Постанова

від 14.07.2021 по справі 920/915/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2021 р. Справа№ 920/915/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю СЕНСІ

на рішення Господарського суду Сумської області від 22.02.2021

у справі № 920/915/19 (суддя Жерьобкіна Є.А.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СЕНСІ

до Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІКОМПРЕСОРМАШ

про стягнення 972 000,00 грн та визнання договору № 130818 від 13.08.2018 діючим

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІКОМПРЕСОРМАШ

до Товариства з обмеженою відповідальністю СЕНСІ

про стягнення 5 135 000,00 грн,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю СЕНСІ (далі - ТОВ СЕНСІ , позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІКОМПРЕСОРМАШ (далі - АТ НВАТ ВНДІКОМПРЕСОРМАШ , відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості в сумі 972 000,00 грн та визнання договору № 130818 від 13.08.2018 діючим, посилаючись на незаконність дій відповідача за первісним позовом щодо одностороннього розірвання вказаного договору та порушення останнім його умов щодо строків оплати виготовленого та поставленого позивачем за первісним позовом товару.

У вересні 2019 року АТ НВАТ ВНДІКОМПРЕСОРМАШ звернулося до Господарського суду Сумської області з зустрічним позовом до ТОВ СЕНСІ про стягнення 5 135 000,00 грн, в обґрунтування якого позивач за зустрічним позовом посилався на те, що укладений між сторонами договір №130818 від 13.08.2018 було розірвано в односторонньому порядку, у зв`язку з чим відпала правова підстава для отримання відповідачем за зустрічним позовом вказаних грошових коштів.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.12.2019 у справі № 920/915/19 (суддя Яковенко В.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 (колегія суддів: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., судді Руденко М.А., Поляк О.І.), первісний позов задоволено частково. Стягнуто з АТ НВАТ ВНДІКОМПРЕСОРМАШ на користь ТОВ СЕНСІ 972 000,00 грн основного боргу. В задоволенні іншої частини первісного позову та зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 02.10.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 та рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2019 у справі № 920/915/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції зазначив, що місцевим господарським судом не було вжито всіх передбачених процесуальним законом заходів з метою належного дослідження спірних правовідносин, з`ясування всіх обставин справи з метою ухвалення законного та обґрунтованого рішення; на вказані недоліки рішення суду першої інстанції апеляційний суд уваги не звернув та їх не усунув, припустившись аналогічних порушень та залишивши без належної правової оцінки викладені в апеляційній скарзі доводи та умови договору, якими врегульовано питання його розірвання в односторонньому порядку, в сукупності з конкретними обставинами справи; судом першої інстанції не були з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме, наявність систематичних грубих порушень ТОВ СЕНСІ умов договору; висновки апеляційного суду, як і суду першої інстанції, про те, що договір не був припиненим, мотивовані лише недоведеністю тверджень відповідача про виявлення ним товару за ціною меншою, ніж ціна, що зазначена в договорі.

Верховний Суд вказав, що при новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати вищевикладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Під час нового розгляду справи позивач за первісним позовом відмовився від позовних вимог в частині визнання договору № 130818 від 13.08.2018 діючим.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.02.2021 у справі № 920/915/19 (суддя Жерьобкіна Є.А.) у задоволенні первісного позову відмовлено, закрито провадження у справі в частині первісних позовних вимог про визнання договору № 130818 від 13.08.2018 діючим. Зустрічний позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ СЕНСІ на користь АТ НВАТ ВНДІКОМПРЕСОРМАШ грошові кошти в сумі 5 135 000,00 грн та 77 025,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив з того, що позивачем за первісним позовом не виконувались зобов`язання щодо надання технічної документації відповідно до пункту 1.8. додатку № 6 до договору та надання звіту про використання перерахованих відповідачем позивачеві коштів 12.09.2018, у встановлений договором строк; відповідачем не здійснено всіх авансових платежів у строки, визначені специфікаціями з огляду на порушення позивачем строків надання звітів про використання авансових платежів, порушення строків надання технічної документації та креслень на обладнання; відповідачем було дотримано порядок визначений пунктами 12.2., 12.4. договору щодо його розірвання в односторонньому порядку, тому договір є розірваним з 05.06.2019 і відповідно, з цієї дати зобов`язання сторін припинилися; враховуючи, що обладнання за специфікацією № 3 до договору не поставлене позивачем відповідачеві, а договір є розірваним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача авансового платежу в сумі 972 000,00 грн; у зв`язку з відмовою позивача за первісним позовом від позовних вимог в частині визнання договору діючим, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Задовольняючи зустрічний позов, суд виходив з того, що правова підстава набуття та збереження відповідачем за зустрічним позовом коштів в сумі 5135000,00 грн відпала, в матеріалах справи відсутні докази повернення останнім таких коштів на вимогу позивача за зустрічним позовом, у зв`язку з чим у відповідності до приписів ч. 3 ст. 1212 ЦК України позовна вимога про їх стягнення з відповідача за зустрічним позовом є обґрунтованою.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ТОВ СЕНСІ звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги за первісним позовом задовольнити, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування скарги апелянт наголошував на тому, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються та сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом; підстави, умови та наслідки одностороннього розірвання договору можуть бути встановлені в договорі; посилаючись на положення п. 12.2. договору, суд не враховував, що зазначеним пунктом не передбачено право відповідача вимагати повернення сплачених коштів за договором у випадку розірвання його на підставі вказаного пункту; договір був виконаний в частині отриманих передплат, що підтверджується актом про виявлення недоліків від 28.05.2019, а відтак, у випадку визнання договору розірваним суд мав застосувати положення ст. 653 ЦК України.

Крім того, апелянт вказував на те, що обов`язок позивача за договором, в розумінні ст. 538 ЦК України, є зустрічним зобов`язанням, оскільки виконання ним свого обов`язку щодо поставки обладнання обумовлене виконанням відповідачем свого обов`язку здійснити оплату; суд дійшов помилкового висновку про відсутність порушень оплати відповідачем згідно з умовами п.3.1. Специфікації № 3 до договору; ані договір, ані специфікації до нього не містять умов стосовно пов`язаності обов`язку відповідача з оплати товару безпосередньо з обов`язком позивача надати звіт про використання коштів, а також технічну документацію і креслення на товар; невиконання позивачем необумовленого договором зобов`язання не може бути підставою для невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати товару у строки, визначені п.4.1. договору, п.п.3 специфікацій №№ 1-5 до договору; формальне повідомлення про виявлений товар за меншою ціною не може бути підставою для розірвання договору в односторонньому порядку на підставі п. 12.2. договору, враховуючи економічні наслідки такого розірвання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ СЕНСІ на рішення Господарського суду Сумської області від 22.02.2021 у справі №920/915/19, розгляд апеляційної скарги призначено на 19.05.2021, встановлено АТ НВАТ ВНДІКОМПРЕСОРМАШ строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/915/19.

АТ НВАТ ВНДІКОМПРЕСОРМАШ скористалося правом, наданим статтею 263 ГПК України, надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач за первісним позовом вказував на те, що ненадання належним чином оформленої документації на товар, до отримання якої позивач за первісним позовом не мав права приступити до виготовлення товару та закупівлі комплектуючих, свідчить про невиконання останнім обов`язку у встановлений строк (термін) або виконання його не в повному обсязі, а відтак, у відповідача за первісним позовом згідно з ч. 4 ст. 538 ЦК України виникло право зупинити виконання своїх зобов`язань за договором до усунення таких порушень; суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір був розірваний 05.06.2019 у повній відповідності з умовами п. 12.2 договору, а відтак, зобов`язання за ним були припинені в момент розірвання.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 та від 30.06.2021 у розгляді справи №920/915/19 оголошувались перерви до 30.06.2021 та 14.07.2021 відповідно.

У судовому засіданні представники скаржника підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги за первісним позовом задовольнити, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Представники відповідача за первісним позовом проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають рішення законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

14.07.2021 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що предметом апеляційного перегляду у даній справі є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову. Питання щодо закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою від позову не є предметом апеляційного оскарження та за відсутності порушень норм матеріального та процесуального права не підлягає розгляду судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 13.08.2018 між ТОВ СЕНСІ (у тексті договору - постачальник) та АТ НВАТ ВНДІКОМПРЕСОРМАШ (у тексті договору - покупець) було укладено договір № 130818 (далі - договір), за умовами якого (п. 1.1.1) постачальник зобов`язався поставити покупцеві машинокомплект блоку компресорної установки 1-го ступеня (БКУ-1); машинокомплект блоку підготовлення газу (БПГ); машинокомплект блоку компресорної установки 2-го ступеня (БКУ-2); машинокомплект блоку завантаження (БЗГ); машинокомплект блоку розвантаження газу (БРГ з БКУ-3) з комплектом спеціального інструменту та приналежностей, комплектом витратних матеріалів (для першої заправки на 1 рік) та комплектом ЗІП, без системи автоматичного керування та силових шкафів у відповідності до переліку, що визначений технічними характеристиками товару у додатку № 6 до договору, в порядку, у строк, на умовах та в комплектації, що зазначені у специфікаціях № 1-4, що додаються до договору і є його невід`ємними частинами, а відповідач прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.1.2 договору позивач зобов`язався виконати шеф-монтажні, пусконалагоджувальні роботи та консультації персоналу з експлуатації обладнання згідно зі специфікацією № 5 до договору (додаток №5) (далі за текстом - роботи).

Згідно з п. п. 1.2, 6.1 договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару вказується у специфікаціях № 1-4, які є додатками № 1-4 до договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається у специфікаціях, які є додатками до договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується у специфікаціях № 1-4 до договору.

За умовами п. 6.8. договору, передача та отримання товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків товару або товаросупровідної документації, покупець має право не підписувати видаткову/видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а постачальник зобов`язаний усунути недоліки.

Перед реалізацією товару покупцю за видатковою накладною, постачальник проводить інспекцію комплектації товару та заводські випробування спільно з представниками покупця. У разі виявлення під час проведення інспекції та заводських випробувань товару невідповідності якості товару (його окремих частин), комплектності вимогам Технічних характеристик згідно з додатком № 6, сторонами складається акт, в якому зазначаються кількість оглянутого товару та характер виявлених дефектів. Постачальник зобов`язаний усунути виявлені невідповідності та повторно викликати представників покупця для проведення інспекції та заводських випробувань. Після усунення невідповідностей, сторони підписують акт заводських випробувань (п. 5.1., 5.6. договору).

Загальна ціна договору визначається із загальної вартості товару та робіт згідно всіх специфікацій до договору в період строку його дії (п. 3.2. договору).

Порядок оплати визначений сторонами у розділі 4 договору.

Розрахунки проводяться шляхом, передбаченим у специфікаціях №№1-5 до договору. Постачальник протягом 10 днів з дня надходження коштів за специфікаціями №№1-4, як попередньої оплати, підтверджує їх використання проміжним звітом про використання коштів за призначенням, підписаним уповноваженим представником постачальника (пункти 4.1., 4.2. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору покупець, в тому числі зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за товар та роботи; приймати поставлений товар, у разі відсутності зауважень, згідно з видатковою накладною.

Постачальник, за умовами п. 7.3. договору, зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором; забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом II договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов`язань, в тому числі штрафних санкцій, передбачених умовами договору (п. 11.1. договору).

Відповідно до п. 12.1. договору, останній може бути змінений чи розірваний за згодою сторін, крім випадків, встановлених цим договором та чинним законодавством.

У випадку прийняття покупцем рішення про відмову від договору, з підстав, вказаних у п. 12.2. договору, покупець має право письмово повідомити постачальника про відмову від договору в односторонньому порядку з зазначенням підстав прийняття такого рішення. В даному випадку договір припиняє дію з дати відправлення рекомендованого повідомлення про відмову від договору, яким вважається дата штемпеля про відправлення його постачальнику.

За специфікацією № 1 до договору, постачальник зобов`язався поставити покупцеві (на умовах поставки FCA: Україна, м. Суми, вул. Тополянська, 9/4) машинокомплект блоку компресорної установки 1-го ступеня (БКУ-1) без системи автоматичного керування та силових шаф вартістю 5 906 752,00 грн у строк до 120 календарних днів з дня підписання договору, за умови своєчасного виконання покупцем строків оплати згідно з п. 3 специфікації, надання комплектів системи автоматичного керування та силових шкафів, а також своєчасного надання відповідного транспорту для завантаження товару. В разі порушення строків оплати згідно з пунктом 3 та/або надання комплектів системи автоматичного керування та силових шкафів, а також строків надання транспорту для завантаження товару, постачальник має право подовжити строк поставки на відповідну кількість днів прострочення.

Пунктом 3 специфікації визначені умови та строки поставки товару: 3.1. Сума в розмірі 1 005 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - оплата в період з 01.09.2018 по 05.09.2018 (включно); 3.2. Сума в розмірі 1 950 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% оплата у строк до 20.09.2018 (включно); 3.3. Сума в розмірі 2 951 752,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - оплата в строк до 20.10.2018 (включно).

За специфікацією № 2 до договору, постачальник зобов`язався поставити покупцеві (на умовах поставки FCA: Україна, м. Суми, вул. Тополянська, 9/4) машинокомплект блоку компресорної установки 2-го ступеня (БКУ-2) з машинокомплектом блоку підготовлення газу (БПГ) без системи автоматичного керування та силових шаф вартістю 9897128,00 грн у строк до 120 календарних днів з дня підписання договору, за умови своєчасного виконання покупцем строків оплати згідно з п. 3 специфікації, надання комплектів системи автоматичного керування та силових шкафів, а також своєчасного надання відповідного транспорту для завантаження товару. В разі порушення строків оплати згідно з пунктом 3 та/або надання комплектів системи автоматичного керування та силових шкафів, а також строків надання транспорту для завантаження товару, постачальник має право подовжити строк поставки на відповідну кількість днів прострочення.

Пунктом 3 специфікації визначені умови та строки поставки товару: 3.1. Сума в розмірі 1 685 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - оплата в період з 1 вересня 2018 року по 5 вересня 2018 року (включно); 3.2. Сума в розмірі 3 265 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% оплата у строк до 20.09.2018 (включно); 3.3. Сума в розмірі 4 947 128,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - оплата в строк до 20.10.2018 (включно).

За специфікацією № 3 до договору, постачальник зобов`язався поставити покупцеві (на умовах поставки FCA: Україна, м. Суми, вул. Тополянська, 9/4) машинокомплект блоку завантаження газу (БЗГ) без системи автоматичного керування та силових шаф вартістю 1 617 720,00 грн у строк до 120 календарних днів з дня підписання договору, за умови своєчасного виконання покупцем строків оплати згідно з п. 3 специфікації, надання комплектів системи автоматичного керування та силових шкафів, а також своєчасного надання відповідного транспорту для завантаження товару. В разі порушення строків оплати згідно з пунктом 3 та/або надання комплектів системи автоматичного керування та силових шкафів, а також строків надання транспорту для завантаження товару, постачальник має право подовжити строк поставки на відповідну кількість днів прострочення.

Пунктом 3 специфікації визначені умови та строки поставки товару: 3.1. Сума в розмірі 325 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - оплата в період з 01.09.2018 по 05.09.2018 (включно); 3.2. Сума в розмірі 405 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% оплата у строк до 20 вересня 2018 року (включно); 3.3. Сума в розмірі 647000,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - оплата в строк до 20.10.2018 (включно); сума в розмірі 240 720,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - оплата протягом 5 (п`яти) банківських днів після отримання повідомлення постачальника про готовність товару до відвантаження.

За специфікацією № 4 до договору постачальник зобов`язався поставити покупцеві (на умовах поставки FCA: Україна, м. Суми, вул. Тополянська, 9/4) машинокомплект блоку розвантаження газу (БРГ з БКУ-3) без системи автоматичного керування та силових шаф вартістю 7 466 400,00 грн у строк до 120 календарних днів з дня підписання договору, за умови своєчасного виконання покупцем строків оплати згідно з п. 3 специфікації, надання комплектів системи автоматичного керування та силових шкафів, а також своєчасного надання відповідного транспорту для завантаження товару. В разі порушення строків оплати згідно з пунктом 3 та/або надання комплектів системи автоматичного керування та силових шкафів, а також строків надання транспорту для завантаження товару, постачальник має право подовжити строк поставки на відповідну кількість днів прострочення.

Пунктом 3 специфікації визначені умови та строки поставки товару: 3.1. Сума в розмірі 100 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - оплата в період з 1 вересня 2018 року по 5 вересня 2018 року (включно); 3.2. Сума в розмірі 100 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% оплата у строк до 20 вересня 2018 року (включно); 3.3. Сума в розмірі 7266400,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - оплата протягом 5 (п`яти) банківських днів після отримання повідомлення постачальника про готовність товару до відвантаження.

У специфікації № 5 до договору сторонами визначені вартість, строки виконання та строки оплати шеф-монтажних, пусконалагоджувальних робіт та консультації персоналу з експлуатації обладнання.

Технічні характеристики товару є додатком № 6 до договору.

Пункт 1.8. додатку № 6 до договору містить вимоги до постачальника про надання у строк 4-6 тижнів після підписання договору, але до початку виготовлення обладнання, в тому числі закупівлі комплектуючих, технічної документації (українською мовою) і креслення на БКУ-1,2,3, блок підготовлення газу та блок розвантаження газу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору АТ НВАТ ВНДІКОМПРЕСОРМАШ перерахувало на користь ТОВ СЕНСІ 8835000,00 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №3068 від 12.09.2018 на суму 1 950 000,00 грн, № 3072 від 12.09.2018 -1005000,00 грн, № 3073 від 12.09.2018 - 1685000,00 грн, № 3074 від 12.09.2018 - 3265000,00 грн, № 3067 від 12.09.2018 - 405000,00 грн, № 3069 від 12.09.2018 - 325000,00 грн, № 3071 від 12.09.2018 - 100000,00 грн, № 3070 від 12.09.2018 - 100000,00 грн (а.с. 160-163, т.1).

04.03. 2019 між сторонами було підписано угоду про зарахування коштів в сумі 3 700 000,00 грн, отриманих за договором № 130818 від 13.08.2018, в рахунок оплати за товар за договором № 054/2018 від 08.06.2018, в тому числі 325 000,00 грн, перерахованих за специфікацією № 3 до договору № 130818.

За вказаних обставин, враховуючи зарахування грошових коштів в сумі 325 000,00 грн в суму іншої поставки, позивач за первісним позовом стверджує, що відповідачем за первісним позовом за Специфікацією № 3 не було виконано умови щодо строків оплати за товар, а саме, п. 3.1, п. 3.3 Специфікації № 3, у зв`язку з чим сума заборгованості останнього становить 972000,00 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем за первісним позовом зобов`язання з оплати вказаних коштів, стверджуючи про відсутність підстав для розірвання договору в односторонньому порядку, ТОВ СЕНСІ звернувся до суду з даним позовом, зокрема, з вимогою про їх стягнення з АТ НВАТ ВНДІКОМПРЕСОРМАШ .

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного позову з одночасним задоволенням зустрічного позову, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладення ТОВ СЕНСІ та АТ НВАТ ВНДІКОМПРЕСОРМАШ договору № 130818 від 13.08.2018 було спрямоване на отримання останнім товару та одночасного обов`язку по здійсненню його оплати.

Положеннями статті 691 та частини 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3 Специфікації № 3 передбачено наступний порядок та умови оплати товару:

3.1. сума в розмірі 325000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - оплата в період з 01.09.2018 по 05.09.2018 (включно);

3.2. сума в розмірі 405000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - оплата в строк до 20.09.2018 (включно);

3.3. сума в розмірі 647000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - оплата в строк до 20.10.2018 (включно).

Частиною першою статті 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як було зазначено вище, відповідач за первісним позовом сплатив на користь позивача за первісним позовом суму в розмірі 325 000,00 грн - оплата по п. 3.1 Специфікації № 3, а також суму в розмірі 405000,00 грн - оплата по п. 3.2. Специфікації №3.

Платіж за п. 3.3. Специфікації № 3 в сумі 647 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%, який мав бути здійснений відповідачем за первісним позовом у строк до 20.10.2018, не було здійснено.

При цьому, сторони дійшли згоди про зарахування коштів в сумі 325000,00 грн, отриманих позивачем від відповідача за договором № 130818 від 13.08.2018 (п. 3.1 Специфікації № 3), в рахунок оплати за товар по іншому договору № 054/2018 від 08.06.2018.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами позивача за первісним позовом про невиконання відповідачем за первісним позовом зобов`язань з оплати коштів в сумі 325 000,00 грн (п. 3.1 Специфікації № 3), а також в сумі 647 000,00 грн (п. 3.3. Специфікації № 3), у зв`язку з чим загальна сума заборгованості останнього становить 972 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% (325 000,00 грн + 647 000,00 грн).

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання відповідача за первісним позовом на порушення позивачем за первісним позовом умов договору в частині ненадання звіту про використання коштів, а також технічної документації і креслення на товар, що, на його думку, свідчить про наявність у нього права зупинити виконання своїх зобов`язань з оплати товару, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання часткового або в повному обсязі.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами договору та, зокрема, Специфікації № 3, обов`язку покупця оплатити товар відповідає обов`язок постачальника поставити такий товар.

Крім того, п. 7.1.1 договору покладає на покупця прямий обов`язок по своєчасній та в повному обсязі сплаті за товар і роботи.

При цьому, ані договір, ані Специфікація № 3 не містять умов стосовно того, що обов`язок відповідача за первісним позовом оплатити товар безпосередньо пов`язаний з обов`язком позивача за первісним позовом з надання звіту про використання коштів, а також технічної документації і креслення на товар.

Отже, посилання апелянта на порушення позивачем умов договору, з огляду на що відповідач зупинив виконання своїх зобов`язань з оплати товару, визнаються апеляційним господарським судом необґрунтованими.

Пунктом 4 Специфікації № 3 визначено, що у разі порушення покупцем строків оплати, зазначених в п. 3 Специфікації та/або строків надання комплектів системи автоматичного керування та силових шаф, а також строків надання транспорту для завантаження товару, постачальник має право продовжити строк поставки на відповідну кількість днів прострочення.

Позивач за первісним позовом зазначає, що незважаючи на порушення строків оплати відповідачем за первісним позовом та беручи до уваги той факт, що ним вже розпочато виробничий процес, закуплені матеріали, ТОВ СЕНСІ виконало свій обов`язок щодо виготовлення обладнання по Специфікації № 3, та неодноразово викликало представників АТ НВАТ ВНДІКОМПРЕСОРМАШ для проведення інспекції комплектації обладнання, виготовленого за Специфікацією № 3, а саме, листом № 204 від 24.05.2019 та листом №309 від 31.07.2019, що передбачено умовами договору.

У відповідь на лист № 204 від 24.05.2019 представники відповідача за первісним позовом прибули за адресою позивача та здійснили інспекцію комплектації обладнання, виготовленого за Специфікацією №3. За результатами даної інспекції сторони підписали акт від 28.05.2019, в якому зафіксували недоліки обладнання, що потребували усунення.

Листом № 309 від 31.07.2019 позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом про усунення недоліків обладнання, які були зафіксовані в акті від 28.05.2019, запросив на повторну прийомку обладнання та нагадав про суму заборгованості у розмірі 972000,00 грн.

Проте, у відповідь на лист позивача за первісним позовом № 309 від 31.07.2019 відповідач за первісним позовом листом № 04/00-006132 від 06.08.2019 повідомив про неможливість прийняття участі в інспекції комплектації обладнання, виготовленого за Специфікацією № 3 у зв`язку з тим, що договір № 130818 від 13.08.2018 розірвано в односторонньому порядку відповідачем на підставі п. 12.2 договору.

Листом № 04/09-004416 від 22.05.2019 відповідачем за первісним позовом було запропоновано позивачеві за первісним позовом підписати додаткову угоду до договору №130818 від 13.08.2018, у зв`язку з тим, що АТ НВАТ ВНДІКОМПРЕСОРМАШ отримало пропозицію щодо поставки комплекту товару в обсязі, передбаченому договором, за ціною 18000000,00 грн з урахуванням ПДВ, тобто ним було виявлено товар за ціною нижчою, ніж ціна зазначена у договорі та на підставі п. 12.2 договору запропоновано внести зміни до договору та зменшити ціну товару, про що підписати відповідну додаткову угоду.

05.06.2019 відповідач за первісним позовом направив позивачеві за первісним позовом повідомлення про розірвання договору № 130818 від 13.08.2018 в односторонньому порядку з підстав, передбачених п. 12.2 договору, з 23.05.2019, оскільки відповідачем було отримано відмову від підписання додаткової угоди № 2 від 22.05.2019 про зменшення ціни товару, що є підставою для його розірвання в односторонньому порядку у відповідності до положень п. 12.2 договору.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача за первісним позовом, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що укладений між сторонами договір є розірваним з 05.06.2019 і відповідно, з цієї дати зобов`язання сторін припинилися, з огляду на наступне.

За приписами ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 188 ГК України унормовано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Виходячи з правового аналізу вищенаведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено, як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та, як самостійний юридичний факт, зумовлює його розірвання.

Відповідно до ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Отже за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських і цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Пунктом 12.2 передбачено, що у випадку, якщо в період строку дії договір не виконаний або виконаний постачальником не у повному обсязі та покупець виявив товар/и за ціною, меншою ніж ціна, зазначена в договорі, покупець направляє постачальнику лист з пропозицією внесення до договору змін щодо зменшення ціни товару/ів в частині непоставленого постачальником товару до ціни, виявленої покупцем, та проект додаткової угоди про внесення таких змін до договору, підписаний покупцем. Постачальник протягом трьох робочих днів з дня отримання листа покупця та проекту додаткової угоди про внесення змін до договору щодо зменшення ціни товару/ів, зобов`язаний підписати та повернути покупцю додаткову угоду про внесення змін до договору. У випадку якщо постачальник не повернув покупцю підписану постачальником додаткову угоду у строк, зазначений в цьому пункті, покупець має право розірвати договір в односторонньому порядку без відшкодування будь-яких збитків постачальнику.

У разі розірвання договору в односторонньому порядку з підстав, вказаних в даному пункті, договір припиняє свою дію з дати відправлення покупцем рекомендованого повідомлення про розірвання договору, якою вважається дата поштового штемпеля підприємства зв`язку, через яке надсилається таке повідомлення.

У листі № 04/09-004456 від 22.05.2019 щодо підписання додаткової угоди до договору № 130818 відповідач за первісним позовом зазначив про те, що він застосував процедуру, передбачену п. 12.2. договору по причині невиконання постачальником зобов`язання щодо поставки товару та, при цьому, АТ НВАТ ВНДІКОМПРЕСОРМАШ виявило товар за ціною меншою, ніж ціна, що зазначена в договорі.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання у вказаному листі на невиконання позивачем своїх зобов`язань з поставки, оскільки строк поставки за умовами договору ще не настав з підстав, наведених вище.

Крім цього, не можуть бути підставою для відмови від договору у даному випадку посилання відповідача за первісним позовом на виявлення ним товару за ціною меншою, ніж ціна, що зазначена в договорі.

На думку колегії суддів, надані відповідачем за первісним позовом в якості доказу листи до ТОВ ВИП ГАЗ ТЕХ від 17.11.2018 за №04/09-011989 та листи від означеного товариства за №1724/18 від 20.12.2018 та №578/19 від 15.05.2019 не можуть бути достатніми доказами на підтвердження обґрунтованості доводів АТ НВАТ ВНДІКОМПРЕСОРМАШ .

Як зазначає в апеляційній скарзі апелянт, такі докази викликають в останнього сумніви у достовірності того, що саме ідентичний товар, який є складним технічним обладнанням, відповідач знайшов за меншою ціною.

Крім того, скаржник підставно наголосив на тому, що вищезазначені листи датовані в період, коли з боку відповідача мало місце порушення термінів оплати, що на думку апелянта, вказує на мету відповідача розірвати договір в односторонньому порядку та усунутись від належного виконання договору та від відповідальності за його порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 21.06.2019 №257 позивач за первісним позовом запропонував відповідачеві за первісним позовом надати інформацію щодо місцезнаходження, виявленого покупцем товару, та повідомити дані про його власника з метою отримання дозволу на огляд для встановлення відповідності технічним характеристикам по договору.

Вказаний лист отримано відповідачем за первісним позовом 24.06.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.89, т.1), проте залишено останнім без відповіді та задоволення.

Отже, вказані твердження відповідача за первісним позовом про виявлення ним товару за ціною меншою, ніж ціна, що зазначена в договорі є недоведеними, а тому не можуть бути підставою для відмови від договору.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів відхиляє доводи відповідача за первісним позовом про одностороннє розірвання договору та зазначає, що вказаний договір №130818 від 13.08.2018 не був припиненим.

Посилання відповідача за первісним позовом на те, що обставини одностороннього розірвання договору вже були предметом дослідження у справі № 920/653/19, яка розглянута Господарським судом Сумської області та колегією суддів Північного апеляційного господарського суду (рішення набрало законної сили 24.12.2019), та в якій встановлено, що з 05.06.2019 договір № 130818 від 13.08.2018 було розірвано в односторонньому порядку на підставі пункту 12.2. цього договору, суд апеляційної інстанції відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

При цьому, преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Крім цього, згідно ч. 7 статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку у рішенні Господарського суду Сумської області від 12.09.2019 у справі №920/653/19 судом була надана саме оцінка наявним у матеріалах справи доказам, а саме, листу АТ НВАТ ВНДІКОМПРЕСОРМАШ про одностороннє розірвання договору.

Враховуючи те, що Господарським судом Сумської області в іншій справі №920/653/19 була надана саме правова оцінка вказаному вище доказу, посилання апелянта на преюдиціальність встановлених в межах вказаної справи обставин визнаються апеляційним господарським судом необґрунтованими.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що відповідачем за первісним позовом допущено порушення взятих на себе зобов`язань з оплати товару, оскільки останній не розраховувався за нього в строк, встановлений договором та специфікацією, зважаючи на те, що борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача за первісним позовом та стягнення з АТ НВАТ ВНДІКОМПРЕСОРМАШ на користь ТОВ СЕНСІ 972 000,00 грн основного боргу.

Переглядаючи оскаржуване рішення суду в частині задоволення зустрічного позову АТ НВАТ ВНДІКОМПРЕСОРМАШ до ТОВ СЕНСІ про стягнення 5 135 000,00 грн, суд апеляційної інстанції також не може погодитися з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог АТ НВАТ ВНДІКОМПРЕСОРМАШ посилається на те, що враховуючи розірвання договору № 130818 від 13.08.2018, підстава згідно якої відповідач за зустрічним позовом отримав грошові кошти в сумі 5135000,00 грн відпала, а тому в останнього у відповідності до ст. 1212 ЦК України виникло зобов`язання повернути позивачеві за зустрічним позовом отримані кошти.

Колегія суддів зазначає, що загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Разом з тим, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, а отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi вказаної норми лише за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

За таких обставин, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Враховуючи, що між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач за зустрічним позовом просив стягнути як безпідставно сплачені, набуті відповідачем за зустрічним позовом за наявності правової підстави, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання позивача за зустрічним позовом про те, що така сума вважається отриманою відповідачем за зустрічним позовом безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України.

При цьому, з огляду на те, що судом апеляційної інстанції не встановлено факту припинення зобов`язань за договором чи визнання такого договору недійсним, колегія суддів вважає, що між сторонами продовжують існувати договірні відносини, а кошти в сумі 5 135 000,00 грн, які є попередньою оплатою за непоставлений товар, не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17.

Враховуючи, що за встановлених обставин справи, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 5135000,00 грн, апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність вказаної позовної вимоги та відсутність правових підстав для її задоволення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про задоволення первісного позову в частині стягнення з АТ НВАТ ВНДІКОМПРЕСОРМАШ на користь ТОВ СЕНСІ 972 000,00 грн основного боргу та відмову у задоволенні зустрічного позову АТ НВАТ ВНДІКОМПРЕСОРМАШ про стягнення з ТОВ СЕНСІ грошових коштів у сумі 5 135 000,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, зважаючи на встановлене вище, дійшла висновку про те, що доводи скаржника знайшли своє підтвердження матеріалами справи, оскільки оскаржуване рішення прийняте за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ СЕНСІ підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Сумської області від 22.02.2021 у справі №920/915/19 - частковому скасуванню, з викладенням його резолютивної частини в редакції даної постанови.

Відповідно до ч.ч. 1, 14 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, під час її розгляду судом першої інстанції позивачем за первісним позовом було подано пояснення, в яких останній зазначив про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок понесених ним у зв`язку з розглядом даної справи витрат на професійну правничу допомогу становить 34 000,00 грн, а також повідомив про те, що детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, їх вартість та здійснені ним витрати будуть надані суду пізніше.

Також позивачем за первісним позовом в апеляційній скарзі було зазначено про те, що у зв`язку з її розглядом ним додатково понесено витрати на правову допомогу у розмірі 72 975,00 грн, що підтверджується документами, доданими до апеляційної скарги.

Статтею 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи, що позивач за первісним позовом протягом встановленого строку не скористався своїм правом на подання відповідних доказів на підтвердження понесених ним витрат під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вищевказана заява підлягає залишенню без розгляду.

Разом з тим, оцінивши надані позивачем за первісним позовом докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, враховуючи відсутність заперечень відповідача за первісним позовом щодо відшкодування за його рахунок таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення такої заяви, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів поданої ТОВ СЕНСІ апеляційної скарги, до неї додано ордер на надання правової допомоги серії КВ №477563 від 19.02.2021, копії договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) №19-03/2021 від 19.03.2021, рахунку №1/21-19-03/2021 від 19.03.2021 на суму 72 975,00 грн, платіжного доручення №3793 від 22.03.2021 на суму 72 975,00 грн, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2271 від 15.09.2005.

Так, відповідно до умов укладеного між адвокатом Орел Павлом Вікторовичем (у тексті договору - виконавець) та ТОВ СЕНСІ (у тексті договору - замовник) договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) №19-03/2021 від 19.03.2021 виконавець приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги (адвокатських послуг), що передбачають здійснення комплексу юридичних послуг і представництво інтересів замовника в Північному апеляційному господарському суду у господарській справі №920/915/19 щодо стягнення заборгованості з АТ НВАТ ВНДІКОМПРЕСОРМАШ .

Адвокатські послуги включають: консультування з будь-яких правових питань, що виникають у зв`язку з предметом договору; складання апеляційної скарги та інших процесуальних документів стосовно предмету договору; експертизу документів правового характеру; участь у переговорах, що проводяться замовником з метою представництва його інтересів і правового консультування; виконання інших дій, які сторонами будуть визнані необхідними та узгодженими.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору сторони досягли згоди, що вартість послуг виконавця, наданих у зв`язку з виконанням предмету договору, складає 72 975,00 грн.

За платіжним дорученням №3793 від 22.03.2021 ТОВ СЕНСІ перерахувало на рахунок адвоката Орел Павла Вікторовича 72 975,00 грн як оплату адвокатських послуг згідно рахунку №1/21-19-03/2021 від 19.03.2021, виставленого на підставі договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) №19-03/2021 від 19.03.2021.

Вказаними доказами підтверджується надання адвокатом Орел Павлом Вікторовичем позивачеві за первісним позовом послуг з професійної правничої допомоги у погодженому між адвокатом та клієнтом розмірі, а також здійснення оплати за вказані послуги у сумі 72 975,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем за первісним позовом послуг адвоката та понесення ним витрат в суді апеляційної інстанції, а саме, вказаним адвокатом складена та підписана апеляційна скарга та всі копії доданих до неї документів ним завірені.

Крім того, як вбачається з протоколів судових засідань від 19.05.2021, від 30.06.2021 та від 14.07.2021, адвокат Орел Павло Вікторович брав участь у вказаних судових засіданнях та представляв інтереси позивача за первісним позовом.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з укладеного між адвокатом та позивачем за первісним позовом договору, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Колегія суддів враховує ненадання на виконання положень частини третьої статті 126 ГПК України адвокатом позивача за первісним позовом детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на зміст вказаної норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час, як в межах даної справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже, є визначеним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що розмір судових витрат позивача за первісним позовом в частині витрат на правничу допомогу документально підтверджений та становить 72 975,00 грн.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема вказавши, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Надалі об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

У постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

При цьому, колегія суддів наголошує, що за приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Однак, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідачем за первісним позовом не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених позивачем за первісним позовом витрат на правничу допомогу, у тому числі доказів, які б свідчили про неналежність послуг адвоката до справи, розмір яких було вказано в апеляційній скарзі, що була направлена на адресу останнього.

Таким чином, відповідачем за первісним позовом, відповідно до ст. 126 ГПК України, не доведено належними та допустимим доказами неспівмірності заявлених позивачем за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Суд апеляційної інстанції також вважає, що розмір заявлених витрат є розумним, адже відповідає часу, витраченому адвокатом на виконання робіт, що були необхідними в даній справі для представництва інтересів позивача за первісним позовом під перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, у зв`язку з тим, що первісний позов та апеляційна скарга у даній справі підлягають задоволенню, судові витрати по сплаті судового збору, сплаченого позивачем за первісним позовом за подання позовної заяви та апеляційної скарги, а також судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги позивачеві в суді апеляційної інстанції в сумі 72 975,00 грн, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СЕНСІ на рішення Господарського суду Сумської області від 22.02.2021 у справі №920/915/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 22.02.2021 у справі №920/915/19 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю СЕНСІ задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІКОМПРЕСОРМАШ (40020, Сумська обл., місто Суми, проспект Курський, будинок 6; ідентифікаційний код 00220434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СЕНСІ (40022, Сумська обл., місто Суми, вул. Тополянська, будинок 9/4; ідентифікаційний код 21111749) 972 000 (дев`ятсот сімдесят дві тисячі) грн 00 коп. основного боргу та 14 580 (чотирнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІКОМПРЕСОРМАШ відмовити повністю.

Закрити провадження у справі в частині первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю СЕНСІ про визнання договору №130818 від 13.08.2018 діючим.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІКОМПРЕСОРМАШ (40020, Сумська обл., місто Суми, проспект Курський, будинок 6; ідентифікаційний код 00220434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СЕНСІ (40022, Сумська обл., місто Суми, вул. Тополянська, будинок 9/4; ідентифікаційний код 21111749) 140 289 (сто сорок тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та 72 975 (сімдесят дві тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Доручити Господарському суду Сумської області видати накази на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи № 920/915/19 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.07.2021.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова