Постанова

від 15.07.2021 по справі 826/17153/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 липня 2021 року

м.Київ

справа №826/17153/18

адміністративне провадження №К/9901/21415/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача- Уханенка С.А.,

суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Амадеус Ко до Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства Центр організації дорожнього руху , про визнання протиправними дій і рішень, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Комунального підприємства Центр організації дорожнього руху на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року (суддя Катющенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року (суддя-доповідач Мельничук В.П., судді Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О.),

У С Т А Н О В И В:

I. Суть спору

1. У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Амадеус Ко (далі - ТОВ Амадеус Ко ) звернулося з позовом до Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), у якому просило:

- визнати протиправними дії Національного агентства з проведення процедури закупівлі послуг управителя майном ТОВ Амадеус Ко (КВЦ Парковий );

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства про проведення процедури закупівлі послуг управителя майном ТОВ Амадеус Ко (КВЦ Парковий );

- визнати протиправним та скасувати рішення тендерного комітету Національного агентства про визначення Комунального підприємства Центр організації дорожнього руху (далі - КП Центр організації дорожнього руху ) управителем активів КВЦ Парковий .

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16а (КВЦ Парковий ), на які в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016100000001070, внесеному до ЄРДР 01.11.2016, накладено арешт, шляхом заборони розпорядження та відчуження. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20.08.2018 все нерухоме майно позивача передано Національному агентству, яке прийняло його в управління, провело конкурсний відбір управителя та визначило третю особу його переможцем.

3. За доводами позивача, при вчиненні вказаних дій і прийнятті відповідних рішень Національне агентство допустило ряд порушень вимог законів України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 10.11.2015 №772-VIII (далі - Закон №772-VIII) та Про публічні закупівлі від 25.12.2015 №922-VIII (далі - Закон №922-VIII), що вказує на їх протиправність, а саме: прийняло майно в управління і розпочало процедуру закупівлі послуг управителя активами КВЦ Парковий без проведення оцінки майна у встановленому порядку; провело конкурсний відбір управителя майна без використання електронної системи закупівель Уповноваженого органу ( https://prozorro.gov.ua/ ); продовжило конкурсний відбір і визнало переможцем КП Центр організації дорожнього руху , незважаючи на те, що після першого розкриття тендерних пропозицій усіх учасників конкурсу, в тому числі третю особу, було визнано такими, що не відповідають кваліфікаційним критеріям.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення тендерного комітету Національного агентства, оформлене протоколом №199 від 11.10.2018, про визначення КП Центр організації дорожнього руху управителем активами КВЦ Парковий . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Ухвалюючи таке рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з правомірності дій і рішення Національного агентства щодо проведення процедури закупівлі послуг управителя активами КВЦ Парковий , оскільки у такий спосіб відповідач реалізував свою функцію, передбачену пунктом 4 частини першої статті 9 Закону №772-VIII, щодо активів, одержаних від корупційних та інших злочинів. При цьому, за висновком судів, відповідач при проведенні цієї процедури без використання електронної системи закупівель діяв з дотриманням норм Закону №922-VIII, який не вимагає обов`язкового використання електронної системи закупівель у разі закупівлі товарів і послуг, вартість яких є меншою за 200 тисяч гривень (у спірній ситуації вартість предмета закупівлі становила нуль гривень).

6. Водночас суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення щодо визначення управителем активами КВЦ Парковий КП Центр організації дорожнього руху , зважаючи на відсутність у цьому рішенні обґрунтування критеріїв, за якими тендерну пропозицію третьої особи було визнано найбільш економічно вигідною порівняно з пропозиціями інших учасників конкурсу, а також у зв`язку з незазначенням мотивів, з яких тендерний комітет, визнавши спочатку КП Центр організації дорожнього руху неспроможним здійснювати управління арештованими активами, згодом змінив свою позицію без висунення будь-яких додаткових вимог до тендерної документації.

III. Провадження в суді касаційної інстанції

7. У касаційній скарзі КП Центр організації дорожнього руху , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині визнання протиправним і скасування рішення тендерного комітету Національного агентства, оформлене протоколом №199 від 11.10.2018, про визначення КП Центр організації дорожнього руху управителем активами КВЦ Парковий та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.

8. Скаргу аргументує тим, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій не встановлено, які права чи охоронювані законом інтереси ТОВ Амадеус Ко порушені оскаржуваним рішенням як актом індивідуальної дії та потребують судового захисту. Вказує також, що суди не обґрунтували з посиланням на норми матеріального права висновок щодо необхідності зазначення у протоколі тендерного комітету мотивів прийнятого рішення. Крім того, за твердженням третьої особи, суди безпідставно не залучили до участі у справі в якості свідків представників ТОВ Охоронна агенція Титан безпека , ТОВ Акамант , ТОВ Анте медіам , а також послались на ненадання відповідачем інформації про кількість штатних працівників КП Центр організації дорожнього руху та їх освіту, які би свідчили про можливість забезпечення вказаним підприємством надання послуг з правового забезпечення, представництва в судах, контролю за фінансовою діяльністю і звітністю тощо, хоча тендерна документація такої інформації не передбачала.

9. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ Амадеус Ко просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, уважаючи їх законними і обґрунтованими.

10. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

11. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 серпня 2018 року у справі №752/16869/18 Національному агентству передано в управління майно, яке належить ТОВ Амадеус Ко та на яке накладено арешт у кримінальному провадженні №42016100000001070 від 01.11.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, а саме: земельні ділянки площею 2,0722 га (кадастровий 8000000000:82:007:0032) і площею 0,1117 га (кадастровий номер 8000000000:82:006:0088) та нерухоме майно: будівля №3 (літера В ), у тому числі площа котельні - 63,9 кв.м., загальною площею 1516,7 кв.м; будівля №1 (літера А ), у тому числі приміщення центру обробки даних Парковий , площею 2562,6 кв.м, конгресно-виставковий центр з підземним паркінгом, площею 15440,7 кв.м, загальною площею 20107,6 кв.м, дизельна електростанція (літера Г ) загальною площею 233,5 кв.м; будівля №2 (літера Б) загальною площею 395 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16 а.

12. 04 жовтня 2018 року відбулося засідання тендерного комітету Національного агентства, на якому розглядалося питання відбору потенційного управителя активів за участю двох кандидатур: КП Центр організації дорожнього руху і ТОВ Анте медіам . Як зазначено у протоколі засідання від 04.10.2018 №196, після обговорення питання присутні члени тендерного комітету дійшли висновку, що жоден учасник не спроможний здійснювати управління арештованими активами, у зв`язку з чим вирішено визнати конкурс щодо відбору управителя таким, що не відбувся; та оголосити публічно і відкрито новий конкурс щодо управління арештованими активами в рамках кримінального провадження №42016100000001070.

13. У цей же день на офіційному сайті Національного агентства було розміщене оголошення про запрошення до співпраці щодо управління активами КВЦ Парковий , у якому запропоновано усім, хто бажає взяти участь у відборі, подати до 09 жовтня 2018 року документи згідно з переліком.

14. Відповідно до протоколу засідання тендерного комітету Національного агентства від 11.10.2018 №199, станом на 09.10.2018 заяви та документи для участі у конкурсі отримані від чотирьох осіб: ТОВ Охоронна агенція Титан безпека , ТОВ Акамант , КП Центр організації дорожнього руху і ТОВ Анте медіам . За результатами відбору тендерний комітет ухвалив рішення про визнання КП Центр організації дорожнього руху переможцем (управителем) для управління арештованими активами, переданими Агентству з розшуку та менеджменту активів на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 20 серпня 2018 року у справі №752/16869/18, та про укладення з ним відповідного договору.

V. Позиція Верховного Суду

15. Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з наступного.

16. Виходячи зі змісту касаційної скарги, судові рішення у цій справі підлягають перегляду в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення тендерного комітету Національного агентства, оформленого протоколом від 11.10.2018 №199, у межах доводів третьої особи щодо не порушення оскаржуваним рішенням прав і законних інтересів позивача, його вмотивованості, а також допущених судами порушень норм процесуального права під час з`ясування обставин справи та дослідження доказів.

17. Частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

18. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів, які мають своїм завданням справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

19. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

20. За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо порушеного права , за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

21. Отже, необхідною умовою для звернення особи до адміністративного суду з відповідним позовом є наявність порушеного права, свободи або законного інтересу з боку суб`єкта владних повноважень, яке підлягає судовому захисту. Іншими словами, звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено.

22. Предметом позову у цій справі є законність рішення тендерного комітету Національного агентства, оформлене протоколом від 11.10.2018 №199, про визначення КП Центр організації дорожнього руху управителем активами КВЦ Парковий .

23. У розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України це рішення є індивідуальним актом, оскільки стосується прав та інтересів визначеної в ньому особи та вичерпує свою дію фактом виконання.

24. Усталеною є судова практика визнання права на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень за особою, щодо якої цей акт прийнятий, або прав, свобод чи інтересів якої він безпосередньо стосується (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №9901/657/18, від 05 лютого 2019 року №9901/645/18 та інші).

25. Таким чином, при зверненні до суду з цим позовом ТОВ Амадеус Ко мало обґрунтувати, які його права чи законні інтереси безпосередньо порушені оскаржуваним рішенням. У свою чергу судам необхідно було перевірити ці обставини та в разі встановлення порушеного права чи законного інтересу позивача - здійснити його захист.

26. Вирішуючи питання щодо наявності порушеного права або інтересу позивача у спірних правовідносинах, суд першої інстанці, з яким фактично погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача про визначення управителя майна порушує охоронюваний законом майновий інтерес позивача як власника цього майна (активів), оскільки позивач у зв`язку з передачею його активів після їх арешту в управління Національному агентству права власності на них не втрачає, а у випадку скасування арешту активів - має гарантоване право на їх повернення. При цьому збереження таких активів, приріст їх вартості та ефективне управління ними забезпечується управителем та є обов`язком останнього (стаття 21 Закону №772-VIII).

27. Проте Верховний Суд вважає зазначені висновки судів помилковими та такими, що зроблені з неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права з огляду на таке.

28. Відповідно до частини першої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

29. Згідно з частиною першою статті 2 Закону №772-VIII (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

30. За змістом пунктів 1, 4 частини першої статті 1 Закону №772-VIII активи - це кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні; управління активами - це діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

31. Частиною першою статті 19 Закону №772-VIII передбачено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

32. Згідно з частиною першою статті 21 Закону №772-VIII управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

33. Частиною другою статті 21 Закону №772-VIII обумовлено, що активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

34. За змістом частини третьої статті 21 Закону №772-VIII управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.

35. У разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, Національне агентство у триденний строк повертає їх законному власнику, а в разі їх реалізації - повертає одержані від цього кошти, а також проценти, нараховані як плата за користування банком такими коштами (частина восьма статті 21 Закону №772-VII).

36. Зі змісту наведених норм чинного законодавства вбачається, що арешт активів, які є речовими доказами та об`єктами ймовірної конфіскації, а також їх передача в управління Національному агентству на підставі ухвали слідчого судді (суду) є діями, які здійснюються з метою досягнення завдань кримінального провадження.

37. Саме ухвала про арешт активів є тим самим рішенням органу судової влади, яке тимчасово позбавляє власника правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження майном.

38. Ухвала слідчого судді (суду) про передачу активів в управління Національному агентству є визначеним слідчим суддею (судом) спеціальним порядком зберігання речових доказів, яким забезпечується виконання ухвали про арешт цих активів.

39. Отже, з моменту постановлення слідчим суддею (судом) ухвали про арешт активів та ухвали про їх передачу в управління Національному агентству, виключно останнє є особою, уповноваженою здійснювати володіння, користування та/або розпорядження цим майном, зокрема, має визначене частиною другою статті 21 Закону №772-VIII право на передачу цього майна в управління іншим особам.

40. При цьому передача Національним агентством майна в управління жодним чином не впливає на правомочності власника щодо такого майна, які обмежуються виключно арештом, накладеним судом у кримінальному провадженні. У зв?язку з цим волевиявлення власника майна при виборі Національним агентством управителя майна не має значення.

41. З огляду на викладене рішення тендерного комітету Національного агентства, оформлене протоколом від 11.10.2018 №199, про визначення КП Центр організації дорожнього руху управителем активами КВЦ Парковий , не порушує право власності чи інший майновий інтерес ТОВ Амадеус Ко , що виключає можливість здійснення їх захисту в судовому порядку.

42. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що визначення управителя арештованого майна порушує охоронюваний законом майновий інтерес позивача як власника цього майна, внаслідок чого безпідставно здійснили перевірку оскаржуваного рішення на предмет його законності.

43. Порушення судами норм матеріального і процесуального права при вирішенні питання щодо наявності у позивача права вимоги за цим позовом призвело до ухвалення незаконних судових рішень про визнання протиправним і скасування рішення тендерного комітету Національного агентства, оформлене протоколом від 11.10.2018 №199, що в силу положень статті 351 КАС України є достатньою підставою для їх скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

44 . У зв?язку з цим інші доводи касаційної скарги не потребують перевірки.

45 . Пункти 1, 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:

- залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення;

- скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

46. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

47. Згідно з частиною першою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

VІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

48. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

49. У цій справі Суд дійшов висновку щодо скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року в частині задоволених позовних вимог, з прийняттям нового судового рішення в цій частині про відмову у задоволенні цих позовних вимог, тому скасуванню також підлягає рішення суду першої інстанції, залишене без змін судом апеляційної інстанції, в частині стягнення на користь позивача сплаченого судового збору за позовні вимоги, які були задоволені.

50. Оскільки Суд дійшов висновку щодо ухвалення нового судового рішення, проте не на користь особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, то виходячи з приписів статті 139 КАС розподіл судових витрат, які полягають у сплаті судового збору, не здійснюється.

51. Інші підстави для розподілу судових витрат в порядку передбаченому приписами статті 139 КАС України відсутні.

52. Керуючись статтями 345, 349. 350, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства Центр організації дорожнього руху задовольнити.

2. Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення тендерного комітету Національного агентства, оформленого протоколом від 11.10.2018 №199, про визначення КП Центр організації дорожнього руху управителем активами КВЦ Парковий , а також в частині розподілу судових витрат.

3. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення тендерного комітету Національного агентства, оформленого протоколом від 11.10.2018 №199, про визначення КП Центр організації дорожнього руху управителем активами КВЦ Парковий - відмовити.

4 . В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська