Ухвала

від 13.07.2021 по справі 756/3021/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

13 липня 2021 року

м. Київ

справа № 756/3021/16-ц

провадження № 61-11235ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.

розглянувшикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу Квазар-11 про зобов`язання здійснити перерахунок та зустрічний позов Житлово-будівельного кооперативу Квазар-11 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги ,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Квазар-11 (далі - ЖБК Квазар-11 ) про зобов`язання здійснити перерахунок .

Позов мотивований тим, що починаючи з 01 грудня 2006 року отримувала рахунки ЖБК Квазар-11 за житлово-комунальні послуги, якими за ці послуги було запропоновано сплачувати певні суми на його рахунок. Станом на червень 2014 року нарахований борг за за житлово-комунальні послуги у розмірі 20 616,48 грн. Проте зазначає, що заборгованість за жодні послуги відсутня, оскільки відповідачем постійно нараховуються значно завищені суми до сплати зажитлово-комунальні послуги , які не відповідають чинним нормативно-правовим актам, що встановлені уповноваженим на це органом влади. У даній справі оспорює нарахування за житлово-комунальні послугиз 01 грудня 2006 року до 30 червня 2014 року включно.

У серпні 2017 року ЖБК Квазар-11 звернувся до суду з зустрічним позовом, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , що знаходиться на утриманні ЖБК Квазар-11 .

Посилаючись на те, що відповідач неналежно оплачує послуги та витрати, пов`язані з обслуговуванням своєї квартири та будинку в цілому, позивач просив стягнути заборгованість за оплатужитлово-комунальних послуг за період з 01 червня 2009 року у розмірі 19 749,55 грн.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 рокупозов задоволено частково.

Зобов`язано ЖБК Квазар-11 здійснити за кв. АДРЕСА_1 , мешканцем якої є ОСОБА_1 помісячний перерахунок за період з 29 лютого до 30 червня 2014 року включно за послугу утримання будинку і прибудинкової території - відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкової території в м. Києві від 19 травня 2000 року № 748; за послуги централізованого опалення (за показниками загального будинкового лічильника тепла), централізованого водопостачання гарячої води і водовідведення, централізованого водопостачання холодної води і водовідведення - відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкової території в м. Києві від 14 жовтня 2003 року № 1907, яким внесені зміни і доповнення до розпорядження Київської міської державної адміністрації Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення від 20 червня 2002 року № 1245.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ЖБК Квазар-11 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовлено.

Стягнуто з ЖБК Квазар-11 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551,20 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 29 січня 2021 року виправлено описку в другому абзаці резолютивної частини рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 грудня 2020 року за первісним позовом ОСОБА_1 до ЖБК Квазар-11 про зобов`язання здійснити перерахунок та зустрічним позовом ЖБК Квазар-11 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, а саме вказати дату початку щомісячного перерахунку за кв. АДРЕСА_1 з 01.03.2014 , замість помилково зазначеної дати 29.02.2014 .

Постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року рішенняОболонського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року залишено без змін.

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року.

Положенням пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України закріплено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Однак, таке право на касаційне оскарження не є абсолютним та безумовним, скаржник зобов`язаний обґрунтувати причини такого звернення, що дозволяють ініціювати проведення судового розгляду справи в третій раз.

Так, у положенні частини с статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, акцентується увага на тому, що скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.

Всі мотивування особи, яка подає касаційну скаргу, вже були предметом розгляду в судах двох інстанцій і не потребують додаткового перегляду.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Малозначна справа як справа незначної складності є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована у розділі Загальні положення цього Кодексу, яка поширюється і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи,значення справи для сторін і суспільства.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судові рішення, які оскаржені, прийняті у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу Квазар-11 про зобов`язання здійснити перерахунок та зустрічний позов Житлово-будівельного кооперативу Квазар-11 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська