Ухвала

від 14.07.2021 по справі 912/1465/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 912/1465/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03 лютого 2021 року (головуючий - Дармін М.О., судді: Березкіна О.В., Іванов О.Г.) і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2020 року (суддя Глушков М.С.) у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Прокопенка Геннадія Івановича

до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області

про визнання недійсним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

1. Фізична особа-підприємець Прокопенко Геннадій Іванович (далі "Позивач", ФОП Прокопенко Г.І.) звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (далі "Відповідач", Соколівська сільрада) про визнання недійсним (незаконним) та скасування рішення сесії Соколівської сільради від 30.01.2020 № 3256 "Про припинення договору оренди землі з ФОП Прокопенком Г.І.".

2. Розглядаючи заявлений позов суди попередніх інстанцій з`ясували, що 16.02.2010 між ФОП Прокопенком Г.І. (орендар) та Соколівською сільрадою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки.

2.1. Відповідно до пунктів 1-5, 8-9, 15-16, 18, 36-39, 43 вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення станції технічного обслуговування за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що перебувають на території Соколівської сільської ради.

2.2. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

2.3. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,090451 га забудованих земель, у тому числі: 0,090451 га - землі, які використовуються в комерційних цілях. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури. Земельна ділянка передається в оренду без будинків, будівель, споруд та інших об`єктів.

2.4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору становить 37 085, 90 грн.

2.5. Договір укладено терміном на 15 (п`ятнадцять) років, починаючи з дати його державної реєстрації. Для продовження терміну дії договору, орендар зобов`язаний повідомити письмово другу сторону про бажання пролонгації договору на новий строк, не пізніше ніж З (три) місяця до закінчення строку цього договору.

2.6. Земельна ділянка передається в оренду під розміщення станції технічого обслуговування. Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

2.7. Передача земельної ділянки здійснюється з розробленням проекту її відведення. Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і втрати, пов`язані з цим, покладаються на орендаря.

2.8. Підставою надання земельної ділянки в оренду є: рішення тридцять другої сесії п`ятого скликання Соколівської сільської ради від 03.12.2008 № 808; рішення тридцять восьмої сесії п`ятого скликання Соколівської сільської ради від 22.09.2009 № 1220.

2.9. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

2.10. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря; в інших випадках передбачених законом.

2.11. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою двох сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок не невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом.

2.12. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у разі: систематичної несплати орендної плати; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; порушення інших умов передбачених цим договором.

2.13. Цей договір набуває чинності після його державної реєстрації. Договір підписаний сторонами.

3. Листом від 19.07.2019 № 02-41/714 Соколівська сільрада звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) щодо проведення перевірки орендованої Позивачем земельної ділянки, у зв`язку з використанням її не за цільовим призначенням.

4. На підставі вищевказаного листа ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області видано наказ від 31.07.2019 № 420-ДК та 08.08.2019 проведено відповідну перевірку на орендованій земельній ділянці.

4.1. За результатами перевірки ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області складено акт обстеження земельної ділянки від 08.08.2019 №420-ДК/660/АО/10/01/-19 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 08.08.2019 № 420-ДК/685/АП/09/01/-19. Перевіркою встановлено, що на земельній ділянці, к.н. 3522587200:02:000:7666, загальною площею 0,090451 га розташовано пункт прийому металобрухту, на площі 0,090451 га, що свідчить про використання її не за цільовим призначенням.

5. 02.10.2019 громадянина Прокопенка Г.І. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 53 КУпАП та на підставі постанови ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області № 420-ДК/0366ПО/08/01/-19 на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

6. Того ж 02.10.2019 ФОП Прокопенку Г.І. вручено припис про усунення порушень земельного законодавства шляхом використання частини земельної ділянки, к.н. 3522587200:02:000:7666, площею 0,090451 га, відповідно до її цільового призначення або шляхом зміни цільового призначення в установленому законом порядку. Крім того, інспектором ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання не за цільовим призначенням земельної ділянки, площею 0,090451 га, на суму 276,10 грн.

7. Далі, 12.11.2019 ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області видано наказ від № 761-ДК "Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства".

8. 19.11.2019 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства проведено перевірку, результати якої відображено в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки №761-ДК/1197/АП/09/01/-19 від 19.11.2019, яким встановлено, що Позивачем так і не виконано припис від 02.10.2019, чим порушено вимоги статті 211 Земельного кодексу України.

9. 20.11.2019 ФОП Прокопенку Г.І. вручено припис, складено протокол про адміністративне правопорушення та постановою № 761-ДК/041Шо/08/01/-19 накладено на останнього адміністративне стягнення, за вчинення правопорушення, передбачене статтею 188-5 КУпАП (невиконання вимог припису).

10. 28.01.2020 ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, на підставі наказу від 27.01.2020 № 98-ДК, знову проведено перевірку та встановлено, що Прокопенком Г.І. не виконано припис від 20.11.2019, чим порушено вимоги статті 211 Земельного кодексу України.

11. Листом від 29.01.2020 № 18-11-0.4-991/2-20 ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомило Соколівську сільраду про вжиті заходи реагування.

12. На підставі вищезазначеного листа ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та пункту 39 договору оренди землі від 16.02.2010, Соколівської сільрадою прийнято рішення від 30.01.2020 № 3256, яким припинено договір оренди землі з ФОП Прокопенком Г.І. шляхом його розірвання в односторонньому порядку з 01.02.2020.

13. Оскаржуючи вказане рішення Відповідача, ФОП Прокопенко Г.І. стверджував, що воно не відповідає вимогам чинного законодавства. Так, Позивач, зокрема, вказав, що:

- договір оренди землі від 16.10.2020 з підстав, зазначених в оспорюваному рішенні може бути розірваний тільки за рішенням суду;

- рішення від 31.01.2020 № 3256 прийняте Відповідачем без висновку постійної комісії Соколівської сільради з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи;

- проект оспорюваного рішення не було оприлюднено в установленому законодавством порядку;

- питання про припинення договору оренди не було включено в порядок денний засідання сесії Соколівської сільради, яке відбулося 31.01.2020;

- рішення прийняте без клопотання відповідного органу, який уповноважений на перевірку дотримання суб`єктами господарювання порядку використання земель, а лише на підставі листа ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області, який не може вважатися таким клопотанням;

- перевірка ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області щодо дотримання порядку використання наданої в оренду Позивачу землі проведена без участі представника останнього;

- оспорюване рішення прийнято без доказів нецільового використання землі;

- припис про усунення виявлених порушень при використанні орендованої землі винесений ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області з порушенням встановленого строку, більше ніж через два місяці з моменту перевірки;

- обстеження орендованої земельної ділянки під час перевірки здійснено інспектором ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області без доступу до земельної ділянки;

- оспорюване рішення прийнято за відсутності доказів здійснення господарської діяльності Позивачем по заготівлі металобрухту;

- пункт 39 договору оренди, на який посилається Відповідач, взагалі не відповідає нормам чинного законодавства України.

14. Розглянувши цю справу Господарський суд Кіровоградської області позовні вимоги задовольнив (рішення від 12.10.2020).

14.1. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позбавлення права користування ФОП Прокопенка Г.І. земельною ділянкою було здійснено з порушенням процедури прийняття Відповідачем оспорюваного рішення, без дотримання вимог чинного законодавства, за відсутності доказів на підтвердження наявності у діях Позивача нецільового використання земельної ділянки.

14.2. Обґрунтовуючи наведене господарський суд першої інстанції, зокрема, вказав, що в матеріалах цієї справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження використання Позивачем земельної ділянки не за цільовим призначенням. Крім цього, суд також зазначив, що Відповідачем не надано доказів та не доведено суду неможливості здійснення господарської діяльності із заготівлі металобрухту на землях, які належать до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що давало б підстави для визначення факту нецільового використання землі.

15. За наслідками перегляду даної справи в апеляційному порядку, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2021, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2020, залишено без змін.

15.1. Постанова апеляційного господарського суду мотивована наступними аргументами:

- земельне законодавство розрізняє поняття "категорія земельної ділянки за цільовим призначенням" та "вид використання земельної ділянки в межах певної категорії" (див. висновки Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 № 904/7071/17);

- зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури. Водночас, відповідно до частини 5 статті 20 цього ж Кодексу види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, установлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації щодо землеустрою (див. висновки Верховного Суду у постанові від 31.07.2019 у справі № 806/5308/15);

- з аналізу змісту актів реагування фахівців ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, вбачається, що ними помилково і безпідставно ототожнюються законодавчо розрізненні поняття категорія земельної ділянки за цільовим призначенням та порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії; вказані документи не підтверджують зміну цільового призначення орендованої ФОП Прокопенком Г.І. земельної ділянки, а саме ця підстава була покладена в основу оспорюваного рішення Соколівської сільради;

- з огляду на викладене, висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для розірвання договору оренди з підстав використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є обґрунтованим; у той же час, можливі порушення Позивачем погодженого йому виду використання земельної ділянки, можуть бути окремою самостійною підставою для захисту прав орендодавця, у тому числі шляхом розірвання договору оренди, проте з інших, відмінних від заявлених у даному провадженні, правових підстав;

- крім цього, правомірними є висновки суду першої інстанції і в частині того що усупереч вимог регламенту, будь-яких пропозицій щодо включення до порядку денного 45 сесії 8 скликання 30.01.2020 питання про припинення договору оренди землі з ФОП Прокопенком Г.І. не надходило, проект оскаржуваного рішення не розроблявся та до порядку денного не вносився, про що свідчить відповідь Відповідача від 02-41/367 від 25.03.2020, витяг з протоколу сесії від 30.01.2020 та відсутність проекту рішення сесії від 30.01.2020 № 3256 на офіційному сайті Соколівської сільради; вказані обставини призвели до (1) неповідомлення Позивача про розгляд питання розірвання договору, стороною якого він є, (2) порушили права Позивача на участь у сесії сільської ради та (3) до прийняття рішення, яке визначило права та обов`язки Позивача без його участі, що є також підставою для скасування вказаного рішення.

16. Не погодившись із прийнятими рішеннями, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2021 у даній справі скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

16.1. Підставами для скасування судових рішень скаржник зазначає застосування судами положень статті 20 Земельного кодексу України (далі ЗК України) без врахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/47/17 (пункт 1 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

16.2. Крім цього, скаржник вважає, що судові рішення були прийняті з неправильним застосуванням статей 6, 204, 627, 628, 638, 651 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статті 179 Господарського кодексу України (далі ГК України), статей 65, 66, 71, 96, 141, 144, 188 ЗК України, статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі" та з порушенням приписів статей 42, 46, 75 ГПК України (останні підводить під приписи пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України).

17. У відзиві на касаційну скаргу Позивач заперечує проти викладених Соколівської сільрадою доводів, вважає скаргу необґрунтованою та безпідставною. Просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

18. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача (Болотських А.Ю.), перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень (пункти 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Соколівської сільради на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2021 у даній справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України з огляду на таке.

19. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

19.1. Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

20. Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

20.1. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

20.2. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, п. 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.

20.3. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

21. Верховний Суд, проаналізувавши судове рішення, висновки з якого, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.

22. У справі № 915/47/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВЕРТІ" (далі - ТОВ "ОВЕРТІ") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради про визнання недійсним рішення відповідача від 29.09.2016 № 9/1 "Про розірвання договору оренди землі від 25.05.2015 № 10859 і скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 07.07.2015 № 56/17-4031", посилаючись на положення статті 21 ЦК України, статей 13, 16 Закону України "Про оренду землі", статей 26, 31, 39, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і статей 24, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Позовна заява у справі № 915/47/17 обґрунтовувалася тим, що: 1) на підставі договору оренди землі від 25.05.2015 № 10859 ТОВ "ОВЕРТІ" передано в оренду земельну ділянку площею 2676 кв.м., розташовану по вул. Генерала Карпенка у м. Миколаєві, для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, магазином промислових товарів та закусочною, з цільовим призначенням В.03.15, строк оренди - до 01.04.2017 з можливістю пролонгації; 2) прийнявши оспорюване рішення, відповідач незаконно в односторонньому порядку припинив правомірно набуте право позивача на користування спірною земельною ділянкою, безпідставно посилаючись на порушення позивачем екологічних умов та нецільове використання спірної земельної ділянки; 3) на час прийняття Миколаївською міськрадою рішення від 29.09.2016 № 9/1 об`єкт будівництва вже було побудовано позивачем і введено в експлуатацію, чому передувало отримання містобудівних умов та обмежень забудови, всіх необхідних погоджень і дозволів на будівництво, у тому числі проведення екологічної експертизи, при цьому земельна ділянка використовується за цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, а зміна технічних характеристик об`єкта будівництва та додаткова побудова (порівняно із переліченими у договорі оренди від 25.05.2015 об`єктами) автозаправної станції (АЗС) та газозаправного пункту не свідчить про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, оскільки побудовані об`єкти в цілому належать до інших будівель громадської забудови.

21.1. Справа № 915/47/17 слухалася судами неодноразово і за результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019, відмовлено у задоволенні позову.

21.2. Зазначені судові рішення мотивовані тим, що з огляду на системний аналіз положень статей 19, 20, 67, 71 ЗК України АЗС можуть розміщуватися лише на землях із цільовим призначенням "землі автомобільного транспорту", внаслідок чого особливості побудованих ТОВ "ОВЕРТІ" об`єктів та специфіка послуг, які надає за їх допомогою позивач на орендованій земельній ділянці, потребують застосування положень земельного законодавства, відмінного від того, що регулює сферу використання земель житлової та громадської забудови. При цьому скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 07.07.2015 № 56/17-4031, оформлене рішенням Миколаївської міськради, законність якого підтверджена судовими рішеннями в адміністративній справі № 521/4789/17, уже після розробки проєкта та будівництва АЗС не може свідчити про дотримання орендарем порядку проєктування, будівництва АЗС та введення її в експлуатацію, так само як і укладення між сторонами 16.09.2016 договору № 326/02.02.01- 34/02/16 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва не може свідчити про незаконність рішення Миколаївської міськради від 29.09.2016 № 9/1, оскільки прийняття відповідачем такого рішення є правом Міськради, передбаченим у договорі оренди від 25.05.2015 за наявності для цього певних передумов.

21.2. За наслідками здійснення касаційного провадження у справі № 915/47/17, Верховним Судом було прийнято постанову від 04.02.2020, якою рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

21.3. Приймаючи вказану постанову Верховний Суд вказав, що зміна об`єкта будівництва на орендованій земельній ділянці, наданій саме під будівництво, в межах відповідної категорії земель не є зміною її цільового призначення, оскільки у цьому випадку відбувається лише зміна порядку використання земельної ділянки. У разі надання земельної ділянки в оренду під будівництво, земельне законодавство не визначає об`єкт будівництва істотною умовою договору оренди земельної ділянки, а тому зміна об`єкта будівництва на орендованій земельній ділянці в межах визначеної договором оренди категорії земель не вважається істотним порушенням умов договору оренди земельної ділянки.

Однак касаційний суд зауважив, що відповідна зміна об`єкта будівництва на орендованій земельній ділянці має відбуватися виключно у межах відповідної категорії земель (землі житлової та громадської забудови), тоді як у цій справі внаслідок побудови орендарем АЗС спірна земельна ділянка за функціональним призначенням вже стала належати до земель іншого призначення, а саме до такої категорії як землі транспорту, промисловості, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Наявне будівництво позивачем на відведеній в оренду земельній ділянці об`єктів АЗС та автомобільного газозаправного пункту, що не супроводжувалася внесенням відповідних змін чи доповнень до пунктів 5.1, 5.2 договору оренди від 25.05.2015 шляхом розширення існуючого цільового призначення спірної земельної ділянки, фактично спричинило вихід орендаря не лише за межі її первісного цільового призначення, але й за межі режиму використання земель житлової та громадської забудови.

22. З викладеного убачається, що Верховний Суд у справі № 915/47/17, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій про відмову у позові без змін, виходив із встановлених судами обставин використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням.

22.1. У справі ж № 912/1465/20 судами попередніх інстанцій подібних обставин встановлено не було. Навпаки, суди чітко вказали, що факт використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням не доведений, а Відповідач по суті помилково і безпідставно ототожнює законодавчо розрізненні поняття категорія земельної ділянки за цільовим призначенням та порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії. При цьому, суди у справі № 912/1465/20 врахували висновки Верховного Суду, які були викладені у постанові від 19.06.2019 № 904/7071/17 і які є аналогічними тим, що надавалися Верховним Судом у справі № 915/47/17.

23. Таким чином, аналіз висновку, зробленого у постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржується, не свідчить про його невідповідність висновку, викладеному у постанові Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням різних фактичних обставин, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

23.1. Процитований скаржником висновок із пункту 52 постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/47/17 наразі є неактуальним у зв`язку із прийняттям постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, а тому колегією суддів не враховується.

24. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

25. Зважаючи на те, що постанова Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/47/17 прийнята у неподібних справі № 912/1465/20 правовідносинах (різні фактичні обставини), колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Соколівської сільради у даній справі.

26. Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 6, 204, 627, 628, 638, 651 ЦК України, статті 179 ГК, статей 65, 66, 71, 96, 141, 144, 188 ЗК України, статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі" приписами пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України не охоплюються, а тому Верховним Судом не розглядаються.

26.1. Аргументи ж про порушення судами приписів ГПК України, колегія суддів також не приймає, адже пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України чітко визначено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу чого у даному випадку не відбулось.

За таких обставин, керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03 лютого 2021 року і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2020 року у справі № 912/1465/20.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.