Постанова

від 30.06.2021 по справі 916/1914/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/1914/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,

позивача ОСОБА_1 (особисто)

представника відповідача Подорожнього А.С. (у режимі відеоконференції);

представника третьої особи Сулакова О.П. (у режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий -Поліщук Л.В., судді - Будішевська Л.О., Таран С.В.)

від 09.02.2021

та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий -Поліщук Л.В., судді - Будішевська Л.О., Таран С.В.)

від 18.02.2021

у справі за позовом ОСОБА_1

до 1. Приватного акціонерного товариства "Ті Ел Сі Сервіс";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ес Еф Ассет Менеджмент";

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиський завод харчових концентратів"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватного підприємства "Унікон"

про витребування майна.

Короткий зміст позовних вимог

1. 30.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс", ТОВ "Ес Еф Ассет Менеджмент", ТОВ "Волочиський завод харчових концентратів", в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив "зобов`язати ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс" припинити порушувати корпоративні права акціонера шляхом витребування ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс" нежитлової будівлі під літ. "Ж", нежитлової будівлі під літ. "Н", нежитлової будівлі під літ. "Р", нежитлової будівлі під літ. "Р1", які зареєстровані за номером 1185557551101 за адресою: АДРЕСА_1, на які зареєстровано право власності по одній другій частині за №21929787 та №21927934 за ТОВ "Волочиський завод харчових концентратів", із чужого незаконного володіння ТОВ "Волочиський завод харчових концентратів" на користь ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс".

2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням корпоративних прав позивача як акціонера ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс" (порушено право отримувати дивіденди у майбутньому, право на участь в управлінні, право на отримання інформацію про господарську діяльність) внаслідок прийняття рішення загальних зборів акціонерного товариства про попереднє схвалення значних правочинів, що було визнано недійсним, та відчуження спірного майна акціонерного товариства на користь третьої особи за договорами купівлі продажу, що також були визнані недійсними в судовому порядку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Відповідно до листа від 03.02.16 №160203-1/2, ТОВ "Регіональний реєстротримач" відповідно до чинного законодавства з 12.10.2013 припинено ведення реєстру власників іменних цінних паперів ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс; станом на 12.10.2013 у реєстрі власників іменних цінних паперів ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс на особовому рахунку ОСОБА_1 обліковується 5000 шт. простих іменних акцій на загальну номінальну власність 1250 грн.

4. ПрАТ не здійснило дій щодо переведення прав власників на акції у бездокументарну форму згідно з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства". Тому надання актуальної інформації щодо корпоративних прав позивача є неможливою.

5. Обставина наявності у позивача статусу акціонера ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс" є встановленою, оскільки жодних доказів, що спростовують відповідні посилання позивача, іншими учасниками справи не надано, а зазначені факти були також предметом дослідження і встановлення судами та закріплені у рішеннях суду, що набрали законної сили, зокрема, у справах №916/730/17 та №916/2872/16.

6. 27.06.2015 були проведені загальні збори акціонерів ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс", на яких були прийняті рішення, що оформлені протоколом №1 від 27.06.2015.

7. Зокрема, було вирішено затвердити рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством у період з 27.06.2015 до наступних загальних зборів акціонерів товариства, але не пізніше 30.12.2016, а саме: про надання згоди на продаж майна ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс", а саме: нежитлової будівлі під літ. "Д1" загальною площею 1056,1 кв. м, що складає 118/1000 частин нежитлових приміщень вартістю 330140,00 грн; про надання згоди на продаж майна ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс", а саме: нежитлової будівлі під літ. "Д" загальною площею 4092,6 кв. м та літ. "К" загальною площею 64,7 кв.м, що складають 463/1000 частин нежитлових приміщень вартістю 662680 грн.; про надання згоди на продаж майна ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс", а саме: нежитлової будівлі під літ. "Ж" загальною площею 164,6 кв.м та літ. "Н" загальною площею 2972,7 кв.м, літ. "Р" загальною площею 86,1 кв.м, літ. "Р1" загальною площею 540 кв.м, що складають 419/1000 частин нежитлових приміщень орієнтованою вартістю 435 000, грн, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; уповноважити комісію з припинення товариства, функції якої виконує ОСОБА_2 , на укладення кожного такого правочину від імені товариства з правом підпису договорів/додаткових угод/контрактів та інших документів, необхідних для укладення цих правочинів; повноважність зазначених вище правочинів, які будуть вчинятися протягом зазначеного періоду необмежена; товариство повідомляє, що вчинення зазначеного правочину є чинним незалежно від збільшення у майбутньому ринкової вартості майна товариства, збільшення/зменшення вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності, можливих коливань курсу гривні до іноземних валют.

8. 20.07.2015 між ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс" (продавець) в особі комісії з припинення товариства, функції якої виконує ОСОБА_2 , яка діє на підставі статуту та протоколу загальних зборів ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс" від 15.10.2012, та ТОВ "Ес Еф Ассет Менеджмент" (покупець) в особі уповноваженого представника Лаврусенко А.В. , яка діє на підставі довіреності, посвідченої 18.07.15 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Труш М.О., було укладено договір купівлі-продажу, за яким продавець передав, а покупець прийняв у власність належні продавцю 419/1000 частин нежитлових будівель які складаються з: нежитлова будівля (літ. "Ж") - загальною площею 164,6 кв.м, нежитлова будівля (літ. "Н") - загальною площею 2972,7 кв.м; нежитлова будівля (літ. "Р") - загальною площею 86,1 кв.м нежитлова будівля (літ. "Р1") - загальною площею 540,0 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

9. 20.08.2015 між цими ж особами було укладено договір про внесення змін до вищезгаданого договору, яким преамбулу та п. 6 цього договору викладено в новій редакції.

10. Надалі зазначеному майну, як окремому об`єкту нерухомості, присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (довідки з адресного реєстру від 16.02.2017 (т.4 а.с.129), висновок від 16.01.2017 (т.4 а.с.128).

11. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2017 у справі № 916/730/17, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2017, за позовом ОСОБА_1 рішення загальних зборів акціонерів, що оформлені протоколом №1 від 27.06.2015, було визнано недійсним з підстав відсутності доказів належного повідомлення про проведення загальних зборів, а також реєстру власників іменних цінних паперів, на підставі якого повинна проводитись реєстрація акціонерів для участі у загальних зборах.

12. 11.08.2017 між ТОВ "Ес Еф Ассет Менеджмент" (продавець) та ПП "Унікон" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за яким продавець передав, а покупець прийняв у власність Ѕ частку нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які в цілому складаються з: нежитлових будівель під літ. "Ж", "Н", "Р", "Р1") - загальною площею 2807,0 кв.м, у якому продавець засвідчив, зокрема, що судового спору щодо відчужуваного майна немає.

13. Цей договір було укладено під час розгляду судом справи № 916/2872/16, після скасування Вищим господарським судом України 20.07.2017 року рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2017 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 і передачі справи на новий розгляд.

14. 17.08.2017 між ПП "Унікон" (продавець) та ТОВ "Волочиський завод харчових концентратів" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу (т.4 а.с.158-159), за яким продавець передав, а покупець прийняв у власність Ѕ частку нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 які в цілому складаються з: нежитлових будівель під літ. "Ж", "Н", "Р", "Р1") - загальною площею 2807,0 кв.м.

15. Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.10.2017 у справі № 916/2872/16, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 та постановою Верховного Суду від 16.05.2018, за позовом ОСОБА_1 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 20.07.2015, із змінами, внесеними згідно з договором про внесення змін до договору від 20.08.2015.

16. Суд визнав цей договір недійсним, оскільки встановив факт існування заінтересованості у вчиненні договору купівлі - продажу, не дотримання порядку узгодження наглядовою радою акціонерного товариства укладення цього правочину відповідно до вимог ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" і порушення інтересів позивача, як акціонера, оскільки вартість його акцій залежить від розміру активів товариства, які останнє внаслідок оспорюваного правочину неправомірно відчужило.

17. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 2807 кв.м, матеріали стін: черепашник, бетон, залізобетон, який в цілому складається з: нежитлових будівель літ. "Ж", "Н", "Р", "Р1", I-мостіння та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було набуто ТОВ "Волочиський завод харчових концентратів" за вищевказаними договорами купівлі-продажу №761 від 17.08.2017 та №758 від 17.08.2017. Станом на момент звернення до суду і ухваленні рішення, право власності зареєстровано за ТОВ "Волочиський завод харчових концентратів".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

18. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.11.2020 позов ОСОБА_1 до ТОВ "Волочиський завод харчових концентратів" задоволено. Витребувано у ТОВ "Волочиський завод харчових концентратів" на користь ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс" нерухоме майно, загальною площею 2 807 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 1185557551101, та в цілому складається з: нежитлових будівель літ. "Ж", "Н", "Р", "Р1", I-мостіння.

19. У задоволенні позову до ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс" та ТОВ "Ес Еф Ассет Менеджмент" відмовлено.

20. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що:

- обставини порушення корпоративного права позивача внаслідок відчуження майна ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс" встановлені при розгляді справи №916/2872/16 (щодо недійсності договору);

- корпоративні спори не обмежуються тільки спорами між юридичною особою та її учасниками;

- сторони договору купівлі-продажу від 20.07.2015 не виконали вимоги ч.1 ст. 216 ЦК України щодо проведення двосторонньої реституції;

- позивач, отримавши судове рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.07.2015, яке набрало законної сили, позбавлений можливості повноцінно захистити свої корпоративні права, оскільки неможливо застосувати наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України, з огляду на подальше відчуження майна, а також не має право звертатися з позовом про його витребування на підставі статей 387, 388 ЦК України та повернення відповідно до ст. 1212 цього Кодексу, оскільки не є власником спірного майна;

- право позивача, порушення якого внаслідок укладення правочину від 20.07.2015 встановлено рішенням суду, що набрало законної сили, не може бути ефективно захищене ані через подання похідного позову, ані жодним іншим передбаченим законом способом;

- у законодавстві відсутній ефективний спосіб захисту, який міг бути застосований для захисту прав позивача;

- вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав;

- у цій справі мають місце виключні обставини (для проникнення за "корпоративну завісу" або нехтування правосуб`єктністю компанії ) та підстави стверджувати про неможливість захисту прав акціонера без звернення до суду;

- прийняття судом рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння зумовлює з одного боку припинення права власності ТОВ "Волочиський завод харчових концентратів", а з іншого - відновлення (набуття) такого права у ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс", тому вказаний спосіб захисту є належним та таким, що максимально ефективно поновлює порушене право заявника та запобігає його майбутнім порушенням.

- зазначення у позовній заяві нормативних підстав позову саме статей 387, 388 ЦК України не впливає на висновки щодо належного та ефективного способу захисту, оскільки незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові;

- ТОВ "Волочиський завод харчових концентратів" не можна вважати добросовісним набувачем; є належним відповідачем, за рахунок якого є можливим задоволення позовних вимог;

- позивачем не заявлено вимог до ТОВ "Ес Еф Ассет Менеджмент", а задоволення вимоги про зобов`язання ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс" припинити порушувати корпоративні права, з огляду на кінцеве визначення позивачем своєї правової позиції щодо витребування майна, не може забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача. Тому у позові до цих осіб слід відмовити.

21. 09.02.2021 Південно-західний апеляційний господарський суд постановою апеляційні скарги ТОВ "Волочиський завод харчових концентратів" та ПП "Унікон" (особи, яка не брала участі у справі, проте суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки) задовольнив, скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову шляхом витребування у ТОВ "Волочиський завод харчових концентратів" на користь ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс" спірного нерухомого майна. В іншій частині рішення суду було залишено без змін.

22. Суд апеляційної інстанції, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17 та від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, відмовив у позові щодо витребування спірного майна з тих підстав, що позивач, який є учасником ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс" та володіє часткою у розмірі 0,4 % статутного капіталу, не має права звертатися з позовом про витребування майна на користь товариства, а його порушені корпоративні права можуть бути захищені шляхом ініціювання питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства з метою належного реагування на факт укладення договору або подання позову до самого товариства та/або його учасників, якщо він вважає, що рішенням загальних зборів учасників товариства щодо відчуження майна йому було завдано збитків.

23. 18.02.2021 суд апеляційної інстанції ухвалив додаткову постанову, відмовив у задоволенні позову про витребування у ТОВ "Волочиський завод харчових концентратів" на користь ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс" спірного нерухомого майна; витрати по сплаті судового збору у сумі 6581,57 грн за подання позову поклав на позивача; стягнув з позивача на користь ПП "Унікон" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу.

24. 06.03.2021 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 916/1914/20. Скаржник просив скасувати оскаржувані постанови та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

25. Підставою касаційного оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 скаржник визначає п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17 та від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, щодо права звернення позивача з позовом у цій справі та відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.

26. Позивач наполягає, що суд апеляційної інстанції:

- не мав право приймати апеляційну скаргу ПП "Унікон";

- дійшов помилкового висновку про порушення прав самого товариства, а не корпоративних прав його учасників;

- розглянув справу відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, і не звернув увагу на наявність кримінального првадження щодо розстрати майна службовими особами ПрАТ "Ті Ел Сі Сервіс", чим порушив норму ч. 5 ст. 236 ГПК України;

- не зробив висновок щодо порушення вимог Закону України "Про акціонерні товариства";

- порушив ч. 1 ст. 14 ГПК України, оскільки вийшов за межі повноважень, досліджуючи належність сторін за позовом.

27. Підставою касаційного оскарження додаткової постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 скаржник визначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

28. ОСОБА_1 також просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що така передача необхідна для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки для позивача, що є акціонером та домігся позитивних судових рішень про скасування рішення загальних зборів та визнання недійсним договору купівлі-продажу, ефективним способом захисту прав позивача є витребування майна з незаконного володіння на користь товариства.

29. У відзиві на касаційну скаргу представник ТОВ "Волочиський завод харчових концентратів" просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що постанова та додаткова постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Також у відзиві вказано, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які понесені і очікує понести відповідач-3 у зв`язку із підготовкою документів та розглядом касаційної скарги касаційним судом становить 12 000,00 грн.

30. Представник ПП "Унікон" у відзиві на касаційну скаргу також просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а постанова та додаткова постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Окрім того, представник ПП "Унікон" також просить стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. За попереднім розрахунком сума витрат становить 11000,00 грн.

Позиція Верховного Суду

31. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

32. Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

33. Відповідно до частин 1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

34. Відповідно практики Великої Палати Верховного Суду, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (пункти 6.5 - 6.7 постанови від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження 12-80гс20)).

35. Щодо захисту корпоративних прав акціонера у разі визнання недійсним судом правочину щодо якого є заінтересованість, вчиненого акціонерним товариством з порушенням порядку прийняття рішення про його вчинення, Верховний Суд зазначає наступне.

36. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

37. Відповідно до ст. 25 цього Закону кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на:

1) участь в управлінні акціонерним товариством;

2) отримання дивідендів;

3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства.

Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства .

38. Зокрема, у ч. 2 ст. 72 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції Закону від 17.09.2008 року N 514-VI ) було передбачено, що у разі недотримання особою, заінтересованою у вчиненні товариством правочину, вимог, передбачених статтею 71 цього Закону, та вчинення товариством правочину з юридичною особою, всі акції (частки, паї) якої належать цій особі та/або її афілійованим особам, товариство або будь-хто з його акціонерів має право вимагати визнання цього правочину судом недійсним і відшкодування збитків та/або моральної шкоди.

39. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про акціонерні товариства" щодо вдосконалення механізму діяльності акціонерних товариств" N 2994-VI від 03.02.2011, що набрав чинності 02.03.2011 , текст ст. 72 було викладено в іншій редакції: "правочин, вчинений з порушенням вимог статті 71 цього Закону, може бути визнано судом недійсним. Відповідальність за шкоду, заподіяну товариству правочином, вчиненим з порушенням вимог статті 71 цього Закону, несе особа, заінтересована у вчиненні акціонерним товариством такого правочину.

40. Натомість, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" N 289-VIII від 07.04.2015, який набрав чинність 01.05.2016 , ст. 72 Закону України "Про акціонерні товариства" була викладена в новій редакції, і норма про можливість визнання правочину судом недійсним була виключена.

41. Так, у ст. 72 Закону України "Про акціонерні товариства" перебачено, що значний правочин, правочин, щодо якого є заінтересованість, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства з моменту вчинення цього правочину. Окремо у ст. 71 цього Закону зазначено, що відповідальність за шкоду, заподіяну акціонерному товариству правочином, вчиненим з порушенням вимог цієї статті, несе особа, заінтересована у вчиненні акціонерним товариством такого правочину.

42. Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX було внесено зміни до ст. 71 Закону, зокрема:

частину одинадцяту викладено в такій редакції:

"11. Солідарну відповідальність за шкоду, заподіяну товариству правочином, вчиненим з порушенням цієї статті, несуть особа, яка порушила вимоги цього Закону, та особа, заінтересована у вчиненні акціонерним товариством такого правочину";

доповнено частиною дванадцятою такого змісту:

"12. Правочин із заінтересованістю, вчинений на умовах, які за висновком залученої відповідно до цієї статті особи (незалежного аудитора, суб`єкта оціночної діяльності або іншої особи, яка має відповідну кваліфікацію) є для товариства гіршими за звичайні ринкові умови, може бути визнаний судом недійсним за позовом акціонера товариства.

Збитки, завдані акціонерному товариству внаслідок вчинення такого правочину (у тому числі різниця між ціною правочину та ринковою ціною), відшкодовуються солідарно особою, заінтересованою у вчиненні товариством такого правочину, а також членами наглядової ради товариства, які проголосували за надання згоди на вчинення такого правочину (у разі надання наглядовою радою згоди на вчинення правочину)".

43. Згідно з п. 2 ч. 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX ці зміни набрали чинність з 01.01.2020.

44. Отже, до 02.03.2011 у Закон України "Про акціонерні товариства" прямо був визначений такий правовий наслідок вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, з порушенням порядку прийняття рішення про його вчинення, як: право акціонера вимагати визнання цього правочину судом недійсним.

У період з 02.03.2011 по 01.05.2016 було зазначено, що такий правочин може бути визнано судом недійсним (без виокремлення кола осіб, що мають звертатися з таким позовом), а також зазначено, що відповідальність за шкоду несе особа, заінтересована у вчиненні акціонерним товариством такого правочину.

У період з 01.05.2016 по 01.01.2020 - взагалі була відсутня норма про те, що такий договір може бути визнаний судом недійсним . Водночас положення про відповідальність залишались незмінними.

З 01.01.2020 - знову прямо обумовлено про право акціонера товариства на такий позов, але за наявності певних умов. Окремо застережно про солідарну відповідальність особи, яка порушила вимоги цього Закону, та особи, заінтересованої у вчиненні акціонерним товариством такого правочину, за шкоду, заподіяну товариству правочином, вчиненим з порушенням.

45. Враховуючи, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення.

46. Таким чином, Законом України "Про акціонерні товариства" врегульовано питання способу та порядку захисту прав акціонерів та самого товариства, внаслідок вчинення такого правочину. Такі способи є належними та ефективними у цих правовідносинах.

47. Водночас слід враховувати, що цей Закон не передбачає право акціонера в судовому порядку витребувати від третіх осіб майно, що було предметом правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, на користь акціонерного товариства.

48. Не заперечуючи в цілому можливості суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, Верховний Суд зауважує, що таке право суд має лише, якщо обраний позивачем спосіб захисту є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту (пункт постанови від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20)).

49. У даному випадку обраний спосіб захисту прямо суперечить вимогам статей 387, 388 ЦК України, які визначають, що лише власник майна може звернутися до суду з вимогою про його витребування із чужого незаконного володіння (чи від добросовісного набувача). Застосування речового способу захисту можливе лише носієм речового права. У такому разі - це саме товариство.

50. У разі порушення суб`єктивного права особа вільна у виборі способу захисту, за умови, що обраний нею захід відповідає належності та ефективності. У справі, що розглядається, обраний акціонером спосіб захисту не відповідав сутності порушеного корпоративного права та характеру його порушення, не сприяв ефективному поновленню саме того суб`єктивного права, за захистом якого звернувся позивач, а отже - був неналежним.

51. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оскарження чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушення будь-ким, в т.ч. третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатись тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом .

52. Отже, за загальним правилом акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства. Легітимні інтереси господарського товариства формулюються його вищими органами і захищаються в суді виконавчими органами останнього, а не окремим акціонером (учасником). Така судова практика є сталою.

53. Лише у виключних випадках, що прямо визначені законом, акціонери (учасники) господарського товариства мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів товариства поза відносинами товариства. Зокрема, таке право передбачено у ч. 12 ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства", у ст. 54 ГПК України.

54. Вочевидь, у даному випадку акціонер такого права не має. Висновки суду першої інстанції щодо наявності виключних випадків для "зняття корпоративної вуалі" лише з тієї підстави, що в іншому провадженні за позовом акціонера був визнаний недійсним договір, є помилковими. Зважаючи на те, що позивач володіє вкрай незначним відсотком акцій (0,4 % статутного капіталу), "зняття корпоративної вуалі" за його позовом недопустима за жодних обставин.

55. При цьому, Верховний Суд зауважує, що неможливість повернення майна внаслідок його відчуження третім особам та його витребування за позовом позивача у справі не може бути безумовною підставою для задоволення позову у цій справі.

56. Виходячи з обставин цієї справи та визнання договору недійсним в судовому порядку, належному способу захисту позивача відповідатиме звернення до суду згідно з ч. 2 ст. 216 ЦК України. Наведена норма надає право на відшкодування збитків не лише стороні правочину, а і третій особі, тобто особі, яка учасником недійсного правочину не була, однак внаслідок його укладення зазнала збитків та моральної шкоди. При цьому, відповідно до зазначених положень акціонер може звертатися з позовом від власного імені і на свою користь про відшкодування збитків, заподіяних порушенням саме його корпоративних прав, а про відшкодування збитків, заподіяних акціонерному, - від імені та в інтересах акціонерного товариства позов акціонером може бути поданий відповідно до ст. 54 ГПК України.

57. Верховний Суд зауважує, що на сьогодні існує чітка та послідовна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодо неможливості учасника (акціонера) звертатися з позовом в інтересах господарського товариства, крім випадків, визначених законом, оскільки укладення спірних договорів не є прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а є наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном.

58. Так, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що договори, укладені посадовою особою товариства без передбаченої статутом згоди загальних зборів, не порушують прав та інтересів учасників такого товариства. Надалі такі висновки були підтверджені у постановах від 15 жовтня 2019 року у справі № 905/2559/17 (провадження № 12-264гс18), від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 (провадження № 12-90гс19) (з урахуванням ухвали від 17 грудня 2019 у справі № 916/1731/18 (провадження № 12-207гс19); від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19).

59. Вказані висновки мають загальний характер, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано їх враховував при вирішенні спору у цій справі.

60. За вказаних обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх корпоративних прав та про відмову позивачеві в позові з цієї підстави.

61. Аргументи скаржника щодо порушення ч. 5 ст. 236 ГПК України з підстав врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19), суд вважає безпідставними, оскільки ця норма регулює питання обґрунтованості рішення суду. Натомість, у частині 4 цієї прямо визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

62. Отже, врахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, які є релевантними для цієї справи, не може бути порушенням норм процесуального права. Обставини наявності кримінального провадження щодо дій керівництва акціонерного товариства не впливають на відповідний висновок.

63. Стосовно порушення норми ст. 14 ГПК України з тих підстав, що судом апеляційної інстанції вирішувалось питання щодо належності складу сторін, то Верховний Суд зауважує, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом із тим встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

64. Аргументи скаржника, що судом апеляційної інстанції порушено норми ст. 50, п.п. 1, 3 ст. 267 ГПК України, оскільки, по-перше: залучено ПП "Унікон" до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, не при підготовці справи до апеляційного розгляду, а в судовому засіданні; по-друге: розглянуто апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, хоча відповідно до ст. 6 Закону України "Про судовий збір" сплачувати судовий збір має лише третя особа з самостійними вимогами, Верховний Суд також відхиляє.

65. Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України не лише учасники справи, а й особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

66. Судове рішення є таким, що ухвалене відносно прав та обов`язків особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та/або обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та/або обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанови КГС ВС від 5 травня 2020 р. у справі №910/9254/18, об`єднаної палати КГС ВС від 15 травня 2020 р у справі №904/897/19).

67. У мотивувальній частині рішення суду першої інстанції містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки ПП "Унікон" у відповідних правовідносинах, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано розглянув апеляційну скаргу, залучивши її, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

68. Та обставина, що суд апеляційної інстанції вирішив питання про залучення лише під час апеляційного розгляду, не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення (пункт 22 постанови Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17). Відсутність у третьої особи без самостійних вимог обов`язку сплачувати судовий збір при зверненні до суду першої інстанції з відповідною заявою про вступ у справу жодним чином не виключає права такої особи звертатися з апеляційною скаргою.

69. Інші доводи щодо порушення норм процесуального права (відмова суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про виклик свідка, неявка відповідача в судові засіданні суду першої інстанції), Верховний Суд не вважає за необхідне розглядати, оскільки ці аргументи жодним чином не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції по суті спору щодо відмови в позові, а відповідно до ч. 2 ст. 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

70. Щодо клопотання позивача про передачу справи № 916/1914/20 на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, то згідно з частиною 5 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

71. За змістом наведеної норми права, для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників.

72. З огляду на те, що правозастосовча практика Великої Палати Верховного Суду у спірних правовідносинах вже сформована, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання скаржника про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справ.

73. Щодо оскарження додаткової постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 з підстав неврахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, то Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції керувався вказаними критеріями, про що прямо зазначено у постанові суду апеляційної інстанції.

74. Суд апеляційної інстанції вважав, що заявлені до стягнення витрати ПП "Унікон" в розмірі 7500,00 грн достатніми, об`єктивними і співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, склад і розмір яких доведено належними доказами. У касаційній скарзі міститься лише загальне посилання на відповідний висновок Великої Палати Верховного Суду, але не наведено жодних доводів щодо недотримання відповідних критеріїв, виходячи з конкретних обставин справи.

75. Зважаючи на конкретні обставини справи, принцип змагальності сторін та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме їх дійсність, необхідність та розумність їх розміру, ураховуючи складність справи та фінансовий стан її учасників, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн та не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

76. Доводи скаржника щодо відсутності доказів оплати заявленої до відшкодування суми правничої допомоги, колегією суддів відхиляються, з огляду на правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, згідно з якою витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

77. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

78. Згідно зі ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

79. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі вимог та доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування, тому касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення - без змін.

Розподіл судових витрат

80. З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника згідно зі ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи № 916/1914/20 на розгляд до Великої Палати Верховного Суду відмовити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 916/1914/20- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

Л. Стратієнко