Постанова

від 14.07.2021 по справі 610/1823/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 610/1823/17

провадження № 61-21917св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Лозівська місцева прокуратура Харківської області,

відповідачі: Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Приватне акціонерне товариство Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Краснопавліський комбінат хлібопродуктів на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 05 квітня 2019 року у складі судді Стригуненко В. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у складі колегії суддів:

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року перший заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду з позовом до Головного управління державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області (далі - Головне управління Держземагентства у Харківській області) , ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів (далі - ПАТ Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів ) про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації.

Прокурор, посилаючись на те, що наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області про передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, які розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільської ради Балаклійського району Харківської області, виданий з порушенням земельного законодавства, у зв`язку з чим надання в орендне користування ОСОБА_1 , а в подальшому в суборенду ПАТ Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів спірних земельних ділянок відбулося незаконно, просив суд:

-визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області Про передачу в оренду земельних ділянок від 12 листопада 2014 року № 3062-СГ;

-визнати недійсними укладені 12 грудня 2014 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства загальною площею 413,9186 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільської ради Балаклійського району Харківської області, скасувати їх державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № № 18051257, 18047798, 18052960, 18051973, 18050640, 18052646, 18053211, 18053419, 18051624, 18052323, 18050286 від 16 грудня 2014 року;

-визнати недійсними укладені 03 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів договори суборенди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 413,9186 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільської ради Балаклійського району Харківської області, скасувати їх державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № № 20352872, 20352278, 20351880, 20352472, 20352093, 20351979, 20352383, 20352790, 20351765, 20353315, 20352192 від 28 березня 2015 року.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 17 серпня 2017 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області Про передачу в оренду земельних ділянок від 12 листопада 2014 року № 3062-СГ.

Визнано недійсними, укладені 12 грудня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, загальною площею 413,9186 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільської ради Балаклійського району Харківської області, скасовано їх державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № № 18051257, 18047798, 18052960, 18051973, 18050640, 18052646, 18053211, 18053419, 18051624, 18052323, 18050286 від 16 грудня 2014 року.

Визнано недійсними, укладені 03 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів , договори суборенди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 413,9186 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільської ради Балаклійського району Харківської області, скасовано їх державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №№ 20352872, 20352278, 20351880, 20352472, 20352093, 20351979, 20352383, 20352790, 20351765, 20353315, 20352192 від 28 березня 2015 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог прокурора, оскільки передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду для створення фермерського господарства та подальша їх передача у суборенду юридичній особі поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів не відповідає встановленим законодавством України вимогам земельного законодавства.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 17 серпня 2017 року залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, і судом першої інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Постановою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 17 серпня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року скасовані, справа передана на новий розгляд до Балаклійського районного суду Харківської області.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір суди, не перевірили чи відповідає поданий прокурором позов положенням статті 23 Закону України Про прокуратуру , оскільки, у поданій позовній заяві перший заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської областіне зазначив орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та який суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави або ж, що такий суб`єкт владних повноважень відсутній.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 05 квітня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області Про передачу в оренду земельних ділянок від 12 листопада 2014 року № 3062-СГ.

Визнано недійсними, укладені 12 грудня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, загальною площею 413,9186 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільської ради Балаклійського району Харківської області, скасовано їх державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № № 18051257, 18047798, 18052960, 18051973, 18050640, 18052646, 18053211, 18053419, 18051624, 18052323, 18050286 від 16 грудня 2014 року.

Визнано недійсними, укладені 03 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів , договори суборенди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 413,9186 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільської ради Балаклійського району Харківської області, № ШФ 28.15 , № ШФ 33.15, № ШФ 25.15, № ШФ 34.15, № ШФ 3015, № ШФ 27.15, № ШФ 31.15, № ШФ 32.15, № ШФ 29.15, № ШФ 26.15, № ШФ 24.15.

У задоволенні позову у частині скасування державної реєстрації договорів суборенди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зазначених в пункті 4 резолютивної частини цього рішення відмовлено.

Стягнуто із відповідачів на користь позивача по 1 600,00 грн судового збору з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором наведено достатньо підстав для представництва держави у суді.

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор посилався на те, що оспорюваним наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області порушено порядок надання у користування земельної ділянки державної форми власності та порушення у сфері контролю за використанням земельної ділянки державної власності, однак зазначені порушення Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не визнає, тому не може бути позивачем у цій справі, що відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову;

Головне управління Держземагентства у Харківській області не пересвідчилось в дійсності волевиявлення громадянина ОСОБА_1 на створення фермерського господарства та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірило, чи матиме можливість фермерське господарство, створене заявником, обробляти орендовані землі, чи буде досягнута законна мета оренди земельних ділянок, тобто чи насправді виникли та існують законні сподівання на здійснення майнового права - оренди землі, чи є такі сподівання практичними в своїй реалізації.

ОСОБА_1 передав земельні ділянки в суборенду як фізична особа, проте лише фермерське господарство, як юридична особа може передавати земельні ділянки в суборенду.

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що рішення про реєстрацію зазначених договорів суборенди скасовано на підставі рішення суду, доказів її поновлення суду не надано, тому вимоги про їх скасування не підлягають задоволенню.

На рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 05 квітня 2019 року Прокуратура Харківської області, Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, Приватне акціонерне товариство Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів подали апеляційні скарги.

Постановою Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційні скарги ПАТ Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів , Головного управління держгеокадастру у Харківській області залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області задоволено.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 05 квітня 2019 року у частині відмови у задоволенні позову скасовано.

Позовні вимоги в цій частині задоволено.

Скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за № № 20352872, 20352278, 20351880, 20352472, 20352093, 20351979, 20352383, 20352790, 20351765, 20353315, 20352192 від 28.03.2015 року договорів суборенди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 413,9186 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільради Балаклійського району Харківської області, укладені 03 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів .

У решті рішення залишено без змін.

Стягнуто з ПАТ Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів та ОСОБА_1 в рівних частках судовий збір на користь Прокуратури Харківської області в сумі 7 200,00 грн, по 3 600,00 грн з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що частково відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд послався на той факт, що державна реєстрація вже скасована на підставі рішення суду і не була поновлена, а тому підстав для скасування реєстрації немає, проте такий висновок суду є помилковим, оскільки рішення суду на підставі якого скасовано державну реєстрацію договорів суборенди скасовано, отже підстав для скасування немає і реєстрація може бути поновлена у будь-який час.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року виправлені описки, допущені в описовій частині постанови Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року.

Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року заяву Прокуратури Харківської області про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів та ОСОБА_1 в рівних частках судовий збір на користь Прокуратури Харківської області в сумі 1 762,00 грн, по 881,00 грн з кожного.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ПАТ Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у позові; витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження, зупинено дію рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 05 квітня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року до закінчення касаційного провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не перевірили чи відповідає поданий прокурором позов статтям 23, 24 Закону України Про прокуратуру , оскільки дана обставина стала підставою для повернення цієї справи на новий розгляд відповідно до постанови Верховного Суду від 05 вересня 2018 року; вважає, що визначених законом підстав для звернення прокурора до суду з цим позовом немає, що підтверджується висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 922/990/19; суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що до позовної заяви прокурор надав копію заяви ОСОБА_1 про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, в додатках до якої міститься обґрунтування (бізнес-план) із зазначенням перспективи діяльності, обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства; Закон України Про фермерське господарство не містить вимог щодо наявності сільськогосподарської техніки для надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства; суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що фермерське господарство ОСОБА_1 не було створено, оскільки його представником до відзиву надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07 грудня 2017 року про реєстрацію фермерського господарства ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що 14 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Харківській області із заявою про надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 413,9186 га, що розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільської ради Балаклійського району Харківської області.

До заяви заявником додані графічні матеріали земельних ділянок, довідки форми № 6-зем, копія паспорту, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, диплом про вищу освіту та обґрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспективи діяльності фермерського господарства (том 1 а.с. 19-49).

Наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області Про надання в оренду земельних ділянок від 12 листопада 2014 року № 3062-СГ ОСОБА_1 надано в оренду 11 земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, загальною площею 413,9186 га (кадастрові номери 6320287200:03:000:0204; 6320287200:04:000:0503; 6320287200:04:000:0502; 6320287200:04:000:0505; 6320287200:04:000:0504; 6320287200:03:000:0205; 6320287200:03:000:0209; 6320287200:03:000:0208; 6320287200:03:000:0206; 6320287200:03:000:0202; 6320287200:03:000:0203), які розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільської ради Балаклійського району Харківської області, строком на 49 років (том 1 а. с. 50, 51).

Пунктом 3.3. наказу встановлено обов`язок використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статті 96, 103 Земельного кодексу України, Закону України Про фермерське господарство та інших нормативно-правових актів.

На підставі зазначеного наказу, 12 грудня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 укладено договори оренди земельних ділянок, які рішеннями від 16 грудня 2014 року зареєстровано реєстраційною службою Балаклійського районного управління юстиції Харківської області за № № 18051257, 18047798, 18052960, 18051973, 18050640, 18052646, 18053211, 18053419, 18051624, 18052323, 18050286 (том 1 а. с. 52-94).

У пункті 14 договорів вказано, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Відповідно до пункту 30 договору орендар має право передавати в суборенду земельну ділянку або її частину без зміни цільового призначення за письмовим погодженням з орендодавцем.

ОСОБА_1 26 лютого 2015 року звернувся з заявою до Головного управління Держземагентства у Харківській області щодо надання згоди на передачу в суборенду земельних ділянок та 02 березня 2015 року Головним управлінням Держземагентства у Харківській області надано погодження за № 19-20-14-4961/0/9-15 на передачу цих земель в суборенду, при цьому не зазначено кому саме будуть передаватись землі в суборенду, для яких цілей, на яких умовах та на який строк (том 1 а. с. 139-141).

Між ОСОБА_1 та ПАТ Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів 03 березня 2015 року укладено договори суборенди цих же земельних ділянок, які рішеннями від 28 березня 2015 року зареєстровано реєстраційною службою Балаклійського районного управління юстиції Харківської області за № 20352872, 20352278, 20351880, 20352472, 20352093, 20351979, 20352383, 20352790, 20351765, 20353315, 20352192 (том 1 а. с. 95-138).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєструвався як фізична особа-підприємець 07 грудня 2017 року (том 2 а. с. 206, 207).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що прокурором наведено достатньо підстав для представництва держави у суді.

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор посилалася на те, що оспорюваним наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області порушено порядок надання у користування земельної ділянки державної форми власності та порушення у сфері контролю за використанням земельної ділянки державної власності, однак зазначені порушення Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не визнає, тому не може бути позивачем у цій справі, що відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову;

Головне управління Держземагентства у Харківській області не пересвідчилось в дійсності волевиявлення громадянина ОСОБА_1 на створення фермерського господарства та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірило, чи матиме можливість фермерське господарство, створене заявником, обробляти орендовані землі, чи буде досягнута законна мета оренди земельних ділянок, тобто чи насправді виникли та існують законні сподівання на здійснення майнового права - оренди землі, чи є такі сподівання практичними в своїй реалізації.

ОСОБА_1 передав земельні ділянки в суборенду як фізична особа, проте лише фермерське господарство, як юридична особа може передавати земельні ділянки в суборенду.

Задовольняючи позовну вимогу у частині відмови у скасуванні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за № № 20352872, 20352278, 20351880, 20352472, 20352093, 20351979, 20352383, 20352790, 20351765, 20353315, 20352192 від 28.03.2015 року договорів суборенди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 413,9186 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільради Балаклійського району Харківської області, укладені 03 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів , суд апеляційної інстанції виходив з того, що частково відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд послався на той факт, що державна реєстрація вже скасована на підставі рішення суду і не була поновлена, а тому підстав для скасування реєстрації немає, проте такий висновок суду є помилковим, оскільки рішення суду на підставі якого скасовано державну реєстрацію договорів суборенди скасовано, отже підстав для скасування немає і реєстрація може бути поновлена у будь-який час.

Колегія суддів погоджується із висновками судів враховуючи наступне.

Щодо повноважень прокурора.

Постановою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 17 серпня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року скасовані, справа передана на новий розгляд до Балаклійського районного суду Харківської області.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір суди, не перевірили чи відповідає поданий прокурором позов положенням статті 23 Закону України Про прокуратуру , оскільки, у поданій позовній заяві перший заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської областіне зазначив орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та який суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави або ж, що такий суб`єкт владних повноважень відсутній.

Частиною п`ятою статті 411 ЦПК України встановлено, що висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, які містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій врахували висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною першою та третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно зі статтею 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статей 5, 6 Закону України Про державний контроль за використанням і охороною земель , постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є центральним органом виконавчої влади, до повноважень якої належить здійснення контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Підпунктом 30 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Харківській області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області здійснює державний нагляд (контроль) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових договорів, передачі у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Натомість, прокуратура відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України Про прокуратуру , наділена повноваженнями щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави у сфері регулювання земельних відносин і охорони землі шляхом усунення порушень неправомірного володіння земельною ділянкою.

Із справи відомо, що звертаючись до суду з цим позовом, прокурор посилався на те, що порушення інтересів держави полягає в недотриманні Головним управлінням Держземагенства у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, вимог законодавства, що призвело до незаконної предачі у користування ОСОБА_1 , а згодом в суборенду ПРАТ Краснопавлівський КХП без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, чим підривається авторитет держави в особі органів державної влади, які уповноважені на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, яке є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, зокрема і щодо законності укладення цивільно-правових угод, є відповідачем у цій справі, тому цей позов заявляє в інтересах держави прокурор як позивач.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком судів про те, що прокурор, заявивши позов до Головне управління Держземагентства у Харківській області, ОСОБА_1 , ПАТ Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів у тексті позовної заяви обґрунтував, на його думку, що нездійснення заходів Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області щодо повернення спірної земельної ділянки у власність держави порушує права та інтереси останньої, а також обґрунтував, у чому, на переконання позивача, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про те, що суди не перевірили чи відповідає поданий прокурором позов статтям 23, 24 Закону України Про прокуратуру , оскільки дана обставина стала підставою для повернення цієї справи на новий розгляд відповідно до постанови Верховного Суду від 05 вересня 2018 року є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги щодо не врахування судами висновків щодо повноважень прокурора викладених у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 922/990/19 не заслуговують на увагу, оскільки правовідносини у цій справі та справі № 922/990/19 не є подібними.

Щодо порядку надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України Про фермерське господарство (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України Про фермерське господарство .

Так, згідно з абзацами першим, другим частини першої статті 7 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вимог та умов. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен надати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц (провадження № 14-6цс19).

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій належним чином виконали свій процесуальний обов`язок, оцінили докази у справі, встановили, що ОСОБА_1 звертаючись із заявою про надання йому в оренду земельної ділянки до Головного управління Держземагенства у Харківській області не обґрунтував необхідності одержання землі значної площі з урахуванням можливості її обробітку, не вказав перспектив діяльності фермерського господарства, наявності у нього техніки для обробітку землі, не зазначив про кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність.

ОСОБА_1 уклав договори суборенди земельних ділянок через 3 місяці після їх отримання, лише через 3 роки, після отримання земельних ділянок зареєструвався приватним підприємцем, лише після звернення прокурора до суду, а фермерське господарство так і не створив.

Суди дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не мав наміру обробляти земельні ділянки, а діяв з метою отримати земельної ділянки поза межами обов`язкової процедури - земельних торгів, не для ведення фермерського господарства, а для передачі в суборенду ПАТ Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів , що порушує законну мету її отримання в оренду, спричиняє до втрат державного бюджету коштів від земельного аукціону, який є обов`язковим для загального порядку отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Головне управління Держземагенства у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності бажання ОСОБА_1 створити фермерське господарство та його спроможності виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Доводи касаційної скарги про те, що Закон України Про фермерське господарство не містить вимог щодо наявності сільськогосподарської техніки для надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства; суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що фермерське господарство ОСОБА_1 не було створено, оскільки його представником до відзиву надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07 грудня 2017 року про реєстрацію фермерського господарства ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують факту не створення ОСОБА_1 фермерського господарства.

Інші доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що до позовної заяви прокурор надав копію заяви ОСОБА_1 про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, в додатках до якої міститься обґрунтування (бізнес-план) із зазначенням перспективи діяльності, обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства є необгрунтованими та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року зупинено дію рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 05 квітня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року до закінчення касаційного провадження, слід поновити дію цих судових рішень.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Краснопавліський комбінат хлібопродуктів залишити без задоволення.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 05 квітня 2019 року у нескасованій частині та постанову Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 05 квітня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська