Постанова

від 15.07.2021 по справі 580/1008/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 580/1008/19

адміністративне провадження № К/9901/34017/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Блажівська Н. Є., Усенко Є. А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року (суддя Гайдаш В. А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року (судді Пилипенко О. Є., Бєлова Л. В., Беспалов О. О.) у справі № 580/1008/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю Родень-М , Товариство з обмеженою відповідальністю Добрива Черкаси , про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 23 березня 2018 року: № 0036931303, № 0036951303, № 0036891303; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23 березня 2018 року № Ф-0036860313; рішення від 23 березня 2018 року №00036881303; податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2016 року № 0023171302, податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2016 року №0044651305, податкові повідомлення-рішення від 16 грудня 2016 року: № 0003831301, № 00038611301, № 0003841301, № 0003851301.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що у період із 13 липня 2015 року по 11 грудня 2017 року він не здійснював підприємницької діяльності, не реєструвався як фізична особа-підприємець, 25 жовтня 2017 року до ЄДР внесено запис № 20260060002035804 про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 ; у нього відсутні будь-які первинні документи за вказаний період; висновки акта перевірки не відповідають нормам податкового законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами, а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 19 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовив .

При цьому суди виходили з того, що висновок податкового органу про завищення позивачем податкових зобов`язань за період із 1 грудня 2015 року по 30 квітня 2016 року на 1 472 395,00 грн та заниження податкового кредиту на 10 475 476,00 грн є правильним; посилання позивача на те, що він не здійснював підприємницької діяльності, не реєструвався як фізична особа-підприємець є безпідставними, оскільки відсутні завірені належним чином докази того, що державна реєстрація ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця відбулась незаконно, без його згоди.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами при розгляді справи, просить їх скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , що набрав чинності у зазначену вище дату.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Суди встановили, що на підставі ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 8 грудня 2015 року Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства внаслідок господарських операцій із ТОВ Інтербілд Комьюніті за період діяльності з 1 січня по 31 грудня 2015 року, за результатами якої оформлено акт від 4 листопада 2016 року № 702/23-00-13--01/ НОМЕР_1 .

За висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог: пункту 185.1 статті 185 та пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого завищено на 42 315,00 грн податкові зобов`язання за листопад 2015 року; підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України, у результаті чого занижено на 42 115,60 грн суму податкового кредиту за листопад 2015 року; пункту 177.4 статті 177 ПК України, у результаті чого донараховано 41 025,42 грн податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2015 рік; підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, статті 164, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, у результаті чого визначено занижену на 3158,68 грн суму військового збору; підпункту 1.2 пункту 1 статті 7 та абзацу З пункту 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , у зв`язку з чим занижено на 15 370,64 грн суму єдиного внеску за 2015 рік;

На підставі висновків цього акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: від 20 травня 2016 року № 0023171302; від 31 жовтня 2016 року № 0044651305; від 16 грудня 2016 року № 0003831301, № 00038611301, № 0003841301, № 0003851301.

Орім того, Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період із 13 липня 2015 року по 11 грудня 2017 року. Результати перевірки оформлені актом від 7 лютого 2018 року № 76/23-00-13-0124/ НОМЕР_1 .

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог: пункту 185.1 статті 185 та пункту 187.1 статті 187 ПК України, в результаті чого завищено на 1 472 395 грн податкові зобов`язання за період із 1 грудня 2015 року по 30 квітня 2016 року; підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України, у результаті чого занижено на 10 475 476,00 грн податковий кредит за період із 1 грудня 2015 року по 30 квітня 2016 року; пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, у результаті чого донараховано 973 537,31 грн податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2015-2016 роки; статті 163, статті 168, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, у результаті чого занижено на 80 766,25 грн суму військового збору; підпункту 1.2 пункту 1 статті 7 та абзацу З пункту 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , у зв`язку з чим занижено на 92776,84 грн суму єдиного внеску за 2016 рік; пункту 177.10 статті 177 ПК України.

На підставі висновків акта від 7 лютого 2018 року № 76/23-00-13-0124/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2018 року: № 0036931303, № 0036951303, № 0036891303; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23 березня 2018 року № Ф-0036860313; рішення від 23 березня 2018 року №00036881303.

Позивач, вважаючи наведені рішення податкового органу протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що контролюючим органом було правомірно донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету з урахуванням самостійно визначеного позивачем податку за результатами річного декларування за 2015 рік - на 108043,86 грн та за 2016 рік - на 865 493,45 грн.

Встановивши, що сума податкових зобов`язань при реалізації товарів/послуг контрагентам за період із 1 вересня 2015 року по 30 квітня 2016 року не підтверджена внаслідок ненадання позивачем первинних документів, суди погодилися з податковим органом про безпідставне завищення позивачем податкових зобов`язань на 1 472 395,00 грн та заниження ним на 10 475 476,00 грн податкового кредиту.

Погодившись з висновком податкового органу про заниження позивачем загального оподаткованого доходу на 576 120,25 грн за 2015 рік та на 4 808 296,93 грн за 2016 рік, суди визнали правомірним донарахування позивачу військового збору.

Окрім того, встановивши, що позивачем завищено податкові зобов`язання за період із 1 листопада 2015 року по 30 квітня 2016 року та занижено податковий кредит, суди визнали правомірним донарахування позивачу єдиного внеску та нарахування нього штрафних санкцій.

Ураховуючи наведене, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваних позивачем рішень.

При цьому суди не взяли до уваги посилання позивача на те, що у період із 13 липня 2015 року по 11 грудня 2017 року він не здійснював своєї підприємницької діяльності та не реєструвався як фізична особа-підприємець.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним приписам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З касаційної скарги позивача вбачається, що його незгода з оскаржуваними рішеннями відповідача мотивована виключно доводами нездійснення ним підприємницької діяльності та взагалі нереєстрацією як ФОП.

За змістом статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до частини першої статті 10 цього Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Суди встановили, що ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 13 липня 2015 року (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20260000000035804), а 25 жовтня 2017 року до реєстру внесено запис № 20260060002035804 про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Встановивши, що докази незаконної державної реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця відсутні, суди дійшли правильного висновку про те, що доводи позивача про нездійснення ним підприємницької діяльності не спростовують правильність висновків податкового органу щодо порушення вимог законодавства під час здійснення ним такої діяльності.

Окрім того, суди встановили, що позивачу здійснювались зарахування коштів на його рахунок від його контрагентів у період із 1 жовтня 2015 по 30 червня 2016 року.

З огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених відповідно до вимог процесуального закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. У задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року та рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: Н. Є. Блажівська

Є. А. Усенко