Рішення

від 13.07.2021 по справі 681/1094/20

ПОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 681/1094/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року Полонський районний суд Хмельницької області

у складі: головуючої судді Дідек М.Б.,

за участю секретаря судових засідань Богданевич О.О., Гром С.В.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Новачука Л.П.,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Українська залізниця про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

21.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом у якому з урахування уточнених позовних вимог зазначив, що з 16.11.2004 року був прийнятий на роботу Козятинської дистанції електропостачання тягової підстанції станція Полонне на посаду електромонтера 5 розряду.

12.06.2020 року ним було подано заяву на звільнення за ст.38 КЗпП за власним бажанням із 26 червня 2020 року. Однак наказом відповідача від 21.07.2020 року звільнено за п.4 ст.40 КЗпП за прогул без поважних причин.

Своє звільнення вважає незаконним посилаючись на те, що після подачі заяви на звільнення він до закінчення двотижневого строку попередження (26.06.2020 року) з 22.06.2020 по 07.07.2020 року перебував за кордоном в республіці Польща, де планував вирішити питання щодо свого працевлаштування.

Перед від`їздом за кордон він домовився з начальником тягової підстанції станції Полонне ОСОБА_3 про його заміну на роботі 24.06.2020 року іншим працівником, на що той погодився.

Після повернення із-за кодону 07.07.2020 року йому стало відомо, що 24.06.2020 року під час перевірки роботи тягової підстанції станції Полонне начальником виробничого підрозділу Козятинської дистанції електропостачання було виявлено факт його відсутності на роботі. Про що начальником тягової підстанції було складено доповідну записку та акт.

30.06.2020 року начальник виробничого підрозділу Козятинської дистанції електропостачання звернувся з поданням до первинної профспілкової організації Козятинської електропостачання про дачу згоди на його звільнення з роботи за прогули без поважних причин з 24.06.2020 року.

Рішенням профкому від 09.07.2020 року №8 про засідання якого не був повідомлений у наданні згоди на звільнення було відмовлено з підстав порушення вимог ст.149 КЗпП України -відсутності в матеріалах його письмового пояснення про порушення трудової дисципліни.

Після виходу 10.07.2020 року на роботу йому стало відомо, що наказу про звільнення згідно поданої 12.06.2020 року заяви не було, тому цього ж дня звернувся до відповідача із заявою про відкликання заяви на звільнення. Та 11.07.2020 року за згодою начальника тягової підстанції ОСОБА_3 приступив до роботи.

Поскільки його звільнення було проведено з порушенням порядку передбачених ст.ст. 149,43 КЗпП України, зокрема, перед застосування дисциплінарного стягнення відповідачем не було взято пояснення про причини та відсутності на роботі з 24.06 по 10.07.2020 року, а також, що таке звільнення було проведено без згоди профспілкового комітету первинної профспілкової організації Козятинської дистанції електропостачання членом якої він являється та на засіданні якого участі не приймав через його неповідомлення у встановленому порядку.

Вважаючи, що в результаті такого грубого порушення його трудових прав, безпідставно звільнений з роботи, йому також завдана моральна шкода, яка полягала в тому, що ним були втрачені нормальні життєві зв`язки, що вимагали додаткових зусиль для організації життя, порушення душевного спокою.

Посилаючись на вищенаведені обставини позивач просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за вимушений прогул 10189,98грн., відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50000грн. та понесенні витрати за надання юридичної допомоги.

Відповідач у встановлений в ухвалі суду строк подав відзив, в якому проти позову заперечував, заславшись на те, що звільнення позивача було проведено з дотримання норм трудового законодавства, а відсутність згоди профкому на звільнення позивача була необґрунтованою. Відібрати у позивача письмові пояснення щодо причин його відсутності на роботі з 24.06.2020 по 10.07.2020 року не представлялося можливим, оскільки він перебував за кордоном, а при його повернені 10.07.2020 року він надати письмові пояснення з даних обставин відмовився, про що було складено акт.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні у позові просив відмовити з мотивів викладених у відзиві.

Суд перевіривши матеріали та дослідивши обставини справи, заслухавши сторін та їх представників, свідків приходить до наступного.

Судом установлено, що з 16.11.2004 року ОСОБА_1 працював на посаді електромонтера 5 розряду тягової підстанції Полонне Козятинської дистанції електропостачання.

Маючи намір звільнитися із даної посади позивач 12.06.2020 року звернувся із заявою про звільнення за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України, попередивши про це відповідача за два тижні. Строк якого закінчувався 26.06.2020 року.

Будучи ознайомленим з графіком виходу на роботу ОСОБА_1 до закінчення строку попередження, 22 червня 2020 року виїхав за кордон в республіку Польща для вирішення питання щодо свого працевлаштування.

Під час перевірки діяльності тягової підстанції станції Полонне начальником виробничого підрозділу Козятинської станції електропостачання ОСОБА_4 було виявлено відсутність позивача на роботі.

Начальник ЕЧЕ-12 ОСОБА_3 за дорученням керівника підрозділу намагався по телефону з`ясувати дану причину відсутності на роботі безпосередньо із ОСОБА_1 , однак його телефон був поза зоною досяжності. Зв`язавшись по телефону з його дружиною остання повідомила, що її чоловік ОСОБА_1 21.06.2020 року виїхав за кордон у республіку Польща для свого працевлаштування.

Із паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проставлено прикордонний контрольний штамп від 22.06.2020 року в`їзд в Республіку Польща та виїзд з республіки Польща 06.07.2020 року (а.с.7)

Про відсутність позивача на роботі ОСОБА_3 в присутності працівників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були складені доповідні записки та акти від 24.06.2020 року та 26.06.2020 року. Аналогічні доповідні були складені про відсутність ОСОБА_1 на роботі по 10.07.2020 року. Дані обставини в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_3 (а.с. 63- 66, 95-97 )

26.06.2020 року зв`язку із закінченням двотижневого строку для звільнення за власним бажанням, відповідачем на адресу позивача за місцем його реєстрації було направлено лист, в якому рекомендовано з`явитися в адміністрацію виробничого підрозділу Козятинської дистанції електропостачання для вирішення даного питання, а також надати письмові пояснення щодо причини відсутності його на робочому місці 24 та 26 червня 2020 року, однак лист залишився без реагування (а.с.193)

Відповідно до рішення оперативної наради начальник виробничого підрозділу Козятинської дистанції електропостачання 30.06.2020 року звернувся з поданням до первинної профспілкової організації Козятинської електропостачання про дачу згоди про звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогули з 24.06.2020 року без поважних причин.(а.с.11)

Протокольним рішенням профкому №8 від 09.07.2020 року у дачі згоди на звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин було відмовлено через відсутність в матеріалах його письмового пояснення (а.с.12).

21.07.2020 року дане рішення профкому було обговорено на оперативній нараді при начальнику виробничого підрозділу Козятинської дистанції електропостачання на підставі якого дійшли висновку, що така незгода профкому є необґрунтованою, так як надана всупереч нормам трудового законодавства (а.с.67)

Наказом від 21.07.2020 року №26/ос ОСОБА_1 було звільнено за п.4 ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин з 24.06.2020 року по 10.07.2020 року. Копію якого він отримав.

Свою відсутність на роботі у зазначений період позивач мотивував тим, що знаходився за кордоном у пошуках роботи. Щодо відсутності його на роботі 24.06.2020 року пояснив тим, що його мав підмінити напарник ОСОБА_8 про що з ним домовився напередодні виїзду за кордон. А відсутність його на роботі 26.06.2020 року пояснив тим, що цього дня закінчувався строк попередження про його звільнення за власним бажанням згідно поданої раніше заяви, тому був впевнений, що саме з цього дня він буде звільнений.

Всупереч цьому позивач без письмової заяви та згоди і відома відповідача самовільно залишив місце роботи і виїхав за кордон.

З посиланням на дані обставини позивач вважав, що прогули ним допущенні з поважних причин.

Проте з такими доводами позивача погодитися не можна.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді даного позову про поновлення позивача на роботі звільненого згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП , суд виходить з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогул є дисциплінарним проступком, до звільнення з цієї підстави застосовується положення статей 147 , 148 , 149 КЗпП України .

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. Власник підприємства зобов`язаний, застосовуючи певний вид дисциплінарного стягнення, видати наказ (розпорядження), в якому в обов`язковому порядку зазначити мотиви застосування стягнення.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі позивача, звільненого за пунктом четвертим статті 40 КЗпП України , суд виходить з конкретних обставин і враховує докази, передбачені статтею 76 ЦПК України .

Що стосується доводів позивача, що його відсутність на роботі була узгоджена з начальником станції м. Полонне ОСОБА_3 та домовленість з працівником його зміни ОСОБА_8 відпрацювати 24.06.2020 року у зв`язку з його відсутністю на роботі в даному випадку суд не може вважати, що він був відсутній на роботі з поважних причин.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 не заперечував дану обставину та показав, що без згоди керівництва виробничого підрозділу повноважень на надання згоди щодо права підмінювати і заміщати, мінятися змінами працівників у нього не було.

З матеріалів справи також вбачається, що питання щодо перевищення ОСОБА_3 повноважень відносно погодження підміни, заміни працівників один одним, допуску їх до роботи після їх тривалої відсутності на ній були предметом розгляду на оперативній нараді з його участю.

Крім того, у справі встановлено, що ОСОБА_8 24.06.2020 року згідно графіку повинен також відпрацювати свої години, тому фізично не міг заміняти ОСОБА_1 .

Статтею 30 КЗпП України встановлено, що працівник повинен виконувати доручену роботу особисто і не має право передоручати її виконання інші особі, за винятком випадків передбачених законодавством. Оскільки укладений працівником трудовий договір носить для нього особистий характер, тому без згоди власника або уповноваженому ним органу не має права підмінювати чи заміщати один одного, мінятися змінами.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 24.06.2020 року по 10.07.2020 року є прогулом, оскільки у вказаний період був відсутнім на роботі у вказаний період без поважних причин, що зафіксовано актами та доповідними записками відповідача та підтверджується належними доказами.

Позивач щодо змісту актів та доповідних записок будь-яких заперечень не висловлював та в судовому засіданні не заперечував про його відсутність у вищезгадані періоди з 24.06. по 10.07.2020 року на роботі. А надати пояснення про причини його відсутності на роботі відмовився, що підтверджується актом від 10.07.2020 року.(а.с.98)

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5,7ст. 40 і пунктами 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу , може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша статті 43 КЗпП України ).

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим.

Щодо обґрунтування відмови профспілкового органу про відмову у наданні згоди на звільнення працівника ст.39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності зобов`язує профспілковий орган мотивувати таку відмову. Як мотивовану відмову профспілкового органу слід розуміти таку думку, яка ґрунтується на відповідних нормах чинного законодавства та ділових професійних якостей працівника.

Профспілковий комітет первинної спілки Козятинської дистанції електропостачання свою відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за прогул не надала, через відсутність письмових пояснень ОСОБА_1 .

У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Частиною шостою статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

За змістом вищезазначених норм права суд вирішуючи даний трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Оцінюючи рішення профспілкового комітету на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України , стаття 3 ЦК України ), суд виходить із того, що необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Відповідно до статей 12 , 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіривши висновок профспілкового органу на обґрунтованість, суд зауважує, що підставою для відмови відповідачу у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 за пунктом 4 статті 40 КЗпП (прогул без поважних причин), відповідно до протоколу профкому від 09.07.2020 року №8 (а.с. 9), відсутність пояснень ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Таким чином, метою отримання власником або уповноваженим органом письмових пояснень порушника трудової дисципліни є з`ясування обставин, за яких вчинено проступок, для їх урахування поряд з іншими обставинами при оранні виду стягнення, а тому сам по собі факт не отримання таких пояснень за відсутності даних про поважність причини вчинення проступку не може бути підставою для визнання рішення про застосування дисциплінарного стягнення незаконним.

З приводу цього у справі встановлено, що позивач з 22.06.2020 року перебував за кордоном куди виїхав без попередження та згоди роботодавця, звідки повернувся лише 06.07.2020 року, що підтверджується даними паспорта для виїзду за кордон належного позивачу. Дані обставини свідчать про те, що відповідач був позбавлений можливості зажадати письмові пояснення щодо обставин його відсутності на роботі з 24.06.2020 року.

Після повернення позивача із-за кордону 10.07.2020 року на вимогу надати пояснення з приводу його відсутності на роботі відмовився, що підтверджується актом (а.с.98) та який позивачем не спростований.

У відповідності з положеннями частин 1 і 2 ст. 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та частин 2 і 3 ст. 43 КЗпП України у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Аналізуючи вказані норми, суд звертає увагу на те, що згідно із такими, наказ про звільнення з роботи повинен бути виданий роботодавцем не пізніше дня звільнення працівника, а подання про звільнення працівника розглядається профспілкою у присутності працівника, або за його відсутності за його письмовою заявою про це.

Разом з тим, з огляду на те, що факт прогулу, як дисциплінарного проступку підтверджений представленими суду доказами, зазначені обставини не можуть бути підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі. Крім того, позивач не прибув на роботу і в подальшому, тому можливість роботодавця забезпечити право останнього дати пояснення та взяти участь у засіданні профкому була обмежена.

Голова профкому ОСОБА_9 про час і місце повідомляв ОСОБА_1 про розгляд щодо нього питання про звільнення, однак той не висловив бажання взяти участь у його розгляді та лише повідомив, що, як є можливість то він бажає працювати. Дані обставини в судовому засіданні підтвердив, як позивач так свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

При цьому, суд враховує висновки ВС, викладені у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 341/1751/17, постанові від 27 травня 2020 року у справі № 750/5598/17 та постанові від 06 листопада 2020 року у справі № 367/682/18-ц, згідно із якими невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами . Тобто, відсутність письмових пояснень працівника сама по собі не є підставою для його поновлення.

З огляду на зазначені обставини у даній справі, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України є законним, оскільки позивач вчинив прогул, який роботодавцем належним чином зафіксовано та документально підтверджено, що свідчить про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі.

Оцінюючи правову природу висновку профспілкового комітету про відмову дачі згоди на звільнення позивача суд вважає, що він наданий без врахування фактичних обставин за яких позивачем були допущенні прогули, який не ґрунтується на відповідних нормах чинного трудового законодавства, ділових та професійних якостях позивача, що свідчить, що профспілковий комітет до такого висновку дійшов з формальних міркувань.

Аналізуючи встановлені факти та обставини за яких позивачем були допущені прогули, суд знаходить, що його звільнення було проведено з дотримання норм трудового законодавства, а тому у позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст.13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Українська залізниця про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.07.2021року.

позивач: ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 ,

відповідач : Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Є.Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ40075815)

Суддя Дідек М.Б