Постанова

від 13.07.2021 по справі 908/3215/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2021 року м. Дніпро Справа № 908/3215/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія

"Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2021 р.

( суддя Азізбекян Т.А., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 22.04.2021 р. )

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалскладсервіс"

( м. Запоріжжя )

до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

( м. Енергодар, Запорізька область )

про стягнення 2 523 061,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсалскладсервіс" звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", про стягнення основного боргу в сумі 2 479 338,78 грн., трьох процентів річних в сумі 8 786,91 грн., інфляційних втрат в сумі 37 846,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на договір поставки продукції № 137(7)20УК, укладений між сторонами 10.04.2020 р., на виконання умов якого Позивач поставив Відповідачу продукцію на загальну суму 2 479 338,78 грн, що підтверджується видатковими накладними. Проте, Відповідач вартість продукції не оплатив, внаслідок чого сума основного боргу становить 2 479 338,78 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано 8 786,91 грн 3% річних за загальний період з 05.10.2020 р. по 10.12.2020 р. та 34 936,05 грн. інфляції за загальний період жовтень - грудень 2020.

Відповідач заперечує проти позову та зазначає зокрема, що зобов`язання з оплати ПДВ за Договором виникло у ВП ЗАЕС з 16.09.2020 р. та 26.09.2020 р.. Вимога Позивача щодо сплати частини вартості продукції у в розмірі суми ПДВ 8 734,14 грн та 174 431,13 грн до Відповідача не надходила. Отже, строк оплати ВП ЗАЕС ПДВ за Договором не настав. Прострочення виконання ВП ЗАЕС зобов`язання зі сплати суми ПДВ по Договору, ТОВ "Універсалскладсервіс" не доведено. Також відповідач зазначає, оскільки визначені позивачем строки виконання ВП ЗАЕС зобов`язання з оплати продукції не відповідають умовам Договору, нормам закону та є неправильними, сума простроченої заборгованості за Договором у розмірі 2 479 338,78 грн, у ЗП ЗАЕС відсутня, тому вимога про стягнення 8 786,91 грн 3% річних та 37 845,94 грн інфляційних втрат є безпідставною. Крім того Позивачем у розрахунку 3% річних та інфляційних втрат неправильно визначені строки оплати та період прострочення (включені дати, які є датами поставки продукції, не враховані вихідні дні, на які припадає останній день строку для оплати).

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.03.2021 р. позов задоволено - стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалскладсервіс" - 2 479 338,78 грн. основного боргу, 8 786,91 грн. - 3% річних, 34 936,05 грн. інфляційних втрат та 37 845,94 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що Позивачем доведено факт порушення з боку Відповідача своїх зобов`язань за Договором щодо не здійснення оплати за поставлений товар, а також доведено порушення Відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами Договору, а наявність заборгованості в розмірі підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, наявними у справі. Доводи Відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, наведені заперечення не звільняють його як Покупця від обов`язку здійснити оплату за поставлену продукцію

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині частково задоволених позовних вимог про стягнення 8 786,91 грн. 3% річних, 34 936,05 грн. інфляційних витрат та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в зазначеній частині.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком господарського суду про те, що строк оплати товару за видатковими накладними закінчився після спливу 45 календарних днів з моменту поставки продукції, з урахуванням ст. 254 ЦК України, тобто, з врахуванням суми ПДВ за Договором.

Водночас, на думку Скаржника, при ухваленні оскаржуваного рішення, суд не врахував, що Позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних витрат неправильно визначені строки виконання зобов`язання з оплати ціни продукції без суми ПДВ. Не було враховано не виникнення у ВП ЗАЕС обов`язку щодо оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ, що виключає можливість кваліфікації його поведінки як порушення здійснювати нарахування 3% річних та інфляційних. Судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: не застосований закон, який підлягав застосуванню ( ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ч. 1 ст. 651, ч. 2 ст. 530 ЦК України ) та застосований закон, який не підлягав застосуванню ( ч. 2 ст. 625 ЦК України ).

При цьому Скаржник зазначає, що зі змісту умов Договору вбачаються, що Сторони розмежували строки сплати ПДВ та ціни продукції без ПДВ, та встановили, що за Договором сплачується протягом 45 календарних да частина вартості продукції у розмірі суми ПДВ сплачується після отримання Покупцем від Постачальника податкової накладної.

Скаржник наголошує на тому, що підставою для висування вимоги прo сплату інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми є прострочення брржником виконання грошового зобов`язання. Проте, доказів на підтвердження прострочення оплати в частині вартості продукції у розмірі суми ПДВ та повного дотримання умов, необхідних для здійснення Відповідачем оплати цієї частини вартості продукції Позивачем не надано.

Скаржник зазначає, що умови виникнення та строки виконання зобов`язань ВП ЗАЕС щодо оплати поставленої продукції визначені Договором із розмежуванням умов в частині вартості продукції без врахування суми ПДВ - ціни продукції. Вимога ТОВ УНІВЕРСАЛСКЛАДСЕРВІС щодо сплати частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ за Договором до ВП ЗАЕС не надходила, отже обов`язок ВП ЗАЕС з оплати ціни частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ не набув характеру прострочення, що виключає можливість кваліфікувати дії останнього, як порушення виконання зобов`язання.

Відтак, на думку Скаржника, внаслідок застосування до правовідносин між ВП ЗАЕС та ТОВ УНІВЕРСАЛСКЛАДСЕРВІС ( що врегульованії положеннями укладеного між ними Договору ) закону, який не підлягав застосуванні ( п. 201.10 ст. 201 ПК України ), суд дійшов помилкового висновку, що підставою для сплати Покупцем суми ПДВ за Договором, включеної до вартості товару, є лише складення Позивачем відповідних податкових накладних та їх реєстрація в ЄРПН ( по трьом відповідним партіям поставки товарів, тобто окремо по кожній видатковій накладній ) , та щодо наявності у Відповідача обов`язку з оплати продукції в повному обсязі ( включно з частиною вартості продукції в розмірі суми ПДВ ).

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалскладсервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що Господарський суд Запорізької області ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, враховуючи умови Договору та виходячи з загальних засад цивільного законодавства та виконання зобов`язань, зокрема справедливості, добросовісності та розумності. Суд першої інстанції об`єктивно встановив, що Постачальник поставив, а Покупець прийняв товар на загальну суму 2 479 338,78 грн. Претензій щодо кількості або якості продукції від Відповідача не надходило. Разом з цим, Покупець не оплатив вартість фактично поставленої продукції.

Товариство зазначає, що відповідно до встановленого ПК України порядку, Позивачем за першою подією ( поставкою товару ) було складено відповідні податкові накладні ( по трьом з шести партій поставки товарів ), реєстрація яких в ЄРПН підтверджується наданими квитанціями про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН. Таким чином, відповідно до Договору, це є підставою для сплати Покупцем суми ПДВ включеної до вартості товару ( по трьом відповідним партіям поставки товарів ). Окремо, в контексті питання щодо адміністрування ПДВ, Позивачем відзначалось, що через систематичні неплатежі контрагента ДП НАЕК ЕНЕРГОАТОМ , ТОВ УНІВЕРСАЛСКЛАДСЕРВІС штучно було поставлено у скрутне матеріальне становище і об`єктивно не мало ресурсів для сплати ПДВ по окремим партіям поставок за Договором. В свою чергу, така ситуація унеможливила вчасну реєстрацію відповідних податкових накладних ( партії по яким відсутні податкові накладні відображені позивачем у позовній заяві ). В зв`язку з означеним, та враховуючи умови п. 7.6 Договору, суми вартості товарів за поставками згідно видаткових накладних № 9-201602 від 16.09.2020 р., № 9-201701 від 17.09.2020 р., № 9-203002 від 30.09.2020 р. - пред`являлись до стягнення без ПДВ. Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що Відповідачу правомірно нараховано 8 786,91 грн 3% річних за загальний період з 05.10.2020 р. по 10.12.2020 р. та 34 936,05 грн. інфляції за загальний період жовтень - грудень 2020 p., оскільки це не суперечить діючому законодавству. Вимоги в цій частині є доведеними та задоволені судом.

У відповіді на відзив, Відповідач посилається на те, що виконання зобов`язання з оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ поставлено в залежність від події, що може і не настати ( отримання Покупцем від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках І порядку ). Виходячи з наведеного, строк оплати частини вартості продукції за Договором у розмірі суми ПДВ визначений пред`явленням ТОВ УНІВЕРСАЛСКЛАДСЕРВІС вимоги про її сплату. Оскільки, обґрунтована вимога ТОВ УНІВЕРСАЛСКЛАДСЕРВІС щодо сплати частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ 8 734,13 грн та 174 431,13 грн до ВП ЗАЕС не надходила, відповідно строк виконання ВП ЗАЕС зобов`язання з оплати вказаних сум не настав. Тобто, виконання обов`язкової умови настання строку виконання зобов`язання ВП ЗАЕС зі сплати частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ - пред`явлення вимоги про ЇЇ сплату ТОВ УНІВЕРСАЛСКЛАДСЕРВІС не доведено.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2021 р. відкритоапеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція". Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 13.07.2021 р..

Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.

В судовому засіданні 13.07.2021 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

10.04.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсалскладсервіс" ( Постачальник ) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ( Покупець ) укладений Договір поставки продукції № 137(7)20УК ( з додатковими угодами № 1 від 17.06.2020 р. та № 2 від 20.08.2020 р. ) за умовами якого ( п. 1.1. ) Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити продукцію на загальну суму 2 765 053,80 грн., у т.ч. 460 842,30 грн. ПДВ.

П. 1.2. Договору сторони визначили, що строк поставки продукції травень-червень 2020 р.

Додатковою угодою № 1 від 17.06.2020 р. сторони виклали п. 1.2. Договору в наступній редакції: "Строк поставки продукції: липень-серпень 2020 р.

Додатковою угодою № 2 від 20.08.2020 р. сторони виклали п. 1.2. Договору в наступній редакції: "Строк поставки продукції за поз. 3 п. 1.1. договору - серпень 2020 р.; за поз. 1, 2, 4, 5-8 п. 1.1. договору - вересень 2020 р.

Згідно п. 1.4. Договору постачання продукції здійснюється згідно з відвантажувальними нормами виробника. При цьому сторони допускають толеранс (допустиме відхилення) поставки продукції від погодженого обсягу за кожною позицією специфікації, але не більш ніж +- 10 відсотків. Таке відхилення не розцінюється сторонами як порушення зобов`язань зі сторони Постачальника. У такому разі розрахунок проводиться за фактично поставлену кількість продукції виходячи з встановленої даним договором ціни, за умови, якщо вартість фактично поставленої продукції не перевищує вартості договору. Про застосування толерансу Постачальник повідомляє Покупця листом одночасно з поставкою продукції.

Умовами п. 3.1., 3.2. Договору сторони узгодили, що загальна вартість продукції становить 2 304 211,50 грн., крім того ПДВ 20% 460 842,30 грн., разом 2 765 053,80 грн. Розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Продавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних ( ЄРПН ) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Відповідно до розділу 4 Договору поставка продукції відбувається відповідно до правил ( Інкотермс 2010 ) на умовах DDP м. Енергодар. Одержувач продукції - ЗВ ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом" м. Енергодар, вул. Промислова, 133, склади. Поставка продукції відбувається в строки згідно п. 1.2. договору. Продукція, що поставляється, повинна супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна (3 шт.); б) податкова накладна; в) оригінал сертифікату якості, виданий підприємством-виробником. Постачальник зобов`язаний оповістити Покупця про відвантаження продукції телеграмою (факсимільним зв`язком, телефонограмою, листом з повідомленням про вручення) за 7 днів до початку відвантаження з обов`язковою вказівкою наступних даних: найменування продукції; дата відвантаження; номер договору; кількість тон; ціна. Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Електронна адреса Покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

Згідно п. 11.1. Договору договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом року з моменту укладання.

На виконання умов Договору Постачальник поставив, а Покупець прийняв товар на загальну суму 2 479 338,78 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться у справі.

Претензій щодо кількості або якості продукції від Покупця не надходило.

Відповідач факт отримання наведеної вище продукції в рамках договору поставки №137(7)20УК не заперечував. Разом з цим, Покупець ( ВП "Запоріхька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом"), не оплатив вартість фактично поставленої продукції в розмірі 2 479 338,78 грн.

У зв`язку з невиконанням Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманої продукції на його адресу 06.11.2020 р. Позивач направив претензію ( вих. № 112006-03 ) про сплату заборгованості за договором поставки № 137(7)20 УК від 10.04.2020 р. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Вказана претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 137(7)20 УК від 10.04.2020 р. стало підставою для звернення Позивача з позовом до суду.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін виходячи з наступного.

Відтак, враховуючи нездійснення наразі Відповідачем оплати вартості отриманого товару та штрафних санкцій за несвоєчасну оплату поставленого товару за Договором поставки № 137(7)20 УК від 10.04.2020 р., ТОВ "Універсалскладсервіс" звернулося до господарського з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення означеної суми штрафних санкцій.

Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати вартості отриманого товару та штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов`язань зі своєчасної оплати, обумовленої в договорі продукції.

Беручи до уваги правову природу укладеного Договору поставки № № 137(7)20 УК від 10.04.2020 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Наразі, отримання коштів ( вартості товару та штрафних санкцій за прострочення виконання такого зобов`язання з оплати поставленого товару ) є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати поставленого товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі несвоєчасної оплати поставленого товару на нарахування у відповідності до ст. 625 ЦК України інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно, які є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Як вбачається із тексту апеляційної скарги Покупця у цій справі, рішення суду першої інстанції ним оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 8 786,91 грн. - 3% річних, 34 936,05 грн. інфляційних втрат, а відтак, враховуючи, що рішення в частині задоволення вимог пов`язаних зі стягненням 2 479 338,78 грн. основного боргу, Відповідачем не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому, колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині стягнення основного боргу.

Суд першої інстанції задовольнив вимоги Позивача, стягнувши з Відповідача 8 786,91 грн. - 3% річних, 34 936,05 грн. інфляційних втрат, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Проте, згідно ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону ( ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19 ( провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги ( пункт 43 постанови ).

Відповідач товар прийняв (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані з боку відповідача видаткові накладні), його не повернув, а тому зобов`язаний здійснити оплату його вартості в строк, встановлений договором.

Порядок здійснення оплати за товар між сторонами узгоджено в розділі 3 Договору.

Зі змісту п. 3.2. Договору вбачається, що оплата за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки продукції, а оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що Позивач виконав належним чином свої зобов`язання, а саме поставив продукцію Відповідачу на загальну суму 2 479 338,78 грн. Відповідачем продукцію прийнято без будь-яких зауважень.

Відповідно до п. 7.6. договору, лише у випадку не надання у встановлений ПК України строк, постачальником Покупцеві електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, Покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п. 3.1 договору на суму ПДВ.

Згідно з абзацом другим п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову наклад ну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Як встановлено судом першої інстанції, Позивачем відповідно до встановленого ПК України порядку за першою подією (поставкою товару) було складено відповідні податкові накладні ( по трьом з шести партій поставки товарів ), реєстрація яких в ЄРПН підтверджується наданими квитанціями про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН. Відповідно до Договору, це є підставою для сплати Покупцем суми ПДВ включеної до вартості товару ( по трьом відповідним партіям поставки товарів ).

Разом з цим, місцевим господарським судом враховано пояснення Позивача надані в контексті питання щодо адміністрування ПДВ, в яких зазначено, що через систематичні неплатежі контрагента ДП "НАЕК "Енергоатом", ТОВ "Універсалскладсервіс" штучно було поставлено у скрутне матеріальне становище і об`єктивно не мало ресурсів для сплати ПДВ по окремим партіям поставок за Договором. В свою чергу, така ситуація унеможливила вчасну реєстрацію відповідних податкових накладних ( партії по яким відсутні податкові накладні відображені позивачем у позовній заяві ). В зв`язку з означеним, та враховуючи умови п. 7.6 Договору, суми вартості товарів за поставками згідно видаткових накладних № 9-201612 від 16.09.2020 р., № 9-201701 від 17.09.2020 р., № 9-203002 від 30.09.2020 р. - пред`являлись до стягнення без ПДВ. Відповідач товар прийняв, його не повернув, а тому повинен був здійснити оплату за умовами договору, а саме шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару.

За таких обставин, враховуючи доведеність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалскладсервіс" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" щодо стягнення основного боргу в сумі 2 479 338,78 грн., суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що Відповідачу правомірно нараховано 8 786,91 грн 3% річних за загальний період з 05.10.2020 р. по 10.12.2020 р. та 34 936,05 грн. інфляції за загальний період жовтень - грудень 2020, оскільки це не суперечить діючому законодавству.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2021 р. у справі № 908/3215/20 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19.07.2021 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя І. Л. Кузнецова

Суддя О.В. Чус