Ухвала

від 14.07.2021 по справі 2-3854/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 2-3854/10

провадження № 61-10402 ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова у складі судді Богдан М. В. від 12 січня 2017 року та постанову Харківського апеляційного судуу складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Тичкової О. Ю., від 24 травня 2021 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія про заміну сторони виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія (далі - ТОВ Українська факторингова компанія ) звернулося до суду з заявою про заміну стягувача публічного акціонерного товариства УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ) на правонаступника ТОВ Українська факторингова компанія у виконавчому листі № 2-3854/10, виданому 13 червня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованості за кредитним договором у розмірі 250 591,54 грн та судових витрат.

17 листопада 2016 року між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ Українська факторингова компанія укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 29 липня 2008 року, тому заявник просив замінити на нього стягувача ПАТ УкрСиббанк .

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 січня 2017 року , залишеною без змін постановою Харківського апеляційного судувід 24 травня 2021 року, заяву ТОВ Українська факторингова компанія задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ПАТ УкрСиббанк на його правонаступника ТОВ Українська факторингова компанія .

У червні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 листопада 2016 року між ТОВ Українська факторингова компанія та ПАТ УкрСиббанк укладено договір факторингу № 46, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11377641000 від 29 липня 2008 року, укладеним між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 перейшло до ТОВ Українська факторингова компанія .

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду, виконання яких є складовою права на справедливий суд та ефективний захист прав сторони у справі, що передбачені статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Отже, за змістом статті 512 ЦК України , статті 442 ЦПК Українита частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Задовольняючи заяву ТОВ Українська факторингова компанія , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, вірно встановив, що до заявника перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору та договору поруки від 29 липня 2008 року відносно боржника, у зв`язку з чим заявник набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 .При цьому, суди вірно виходили з того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення прав вимоги є матеріальним правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, що є підставою, передбаченою частиною п`ятою статті 15 Закону України Про виконавче провадження , для заміни стягувача у справі.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку про задоволення заяви ТОВ Українська факторингова компанія , замінивши стягувача ПАТ УкрСиббанк щодо боржника ОСОБА_1 , оскільки звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження .

Такі висновки відповідають правовій позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13 та постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18), від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18), від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10 (провадження № 61-17987св20) і ця практика є незмінною.

Доводи касаційної скарги про те, що ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення у справі є незаконними та ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права є безпідставними, оскільки підставою для заміни стягувача у справі, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Доводи касаційної скарги, які є аналогічними тим, що були викладені в апеляційній скарзі і їм дана належна правова оцінка, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а є лише незгодою заявника з їх змістом.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК Українита статті 15 Закону України Про виконавче провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.

Керуючисьчастинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 січня 2017 року та постанову Харківського апеляційного судувід 24 травня 2021 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія про заміну сторони виконавчого провадження.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара