Постанова

від 14.07.2021 по справі 927/934/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2021 р. Справа№ 927/934/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Чернігівської міської ради

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.01.2021

у справі № 927/934/20 (суддя Сидоренко А.С.)

за позовом Чернігівської міської ради

до: 1. Державного реєстратора Комунального підприємства Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради Александренко Людмили Валеріївни;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Чернігів ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Національний університет Чернігівський колегіум імені Т.Г.Шевченка

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Чернігівська міська рада (надалі - позивач) звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до державного реєстратора Комунального підприємства Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради Александренко Людмили Валеріївни (надалі - державний реєстратор, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Чернігів (надалі - ТОВ СК Чернігів , відповідач-2) про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності, згідно якої просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради Александренко Людмили Валеріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40890306 від 02.05.2018, на підставі якого зроблено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на незавершене будівництво, а саме: недобудоване приміщення літ. А-2 загальною площею 347,0 м 2 , прибудова літ. А1-1 загальною площею 253,8 м 2 , прибудова літ. А2-1 загальною площею 72,4 м 2 , прибудова літ. А3-1 загальною площею 21,7 м 2 , льодове поле загальною площею 2422,8 м 2 , що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Блакитного, 14, за ТОВ Спортивний клуб Чернігів ;

- припинити право власності ТОВ Спортивний клуб Чернігів на вищевказане незавершене будівництво (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1543116574101).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що державна реєстрація незавершеного будівництва за відповідачем-2 була проведена всупереч приписам чинного законодавства та на земельній ділянці, яка не надавалась для його будівництва; наведене перешкоджає Чернігівській міській раді як органу, через який територіальна громада міста Чернігова здійснює право власності, у повній мірі реалізувати права землевласника, оскільки внаслідок оспорюваного рішення державного реєстратора було безпідставно обтяжено земельну ділянку комунальної власності правами ТОВ СК Чернігів , адже за Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , право власності на збудоване до набрання ним чинності нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.01.2021 у справі №927/934/20 у задоволенні позову Чернігівській міській раді відмовлено повністю, виходячи з того, що факт належності ТОВ СК Чернігів на праві власності об`єкта незавершеного будівництва встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, зміст рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.03.2001 у справі №2-1206/2001 узгоджується з іншими доказами, наданими сторонами; державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва була проведена на підставі вищевказаного судового рішення та державного акту на право постійного користування землею від 26.06.1996 №000722-199, виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради; оскільки право власності у відповідача-2 на об`єкт незавершеного будівництва виникло до 01.01.2013 і було зареєстровано відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, таке речове право визнається дійсним на підставі ч.3 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ; вважаючи, що внаслідок прийняття відповідачем-1 оскаржуваного рішення від 02.05.2018 №40890306 у відповідача-2 не виникло, не змінилось та не припинилось право власності на об`єкт незавершеного будівництва суд першої інстанції, з огляду на приписи ст. 2 вищевказаного Закону, дійшов висновку, що така реєстраційна дія не є державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, а є іншою реєстраційною дією, що здійснюється в Державному реєстрі прав, внаслідок якої відповідач-1 переніс відомості з архівної складової частини Державного реєстру прав на нерухоме майно - до Державного реєстру прав; оскільки особа може бути позбавлена права власності лише у випадках, передбачених законом, виходячи з приписів ст.41 Конституції України, статей 321 та 346 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), позовну вимогу про припинення права власності суд визнав необґрунтованою.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Чернігівська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене Господарським судом Чернігівської області рішення від 22.01.2021 у справі №927/934/20 скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник вказував на неврахування судом приписів Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відповідно до якого право власності на збудоване майно набувається у порядку, який існував на час його будівництва та не виникає у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нього; Цивільний кодекс України 1963 року не передбачав можливості набуття права власності на результат будівельної діяльності як на об`єкт нерухомого майна; місцевий господарський суд не надав належної оцінки тій обставині, що у державному акті на право постійного користування землею ТОВ СК Чернігів земля відводилась для виробничих потреб, а не для добудови об`єкта незавершеного будівництва та подальшої експлуатації спортивного майданчика; у відповідача-1 на час проведення реєстрації незавершеного будівництва не було підстав для прийняття такого рішення (з відкриттям розділу) у зв`язку з вилученням у відповідача-2 площ земельної ділянки з постійного користування, що відображено в розділі Зміни в землекористуванні державного акту на право постійного користування землею; оскільки реєстраційна дія була проведена відповідачем-1 02.05.2018 на підставі заяви ТОВ СК Чернігів від 26.04.2018, суд не зазначив в оскаржуваному рішенні яким нормативним документом передбачено проведення державним реєстратором іншої реєстраційної дії , а тому висновок суду про те, що оскаржувана реєстраційна дія фактично не є реєстрацією права на нерухоме майно, є хибною; суд не надав оцінки діям державного реєстратора, яким всупереч ст.11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не було виконано вимоги щодо здійснення запитів до органів влади, підприємств, установ, що проводили оформлення прав стосовно об`єктів нерухомого майна в установленому порядку до 01.01.2013; рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.03.2001 у справі №2-1206/2001 було прийнято в порядку окремого провадження за правилами глави 37 чинного на той час Цивільного процесуального кодексу України 1963 року та не містило обґрунтувань стосовно того, що діюче законодавство не передбачає інших способів набуття права власності на об`єкти незавершеного будівництва, а тому судове рішення не може підміняти собою документів, визначених законом для створення майна.

29.03.2021 ухвалою Північного апеляційного господарського суду колегією суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Чорногуза М.Г., Іоннікової І.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 22.01.2021 у справі № 927/934/20, справу призначено до розгляду на 18.05.2021, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

ТОВ СК Чернігів скористалося правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач-2 у відзиві наголошував на безпідставності апеляційних доводів, адже Чернігівська міська рада у 90-х роках через свій структурний підрозділ виступила забудовником об`єкту незавершеного будівництва по вул. Блакитного, 14 у м. Чернігові, відчуживши його у приватну власність МВТП Фірма Віон , а наразі намагається безпідставно і незаконно позбавити ТОВ СК Чернігів права власності, набутого на законних підставах; законність набуття такого права відповідачем-2 підтверджується рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 19.03.2001 у справі №2-1206/2001, яке набрало законної сили, а також ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2011 у справі №4/99б/26/10 (5/239б/49б/17б),оскільки саме наявність у ТОВ СК Чернігів майна на праві власності стала однією з підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами та відновлення платоспроможності відповідача-2; суд першої інстанції правомірно відобразив у своєму рішенні про виникнення у відповідача-2 права власності на об`єкт незавершеного будівництва до 01.01.2013, яке було зареєстровано ще у 2009 році у відповідності до законодавства, що діяло на момент його виникнення, а тому таке речове право визнається дійсним на підставі ч.3 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ; оспорювана позивачем реєстраційна дія не є державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, а є іншою реєстраційною дією, що здійснюється в державному реєстрі прав, оскільки у витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.01.2009 так і у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.05.2018 зазначені одні й ті ж підстави виникнення права власності; позивач в апеляційній скарзі намагається відвернути увагу від ряду ключових обставин, зокрема, щодо своєї обізнаності з 1995 року про придбання відповідачем-2 у МВТП Фірма Віон згідно договору купівлі-продажу від 27.04.1994 будівництва спортивного майданчика в м. Чернігові по вул.Блакитного, 14 та про реєстрацію у 2009 році права власності за ТОВ СК Чернігів на об`єкт незавершеного будівництва та передання саме під цей об`єкт відповідної земельної ділянки; прийняття рішень про вилучення у відповідача-2 земельної ділянки під цим об`єктом відбувалось з порушення відповідної процедури, у зв`язку з чим між ТОВ СК Чернігів та Чернігівською міською радою наразі існує спір, що розглядається Господарським судом Чернігівської області у справі №927/695/20.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1916/21 від 17.05.2021 у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/934/20.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2021 апеляційну скаргу у справі №927/934/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Чорногуза М.Г., Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 22.01.2021 у справі № 927/934/20, призначену до розгляду на 18.05.2021, прийнято судовою колегією у вищезазначеному складі.

В судовому засіданні 18.05.2021 розгляд апеляційної скарги було відкладено до 30.06.2021.

В судовому засіданні 30.06.2021 у розгляді справи №927/934/19 оголошено перерву до 14.07.2021.

14.07.2021 відповідач-1 та третя особа явку своїх уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-2 проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

14.07.2021 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.01.2009 Комунальним підприємством Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради було проведено державну реєстрацію права власності ТОВ СК Чернігів на об`єкт незавершеного будівництва, реєстраційний номер 26053743, розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14, про що було зроблено запис № 2236 у книзі 16.

Зі змісту витягу слідує, що підставами виникнення у ТОВ СК Чернігів права власності є рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.03.2001 та державний акт на право постійного користування землею від 26.06.1996 № 199, виданий виконкомом Чернігівської міської ради (а.с.72 т.1).

Судом першої інстанції встановлено, що вищевказаним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.03.2001 у справі № 2-1206/2001, яке набрало законної сили, ухваленим за заявою ТОВ СК Чернігів , було встановлено факт належності заявникові на праві власності об`єкта незавершеного будівництва в м. Чернігові по вул. Блакитного, 14 - недобудованого приміщення загальною площею 347 м 2 , прибудов загальною площею 253,8 м 2 , 72,4 м 2 , 21,7 м 2 , льодового поля 2 422,8 м 2 .

Як зазначено в описовій частині судового рішення у справі № 2-1206/2001: 27.04.1994р. ТОВ СК Чернігів згідно договору купівлі-продажу № 7/04-94 придбало у МВТП Фірма Віон будівництво спортивного майданчика в м. Чернігові по вул. Блакитного, 14:

- приміщення холодильного центру загальною площею 706,7 м 2 , де знаходиться нульовий цикл фундаментів, наружні та внутрішні стіни, перекриття та покриття;

- льодовий майданчик для хокею з шайбою загальною площею 2 269 м 2 , де виконана бетонна основа.

Згідно акту прийому-передачі від 27.04.1994р., вказане майно було передано МВТП Фірма Віон ТОВ СК Чернігів .

Згідно витягу Рішення Чернігівського міськвиконкому № 104 від 17.06.1996р. заявнику в постійне користування було надано земельну ділянку площею 1,2 га по вул. Блакитного, 14. 26.06.1996р. був виданий Державний акт на право постійного користування майном 1-ЧН № 000722-199.

Чернігівським МБТІ 08.07.1996р. ТОВ СК Чернігів була видана інвентаризаційна справа № 17980 на жилий будинок № 14 по вул. Блакитного в м. Чернігові.

Таким чином, з 27.04.1994р. ТОВ СК Чернігів є власником об`єкту по вул. Блакитного, 14 .

Крім того, у рішенні Деснянського районного суду Чернігівської області від 19.03.2001 зазначено, що встановлення факту належності вищенаведеного майна заявникові викликане зміною профілю діяльності підприємства та для реалізації належного особі майна (а.с.25 т.1).

З архівного витягу з рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 17.06.1996 № 114 Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємств міста та надання земельних ділянок для державного та індивідуального будівництва місцевим господарським судом встановлено, що з постійного користування виробничо-торгового підприємства Фірма Віон вилучено земельну ділянку площею 1,2 га по вул. Блакитного, 14, за згодою землекористувача (п. 23); надано в постійне користування ТОВ СК Чернігів земельну ділянку площею 1,2 га по вул. Блакитного, 14 (п. 24) (а.с.17-18 т.1).

26.06.1996 ТОВ СК Чернігів видано державний акт на право постійного користування землею І-ЧН № 000722-199, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 199. При цьому, в державному акті вказано, що ТОВ СК Чернігів надається у постійне користування 1,2 га землі для виробничих потреб (а.с.19-24 т.1).

Рішенням шостої сесії Чернігівської міської ради двадцять четвертого скликання від 28.01.2003, враховуючи договір дарування житлового будинку від 12.07.2001 № 3479, вирішено вилучити з постійного користування ТОВ СК Чернігів земельну ділянку площею 0,0743 га по вул. Блакитного, 14 (а.с.26 т.1).

Рішенням шістнадцятої сесії Чернігівської міської ради четвертого скликання від 12.04.2005, у зв`язку з уточненням матеріалів інвентаризації, вирішено вилучити з постійного користування ТОВ СК Чернігів земельну ділянку площею 0,3284 га по вул. Блакитного, 14.

Відповідні зміни у землекористуванні відображені безпосередньо в державному акті на право постійного користування землею І-ЧН № 000722-199 (а.с.21 т.1).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.07.2006 у справі №5/239б за заявою першого заступника прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі кредитора - Державної податкової інспекції у місті Чернігові порушено провадження у справі про визнання ТОВ СК Чернігів банкрутом.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2006 по справі № 5/239б визнано банкрутом ТОВ СК Чернігів з наслідками, передбаченими ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , відкрито ліквідаційну процедуру, обов`язки ліквідатора покладено на Державну податкову інспекцію у м. Чернігові за її згодою, зобов`язано ліквідатора виконати дії, передбачені ст. 52 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , в т.ч. надати господарському суду ліквідаційний баланс та письмовий звіт про проведену роботу.

В описовій частині даної постанови вказано, що боржник, в порушення Закону України Про систему оподаткування , несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує податки до бюджету. Так, загальна сума несплаченого податкового боргу становить 340,00 грн. Перевіркою своєчасності подання боржником звітності встановлено, що боржник не звітує до ДПІ у м. Чернігові з 4-го кварталу 2005р., остання звітність подана 19.10.2005.

Перевіркою місцезнаходження боржника встановлено, що ТОВ СК Чернігів (вул. Блакитного, 14, м. Чернігів, 14027) за юридичною адресою не знаходиться, що підтверджено актом перевірки № 241 від 14.07.2006р.

Майно боржника відсутнє, за рахунок якого можливе стягнення. Автотранспортних засобів і прав власності на об`єкти нерухомості за боржником не зареєстровано .

Судом першої інстанції також встановлено, що Державна податкова інспекція у місті Чернігові звернулася з листом від 27.12.2007 до Чернігівського міського голови, в якому повідомила про те, що постановою Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2006 у справі № 5/239б ТОВ СК Чернігів визнано банкрутом. Зважаючи, що згідно даних Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради в постійному користуванні ТОВ СК Чернігів зареєстрована земельна ділянка площею 7973 м 2 за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14, згідно акту державної реєстрації № 199 від 26.06.1996, інспекційний орган просив з метою закінчення ліквідаційної процедури підприємства-банкрута та зняття його з податкового обліку, вжити заходи щодо припинення права користування земельною ділянкою.

Рішенням двадцять четвертої сесії Чернігівської міської ради п`ятого скликання від 04.02.2008, враховуючи постанову Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2006р. по справі № 5/239б, вилучено із постійного користування ТОВ СК Чернігів земельну ділянку площею 0,7973 га по вул. Блакитного, 14.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2008 у справі №5/239б/49б/17б затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ СК Чернігів , ліквідовано юридичну особу - ТОВ СК Чернігів , провадження у справі припинено, вимоги кредиторів визнано погашеними.

Водночас, місцевим господарським судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2008 у справі №5/106б(5/239б/49б/17б) задоволено заяву ТОВ СК Чернігів про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2008 у справі №5/239б/49б/17б скасовано, зобов`язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи - ТОВ СК Чернігів , призначено ліквідатором ТОВ СК Чернігів арбітражного керуючого Рязанову С.М. При цьому суд, задовольняючи заяву ТОВ СК Чернігів про перегляд судового рішення, вказав, що ліквідатором при проведенні ліквідаційної процедури ТОВ СК Чернігів неналежним чином були виконані свої обов`язки, що призвело до ліквідації підприємства - банкрута без вирішення питання щодо майна банкрута, непогашення заборгованості перед державним бюджетом.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням сорок четвертої сесії Чернігівської міської ради п`ятого скликання від 27.11.2009 Чернігівському державному педагогічному університету імені Т.Г. Шевченка затверджено проект відведення та надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,7042 га по вул. Блакитного, 14 для облаштування спортивно-оздоровчого центру.

27.09.2010 Чернігівському державному педагогічному університету імені Т.Г. Шевченка видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 376204, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 031083000049(830) .

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0005104622020 від 19.06.2020, 27.09.2010 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,7040 га по вул. Блакитного, 14 в м. Чернігові. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 7410100000:02:026:0130.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2011 у справі №4/99б/26/10 (5/106б/35б (5/239б/49б/17б)) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, провадження у справі припинено, визнано ТОВ СК Чернігів таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.

В описовій та мотивувальній частинах даної ухвали вказано, що за результатами розгляду справи у попередньому засіданні ухвалою господарського суду від 02.04.09р. затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включені вимоги Державної податкової інспекції у м. Чернігові в розмірі 557,04 грн., а вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - визнано вважати погашеними.

Під час здійснення ліквідаційної процедури вимоги ДПІ у м. Чернігові в розмірі 557,04 грн., що включені до реєстру вимог кредиторів, погашені боржником.

Також ліквідатором до реєстру вимог кредиторів включені поточні вимоги кредиторів:

- Державної податкової інспекції у м. Чернігові в розмірі 12 298,47 грн.;

- арбітражного керуючого Рязанової С.М. в розмірі 2 550,00 грн.;

- ФОП Помазної Світлани Іванівни в розмірі 15 000,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.10р. визнані нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові № 0003222320/0 від 07.07.09р. та № 0003212320/0 від 07.07.09р. на підставі яких були включені поточні вимоги ДПІ. Відповідно до довідки Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 16.09.11р. № 15126/10/24-013 у ТОВ СК Чернігів податковий борг відсутній. Вимоги арбітражного керуючого Рязанової С.М. в розмірі 2 550,00 грн. та ФОП Помазної Світлани Іванівни в розмірі 15 000,00 грн. відкликані заявниками (заяви від 17.11.11р. № 147, від 15.11.11р. № 7).

Таким чином, заборгованість боржника перед кредиторами відсутня.

Ліквідатором вжито заходів щодо виявлення майна банкрута.

Згідно довідки Чернігівського МБТІ від 01.09.09р. № 24309 за боржником зареєстрований об`єкт нерухомості по вул. Блакитного, 14 вцілому.

Також, ліквідатором проведено інвентаризацію майна боржника, про що складений інвентаризаційний опис №1 від 10.07.09р.

Ліквідаційним балансом станом на 08.11.11р. підтверджується наявність у боржника основних засобів залишковою вартістю 510,8 тис. грн.

На підставі рішення комітету кредиторів від 24.10.11р. ліквідатором подано господарському суду заяву про затвердження витрат від 24.10.11р. № 31/54 в розмірі 70 150,55 грн., яка потім була відкликана (заява від 28.11.11р. № 35/54).

Як вбачається з наданого звіту, розмір витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури становить 10 000,00 грн., з яких 7 406,55 грн. - витрати на оплату послуг арбітражного керуючого та 2 593,45 грн. витрати на банківські послуги, поштові витрати, оплату оголошення тощо.

Зазначені витрати в розмірі 10 000,00 грн погашені учасником ТОВ СК Чернігів Демиденком В.Ю., що підтверджується прибутковим касовим ордером від 28.11.11р. (а.с.34-36 т.1).

Також судом першої інстанції встановлено, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 122499839 від 02.05.2018, державним реєстратором КП Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради Александренко Л.В. 02.05.2018 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40890306, яким зареєстровано право власності ТОВ СК Чернігів (номер запису про право власності 25958662) на об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер 1543116574101), розташований за адресою; м. Чернігів, вул. Блакитного, 14.

Опис об`єкта: недобудоване приміщення літ. А-2 загальною площею 347,0 м 2 , прибудова літ. А1-1 загальною площею 253,8 м 2 , прибудова літ. А2-1 загальною площею 72,4 м 2 , прибудова літ. А3-1 загальною площею 21,7 м 2 , льодове поле загальною площею 2422,8 м 2 (а.с.13).

При цьому, витяг № 122499839 від 02.05.2018 містить інформацію, що підставами виникнення права власності у ТОВ СК Чернігів є рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.03.2001 у справі № 2-1206/2001 та державний акт на право постійного користування землею від 26.06.1996 №000722-199, виданий виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 26.06.1996.

Посилаючись на незаконне та безпідставне проведення відповідачем-1 державної реєстрації об`єкта незавершеного будівництва за ТОВ СК Чернігів за відсутності для цього належних підстав та в порушення приписів чинного законодавства, в результаті чого було безпідставно обтяжено земельну ділянку комунальної власності правами відповідача-2, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог та вважає, що в даному випадку наявні правові підстави для задоволення позову частково, зважаючи на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

За змістом ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до ч.2 та ч.3 ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки,який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, реєстрація чужого об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці, яка не надавалась для його будівництва, порушує права землевласника, адже обмежує останнього у можливості її використання.

Частиною 2 ст.331 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 вищенаведеної норми до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 3 ст.3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Виходячи з наведених приписів, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою, а право власності на нерухоме майно, збудоване до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на майно, підставою виникнення права власності на майно позначене як незавершене будівництво , реєстраційний номер 1543116574101, стосовно якого відповідачем 02.05.2018 прийнято рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу), індексний номер: 40890306, є рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.03.2001 №2-1206/2001 та державний акт на право постійного користування землею, серія та номер: Ш-ЧН №000722-1999, виданий Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 26.06.1996.

Згідно ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, надалі - Закон про державну реєстрацію), державна реєстрація речових прав на об`єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта.

За змістом ст. 2 Закону про державну реєстрацію:

державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Засади державної реєстрації прав визначені ст. 3 Закону про державну реєстрацію згідно положень якої речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону про державну реєстрацію, державній реєстрації прав підлягає право власності на об`єкт незавершеного будівництва.

У відповідності з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 Закону про державну реєстрацію, державний реєстратор, зокрема:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

За змістом ст. 12, 13 Закону про державну реєстрацію, державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.

На кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав (ст. 26 Закону про державну реєстрацію).

Згідно ст. 27 1 Закону про державну реєстрацію, для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються такі документи:

1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (у разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку);

2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (крім випадків, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів);

3) документ, що містить опис об`єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об`єкта.

Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, набутого на підставі договору, здійснюється на підставі такого договору.

Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва на підставі рішення суду, що набрало законної сили, проводиться за правилами, визначеними частинами першою - третьою цієї статті.

Як вже зазначалось вище, 10.01.2009 Комунальним підприємством Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради була проведена державна реєстрація права власності ТОВ СК Чернігів на об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер 26053743), розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14, про що було зроблено запис № 2236 в книзі 16 на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.03.2001 у справі № 2-1206/2001 р. та державного акту на право постійного користування землею від 26.06.1996 № 000722-199, виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради.

При цьому суд першої інстанції врахував, що право власності у відповідача № 2 на об`єкт незавершеного будівництва виникло до 01.01.2013 та було зареєстровано відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, таке речове право визнається дійсним на підставі ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Водночас місцевий господарський суд дійшов висновку, що внаслідок прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення від 02.05.2018 №40890306 у відповідача-2 не виникло, не змінилося та не припинилося право власності на об`єкт незавершеного будівництва, така реєстраційна дія в розумінні ст. 2 цього Закону, не є державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, а є іншою реєстраційною дією, що здійснюється в Державному реєстрі прав, внаслідок якої державний реєстратор переніс відомості з архівної складової частини Державного реєстру прав - Реєстру прав власності на нерухоме майно до Державного реєстру прав.

Даний висновок суд першої інстанції також ґрунтував на тому, що як у витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21508500 від 10.01.2009, так і у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №122499839 від 02.05.2018, реєстраторами зазначені одні й ті ж самі підстави виникнення права власності: рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.03.2001 у справі № 2-1206/2001 та державний акт на право постійного користування землею від 26.06.1996 № 000722-199, виданий виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, у зв`язку з чим не погодився з доводами Чернігівської міської ради про порушення державним реєстратором вимоги ст. 27 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Однак з такими висновками місцевого господарського суду колегія суддів не погоджується та вважає обгрунтованими твердження скаржника про ненадання відповідачем-2 доказів на підтвердження державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, буд. 14 на підставі договору, укладеного між ним та МВТП Фірма Віон від 27.04.1994, а для державної реєстрації права власності цього ж об`єкту на підставі рішення суду не надано документу, який у відповідності до вимог закону надає право на виконання будівельних робіт.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 19.03.2001 у справі №2-1206/2001, яке суд першої інстанції прийняв як належний доказ, зазначивши, що такий узгоджується з іншими наявними у справі доказами та встановлює факт належності на праві власності ТОВ СК Чернігів об`єкту незавершеного будівництва, не може слугувати підставою для реєстрації права власності, зважаючи на наступне.

Колегія суддів звертає увагу, що рішення Деснянським районним судом м.Чернігова від 19.03.2001 у справі №2-1206/2001 було прийнято в порядку окремого провадження за правилами глави 37 чинного на той момент Цивільного процесуального кодексу України від 18.07.1963 №1501-06.

Частиною 2 ст. 275 цього Кодексу визначалось, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах запису актів громадянського стану або підлягає оформленню в нотаріальних органах, не замінює собою документів, видаваних цими органами, а є тільки підставою для одержання цих документів.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що наведений у ст.273 ЦПК України 1963 року перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним, є невірним та таким, що не узгоджується з положеннями частини 2 ст. 275 цього ж Кодексу.

Як правильно зауважила в апеляційній скарзі Чернігівська міська рада, рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 19.03.2001 у справі №2-1206/2001 не містить посилань на правові підстави створення даного майна попереднім власником, підстави проведення будівництва, не передбачає визначення категорії майна відповідного виду (рухомих чи нерухомих речей) та не містить обґрунтувань того, що діючим законодавством не передбачалось інших, законодавчо визначених способів встановлення права власності на незавершене будівництво.

Колегія суддів вважає обґрунтованими твердження скаржника про те, що судове рішення в жодному випадку не може підміняти собою документів, визначених законодавством для створення майна, первісного виникнення на нього права власності та наступного переходу права власності до іншої особи.

Крім того, варто зауважити, що під час розгляду справи №2-1206/2001 Деснянським районним судом м.Чернігова не було залучено заінтересованих осіб. В свою чергу, апелянт наголошує на тому, що у відповідності до ч.4 та ч.5 ст. 75 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Як стверджує позивач, Чернігівська міська рада не брала участі у розгляді справи №2-1206/2001 та категорично заперечує обставину набуття 27.04.1994 ТОВ СК Чернігів права власності на об`єкт нерухомості - незавершене будівництво за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14.

Таким чином, суд першої інстанції, наводячи положення ст. 328 Цивільного кодексу України, згідно якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, та встановивши, що відповідачами не було надано договору купівлі-продажу від 27.04.1994, на підставі якого ТОВ СК Чернігів придбало у МВТП Фірма Віон вищевказаний об`єкт незавершеного будівництва, дійшов помилкового висновку про те, що факт належності на праві власності ТОВ СК Чернігів об`єкта незавершеного будівництва встановлений рішенням Деснянського районного суду м, Чернігова від 19.032001 у справі № 2-1206/2001, яке послугувало підставою для державної реєстрації права власності за відповідачем-2 на об`єкт незавершеного будівництва.

Позиція суду першої інстанції стосовно того, що зміст рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 19.03.2001 у справі № 2-1206/2001 узгоджується з іншими доказами, поданими сторонами, зокрема, з рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 17.06.1996 № 114 Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємств міста та надання земельних ділянок для державного та індивідуального будівництва , за яким вилучено із постійного користування ВМТП Фірма Віон земельну ділянку площею 1,2 га по вул. Блакитного, 14 та передано в постійне користування ТОВ СК Чернігів , з державним актом на право постійного користування землею І-ЧН № 000722-199, виданим ТОВ СК Чернігів 26.06.1996, з рішеннями Чернігівської міської ради від 28.01.2003, від 12.04.2005, від 04.02.2008 щодо змін у землекористуванні цією земельною ділянкою, з матеріалами інвентаризаційної справи № 17980, а також із судовими рішеннями у справі про банкрутство ТОВ СК Чернігів , є помилковою, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-2 було надано суду, а судом першої інстанції враховано як належні докази, що доводять необгрунтованість заявлених позивачем вимог: рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 19.04.1993 №78, згідно з яким виділено в постійне користування виробничо-торгівельному підприємству - Фірма Віон земельну ділянку площею 1,2 га по вул. Блакитного, 14 з розпочатим будівництвом спортивної споруди з інженерними мережами для його закінчення по призначенню; Авізо №31 від 24.01.1994, яким підтверджується передача Міським управлінням капітального будівництва на баланс ВТП Фірма Віон незавершеного будівництва спортивного майданчика в районі Кордовка з інженерними мережами; лист Управління капітального будівництва виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 15.04.1999 №91 на адресу старшого оперуповноваженого відділу по боротьбі з корупцією ГУБОЗ МВС України, в якому повідомляється про передачу на баланс ВТП Фірма Віон незавершеного будівництва спортивної будівлі з інженерними мережами та оплату МВТП Фірма Віон його вартості (з наданням підтверджуючих документів); лист Державного проектного інституту Діпроцивільпромбуд від 27.10.1994 №13/303, в якому повідомляється про кошторисну вартість спортивного майданчика зі штучним льодом; лист Відділу по земельним ресурсам виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 20.11.1995 №206 щодо розгляду клопотання ТОВ СК Чернігів від 27.04.1994 про перереєстрацію державного акту на право постійного користування землею по вул. Блакитного, 14, об`єкт незавершеного будівництва; лист Деснянського окружного суду м. Чернігова від 05.06.1996 про зняття арешту з льодового стадіону, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14 у зв`язку з передачею даного об`єкту ТОВ СК Чернігів 27.01.1994.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що жоден із наведених вище документів не підтверджує факт купівлі ТОВ СК Чернігів у МВТП Фірма Віон об`єкту незавершеного будівництва по вул. Блакитного, 14 в м. Чернігові, як і передача Міським управлінням капітального будівництва незавершеного будівництва спортивного майданчика в районі Кордовка з інженерними мережами на баланс МВТП Фірма Віон та сплата останнім по авізо №31 від 24.01.1994 коштів, відтак наведені докази не підтверджують правомірності набуття відповідачем-2 права власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14.

Згідно з Цивільним кодексом України 1963 року, який діяв станом на 27.04.1994, можливість набуття прав власності на результат будівельної діяльності як на об`єкти нерухомого майна не передбачалось.

Разом з тим, містобудівна діяльність, в результаті якої створювався об`єкт нерухомості, мала особливе правове регулювання.

Відповідно до ст.12 Закону України Про основи містобудування від 16.11.1992 №2780-ХІІ (в редакції, чинній станом на 27.04.1994), визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб, внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів віднесено до компетенції сільських, селищних, міських Рад народних депутатів у сфері містобудування.

Статтею 13 Закону України Про основи містобудування від 16.11.1992 №2780-ХІІ (в редакції, чинній станом на 27.04.1994) передбачалось, що видача у встановленому порядку забудовникам архітектурно-планувальних завдань, технічних умов на будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій, дозволів на проведення цих робіт відноситься до виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів у сфері містобудування.

Згідно з ч.2 ст.18 Закону України Про основи містобудування від 16.11.1992 №2780-ХІІ (в редакції, чинній станом на 27.04.1994) спорудження об`єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних Рад народних депутатів. Це право Ради народних депутатів можуть делегувати відповідним виконавчим органам.

Статтею 22 цього ж Закону встановлювалось, що забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому земельним законодавством та одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

Апелянтом у скарзі наголошувалось на тому, що в акті на право постійного користування землею від 26.06.1996 №000722-199 зазначалось, що землю ТОВ СК Чернігів було надано у постійне користування для виробничих потреб, а не для потреб добудови об`єкту незавершеного будівництва та подальшої експлуатації спортивного майданчика. При цьому, відповідач-1 під час проведення реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва не з`ясовував чи виконувалось будівництво в установленому законом порядку, а саме, на підставі виданих в установленому порядку архітектурно-планувальних завдань, технічних умов на будівництво, проектно-кошторисної документації, а також відведеної для цих цілей земельної ділянки та оформленого належним чином дозволу на будівництво.

Судова колегія погоджується з доводами апелянта про відсутність у відповідача-1 підстав для прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) у зв`язку з відсутністю у відповдача-2 прав на земельну ділянку по вул. Блакитного,14 в м.Чернігові, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, державний акт на право постійного користування землею серія та номер: І-ЧН №000722-199, який був виданий виконкомом Чернігівської міської ради від 26.06.1996 № 199, припинив свою дію.

Так, пунктом 223 рішення двадцять четвертої сесії Чернігівської міської ради від 04.02.2008 Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова , враховуючи постанову Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2006 у справі №5/239б було вилучено з постійного користування ТОВ СК Чернігів земельну ділянку площею 0,7973 га по вул. Блакитного,14 у м. Чернігові, факт вилучення якої відображений в державному акті на право постійного користування землею, серія та номер: І-ЧН №000722-199, виданий виконкомом Чернігівської міської ради від 26.06.1996 в розділі Зміни в землекористуванні .

В ухвалі Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2008 у справі №5/239б/49б, на яку посилається ТОВ СК Чернігів , зазначається, що згідно довідки відділу земельних ресурсів Чернігівської міської ради №1925 від 10.05.07р. за банкрутом на праві постійного користування зареєстрована земельна ділянка площею 0,7973 га, яка відповідно до рішення Чернігівської міської ради №1925 від 04.02.08р. з постійного користування банкрута була вилучена .

Також матеріали справи свідчать, що в подальшому ТОВ СК Чернігів подавалась заява про перегляд ухвали суду від 15.04.2008 у справі №5/239б/49б за нововиявленими обставинами, яка ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2008 була задоволена та скасована, а ліквідаційну процедуру поновлено.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, заяви, запити відповідача-2, які були б сформовані та спрямовані за своїм змістом на відновлення свого права на користування земельною ділянкою, починаючи з 2008 року, а тому доводи ТОВ СК Чернігів про те, що наразі існує спір, що перебуває у провадженні Господарського суду Чернігівської області за позовом ТОВ СК Чернігів до Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради від 04.02.2008, провадження за яким порушено 11.08.2020 та зупинено у зв`язку з розглядом даної справи, не спростовує неправомірності дій відповідача-1, яким ці факти під час проведення державної реєстрації не з`ясовувались.

Наявність такого спору, навпаки, доводить відсутність прав у відповідача-2 на земельну ділянку під об`єктом нерухомого майна на момент вчинення відповідачем-1 реєстраційної дії.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженнями скаржника, що відповідачем-2 не було надано суду жодного документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку під об`єктом незавершеного будівництва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1543116574101 по вул.Блакитного, 14 в м. Чернігів.

Таким чином, відповідач-1 під час прийняття ним оскаржуваного рішення в порушення вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не дотримався вимог цього закону, який вимагає під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитувати від органів влади, підприємств, організацій, установ, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законом порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначений цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Державний реєстратор, виконуючи функцію держави з реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва зобовязаний діяти із належним ступенем обачності та вживати, як і будь-який орган державної влади, всіх можливих заходів щодо недопущення прийняття незаконних рішень.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту звернення державного реєстратора до Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради чи до органів Державного земельного кадастру щодо перевірки чинності та достовірності даних, наведених у державному акті на право постійного користування землею від 16.06.1996 №000722-199, яка міститься у відповідній реєстраційній (інвентаризаційній) справі.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване позивачем рішення відповідача-1 не є державною реєстрацією права на нерухоме майно, а є іншою реєстраційною дією, як про це зазначено в судовому рішенні, що здійснюється у Державному реєстрі прав, внаслідок якої державний реєстратор переніс відомості з архівної складової частини Державного реєстру прав - Реєстру прав власності на нерухоме майно до Державного реєстру прав.

Як вірно наголосив в апеляційній скарзі скаржник, суд не зробив жодних посилань на нормативно-правовий акт, яким би передбачалось проведення державним реєстратором так званої іншої реєстраційної дії .

При цьому, судова колегія поділяє позицію апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40890306 від 02.05.2018 є окремою дією державного реєстратора з реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1543116574101, оскільки в рішенні суд вказує, що така дія відповідачем-1 проведена саме за заявою уповноваженої особи ТОВ СК Чернігів - директора Демиденка В.Ю. за №27929127 від 26.04.2018.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позовна вимога Чернігівської міської ради щодо визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40890306 від 02.05.2018 є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Приписами ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Підставами припинення права власності відповідно до ст. 346 Цивільного кодексу України є: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника; визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; а також в інших випадках, встановлених законом.

Суд першої інстанції, вирішуючи вимогу про припинення прва власності, дійшов висновку, що відповідач-2 правомірно набув право власності на об`єкт незавершеного будівництва, при цьому оскаржуване рішення відповідача-1 відповідає вимогам чинного законодавства, а тому визнав дану вимогу необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про відсутність підстав для задоволення даної вимоги, однак не погоджується з мотивами такої відмови.

Так, відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України якщо право на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Дійшовши висновку про те, що у державного реєстратора були відсутні підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) права власності за ТОВ СК Чернігів на об`єкт незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14, судова колегія вважає, що в останнього права власності на вищевкзане майно не виникло, а тому в задоволенні вимоги позивача про припинення права власності ТОВ СК Чернігів на об`єкт незавершеного будівництва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1543116574101 необхідно відмовити.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, а саме, в частині визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора КПприємства Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради Александренко Людмили Валеріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40890306 від 02.05.2018, на підставі якого зроблено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на незавершене будівництво, а саме: недобудоване приміщення літ. А-2 загальною площею 347,0 м 2 , прибудова літ. А1-1 загальною площею 253,8 м 2 , прибудова літ. А2-1 загальною площею 72,4 м 2 , прибудова літ. А3-1 загальною площею 21,7 м 2 , льодове поле загальною площею 2422,8 м 2 , що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Блакитного, 14, за ТОВ Спортивний клуб Чернігів ;

Вимога ж про припинення права власності ТОВ СК Чернігів на вищевказаний об`єкт незавершеного будівництва задоволенню не підлягає.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, зважаючи на встановлене вище, дійшла висновку про те, що доводи скаржника знайшли своє підтвердження матеріалами справи, оскільки оскаржуване рішення прийняте за нез`ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки суду першої інстанції, викладені в ньому, не відповідають встановленим обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Чернігівської міської ради підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.01.2021 у справі № 927/934/20 - скасуванню частково.

Відповідно до ч.ч. 4, 14 ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з наведеним, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.01.2021 у справі № 927/934/20 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.01.2021 у справі №927/934/20 скасувати частково.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов Чернігівської міської ради задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради Александренко Людмили Валеріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40890306 від 02.05.2018, на підставі якого зроблено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на незавершене будівництво, а саме: недобудоване приміщення літ. А-2 загальною площею 347,0 м 2 , прибудова літ. А1-1 загальною площею 253,8 м 2 , прибудова літ. А2-1 загальною площею 72,4 м 2 , прибудова літ. А3-1 загальною площею 21,7 м 2 , льодове поле загальною площею 2422,8 м 2 , що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Блакитного, 14, за ТОВ Спортивний клуб Чернігів .

В решті позову відмовити .

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Чернігів (14000, м. Чернігів, проспект Миру, буд. 21, кв. 45; ідентифікаційний код 14240618) на користь Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, буд. 7; ідентифікаційний код 34339125) 1 051 (одну тисячу п`ятдесят одну) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та 1 576 (одну тисячу п`ятсот сімдесят шість) грн 50 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Державного реєстратора Комунального підприємства Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради Александренко Людмили Валеріївни (14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 33; ідентифікаційний код юридичної особи 03358162) на користь Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, буд. 7; ідентифікаційний код 34339125) 1 051 (одну тисячу п`ятдесят одну) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та 1 576 (одну тисячу п`ятсот сімдесят шість) грн 50 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати накази на виконання даної постанови.

7. Матеріали справи №927/934/20 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.07.2021.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова