Постанова

від 15.07.2021 по справі 826/10422/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року

м. Київ

справа №826/10422/17

адміністративне провадження №К/9901/51258/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року (головуючий суддя Безименна Н.В., судді: Аліменко В.О., Кучма А.Ю.) у справі №826/10422/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ротенбергер-Центр до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ротенбергер-Центр (надалі - позивач, товариство, підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 7 червня 2017 року №0026811404 та №0026821404.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 7 червня 2017 року №0026811404 та №0026821404.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач 3 січня 2018 року подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, надати суду документ про сплату судового збору.

Відповідач 12 лютого 2018 року звернувся до суду із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення про сплату судового збору не в повному обсязі та просив відстрочити сплату судового збору до розгляду справи по суті або продовжити строк, наданий для усунення недоліків.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору або продовження строку для усунення недоліків відмовлено та апеляційну скаргу податкового органу повернуто особі, яка її подала.

Відповідач 20 березня 2018 року повторно подав апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, надати суду документ про сплату судового збору та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з обґрунтуванням підстав для поновлення строку.

Відповідач на виконання вимог зазначеної ухвали, подав заяву про усунення недоліків, в якій послався на сплату судового збору та просив поновити строк на апеляційне оскарження з підстав його пропуску з причин неможливості своєчасно сплатити судовий збір.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року наведені позивачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнано неповажними та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що попереднє звернення з апеляційною скаргою та її повернення, а також помилка відповідача при розрахунку суми судового збору, що підлягала сплаті за подання апеляційної скарги, не є об`єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Не погодившись з цією ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги (з урахуванням наданих додаткових пояснень) відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке полягає у тому, що судом не враховано поважність пропущення апелянтом строку на апеляційне оскарження у зв`язку з неможливістю своєчасно сплатити судовий збір з урахуванням майнового стану відповідача, його фінансування з державного бюджету та відсутності коштів на рахунках податкового органу. Зазначає, що ним строк звернення з апеляційною скаргою вперше не було пропущено та судом не враховано його майновий стан, не задоволено клопотання про відстрочення сплати судового збору, внаслідок чого ним було пропущено строк звернення до суду з апеляційною скаргою. Вказує на те, що відповідачем було вжито всі можливі заходи задля сплати судового збору у найкоротший строк. Посилається на подібні правовідносини, викладені у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/3417/18.

Верховний Суд, переглянувши ухвалу апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Спірним питанням є правомірність відмови скаржнику у відкритті апеляційного провадження з підстав визнання неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, що регулюється положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Частиною четвертою наведеної норми передбачено, що апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Пунктом четвертим частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як вже зазначалось, відповідач звернувся з апеляційною скаргою повторно, оскільки вперше її було повернуто з підстав порушення порядку її подання, а саме несплати судового збору, а вдруге з підстав несплати судового збору та необґрунтування причин пропуску строків на апеляційне оскарження.

За змістом частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на день подання відповідачем апеляційної скарги) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частин 1-3 статті 298 зазначеного Кодексу (у редакції, що діяла на день звернення із апеляційною скаргою) апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно із приписами пункту четвертого частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на день звернення із апеляційною скаргою) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження від 25 квітня 2018 року була постановлена судом апеляційної інстанції за наслідками розгляду клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суді першої інстанції.

Судом встановлено, що відповідач не виконав вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про залишення без руху та усунення недоліків до апеляційної скарги, зокрема, надання обґрунтувань щодо причин пропуску строку і не надав доказів в підтвердження неможливості виконання вимог суду.

Верховний Суд зазначає, що судом апеляційної інстанції надавалась можливість апелянту виконати вимоги ухвал апеляційного суду, проте ним вимоги не були виконані.

Відтак, дії судді-доповідача та суду апеляційної інстанції під час отримання апеляційної скарги, в тому числі перевірка її на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України здійснена правильно. Одним з таких етапів перевірки є визначення дотримання апелянтом строків для подачі апеляційної скарги, пропуск якого (з урахування вказаних неповажних підстав у заяві про поновлення таких строків) є підставою для залишення її без руху, із наданням десятиденного строку для усунення таких недоліків.

Верховний Суд, аналізуючи підстави пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження, які ним були вказані в згадуваному клопотанні, погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що вони є неповажними. Зокрема, Суд касаційної інстанції відзначає, що судом апеляційної інстанції було правильно встановлено, що відповідачем рішення суду першої інстанції було отримано своєчасно. Водночас, відповідачем апеляційна скарга була подана несвоєчасно, при цьому ним не обґрунтовано причини такого пропуску.

Враховуючи наведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Верховний Суд не приймає посилання на постанову Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/3417/18, оскільки у згаданій постанові встановлено, що судом апеляційної інстанції не дотримано вимоги частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що для застосування наслідків, передбачених у пункті 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України є залишення апеляційної скарги без руху та надання строку для усунення недоліків протягом десяти днів, що не було здійснено апеляційним судом у наведеній скаржником справі.

Водночас, у даній справі судом апеляційної інстанції було дотримано наведені вимоги процесуального законодавства, зокрема, частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм процесуального права, чинного на час постановлення спірної ухвали.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у чинній редакції) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі №826/10422/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник