Постанова

від 15.07.2021 по справі 822/1566/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 822/1566/18

адміністративне провадження № К/9901/64230/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року (головуючий суддя Залімський І.Г., судді: Сушко О.О., Смілянець Е.С.) у справі №822/1566/18 за позовом Житлово-будівельного кооперативу Місто-сад восьмий будівельний, 4Б до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний кооператив Місто-сад восьмий будівельний, 4Б (надалі - позивач, підприємство, кооператив) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 серпня 2017 року №0006401209 за формою "Р" на суму 166 250 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реальність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Валіо Груп підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку та податковим органом неправомірно застосовано положення підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України до податкового періоду з 1 січня 2015 року по 12 серпня 2015 року. Позивач також стверджує, що відповідач безпідставно в акті перевірки застосовує інформацію як джерело своїх висновків з матеріалів, які не стосуються періоду перевірки та пояснення фізичних осіб - не посадових осіб - підписантів укладених договорів підряду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з безтоварності господарських операцій позивача та його контрагента, Товариства з обмеженою відповідальністю Валіо Груп та з правомірності застосування контролюючим органом до позивача податкових зобов`язань з податку на прибуток за період з 13 серпня 2015 року, що відповідає вимогам пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України.

За наслідками апеляційного перегляду судового рішення першої інстанції за апеляційною скаргою позивача, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року апеляційну скаргу задоволено, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 18 серпня 2017 року №0006401209.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують факт виконання робіт Товариством з обмеженою відповідальністю Валіо Груп за договором підряду від 4 травня 2015 року. Податковий орган не надав доказів на підтвердження порушень платника, зафіксованих в акті перевірки. На момент перевірки та на час розгляду справи відсутній вирок стосовно посадових осіб контрагента, а матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями, на які посилається податковий орган безпідставно враховано судом першої інстанції як доказ фіктивності підприємства.

Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Вказує на невідповідність висновків апеляційного суду фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у нереальності здійснення господарських операцій, та непідтвердження таких операцій відповідними первинними документами. Зазначає про те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою відсутність у контрагента позивача (виконавця підрядних робіт) майна, трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, необхідного для виконання підрядних робіт. Посилається на наявність ознак фіктивності і кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагента позивача. Вважає, що позивач провів оплату за роботи, які фактично не виконувались, чим допустив нецільове використання коштів неприбуткової організації.

Від позивача 12 листопада 2018 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просив залишити постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом у період з 8 серпня 2017 року по 9 серпня 2017 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Валіо Груп за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 9 серпня 2017 року №1578/22-01-14-06/38925075 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України (в редакції з 13 серпня 2015 року), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік в сумі 166 250 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 серпня 2017 року №0006401209 за формою "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 166 250 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого скарга підприємства залишена без розгляду.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Житлово-будівельний кооператив Місто-сад восьмий будівельний 4Б зареєстрований Хмельницьким міськрайонним управлінням юстиції Хмельницької області 4 жовтня 2013 року, код ЄДРПОУ - 38925075, основний вид економічної діяльності - комплексне обслуговування об`єктів. У період, що підлягав перевірці, позивач був зареєстрований як неприбуткова організація, ознака неприбуткової установи (організації) - 0015 - житлово-будівельні кооперативи, співвласники багатоквартирних будинків.

Позивач є неприбутковою організацією та не має на меті одержання прибутку. Предметом діяльності Кооперативу є забезпечення житлом та/або житловими приміщеннями членів (Учасників) та Асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей, шляхом сприяння будівництву багатоквартирних житлових будинків, за власні кошти Кооперативу, а також наступної експлуатації та управління цими будинками, Статутом передбачено витрачання коштів виключно для здійснення діяльності, яка не має на меті отримання прибутку.

Між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Валіо Груп (виконавець) 4 травня 2015 року укладено договір підряду №04-05/11п. На підтвердження господарських операцій за договором позивачем надано довідку про вартість виконаних робіт та витрати, акт приймання виконаних будівельних робіт, копії виписок з банку, податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем перераховані кошти на рахунки контрагента для переведення їх в готівку, що є нецільовим для даної неприбуткової організації використанням коштів, тому відповідно до вимог підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 13 серпня 2015 року) підприємство зобов`язано було до 20 вересня 2015 року подати податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій за період з початку 2015 року по 31 серпня 2015 року (останній день місяця, в якому вчинено таке порушення) та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток, виходячи із суми операції нецільового використання коштів.

Суд апеляційної інстанції, не погодившись з висновками суду першої інстанції, зазначає, що за наслідками перерахування позивачем коштів на рахунки контрагента, останнім виконані відповідні роботи і були досягнуті цілі та завдання, визначені установчими документами позивача. Вказані кошти витрачені за цільовим використанням, на будівництво будинку за адресою м. Вінниця, вул. Свердлова, 116 , який прийнятий до експлуатації, що підтверджується декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстрованою Департаментом Держархбудінспекції у Вінницькій області у грудні 2015 року за №143153636695, довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2, банківськими виписками про перерахунок коштів.

Відповідач, з яким беззаперечно погодився суд першої інстанції, обґрунтовуючи нецільове використання позивачем вказаних коштів, вказує на те, що позивач провів оплату за роботи контрагенту, які фактично не виконувались, тобто позивачем проведено оплату за вказані роботи для переведення таких коштів у готівку та на наявність ознак фіктивності контрагента позивача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає про таке.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення ; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами статті 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, платіжні доручення, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи, що судом першої інстанції встановлено, що зі змісту первинних документів не вбачається, які саме роботи мав виконувати та фактично виконав контрагент позивача та вартість таких робіт; в жодному первинному документі не зазначено особу, яка їх підписувала, що унеможливлює встановити відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що суперечить вимогам статті 9 Закону №996-ХІV, Верховний Суд не може погодитись з висновками суду апеляційної інстанції про підтвердження здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Валіо Груп , а такі висновки є передчасними.

З наданих первинних документів є лише акти виконаних робіт, без зазначення посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; в актах відсутній особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, судом першої інстанції встановлено відсутність у зазначеного контрагента позивача відповідних виробничих потужностей, найманих працівників, доказів в підтвердження самостійного виконання робіт або залучення для їх виконання третіх осіб (субпідрядників).

Водночас, відповідно до витягів з сайту Держархбудінспекції України, декларація про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до ІІІ категорії складності за грудень 2015 року містить інформацію про генерального підрядника, яким виконувалось будівництво об`єкта: будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення (будинок №1; Вінницька область, м. Вінниця, вул. Свердлова, 116) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінжинірбуд" (ПН 39205460).

Тобто, досліджуючи та оцінюючи надані докази, суди прийшли до різних юридичних висновків, та суд апеляційної інстанції не зазначив мотивів та обґрунтувань не правильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також наявність підстав переоцінки доказів, що стало підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.

З врахуванням наведеного вище і встановлених обставин справи, на переконання Верховного Суду, судом апеляційної інстанцій прийнято передчасно рішення про задоволення позовних вимог без повного встановлення всіх обставин по справі.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України Суд підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року скасувати, та справу №822/1566/18 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник