим № 5922980800:06:003:0071 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,5311 га, яка розташована на території Боровеньківської сільської ради Лебединського району Сумської області;

- 1/3 частини земельної ділянки за кадастровим № 5922980800:06:003:0236 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,4541 га, яка розташована на території Боровеньківської сільської ради Лебединського району Сумської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем невірно обрано спосіб захисту прав. Зазначає, що обов`язок подання правовстановлюючих документів чинним законодавством покладено саме на позивача. Крім того, з резолютивної частини судового рішення є незрозумілим, які саме дії потрібно припинити та хто вчиняє такі дії. На думку відповідача, зазначена у постанові нотаріуса по-батькові спадкодавиці як ОСОБА_5 має істотне значення для даної справи, оскільки у позові та в резолютивній частині судового рішення зазначене по-батькові ОСОБА_6 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального і процесуального права, також просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 є аналогічними доводам скарги ОСОБА_2 .

У відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні скарг, а рішення суду - залишити без змін. При цьому зазначає, що суд першої інстанції вже дав оцінку доводам відповідачів про невірно обраний спосіб захисту прав. Нотаріус, відмовивши у видачі свідоцтва про право на спадщину, таким чином поставив позивача у залежність від дій відповідачів, оскільки правовстановлюючі документи на спадкове майно, яких заявник не мав та не має, що відповідачі визнають, необхідні нотаріусу для обчислення обов`язкової частки. Вважає, що порушення його прав полягає саме в умисному ухиленні відповідачів від надання нотаріусу правовстановлюючих документів. На думку позивача, відсутність доказів отримання відповідачами листів із запрошенням до нотаріуса не має значення, оскільки під час розгляду справи в суді відповідачі жодних дій по наданню необхідних нотаріусу документів не вчинили.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Стеценко В.М., відповідача ОСОБА_2 та його представника - адвоката Чеботарьова О.П., дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_7 і ОСОБА_4 за життя були подружжям, відповідачі у справі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - є їх дітьми, а позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, його майно успадкували його дружина і діти. Таким чином, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стали власниками (по 1/3 частини) земельної ділянки площею 2,5611 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5922980800:06:001:0153, земельної ділянки площею 0,5310 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5922980800:06:003:0071 та земельної ділянки площею 0,4541 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5922980800:06:003:0236 (а.с. 19-27).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (а.с. 10).

ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,55 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Боровеньківської сільської ради Лебединського району Сумської області (а.с. 12-15).

Крім того, за життя ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 3,55 га для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, яка складається з земельної ділянки площею 2,5613 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5922980800:06:001:0152, земельної ділянки площею 0,4542 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5922980800:06:003:0072 та земельної ділянки площею 0,5310 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5922980800:06:003:0235 (а.с. 28-47).

Позивач ОСОБА_1 звертався до приватного нотаріуса Лебединського районного нотаріального округу Сумської області Жураховського Д.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/9 частину земельної ділянки площею 2,5611 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5922980800:06:001:0153, 1/9 частину земельної ділянки площею 0,5310 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5922980800:06:003:0071 та 1/9 частину земельної ділянки площею 0,4541 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5922980800:06:003:0236, а також про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,5613 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5922980800:06:001:0152, земельну ділянку площею 0,4542 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5922980800:06:003:0072 та земельну ділянку площею 0,5310 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5922980800:06:003:0235 (а.с. 48-54, 61-70).

27 серпня 2019 року нотаріус роз`яснив позивачу, що оригінали документів на спадкове майно ОСОБА_4 спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати один одному відмовилися.

ОСОБА_1 03 вересня 2019 року звертався до відповідачів із запрошенням прибути до приватного нотаріуса Лебединського районного нотаріального округу Сумської області Жураховського Д.В. для оформлення спадкових прав (а.с. 55-60).

Постановою від 24 березня 2020 року нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з виникненням між спадкоємцями конфлікту інтересів та необхідністю проведення експертної оцінки вартості всього майна, що входить до спадкової маси, для визначення вартості обов`язкової частки, право на яку мають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , для чого необхідно подати оригінали правовстановлюючих документів на все спадкове майно (а.с. 71-73).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що ОСОБА_1 , маючи право на спадщину, внаслідок відмови відповідачів надати правовстановлюючі документи, позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину.

Проте, колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком місцевого суду з наступних підстав.

Так, спір стосовно спадкового майна після смерті ОСОБА_4 вже був предметом судового розгляду.

У цивільній справі № 950/2667/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заявник просив визнати за ним право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,55 га, розташовану на території Боровеньківської сільської ради Лебединського району Сумської області, в порядку спадкування за заповітом, проте Лебединський районний суд Сумської області рішенням від 26 квітня 2021 року відмовив у задоволенні позову.

У вказаній цивільній справі № 950/2667/19 судом встановлено і не оспорювалося сторонами, що правовстановлюючі документи на спадкове майно ОСОБА_4 знаходяться як у ОСОБА_1 , так і у ОСОБА_2 й ОСОБА_3 і надати їх один одному сторони відмовляються. Проте, суд вважав, що ОСОБА_1 , який має право на спадкування земельної ділянки, невірно обрано спосіб захисту свого цивільного права, оскільки спір виник саме внаслідок відмови відповідачів надати правовстановлюючі документи, а тому правильним способом захисту порушеного права є припинення дії, яка порушує його право на спадкування та витребування правовстановлюючих документів, оскільки документи не втрачені і є можливість фізично надати їх нотаріусу. Відтак, суд вважав, що позивачем не вичерпано всі можливості вирішення питання щодо оформлення спадщини саме тією посадовою особою, на яку покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, якою згідно з положеннями ст. 3 Закону України Про нотаріат є нотаріус.

З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 суд роз`яснив правильний спосіб захисту його права, яке, як зазначено у судовому рішенні, яке набрало законної сили, є порушеним внаслідок відмови відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 надати правовстановлюючі документи на спірне спадкове майно.

Відтак, у даній справі позивач порушив питання про захист свого права на спадщину у роз`яснений судом спосіб, а тому доводи апеляційних скарг відповідачів стосовно неправильно обраного позивачем способу захисту порушених прав на увагу колегії суддів не заслуговують.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів (п.п. 4.12 п. 4 глава 10 роздіу ІІ).

При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти (п.п. 4.14 п. 4 глава 10 роздіу ІІ Порядку від 22 лютого 2012 року № 296/5).

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна (п.п. 4.15 п. 4 глава 10 роздіу ІІ Порядку від 22 лютого 2012 року № 296/5).

Відповідно до ст. 46 Закону України Про нотаріат нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст 49 Закону України Про нотаріат нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Як зазначалось вище, позивач має право на спірне спадкове майно і у визначеному законом порядку звернувся до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини та за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, на думку позивача ОСОБА_1 , саме внаслідок відмови відповідачів надати нотаріусу правовстановлюючі документи на спадкове майно у добровільному порядку було порушене право заявника на отримання свідоцтва про право на спадщину.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту ст.ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на доказування порушення її прав відповідачем, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду без відповідних дій з боку сторони з приводу необхідності надання чи збирання певних засобів доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте, у порушення зазначених вимог процесуального закону позивач не довів, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають або утримують у себе правовстановлюючі документи, які стосуються спірного спадкового майна та які вони добровільно відмовляються надати нотаріусу. Жодних доказів на підтвердження цього матеріали справи не містять і даних обставин не заперечував представник позивача в суді апеляційної інстанції.

Крім того, як встановлено апеляційним судом під час розгляду даної справи, після смерті ОСОБА_7 його дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 у спадкували по 1/3 частині земельної ділянки, загальною площею 3,55 га, до складу якої входять спірні земельні ділянки з відповідним цільовим призначенням та кадастровими номерами. При цьому, відповідачі оформили свої спадкові права і отримали відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 березня 2009 року, які зареєстровані в реєстрі за № 502 і № 505. Натомість, ОСОБА_4 , з чим фактично погодились сторони у судовому засіданні, хоча і прийняла спадщину, тобто набула право на спадкове майно, проте відповідного свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 березня 2009 року № 499 не отримувала, оскільки не мала коштів на сплату відповідного державного мита за його оформлення.

Зазначені обставини свідчать про те, що вказане свідоцтво, як правовстановлюючий документ, приватний нотаріус Лебединського районного нотаріального округу Сумської області Жураховський Д.В. може витребувати у державного нотаріуса Лебединської районної державної нотаріальної контори Сумської області Лисенко В.Ф. задля оформлення спадкових прав позивача ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачем, з огляду на заявлені предмет і підстави його позову, не доведено порушення спадкових прав відповідачами.

Таким чином, рішення суду першої інстанції на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України за рахунок позивача ОСОБА_1 відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підлягають відшкодуванню понесені ними витрати на сплату судового збору за подання апеляційних скарг, тобто по 1318,21 грн.

Керуючись ст.ст. 367 - 369, 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити, а рішення Лебединського районного суду Сумської області від 26 квітня 2021 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про припинення дії, яка порушує право на спадкування та витребування правовстановлюючого документу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1318 грн 21 коп. судового збору, сплаченого за апеляційний розгляд.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді: Т.А. Левченко

С.С. Ткачук