Постанова

від 06.07.2021 по справі 1640/3406/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Чеснокова А.О.

06 липня 2021 р.Справа № 1640/3406/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В с т а н о в и в:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 року по справі № 1640/3406/18, що набрало законної сили 20.12.2018 року, частково задоволені вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 про:

- визнання протиправним рішення Кременчуцьке об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, пенсійний орган) № 98 від 27.08.2018 року про відмову в поновленні виплати пенсії за віком;

- зобов`язання пенсійний орган здійснити перерахунок та поновити йому виплату пенсії за віком з 07.10.2009 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених чинним пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України з 01.10.2017 року.

Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцького ОУПФУ Полтавської області № 98 від 27.08.2018 року про відмову ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії за віком.

Зобов`язано Кременчуцьке ОУПФУ Полтавської області здійснити перерахунок розміру та поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 17.08.2018 року.

Позовні вимоги про перерахунок розміру та поновлення виплати пенсії за віком за період з 07.10.2009 року по 22.03.2018 року залишено без розгляду.

В задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 в іншій частині судом відмовлено.

10.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 року по справі № 1640/3406/18, якою просить встановити судовий контроль за виконання судового рішення, шляхом зобов`язання суб`єктів владних повноважень відповідача - ГУ ПФУ в Полтавській області подати звіт про виконання судового рішення у справі № 1640/3406/18 від 30.10.2018 року.

Своє прохання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі ОСОБА_1 мотивує тим, що до наступного часу рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 року по справі № 1640/3406/18 про перерахунок розміру його пенсії не виконано. Відповідно до довідки ГУ ПФУ в Полтавській області № 852 від 12.03.2020 року йому нараховано до виплати суму невідомого походження в розмірі 107 грн. в місяць.

У письмових поясненнях ГУ ПФУ в Полтавській області просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки на виконання рішення суду згідно з розпорядженням № 2002 від 20.02.2019 року було поновлено виплату пенсії позивачу у розмірі 107 грн., а з 01.01.2020 року виплата пенсії призупинена у зв`язку із закінченням 08.12.2019 року терміну дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 року в задоволені заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 року у справі № 1640/3406/18 відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що переважна частина судового рішення від 30.10.2018 у справі № 1640/3406/18 відповідачем виконана в добровільному порядку. Також, суд не встановив фактів злісного ухилення ГУ ПФУ в Полтавській області від виконання судового рішення.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 року та зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області надати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 року у справі № 1640/3406/18.

Обґрунтовує вимоги апеляційної скарги позивач тим, що судове рішення у справі № 1640/3406/18 містить вимогу перерахувати розмір пенсії, проте йому нараховано до виплати суму невідомого походження в розмірі 107 грн. Виплату пенсії в розмірі 107 грн. суд вважає переважно-виконаним судовим рішенням. Також, суд вважає, що судове рішення може бути виконано частково . Поняття пенсія є складним поняттям, та передбачає визначення її розміру, складових та спосіб виплати в порядку, передбаченому Законом. Нарахування пенсії нижче прожиткового мінімуму в розмірі на дату припинення її виплати є умисним невиконанням судового рішення. Крім того, виплата пенсії передбачає здійснення довічних, щомісячних платежів. Припинення виплати пенсії з підстав не передбачених законом є умисним невиконанням судового рішення.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Частиною 1 ст. 78 КАС України унормовано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 317 КАС України слід змінити з підстав та мотивів його прийняття, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною восьмою ст. 382 КАС України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Окремо слід вказати, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, а отже наділений правом, а не закріпленим обов`язком, під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові від 31.07.2018 року по справі № 235/7638/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43354/18) та в ухвалі від 23.04.2019 року у справі № 805/516/18-а. Колегія суддів також звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в ухвалі від 20.06.2018 року у справі № 800/592/17, а саме, що клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі.

Отже, позивача не позбавлено можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його не виконання.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Шмалько проти України від 20.07.2004 року, виконання судового рішення є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

В адміністративному судочинстві існують два механізми спонукання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, все ж таки виконати судове рішення:

1) судовий контроль за виконанням рішень в адміністративних справах (ст. 382 КАС України);

2) визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).

Аналіз положень КАС України також дає підстави відокремити ще такий процесуальний засіб, за допомогою якого адміністративний суд забезпечує належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили, як роз`яснення судового рішення (ст. 254).

Колегія суддів зазначає, що в судовій практиці сформувалася стала правова позиція, відповідно до якої необхідність у такому роз`ясненні зумовлена:

- нечіткістю судового рішення за змістом або коли воно є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які будуть здійснювати його виконання;

- роз`яснено може бути рішення суду, якщо без такого роз`яснення його реалізація є ускладнена, оскільки спостерігається значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Тобто роз`яснення рішення суду, це засіб виправлення формальних недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта, викладення рішення суду у більш ясній та зрозумілій формі. При цьому конкретного та вичерпного переліку критеріїв для визнання рішення незрозумілим процесуальний закон не визначає, але з його змісту слідує, що обґрунтування щодо незрозумілості має навести особа, яка звертається із заявою про роз`яснення судового рішення.

Приходячи до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 1640/3406/18, з урахуванням наведених вище обставин, колегія суддів зазначає, що у цій справі позивачу у порядку ст. 383 КАС України, для повного захисту порушених прав належить звернутися до суду для визнання бездіяльності відповідача ГУ ПФУ в Полтавській області, яка може полягати у не вчиненні відповідачем певних дій, спрямованих на відновлення його порушених прав, презюмірованих судовим рішенням.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 підстав для скасування судового рішення, встановлених ст. 317 КАС України, не містять.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

Оскільки висновок суду першої інстанції щодо підстав для прийняття рішення про відмову в задоволені заяви ОСОБА_1 не підлягає застосуванню, колегія суддів з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 308, п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 317 КАС України приходить до висновку про необхідність зміни судового рішення з підстав та мотивів його прийняття, тобто зміни мотивувальної частини судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) та Серявін та інші проти України (пункт 58), - принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року змінити з мотивів її прийняття.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 16 липня 2021 року.