Постанова

від 14.07.2021 по справі 922/3682/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2021 р. Справа № 922/3682/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.

за участю представників:

позивач - Пантелей В.В.,

відповідач - Яценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2021 р. (повний текст складено та підписано 09.03.2021 р., суддя Кухар Н.М.) та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2021 р. (повний текст складено та підписано 11.03.2021 р.) у справі №922/3682/20

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп", м. Харків

про стягнення 178 950,57 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ТОВ «Олімп» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 178950,57 грн за використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.02.2021 р. (повний текст складено та підписано 09.03.2021 р.) у позові відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 11.03.2021 заяву ТОВ «Олімп» задоволено. Стягнуто з Харківської міської ради витрати на професійну правничу допомогу в сумі 42150 грн.

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням господарського суду, Харківська міська рада звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 25.02.2021р. та на рішення (додаткове) від 11.03.2021р. у справі №922/3682/20.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Олімп" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що всі листи, податкового органу, які надавались на запит ТОВ Олімп цілком узгоджуються із поданими зі сторони ТОВ Олімп податковими деклараціями та платіжними документами про перерахування податку до бюджету. Всі ці документи у своєму взаємозв`язку відповідають один одному, є достовірними та істотно доповнюють часткову інформацію, що міститься в листах податкового органу адресованих Харківській міській раді. На підставі чого, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу Харківської міської ради - без задоволення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021р. колегією суддів у складі: головуючого судді Зубченко І.В., суддів Гребенюк Н.В., Черноти Л.Ф. розгляд справи за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2021 р. та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2021 р. у справі №922/3682/20 призначено на 12.05.2021р. о 12:30 год.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Черноти Л.Ф., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 11.05.2021р., згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Зубченко І.В., судді Гребенюк Н.В., Пелипенко Н.М.

Ухвалою від 12.05.2021 оголошено в судовому засіданні у справі №922/3682/20 перерву до 30 червня 2021 р. до 12:00 год.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Зубченко І.В., відпустками суддів Гребенюк Н.В. та Пелипенко Н.М., які входять до складу колегії суддів, було здійснено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

У судовому засіданні 30 червня 2021 р. оголошувалась перерва в розгляді справи до 14 липня 2021 р. до 11:30 год.

У судове засідання 14 липня 2021 р. з`явились позивач і відповідач.

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати. Відповідач проти задволення скарги заперечував.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Матеріали справи свідчать, що Харківською міською радою, відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України, здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 25.09.2020 № НВ-0005703652020 земельна ділянка по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310138200:02:001:0501 сформована як об`єкт цивільних прав 18.03.2008; площа земельної ділянки 0,1159 га; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код ЦВПЗ 11.02); вид використання - експлуатації та обслуговування 3-х поверхневої будівлі побутової вставки.

Здійсненими заходами самоврядного контролю встановлено, на земельній ділянці площею 0,1159 га (кадастровий номер 6310138200:02:001:0501) по АДРЕСА_1 розташовані нежитлові будівлі літ. "А-3" та літ. "Д-1".

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.09.2020 № 226073321 та від 29.10.2020 № 230159205, право власності на нежитлові будівлі літ. "А-3" загальною площею 1318,5 кв.м та літ. "Д-1" загальною площею 119,7 кв.м по АДРЕСА_1 зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп" (відповідач) на підставі висновку від 21.07.2020 № 41 (видавник: ТОВ "Харківське бюро технічної інвентаризації") та договорів купівлі-продажу від 13.07.2018 № 27 та від 24.10.2018 № 4120 (колишня літ. "А-3" загальною площею 1438,2 кв.м, право власності на яку було зареєстроване за ТОВ "Олімп" з 28.11.2018).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру, речові права на зазначену земельну ділянку за ТОВ "Олімп" не зареєстровані.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.09.2020 № 226073321 та 29.10.2020 № 230157869, державна реєстрація припинення права оренди на земельну ділянку площею 0,1159 га з кадастровим номером 6310138200:02:001:0501 по АДРЕСА_1 проведена 10.01.2019 на підставі акту приймання земельної ділянки до земель запасу міста від 28.12.2018 № 292/18 (видавник: Департамент земельних відносин Харківської міської ради).

За результатами обстеження Харківською міською радою складено акт обстеження земельної ділянки по вул. Свистуна, 3-А у м. Харкові від 29.09.2020.

Господарським судом у рішенні встановлено, що у період з 01.02.2019 по 31.08.2020 земельна ділянка площею 0,1159 га (кадастровий номер 6310138200:02:001:0501) по вул. Свистуна, 3-А у м. Харкові використовувалася ТОВ "Олімп" без документів, що посвідчують право власності або право користування нею у відповідності до ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України.

З огляду на вказані порушення, Харківською міською радою здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ "Олімп" коштів у розмірі орендної плати на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,1159 га (кадастровий номер 6310138200:02:001:0501) від 04.02.2019 № 285/176-19 та 14.09.2020 № 5527, виданих Відділом у м. Харкові ТУ Держгеокадастру у Харківській області.

Відповідно до інформації ГУ ДПС у Харківській області від 27.12.2020 №10290/9/20-40-04-03-17 та від 13.10.2020 № 20503/9/20-40-04-03-17, ТОВ "Олімп" (п.н. 30035671) є платником плати за землю у 2019 р. за користування земельними ділянками, що розташовані в Індустріальному районі м. Харкова.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.10.2020 № 230052412, у власності ТОВ "Олімп" перебувають нежитлові будівлі, розташовані на земельних ділянках по просп. Індустріальному, 104-А, вул. Свистуна, 3-А, вул. Механізаторів, 2-Б Індустріального району м. Харкова.

Позивач вказує, що інформація, надана ТУ ДПС у Харківській області, не підтверджує належним чином того факту, що ТОВ "Олімп" здійснював плату за землю у 2019 р. саме за користування земельною ділянкою площею 0,1159 га (кадастровий номер 6310138200:02:001:0501) по вул. Свистуна, 3-А у м. Харкові.

На підставі чого, Харківська міська рада звернулась до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Олімп" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 178950,57 грн за використання земельної ділянки комунальної власності у період з 01.02.2019 по 31.10.2020 (за винятком березня 2020 року), з огляду на приписи Закону України від 02.04.2020 № 540 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на спірній земельній ділянці.

При цьому, відповідач набув право власності на нерухоме майно шляхом купівлі у двох фізичних осіб, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , окремих нежитлових приміщень в нежитловій будівлі літ. "А-3" по АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу від 13.07.2018 та Договором купівлі-продажу від 24.10.2018, витягами про реєстрацію права власності.

Після придбання ТОВ "Олімп" об`єднало зазначені окремі нежитлові приміщення в будівлі літ. "А-3" в одну будівлю літ. "А-3" по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 01828/18 від 12.11.2018 та відповідним Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.12.2018 №147742704.

З наданого відповідачем технічного паспорту вбачається, що зовнішня площа (площа забудови) літ. "А-3" по АДРЕСА_1 складає 599,6 кв.м. Зазначена площа забудови відповідає окремим параметрам довжини/ширини будівлі "А-3", які вказані в техпаспорті: 12,61 м, 32,69 м, 8,44 м, 8,49 м, 7,61 м, 1,1 м...). Технічний паспорт на будівлю літ. "А-3" був виготовлений 05.11.2018 атестованим виконавцем робіт у сфері архітектури - інженером з інвентаризації нерухомого майна Шутенко В.Є., кваліфікаційний сертифікат № АЕ004623, згідно загальнодоступного Реєстру атестованих осіб Атестаційної архітектурно-будівельної комісії (http://asdev.com.ua/itn/list.php). Графічне позначення конфігурації будівлі літ. "А-3" вочевидь нагадує букву "Г", що вбачається з поверхового плану першого поверху.

В липні 2020 року нежитлову будівлю літ. "А-3" по АДРЕСА_1 загальною площею 1438,2 кв.м було технічно поділено на дві окремих нежитлових будівлі: літ. "А-3" загальною площею 1318,5 кв.м по вул. Свистуна, З-А в м.Харкові та літ. Д-1, загальною площею 119,7 кв.м по вул. Свистуна, З-А в м.Харкові.

Згідно відомостей технічних паспортів, площа забудови вказаних нежитлових будівель становить:

- нежитлова будівля літ. "А-3" загальною площею 1318,5 кв.м по АДРЕСА_1 має площу забудови 445,9 кв.м;

- нежитлова будівля літ. "Д-1", загальною площею 119,7 кв.м. по АДРЕСА_1 має площу забудови 44,0 кв.м і 109,7 кв.м, відповідно під приміщеннями різної висоти.

Таким чином, загальна площа забудови літ. "А-3" та літ. "Д-1" складає: 445,9+(44+109,7)= 599,6 кв.м, що відповідає такій же площі забудови як і до поділу.

При цьому, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ТОВ "Олімп".

Згідно з інформаційною довідкою № 226073321 від 29.09.2020, орендарем земельної ділянки із кадастровим номером 6310138200:02:001:0501 на підставі договору оренди землі від 18.03.2008 № 740867100014 було Дочірнє підприємство будівельна фірма "СУ-460" закритого акціонерного товариства "Трест № 86".

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право оренди за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:001:0501 площею 0,1159 га по АДРЕСА_1 припинено 10.01.2019 на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки до земель запасу міста від 28.12.2018 №292/18.

Як встановлено судом, позивач стверджує, що даний акт приймання-передачі було складено в односторонньому порядку у зв`язку з тим, що орендар у встановлений строк не повернув земельну ділянку до земель запасу міста.

Продавці нежитлових приміщень, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:001:0501 не орендували.

Отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договорів купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

З огляду на викладене ТОВ "Олімп", як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі 922/3412/17.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Проте, при здійсненні розрахунку коштів, збережених у себе відповідачем без достатньої правової підстави, позивач не врахував розміру сплаченого ТОВ "Олімп" земельного податку за заявлений у позові період (з 01.02.2019 по 31.10.2020) посилаючись на те, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.10.2020 № 230052412 у власності ТОВ "Олімп" перебуває декілька нежитлових будівель, розташованих на земельних ділянках по просп. Індустріальному, 104-А, вул. Свистуна, 3-А, вул. Механізаторів, 2-Б Індустріального району м. Харкова. З податкових декларацій відповідача неможливо визначити, за користування якою саме земельною ділянкою він сплачував плату. У зв`язку з відсутністю інформації податкового органу щодо сплати коштів відповідачем за користування саме земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138200:02:001:0501, їхнє врахування, на думку позивача, при визначенні позовних вимог у даній справі не вбачається можливим.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що одночасна сплата землекористувачем як земельного податку так і орендної плати за одну і ту ж земельну ділянку призведе до подвійного стягнення заборгованості, що є неприпустимим.

До того ж, як вказує відповідач, сума нарахованого та сплаченого ним до місцевого бюджету земельного податку в частині земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:001:0501 за період з жовтня 2018 року по вересень 2020 року включно, складає 69440,28 грн, що перевищує суму нарахованих відповідачем за зустрічним розрахунком безпідставно збережених грошових коштів у вигляді орендної плати в розмірі 65412,12 грн.

Водночас, доданий до матеріалів справи "Розрахунок суми..." (а.с. 46) підписаний (виконаний та погоджений) невідомими особами - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , чиє службове становище не підтверджено ніякими документами.

До того ж, позивачем не наведено належного обґрунтування, чому саме для обрахування розміру орендної плати у співставленні із строком має застосовуватись саме відсоток строку оренди 100%, а не 60%.

Так, земельна ділянка необхідна для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, чий строк корисного використання складає 360 місяців (30 років). Вказаний строк корисного використання (експлуатації) відповідає правилам п.24 П(С)БО 7 та § 56 МСБО 16, пп. 138.3.3 п.138.3 ст.138 ПК України. Таким чином, земельна ділянка для експлуатації і обслуговування нежитлових будівель літ. "А-3" та "Д-1" за адресою вул.Свистуна, 3А в м.Харкові має використовуватись ТОВ "Олімп" тривалий строк, не менше строку використання цих будівель як основного засобу, тобто не менше 360 місяців (30 років). А відтак, при розрахунку відсотку орендної плати, позивач мав керуватись визначенням відсотку строку оренди в розмірі 60%, а не в розмірі 100%.

Крім того, під час розгляду в суді першої інстанції судом встановлено неналежність деяких доказів, наданих позивачем на підтвердження викладених у позові обставин, тому не прийняв їх з огляду на наступне.

До позовної заяви позивачем додано копію Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.02.2019 № 285/176-19 (а.с. 44), яка не засвідчена у встановленому законом порядку.

Надана позивачем копія Акту обстеження земельної ділянки від 29.09.2020 (а.с. 48-52) не містить будь-яких застережень, яка саме техніка, ким, коли та яким чином була використана під час складання додатків до акту обстеження. Крім того, з наданих фото не вбачається належності зображеної на них будівлі саме відповідачу, а саме на будівлі відсутнє будь-яке позначення адреса, вивіски, інформація із найменуванням ТОВ "Олімп".

Надана відповідачем копія Технічного паспорту на громадський будинок - нежитлову будівлю літ. "А-3" загальною площею 1438,2 кв.м (а.с. 84-86) свідчить, що будівля, яка знаходиться за адресою: вул. Свистуна, 3А у м.Харкові та належить ТОВ "Олімп", на схемі має форму у вигляді букви "Г". Проте, на Кадастровому плані земельної ділянки, що є Додатком до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.09.2020 № НВ-0005703652020, зображено будівлі інших форм.

За змістом частин другої, восьмої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач повинен подати суду відповідні докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У зв`язку із пропуском встановленого законом строку для подання доказів та відсутністю відповідного клопотанням про його поновлення, а також з урахуванням заперечень відповідача, судом підставно, на думку судової колегії, не прийнято до розгляду наступні докази: копію Акту приймання-передачі земельної ділянки до земель запасу міста від 28.12.2018 реєстр. № 292/18 (а.с. 168), копію листа ТОВ "Олімп" б/н від 20.12.2018 (а.с. 169), копію листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 18.01.2019 № 277/0/225-19 (а.с. 170).

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову. З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 25 лютого 2021 року у справі №922/3682/20 слід залишити без змін.

Окрім того, до суду першої інстанції надійшла заява відповідача, в якій відповідач просить вирішити питання про його судові витрати, а саме присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" з Харківської міської ради, за рахунок бюджетних асигнувань, витрати на професійну правничу/правову допомогу в сумі 42150,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 11.03.2021 р. у справі №922/3682/20 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп", стягнуто з Харківської міської ради витрати на професійну правничу/правову допомогу в сумі 42150,00 грн, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив із того, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами.

Позивач не погоджується із вказаним додатковим рішенням, у апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення Господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи, наведені позивачем у апеляційній скарзі щодо скасування додаткового рішення суду, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга в цій частині також не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Додаткове рішення ухвалюється в порядку передбаченому статтею 244 ГПК України, яка визначає підстави і порядок ухвалення додаткового рішення.

Так, у відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву, в порядку ч. 1 ст. 124 ГПК України, було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

У заяві про вирішення питання про судові витрати відповідачем було викладено остаточний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу (щодо роботи адвоката), а також надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 818 від 05.05.1998; копію Договору про надання професійної правничої/правової допомоги б/н від 22.11.2018; копію Додаткової угоди № 20/11 від 20.11.2020 до Договору про надання професійної правничої/правової допомоги б/н від 22.11.2018; Акт приймання виконаних робіт/послуг про надання правничої/правової допомоги із детальним описом робіт/послуг, виконаних адвокатом станом на 26.02.2021 включно за Договором про надання правової допомоги б/н від 22.11.2018, додатковою угодою № 20/11 від 20.11.2020 у справі за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у сумі 178950,57 грн від 26.02.2021; платіжне доручення № 198 від 01.03.2021 про сплату 28100,00 грн за юридичні послуги згідно рахунку б/н від 26.02.2021 по Договору б/н від 23.11.2018, а також докази направлення заяви про вирішення питання про судові витрати позивачу.

Як вбачається з наданих відповідачем документів, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп" і Адвокатським бюро "Андрій Яценко" було укладено Договір про надання професійної правничої/правової допомоги б/н від 22.11.2018, відповідно до якого Адвокатське бюро надає Клієнту професійну правничу/правову допомогу без обмеження повноважень, види якої зазначено у п. 1 Договору; Клієнт надає Адвокатському бюро всю необхідну інформацію і документацію (п. 2 Договору).

У п. 3 Договору сторони визначили, що оплата витрат і професійної правничої/правової допомоги здійснюється на підставі розрахунків/рахунків, актів або інших двосторонніх документів, що підтверджують обсяг та вартість наданої професійної правничої допомоги.

Згідно з п. 4 Договору, професійну правничу/правову допомогу надає безпосередньо адвокат Яценко А.О.

20.11.2020 між сторонами укладено Додаткову угоду № 20/11 до Договору про надання професійної правничої/правової допомоги б/н від 22.11.2018, в якій сторони узгодили види професійної правничої (правової) допомоги, що надається; тарифи за надання професійної правничої (правової) допомоги з питань, визначених у п. 1 цієї додаткової угоди; обґрунтування розміру вартості однієї години роботи.

Відповідно до наданого відповідачем Акту приймання виконаних робіт/послуг про надання правничої/правової допомоги від 26.02.2021, адвокатом було виконано наступні роботи (надано послуги) в межах провадження у справі № 922/3682/20:

- аналіз позову Харківської міської ради та судової практики Верховного Суду (витрачено 5,0 годин; надано послуг на суму 7500,00 грн);

- аналіз документів зі справ ТОВ "Олімп" (витрачено 13 годин; надано послуг на суму 19500,00 грн);

- складання клопотання про приєднання доказів від 13.12.2020; надсилання копій доказів позивачу; подання клопотання з додатками на адресу господарського суду (витрачено 0,3 години; надано послуг на суму 450 грн);

- складання клопотання про приєднання доказів від 17.12.2020; надсилання копії доказу позивачу; подання клопотання з додатками на адресу господарського суду (витрачено 0,3 години; надано послуг на суму 450 грн);

- вивчення відповіді Харківської міської ради на відзив і доданими додатками; дослідження зазначених постанов Верховного Суду, на які позивачем зроблено посилання; складання заперечень на відповідь на відзив (витрачено 4,5 години; надано послуг на суму 6750 грн);

- участь у 4 судових засіданнях: 17.12.2020, 19.01.2021, 02.02.2021, 25.02.2021 (надано послуг на суму 6000,00 грн);

- підготовка до розгляду справи по суті до судового засідання 25.02.2021 (витрачено 1 година; надано послуг 1500,00 грн).

Всього станом на 26.02.2021 включно, за цим Актом Адвокатським бюро "Андрій Яценко" на користь Клієнта надано правничої/правової допомоги в загальній сумі 42150,00 грн.

Згідно з п. 4 Акту приймання виконаних робіт/послуг про надання правничої/правової допомоги від 26.02.2021, професійна правнича/правова допомога в сумі 42150,00 грн прийнята ТОВ "Олімп", зауважень з приводу кількості та якості немає, підлягає оплаті до 31.12.2021.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п.269).

Відповідно до постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 за №910/13071/19 втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку , таке втручання суперечитиме принципу свободи договору.

Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, позивачем не було надано доказів з метою доведення надмірності понесених відповідачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування.

За таких обставин, заявлена до стягнення сума витрат на послуги адвоката вважається співмірною з наданими адвокатом послугами та ціною позову, що підтверджується відповідними документами.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги відсутність з боку позивача належного обґрунтування заперечень проти заявленої до стягнення суми, суд визнав заявлену позивачем вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 42150,00 грн такою, що підлягає задоволенню, з чим погоджується судова колегія.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Отже, позивачем всупереч вищенаведених норм права, не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в апеляційній скарзі, а наведені доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваних рішенні та додатковому рішенні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2021 р. та додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2021 р. у справі №922/3682/20, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення без змін рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2021 р. та додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2021 р. у справі №922/3682/20.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2021 р. та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2021 р. у справі №922/3682/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2021 р. та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2021 р. у справі №922/3682/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.07.2021 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Хачатрян В.С.