Постанова

від 19.07.2021 по справі 300/803/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/803/20 пров. № А/857/8926/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Реал-Вест до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - Могила А.Б.,

справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без виклику сторін,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення: не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Реал-Вест (далі - ТзОВ Реал-Вест ) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС в Івано-Франківській області), Державної податкової служби України (далі - ДПС України) про визнання протиправним та скасування рішення комісії за № 1380905/37408793 від 21.12.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної за №1 від 18.11.2019 та зобов`язання зареєструвати дану податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1380905/37408793 від 21.12.2019 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю Реал-Вест у реєстрації податкової накладної № 1 від 18.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю Реал-Вест № 1 від 18.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Реал-Вест (код ЄДРПОУ 37408793, вул. Є. Коновальця, буд. 147, кв. 126, м. Івано-Франківськ) сплачений судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Рішення мотивоване тим, що позивачем надано контролюючому органу документи, яких було цілком достатньо для прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної №1 від 18.11.2019.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, ГУ ДПС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на його необгрунтованість, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної прийнято у зв`язку з не наданням платником даних/документів щодо пункту навантаження/розвантаження, який зазначений в ТТН. Виходячи з наданих документів (ТТН), ТОВ Румата одночасно з покупкою товару є також змовником послуг з перевезення вантажу, а виконавцем послуг з перевезення (автомобільний перевізник) є позивач. Однак згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за листопад 2019, ТОВ Реал-Вест не надавало послуги з перевезення вантажу ТОВ Румата . Сума зобов`язань, що виникла з постачання товарів/послуг по контрагенту ТОВ Румата в листопаді складає 377735,12 грн в тому числі по ПН №1 від 18.11.2019 - 181258,8 грн (є предметом спору в даній справі), по ПН №2 від 25.11.2019 - 196476,32 грн (реалізація скла). ПН з надання послуг по перевезенню не реєструвалася.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив щодо доводів апелянта та просив відмовити у її задоволенні.

В зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), колегія суддів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Реал-Вест зареєстроване, як юридична особа, 22.11.2010 взяте на податковий облік, як платник податків та з 01.11.2015 зареєстроване платником податку на додану вартість.

Позивачем складено та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за № 1 від 18.11.2019 на загальну суму, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість 217510,56 грн, в тому числі податок на додану вартість в сумі 36251,76 грн (а.с.11).

Відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.12.2019, зупинено реєстрацію податкової накладної за № 1 від 18.11.2019, відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України. Податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 10).

На повідомлення про зупинення реєстрації податкової накладної зареєстрованої в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, та підтвердження здійснення торгової операції, позивач надав договір поставки за № 220219-01 від 22.02.2019; видаткову накладну за № 181119-01 від 18.11.2019; товарно-транспортні накладні за №№ 181119-01, 181119-02 від 18.11.2019; видаткову накладну за № КП-0000222 від 18.11.2019; платіжне доручення за № 79 від 15.11.2019; договір поставки за № 08-07/19 від 08.07.2019 (а.с. 12-23).

Рішенням про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 1380905/37408793 від 21.12.2019 відмовлено позивачу в реєстрації податкової накладної № 1 від 18.11.2019 у зв`язку з ненаданням платником податків документів щодо пункту навантаження, розвантаження, який зазначений у ТТН (м. Тернопіль, вул. Промислова, 28) (а.с.8).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі також - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї вимоги Кабінет Міністрів України постановою від 21.02.2018 № 117 затвердив Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .

Відповідно до п. п. 4, 5 Порядку № 117 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак, визначених у пункті 3 цього Порядку, такі податкова накладна/розрахунок коригування не підлягають моніторингу та підлягають реєстрації в Реєстрі. Податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Пунктами 6, 7 Порядку № 117 встановлено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку або коли податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до пунктів 12 - 16 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг). Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно вимог пунктів 18 - 20 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Пункт 21 Порядку № 117 передбачає виключний перелік підстав для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, якими є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

У даній категорії справ первинним об`єктом судового дослідження є обставини, за яких відповідач вчинив дії щодо зупинення реєстрації податкової накладної та приймав рішення про відмову у її реєстрації. Підставою для таких дій мають бути чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій, конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваних рішень. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка наведена у постанові Верховного суду від 23.10.2019 при розгляді справи № 826/8693/18.

Тобто, у квитанціях про зупинення ПН, які отримав позивач, повинно бути чітко конкретизовано, які саме документи потрібні податковому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Згідно матеріалів справи, в рішенні 1380905/37408793 від 21.12.2019 в якості підстави для відмови в реєстрації податкової накладної № 1 від 18.11.2019 зазначено про ненадання платником податку копій документів щодо пункту навантаження, розвантаження, який зазначений у ТТН (м.Тернопіль, вул.Промислова, 28) (а.с.8).

Як встановив суд, 22.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Румата (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Реал-Вест укладено договір поставки за № 220219-01. На виконання умов вказаного договору позивач 18.11.2019 видав видаткову накладну за № 181119-01 на постачання товару - скла полірованого 4 мм на суму 217510,56 грн, в тому числі податок на додану вартість в розмірі 36251,76 грн.

Окрім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю Кампен (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реал-Вест» (покупець) 08.07.2019 укладено договір поставки товару (скла листового) за №08-07/19. Згідно рахунку-фактури №КП-0000252 від 15.11.2019 загальна вартість товару становила 216891,68 грн. (а.с.21-24).

Згідно платіжного доручення за № 79 від 15.11.2019 позивачем сплачено 216891,68 грн Товариству з обмеженою відповідальністю Кампен за скло згідно рахунку-фактури №КП-0000252 від 15.11.2019 (а.с. 20).

Підставою для зупинення реєстрації вказаної податкової накладної було ненадання платником податків документів щодо пункту навантаження, розвантаження, який зазначений у ТТН (м. Тернопіль, вул. Промислова, 28).

Вказане свідчить про те, що у спірному рішенні фактично було лише процитоване положення пункту 14 Порядку №117 про перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію ПН, а саме: четвертий абзац цього пункту, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкової накладної № 1 від 18.11.2019, а також без повідомлення причин, за яких надані позивачем документи не були враховані.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, адреса навантаження м. Тернопіль, вул. Промислова, 28 зазначена в рахунку-фактурі №КП-0000252 від 15.11.2019, на підставі якого на замовлення ТОВ Реал-Вест було здійснено постачання товару ТОВ Кампен . У вказаному рахунку-фактурі зазначено: Постачальник повідомляє, що замовлений покупцем товар згідно його заявки в повному обсязі знаходиться на складі за адресою м. Тернопіль, вул. Промислова, 28 та готовий для його відвантаження покупцю .

Як вказав позивач, ТОВ Реал-Вест не належить дане приміщення, навантаження здійснювалося за цією адресою, оскільки постачальник ТОВ Кампен вказав її у рахунку-фактурі, як місце отримання товару.

Колегія суддів звертає увагу, що в оскарженому рішенні відповідача про відмову в реєстрації податкової накладної, а також в квитанції про зупинення її реєстрації, не зазначено конкретного переліку документів, необхідних для реєстрації податкової накладної.

Водночас, кожен з наданих позивачем пакетів документів повністю підтверджує реальність здійснення господарських операцій, по яких позивачем подавалась на реєстрацію податкова накладна.

При цьому, судом звертається увага на те, що згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.10. статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також колегія суддів зазначає, що хоч п. 14 Порядку № 117 визначено єдиний для всіх випадків перелік документів, необхідних для реєстрації податкових накладних, незалежно від зв`язку із ступенями ризиковості платника податку, конкретний перелік таких документів може залежати і залежить, зокрема, від змісту операції з постачання, суб`єктного складу її учасників, їх податкової поведінки тощо.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що неконкретність вимоги про надання документів виключала для контролюючого органу можливість прийняття негативного для позивача рішення з підстав невиконання ним такої вимоги, оскільки в цьому випадку рішення відповідача про відмову в реєстрації податкової накладної не відповідає критерію обґрунтованості.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 18.12.2019 року під час розгляду справи № 560/435/19.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивач не надав всіх документів, необхідних для реєстрації поданої ним податкової накладної, колегія суддів зазначає, що Порядком №117 визначений перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН та надання письмових пояснень, за відсутності надання яких або ж надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, комісією контролюючих органів приймається рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем після зупинення реєстрації податкової накладної від 18.11.2019 були подані до контролюючого органу документи, передбачені пунктом 14 Порядку №117, для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи наведене вище, позивач надав усі необхідні документи, які дозволяли здійснити реєстрацію податкової накладної, складеної за результатами здійснення господарських операцій з постачання товарів/послуг отримувачу, а тому прийняття відповідачем спірних рішень є неправомірним.

У зв`язку із встановленими фактичними обставинами оскаржуване рішення комісії Головного управління ДПС в Івано-Франківській області не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії, тобто не відповідає принципу правової визначеності та на переконання колегії суддів підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки досліджені судом надані позивачем документи підтверджують реальність проведення господарських операцій із згаданим вище контрагентом.

В свою чергу, відповідачі як суб`єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навели обґрунтованих мотивів прийняття зазначеного рішення.

Також колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов`язання ДПС України зареєструвати вказану податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 28 Порядку № 117 податкова накладна, реєстрацію якої зупинено, реєструється, зокрема, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень та необхідність повторного звернення до суду.

У рішеннях у справах Мултіплекс проти Хорватії та Кутіч проти Хорватії Європейський суд з прав людини зазначив, зокрема, що ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачами будь-які підставні та правомірні зауваження до поданих позивачем документів не висловлено, а тому порушені права позивача підлягають захисту, як шляхом визнання протиправним рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 18.11.2019, так і шляхом зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати вказану податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Що стосується заявленого у відзиві клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат у справі слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно із ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зазначає, відповідач клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу, не подавав.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, відповідно до акта наданих послуг №2 від 26.08.2020 (до договору про надання правової (правничої) допомоги №Ю-17/03-02 від 17.03.2020) виконавцем надано замовнику послугу правового характеру та встановлено договірну ціну роботи в розмірі 2000 грн, а саме за: написання відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС в Івано-Франківській області витрачено 4 години, вартість - 2000 грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що розрахунок правничої допомоги завищений у співвідношенні до обсягу наданих позивачу послуг, оскільки написання відзиву на апеляційну скаргу у справі незначної складності не може тривати 4 год.

Аналізуючи викладене, беручи до уваги положення КАС України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що розмір витрат, зазначений позивачем, не є пропорційний, як і час, витрачений адвокатом на виконання відповідної роботи, оскільки справа є незначної складності, а тому розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року у справі № 300/803/20 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 43142559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Реал-Вест (ЄДРПОУ 37408793) судові витрати, а саме, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 (п`ятсот) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль