Постанова

від 13.09.2021 по справі 822/1566/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1566/18

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.

13 вересня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Місто-сад восьмий будівельний, 4Б" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Житлово-будівельного кооперативу "Місто-сад восьмий будівельний, 4Б" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2018 року Житлово-будівельний кооператив "Місто-сад восьмий будівельний, 4Б" звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 № 0006401209 за формою "Р" на суму 166 250 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ЖБК "Місто-сад восьмий будівельний, 4Б" з питань взаємовідносин з ТОВ «Валіо Груп» (ПН 39200771) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 09.08.2017 №1578/22-01-14-06/38925075.

В ході перевірки встановлене та зафіксоване в акті порушення ЖБК "Місто-сад восьмий будівельний, 4Б" вимог пп.133.4.3 п.133.4 ст.133 ПК України (в редакції з 13.08.2015 року), що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на 166 250 грн.

На підставі акту від 09.08.2017 №1578/22-01-14-06/38925075 Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0006401209 від 18.08.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання ЖБК "Місто-сад восьмий будівельний, 4Б" за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 166 250 грн.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням № 0006401209 від 18.08.2017 позивач оскаржив його до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України скаргу ЖБК "Місто-сад восьмий будівельний, 4Б" залишила без розгляду та повернула скаргу заявнику з підстав пропуску строку звернення.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що кошти в сумі 4676023 грн, які перераховані ЖБК "Місто-сад восьмий будівельний, 4Б" на рахунки TOB Валіо Груп для переведення їх в готівку, є нецільовим для даної неприбуткової організації використанням коштів, тому відповідно до вимог пп.133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 13.08.2015) ЖБК "Місто-сад восьмий будівельний, 4Б" зобов`язано було до 20 вересня 2015 року подати Податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій за період з початку 2015 року по 31.08.2015 (останній день місяця, в якому вчинено таке порушення) та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток, виходячи із суми операції нецільового використання коштів в розмірі. Тому відповідачем правомірно встановлено порушення ЖБК Градобуд вимог пп.133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з вимогами пункту 133.4 статті 134 ПК України неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб; установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення); внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій латі - Реєстр).

Обов`язковою умовою для неприбуткових організацій, відповідно до підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 ПК України є те, що доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Відповідно до підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов`язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток. Податкове зобов`язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій та вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.

Колегія суддів вважає недоведеним факт податкового правопорушення щодо нецільового використання ЖБК Місто-сад восьмий будівельний, 4Б коштів (активів) при фінансуванні будівництва житла за рахунок коштів членів (учасників) організації.

Як свідчать матеріали справи, приймаючи спірне податкове повідомлення - рішення податковий орган поклав в основу складу податкового правопорушення нецільового використання виключно суб`єктивну ознаку позивача, як неприбуткової організації, яка спростовується фактом включення Кооперативу до Реєстру неприбуткових організацій, при цьому під час судових процедур відповідач доводить об`єктивні критерії такої оцінки, а саме наявність або відсутність первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, як підстав для їх бухгалтерського обліку в розумінні частини першої та другої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) та ставить під сумнів сам факт виконання будівельних робіт контрагентом позивача.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинним документом є - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).

Із наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Отже, колегія суддів зазначає, що недоліки виявлені в первинних документах, наданих позивачем не можуть бути підставою для висновку про фіктивність виконання робіт ТОВ Валіо Груп згідно з умовами договору підряду на виконання будівельних робіт № 04-05/11п від 04.05.2015.

Також, не заслуговують на увагу доводи відповідача стосовно відсутності у ТОВ Валіо Груп власних та орендованих виробничих потужностей, а також відсутності у власності (оренді) основних фондів та трудових ресурсів на виконання будівельно-монтажних робіт, оскільки відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу) (постанова Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 804/4940/14).

При цьому, колегія суддів вказує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо формування витрат, які ним понесені.

Також, колегія суддів зазначає, що кошти були перераховані ТОВ Валіо Гуп за виконання відповідних робіт, завдяки яким було досягнуто цілей та завдань, визначених установчими документами позивача.

Так, вказані кошти витрачені за цільовим використанням - на будівництво будинку за адресою м.Вінниця, вул. Свердлова, 116, який прийнятий до експлуатації, що підтверджують Декларація про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстровані Департаментом Держархбудінспекції у Вінницькій області у грудні 2015 року за №143153636695, довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2, банківські виписки про перерахунок коштів.

Відповідач, з яким беззаперечно погодився суд першої інстанції, обґрунтовуючи нецільове використання позивачем вказаних коштів, вказує виключно на те, що ЖБК "Місто-сад восьмий будівельний, 4Б" провів оплату за роботи ТОВ «Валіо Груп» , які фактично не виконувались, тобто ЖБК "Місто-сад восьмий будівельний, 4Б" провело оплату за вказані роботи для переведення таких коштів у готівку, адже в діяльності ТОВ «Валіо Груп» наявні ознаки фіктивності.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що жодним доказом не підтверджується зняття коштів з рахунків ТОВ Валіо груп позивачем або іншими особами, переведення саме цих коштів у готівку, передача готівки позивачу, наявність або використання такої готівки позивачем. Водночас, банківськими виписками підтверджується перерахування позивачем коштів у безготівковому порядку на рахунок ТОВ Валіо груп в якості оплати за будівельно-монтажні роботи згідно договору №04-05/11п від 04.05.2015.

Неприйнятними є доводи податкового органу в частині посилання на матеріали досудового розслідування кримінальних проваджень: № 32015100020000162, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 грудня 2015 року за ознаками складу злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 200, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України; №32016100070000026, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 липня 2016 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205, частиною першою статті 212, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України; № 32017100070000002, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 січня 2017 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205, частиною першою статті 212, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням у рамках цих кримінальних справ встановлено, що на території міста Києва діє група осіб, які шляхом використання ряду підконтрольних фіктивних підприємств, а саме: ТОВ Валіо Груп та інших, вчиняють дії щодо пособництва службовим особам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. У ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені слідством особи створили (придбали) ТОВ Валіо Груп з метою прикриття незаконної діяльності реального сектору. Під час проведення обшуку квартири, де проживав та здійснював свою протиправну діяльність один з фігурантів конвертаційного центру , вилучено печатку ТОВ Валіо Груп , чорнові записи та чисті аркуші паперу формату А-4 з відтисками печатки ТОВ Валіо Груп .

Відповідно до реєстраційних документів встановлено, що з лютого 2015 року до складу засновників ТОВ Валіо Груп , з одночасним призначенням на посаду директора, увійшов ОСОБА_1 , який повідомив, що службовою особою вказаного підприємства не являвся, відношення до фінансово-господарської діяльності не мав, банківськими рахунками не користувався, до складу засновників не входив, звітність до контролюючих органів не подавав, печаткою не користувався (ухвала Подільського районного суду м.Києва від 14 лютого 2017 у справі № 758/1592/17).

Як ствердив у письмових поясненнях представник відповідача та зазначено в рішенні суду першої інстанції, згідно з протоколом допиту засновника та директора ТОВ Валіо Груп ОСОБА_1 від 24 жовтня 2016 року, останній повідомив, що не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Валіо Груп , жодних документів, як директор цього товариства, не підписував та нікого на такі дії не уповноважував.

Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

У частині першій статті 23 КПК України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Отже, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Колегія суддів зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанції, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ Валіо Груп відсутня.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Усі докази підлягають оцінці сукупно.

Аналогічні правові висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370, від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а, від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.

Отже, колегія суддів зазначає, що матеріали досудового розслідування за вказаними вище кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності ТОВ Валіо Груп .

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 по справі №802/4940/14).

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Позивач зазначає, що оскаржив податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0006401209 в адміністративному порядку, однак ДФС України не надіслано йому вмотивованого рішення за результатом розгляду скарги, що свідчить про задоволення такої скарги.

Відповідно до п.56.2. ст. 56, п. 56.3. ст. 53 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п.56.16. ст. 56 ПКУ днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0006401209 отримане ЖБК "Місто-сад восьмий будівельний, 4Б" 19.08.2017. Отже, кінцевим терміном оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення було 29.08.2017.

Згідно матеріалів справи та інформації сайту УДППЗ "Укрпошта" ЖБК "Місто-сад восьмий будівельний, 4Б" подав поштове відправлення із скаргою податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0006401209 до відділення поштового зв`язку 30.08.2017.

Колегія суддів не вважає належними доказами дати відправлення скарги 29.08.2017 року фіскальний чек та реєстр поштових відправлень, оскільки дані матеріали не надають можливості ідентифікувати вміст поштового відправлення.

Згідно п. 56.17. ст. 56 ПКУ процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Згідно з п. 56.20 ст. 56 ПКУ вимоги до оформлення скарги, порядок подання та розгляду скарг встановлюється центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 4 розділу VIII Порядок розгляду скарг Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами , затвердженого наказом Мінфіну від 21.10.2015 р. за № 916 контролюючий орган залишає скаргу без розгляду повністю або частково у разі, зокрема, якщо скаргу подано з пропуском строку, крім випадків, передбачених пунктом 5 розділу III цього Порядку.

Про залишення скарги без розгляду контролюючий орган повідомляє платника податків у письмовій формі із зазначенням причин повернення.

Встановлено, що ДФС України повідомлено ЖБК "Місто-сад восьмий будівельний, 4Б" листом від 19.09.2017 за №20835/6/99-99-11-01-01-25 про повернення скарги без розгляду, при цьому вказавши причини такого повернення.

Тому колегія суддів вважає, що ДФС України відповідним чином відреагувала не скаргу позивача, а підстави вважати таку скаргу задоволеною - відсутні.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що в ході апеляційного розгляду справи встановлено реальність господарських операцій ЖБК "Місто-сад восьмий будівельний, 4Б" з ТОВ «Валіо Груп» , при цьому відповідачем не доведено наявності, а судом першої інстанції не встановлено жодних доказів на підтвердження того, що оплата ЖБК "Місто-сад восьмий будівельний, 4Б" коштів за роботи ТОВ «Валіо Груп» є нецільовим використанням коштів ЖБК "Місто-сад восьмий будівельний, 4Б", колегія суддів вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0006401209.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявних у справі квитанцій №Н720399 від 11.12.2017 та №38 від 13.07.2018 та позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 6 234,4 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Місто-сад восьмий будівельний, 4Б" задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Житлово-будівельного кооперативу "Місто-сад восьмий будівельний, 4Б" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 18.08.2017 №0006401209.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Житлово-будівельного кооперативу "Місто-сад восьмий будівельний, 4Б" судовий збір у розмірі 6 234,4 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.