Рішення

від 09.12.2020 по справі 562/2001/13-ц

ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 562/2001/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2020 р. Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Мичка І.М.

при секретарі Кондратюк Н.В.

за участю позивача ОСОБА_1

прокурора Рудика Ю.В.

представника позивача ОСОБА_2

представника Державної казначейської служби Мельничук Л. в режимі відеоконфоренції

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів цивільну справу за позовом заступника прокурора Здолбунівського району в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Державної казначейської служби України, третя особа ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином , -

ВСТАНОВИВ:

До Здолбунівського районного суду в інтересах потерпілої у кримінальній справі №69/25-08 ОСОБА_3 звернувся заступник прокурора Здолбунівського району Рівненської області з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про відшкодування солідарно заподіяної злочином шкоди та стягнення на користь ОСОБА_3 31000,00 грн.

В позові зазначав, що умисними діями ОСОБА_6 та ОСОБА_4 заподіяно істотної шкоди охоронюваним законом житловим правам та особистим інтересам ОСОБА_3 , яка полягає в позбавленні її права власності на житло в АДРЕСА_1 .

В січні 2013 р. прокурор подав заяву про збільшення позовних вимог та стягнення солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 479 400 грн.

Вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 07 лютого 2013 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.365 КК України та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної виконавчої служби на 2 роки. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати керівні посади в органах Державної виконавчої служби на 2 роки. На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_6 та ОСОБА_4 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Стягнено солідарно на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 4599, 09 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 05.07.2013 р. вирок Здолбунівського районного суду від 07.02.2013 р. у справі №1708/1051/12 у частині заявленого прокурором цивільного позову скасовано і справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до Здолбунівського районного суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.08.2014 року в порядку ст. 395 КПК України (в редакції 1960 року), вирок Здолбунівського районного суду від 07.02.2013 та ухвала Апеляційного суду Рівненської області від 05.07.2013 змінені в частині засудження ОСОБА_6 за ч.1 ст.365 КК України, а кримінальну справу щодо нього у цій частині закрито на підставі п.2 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року). Вказані судові рішення, постановлені в частині щодо засудженого ОСОБА_4 залишено без змін.

Ухвалою Здолбунівського районного суду від 10.03.2015 р. у даній цивільній справі замінено відповідача ОСОБА_6 на ОСОБА_4

22.07.2020 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України та ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіної злочином в розмірі 707 629,00 грн. з яких : 496 579 грн. вартість житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою : АДРЕСА_1 та 211 050 грн. вартість земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_1 також судових витрат на проведення експертизи у розмірі 8 399,50 грн.

В позові зазначила, що відповідно до обставин кримінальної справи та обставин цивільної справи №562/2001/13-ц за позовом заступника прокурора Здолбунівського району Рівненської області про стягнення до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в її інтересах як потерпілої у кримінальній справі №69/25-08 479 400 грн., внаслідок протиправних дій та бездіяльності її протиправно позбавлено і вона втратила не тільки домоволодіння - цілий дерев`яний житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , а й земельну діялянку за цією же адресою, право власності на яку вона набула придбавши домоволодіння за договором купівлі - продажу, чим їй також завдано матеріальної шкоди в розмірі 211 050 грн.

Ухвалою суду від 31 липня 2020 року позов ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди в сумі 707 629,00 грн. з яких : 496 579 грн. вартість житлоовго будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою : АДРЕСА_1 та 211 050 грн. вартість земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_1 також судових витрат на проведення експертизи у розмірі 8 399,50 грн. об`єднаний з провадженням за позовом заступника прокурора Здолбунівського району до ОСОБА_4 про стягнення 479 400 грн. шкоди, заподіяної злочином.

Представник Державної казначейської служби України подав відзив в якому заперечує проти заявленої позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_3 коштів в сумі 211 050 грн. у зв"язку з недоведеністю та не обгрунтованістю та просила суд відмовити у задоволенні вказаної позовної вимоги в повному обсязі. Позовні вимоги щодо стягнення майнової шкоди за домоволодіння, вважає також не обгрунтованими.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення майнової шкоди - вартості за будинковолодіння, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 в сумі 496 579 грн. підтримав. Крім того із позовними вимогами ОСОБА_3 щодо стягнення майнової шкоди у виді ринкової вартості земельної ділянки, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 в сумі 211 050 грн. не погодився, оскільки наслідками вчиненого ОСОБА_4 злочину стали реалізація на публічних торгах та подальше переоформлення права власності виключно на домоволодіння, тоді як на земельну ділянку за адресою : АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 права власності не набула.

З письмових доказів, досліджених в судовому засіданні встановлено наступне.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №155548155 від 08.02.2019 р., на підставі договору купівлі - продажу від 05.03.1988 р. зареєстровано право власності ОСОБА_7 на домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку площею 96,5 м2, веранди, веранди, сарай, погріб, колодязь, вбиральня, огорожа, ворота.

Рішенням №17 від 28.02.1997 р. Радивилівської міської ради Будняк С.М. передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і господарських споруд в межах населеного пункту по АДРЕСА_1 0,6 га, залишено в постійному користуванні 0,3 га.

Згідно договору купівлі - продажу від 04.05.2004 р., посвідченому приватним нотаріусом Гордійчук В.І. (реєстр. №917), ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_8 цілий дерев`яний житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами (веранда, сарай, погріб, колонка, вбиральня, огорожа, ворота) - будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відчужене домоволодіння належало ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті гр-на ОСОБА_7 , виданого Радивилівською державною нотаріальною конторою 20.08.2003 р. реєстр. №1438 та зареєстроване в КП Радивилівське районне БТІ 09.09.2003 р. №7-541 в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 09.09.2003 р. за №1458293 (витяг про Реєстрацію права власності на нерухоме майно №1437744 від 09.09.2003 р.).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3606127 від 18.05.2004 року, на підставі договору купівлі - продажу №917 від 04.05.2004 р. зареєстровано право власності ОСОБА_3 на домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №155548155 від 08.02.2019 р., на підставі постанови Радивилівської ДВС від 27.12.2004 р. накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3 за адресою : АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №155548155 від 08.02.2019 р., на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №1674 від 11.07.2005 р. зареєстровано право власності ОСОБА_5 на 1/1 домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1 .

Рішенням №279 від 04.08.2005 року Радивилівської міської ради надано дозвіл ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації про видачу державного акту на право власності на земельні ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських споруд загальною площею 0,09 га по АДРЕСА_1 .

Рішенням №305 від 05.10.2005 року Радивилівської міської ради затверджено технічну документацію по складанню державного акту на право власності на землю та передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,09 га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

21.05.2005 р. третій особі ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №090368.

Вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 07.02.2013 р. у справі №1708/1051/12, який ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.08.2014 р. та постановою Верховного Суду України від 17.12.2015 р. щодо ОСОБА_4 залишено без змін, ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 367 КК України і його засуджено.

Вироком встановлено, що ОСОБА_4 , будучи службовою особою - начальником Радивилівського районного відділу державної виконавчої служби, здійснюючи згідно частини 2 статті 4 Закону України Про державну виконавчу службу" функції представника влади та обіймаючи посаду пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, від імені державної виконавчої служби брав участь у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого листа Радивилівського районного суду від 20.12.2004 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 11690,80 коп. боргу.

Неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, в травні 2005 р., грубо порушуючи статтю 8 Закону України Про виконавче провадження", ОСОБА_4 підписав та затвердив гербовою печаткою Радивилівського районного відділу ДВС заявку за вих. №1380 від 16.05.2005 р. на реалізацію належного ОСОБА_3 майна по АДРЕСА_1 майна, адресовану директору РФ СПД Укрспец`юст", яке знаходилося під забороною відчуження згідно договору № ROWWG000000309 від 19 травня 2004 р., зареєстрованій в Єдиному Державному реєстрі заборон та арештів під №11907 іпотеці Рівненської філії ЗАТ Приват-Банк", чим всупереч вимогам частини 2 статті 62-1 Закону України Про виконавче провадження", без згоди і відома іпотекодавця - ОСОБА_3 та іпотекодержателя Рівненської філії ЗАТ Приват-Банк", ініціював реалізацію належного їй на праві приватної власності будинку по АДРЕСА_1 .

В подальшому, підписавши та затвердивши гербовою печаткою складений державним виконавцем Мельник Ю.М акт про придбання третьою особою - ОСОБА_5 , майна з прилюдних торгів від 08.06.2005 р. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 затвердив складений розподіл коштів на суму 26401 грн., що надійшли на депозитний рахунок ДВС від реалізації ОСОБА_5 без дозволу банку та ОСОБА_3 будинку, що призвело до зняття заборони на відчуження належного їй майна в АДРЕСА_1 , та подальшого оформлення права власності на нього новим набувачем, ОСОБА_5 , який придбав його у відповідності до результатів прилюдних торгів.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.08.2014 року вирок Здолбунівського районного суду від 07.02.2013 та ухвала Апеляційного суду Рівненської області від 05.07.2013 змінені в частині засудження ОСОБА_6 за ч.1 ст.365 КК України, а кримінальна справа щодо нього в цій частині закрита на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року).

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У пункті 3.1. листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , ВССУ щодо земельної ділянки вказував, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до статті 377 ЦК України, в редакції від 01.01.2004 р., до набувача житлового будинку, будівлі або споруди, якими за заповітом являлася ОСОБА_8 , а в подальшому за договором купівлі продажу, переходить відповідне право відчужувача на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Згідно частини 2 статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Даний висновок підтвердив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 04.02.2019 р. у справі № 463/1696/15-ц.

За висновком Верховного Суду за загальним правилом, закріпленим у частині 4 статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Заслуговують на увагу доводи позивача про те, що доказом переходу права на земельну ділянку від ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , та від останньої до ОСОБА_3 , є встановлені судом у даній справі обставини, а саме перехід на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №1674 від 11.07.2005 р. до набувача будинку, ОСОБА_5 в порядку статті 377 ЦК України права на землю, що підтверджується рішенням від 04.08.2005 р. №279 Радивилівської міської ради, яким надано дозвіл ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації про видачу державного акту на право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель загальною площею 0,09 га. по АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача ОСОБА_3 , що з придбанням за договором купівлі - продажу у ОСОБА_8 належного раніше ОСОБА_7 будинковолодіння в АДРЕСА_1 , до ОСОБА_3 перейшло успадковане ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_7 право власності на земельну ділянку, на якій розміщено будинковолодіння, передану останньому рішенням №17 від 28.02.1997 р. Рідивилівської міської ради у приватну власність, на тих самих умовах і в обсязі набутому ОСОБА_8 .

Згідно висновку експерта №190611/1_30 від 11.05.2020 р. судової будівельно - технічної експертизи ринкова вартість земельної ділянки по АДРЕСА_1 становить 211 050 грн.

Ринкова вартість домоволодіння, яке складається з цілого дерев"яного житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами (веранда, сарай, погріб, колонка, вбиральня, огорожа, ворота) в АДРЕСА_1 , на час проведення експертизи становить 496 579 грн.

За проведення судової будівельно - технічної експертизи /висновок експерта №190611/1_30 від 11.05.2020 р./ ОСОБА_3 сплачено 8 399,50 грн., яки відповідно до статті 133 ЦПК України є судовими витратами, пов`язані з розглядом справи із залученням експертів та проведенням експертизи.

Відповідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 6 статті 82 ЦПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 07.02.2013 р. у справі №1708/1051/12 ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 367 КК України, а тому відповідно статті 82 ЦПК України прокурор і позивач звільнені від доказування вчинення ОСОБА_4 протиправних дій.

Пунктом 10 частини 1 статті 56 КПК України передбачено, що потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

На підставі статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків.

Відшкодування збитків, як спосіб відшкодування майнової шкоди, передбачено статтею 22 ЦК України.

Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В пункті 9 постанови Пленуму ВС України N 6 від 27.03.92 р. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди ВС України роз`яснив, що оскільки положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на підставі, передбаченій законом чи договором, така особа також вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну.

Правовим наслідком вчиненого ОСОБА_4 злочину стало протиправне позбавлення ОСОБА_3 права власності на домоволодіння і земельну ділянку за адресою : АДРЕСА_1 , чим позивачу завдано матеріальної шкоди, яке було придбано третьою особою, ОСОБА_5 , з прилюдних торгів від 08.06.2005 р. з подальшою реєстрацією право власності на 1/1 домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про придбання з прилюдних торгів №1674 від 11.07.2005 р.

Частиною 1 статті 11 КК України передбачено, що злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Злочин є суспільно - небезпечним і незаконним діянням особи.

На підставі статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

При цьому, суб`єктом відшкодування завданої службовою особою органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень шкоди - є держава Україна і шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Підставою для цивільно - правової відповідальності держави України за за завдання шкоди посадовою і службовою особою органу державної влади - є вчинений ОСОБА_4 злочин.

Наявність причинного зв`язку між злочинним діянням ОСОБА_4 та правовими наслідками у вигляді позбавлення права власності позивача ОСОБА_3 на домоволодіння та земельну ділянку, сумніву у суду не викликає.

Відповідно до ст. 1190 Цивільного Кодексу України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарно відповідальність перед потерпілим.

Відповідно до ст.1191 Цивільного Кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги ( регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно пункту 35 "Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", затвердженого постановою КМУ № 845 від 03 серпня 2011 року, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): 1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; 2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; 3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; 4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; 5) шкоди,

Аналіз зазначених норм вказує на виконання судових рішень, які передбачають відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення, Державною казначейською службою України за рахунок коштів державного бюджету.

При цьому відшкодування шкоди з Державного бюджету України проводиться шляхом списання коштів державного бюджету Державною казначейською службою України, яка здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, з відповідного казначейського рахунку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.02.2019 р. у справі №199/6713/14-ц вказував, що відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок ВеликоїПалати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16).

Відповідно до статей 2, 5 ЦПК України, умовою ефективного захисту порушеного права для застосування судом іншого, ніж зазначеного у позові, способу судового захисту є передбачений законом інший спосіб.

Відповідно до змісту порушеного права ОСОБА_3 , на підставі статей 16, 22 ЦК України, відповідно до статей 2, 5 ЦПК України ефективним способом поновлення (захисту) права позивача є стягнення коштів не з Державної казначейської служби України, а з Державного бюджету України шкоди, заподіяної ОСОБА_4 злочином у цінах, діяючих на момент розгляду справи. (вимога ефективності судового захисту).

За наведених обставин суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги, заявлені прокурором підлягають задоволенню - в розмірі 496 579 грн. вартості домоволодіння в АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги заявлені ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково, а саме підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_4 та державного бюджету України на її користь майнової шкоди, заподіяної злочином, в розмірі 211 050 грн. - вартість земельної ділянки по АДРЕСА_1 та 8 399,50 грн. витрат на проведення будівельно - технічної експертизи /висновок експерта №190611/1_30 від 11.05.2020 р./.

На підставі ст.2, 11, 16, 22, 377, 1166, 1174, 1190 Цивільного кодексу України,

В И Р І Ш И В :

Позов прокурора Здолбунівського району в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Державної казначейської служби України, третя особа ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Державного бюджету України, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 ( індентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 496 579 грн. майнової шкоди.

Позов ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Стягнути солідарно Державного бюджету України, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 ( індентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 211 050 грн. майнової шкоди, яка складається з ринкової вартості земельної ділянки та 8 399,50 грн. витрат на проведення будівельно - технічної експертизи.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, в разі подання апеляційної скарги рішення суду набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 21 грудня 2020 року.

Суддя