Постанова

від 08.07.2021 по справі 907/330/14

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2021 р. Справа №907/330/14

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

За участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

За участю представників учасників у справі:

від апелянта: Гушнянська М.Я. (в порядку самопредставництва);

арбітражний керуючий Вудуд Г.І. (в режимі відеоконференції);

розглянувши апеляційну скаргу Закарпатської обласної ради, м. Ужгород №818/01-30 від 30.12.2020

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 10.12.2020, повний текст 18.12.2020 (суддя І.Г. Ушак))

у справі №907/330/14

за позовом Комунального підприємства "Аптека № 83

с. Верхнє Водяне" Закарпатського обласного виробничого об`єднання "Фармація" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича

до відповідача-1 Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

до відповідача-2 Управління комунальної власності Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород

до відповідача-3 Котика Валерія Михайловича , м. Ужгород

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута солідарно на відповідачів-1,2,3

за заявою боржника Комунального підприємства "Аптека № 83 с. Верхнє Водяне" Закарпатського обласного виробничого об`єднання "Фармація", с. Верхнє Водяне Закарпатської області

про визнання банрутом

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

До Господарського суду Закарпатської області звернувся ліквідатор КП "Аптека №83 с. Верхнє Водяне" Закарпатського обласного виробничого об`єднання "Фармація" Вудуд Г.І. з позовом до відповідачів: Закарпатської обласної ради; Управління комунальної власності Закарпатської обласної державної адміністрації та Котика Валерія Михайловича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута солідарно на відповідачів-1, 2, 3.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.12.2020 заяву ліквідатора Вудуда Г.І. - задоволено частково; в частині покладення субсидіарної відповідальності на Котика В.М. - відмовлено. Ухвалено покласти субсидіарну відповідальність солідарно на Закарпатську обласну раду та Управління з питань майна комунальної власності Закарпатської ОДА за зобов`язаннями КП Аптека № 83 с. Верхнє Водяне Закарпатського ОВО Фармація . Цією ж ухвалою стягнуто солідарно із Закарпатської обласної ради та Управління з питань майна комунальної власності Закарпатської ОДА на користь КП Аптека № 83 с. Верхнє Водяне Закарпатського ОВО Фармація 97088, 34 грн, що складає різницю між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою банкрута.

Ухвала суду в частині задоволення позову мотивована тим, що висновки ліквідатора щодо доведення боржника до банкрутства підтверджуються матеріалами справи та аналізом фінансово-господарської діяльності, згідно яких встановлено, що боржник припинив свою господарську (підприємницьку) діяльність, його активи - майно комунальної власності у с. Верхнє Водяне Рахівського району Закарпатської області, закріплене за ним на праві господарського відання, з 2016 року передане в оренду фізичній особі; наявна кредиторська заборгованість банкрута не погашена, тому є підстави для задоволення заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язанням банкрута на його власника та орган управління. Суд вказав, що ані власником, ані органом управління, з прийняттям рішення про припинення господарської діяльності боржника та його ліквідації, не вирішено питання погашення податкових боргів останнього.

Разом з тим суд зазначив, що відповідачі у справі не довели відсутності своєї вини у доведенні до банкрутства КП Аптека № 83 с. Верхнє Водяне .

В частині відмови у задоволенні вимоги ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на відповідача-3 - колишнього ліквідатора банкрута Котика В.М., ухвала мотивована тим, що такого було призначено 03.11.2017, тобто після виникнення обставин, які покладені в основу вимог, що є предметом даного судового розгляду та які є підставою субсидіарної відповідальності відповідачів-1, 2.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Закарпатською обласною радою подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. На думку апелянта, оскаржуване рішення прийнято з неповним з`ясуванням обставин справи, порушенням судом норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У своїй апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що судом першої інстанції не встановлено протиправність дій або бездіяльності Закарпатської обласної ради щодо виникнення податкового боргу у боржника та доведення боржника до банкрутства, , а також не досліджено правову природу даного боргу. Зазначає, що судом не встановлено причинного зв`язку між діями або бездіяльністю обласної ради та банкрутством боржника.

Щодо покликань позивача на передачу будівлі аптеки в оренду, як на підставу доведення боржника до банкрутства, апелянт зазначає, що власником даного приміщення є саме Закарпатська обласна рада, а тому, скориставшись своїм правом, передала таке приміщення в оренду.

В поданих письмових поясненнях скаржник додатково зазначає, що у 2011-2013 роках Закарпатська обласна рада не могла приймати управлінських рішень щодо погашення заборгованості підприємства, оскільки такі повноваження належали до компетенції Управління з питань майна комунальної власності Закарпатської ОДА.

Ліквідатором подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Покликається на те, що до погіршення маякових показників фінансово-економічної діяльності боржник призвели такі дії апелянта, як власника майна: невжиття жодних заходів з відновлення платоспроможності боржника шляхом надання йому фінансової допомоги; не стягнення завданих збитків з винних посадових осіб боржника; не вжиття управлінських рішень щодо відновлення ефективного управління своїм майном, окрім як рішення про ліквідацію боржника. Зазначені дії відповідають економічним ознакам доведення до банкрутства.

08.07.2021 на електронну адресу суду від ліквідатора Вудуда Г.І. надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Ліквідатором не обґрунтовано, чому таке клопотання не було подано до суду апеляційної інстанції разом із відзивом на апеляційну скаргу або під час вчинення апеляційним судом підготовчих дій до моменту призначення справи до розгляду. Відтак суд дійшов висновку про залишення зазначеного клопотання без розгляду.

Інших клопотань та заяв, в порядку ст.207 ГПК України, сторонами заявлено не було.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2014 порушено провадження у справі про банкрутство боржника КП Аптека № 83 с. Верхнє Водяне Закарпатського ОВО Фармація , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою суду від 22.05.2014 КП Аптека № 83 с. Верхнє Водяне визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії - Медвідь Г.М.

Ухвалою суду від 06.08.2014 визнано вимоги ДПІ у Рахівському районі до боржника на суму 59 564,00 грн та віднесено їх до шостої черги погашення у ліквідаційній процедурі.

Ухвалою суду від 08.09.14 визнано вимоги цього ж кредитора на суму 37 524,34 грн пені, які також віднесені до шостої черги погашення у ліквідаційній процедурі.

Ухвалою від 18.10.2019 припинено повноваження ліквідатора Котика В.М. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Вудуда Г.І.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор Вудуд Г.І. звернувся до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у сумі 99524,34 грн, що залишилися незадоволеними у межах даної справи про банкрутство КП Аптека № 83 с. Верхнє Водяне солідарно на його засновника, орган управління та попереднього ліквідатора банкрута, задля стягнення зазначеної суми солідарно із відповідачів-1, 2, 3 на користь кредитора ГУ ДПС у Закарпатській області.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 4.1, 4.4, 5.1, 5.2 статуту КП Аптека № 83 с. Верхнє Водяне аптека є закладом охорони здоров`я, що створене для забезпечення населення, закладів охорони здоров`я, підприємств, установ та організацій лікарськими засобами та виробами медичного призначення. За організаційно-правовою формою підприємство банкрута є комунальним унітарним комерційним підприємством, заснованим на майні спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області, що закріплюється за ним на праві господарського відання.

Засновником і власником підприємства є Закарпатська обласна рада. Органом, до сфери управління якого входить підприємство, є орган управління майном в особі Управління з питань майна комунальної власності Закарпатської обласної державної адміністрації.

Майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ і міст області, яке закріплюється за ним на праві господарського відання і складається з виробничих та невиробничих основних фондів та оборотних засобів, коштів, товарів. Підприємство володіє, користується та розпоряджається цим майном на праві господарського відання. Відчуження майна, яке закріплено за підприємством на праві господарського відання, здійснюється у порядку встановленому законодавством на рішенням власника або органу управління майном відповідно до делегованих йому повноважень.

Згідно із ч.1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Водночас з 21.04.2019 набрав чинності КУзПБ, пунктами 1, 2 "Прикінцеві та перехідні положення" якого визначено, що цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом. З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та постанова Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство".

При цьому, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, ч.4 ст.251 цього кодексу доповнено змістом, а саме: встановити, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відтак розгляд справи відбувається відповідно до норм КУзПБ.

Особливості господарської діяльності, правовий режим майна комерційного комунального підприємства та порядок розпорядження ним врегульовані положеннями Господарського кодексу України (ГК України).

Відповідно до ст. 78 ГК України комунальне унітарне підприємство, яким є боржник у даній справі, утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління; орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами; майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство); збитки, завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду; особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Особливості розпорядження майном у справі про банкрутство врегульовані положеннями Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ).

Приписами ст. 211 ГК України та ч. 1-4 ст. 4 КузПБ встановлено, що засновники (учасники) суб`єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству. Власники майна державного (комунального) або приватного підприємства, засновники (учасники) суб`єкта підприємництва, що виявився неплатоспроможним боржником, кредитори та інші особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству вказаного суб`єкта можуть подати йому фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення його зобов`язань перед кредиторами, включаючи зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), та відновлення платоспроможності цього суб`єкта (досудова санація). Подання фінансової допомоги боржнику передбачає його обов`язок взяти на себе відповідні зобов`язання перед особами, які подали допомогу, в порядку, встановленому законом.

Судом встановлено, що рішеннями Закарпатської обласної ради від 25.02.2011 № 177 "Про припинення діяльності комунальних підприємств обласної ради шляхом їх ліквідації" та від 04.11.2011 № 329 "Про внесення змін до рішення обласної ради від 25.02.2011 №177 "Про припинення діяльності комунальних підприємств обласної ради шляхом їх ліквідації" вирішено припинити діяльність боржника у даній справі - КП Аптека № 83 с. Верхнє Водяне .

Наказом Управління з питань майна комунальної власності Закарпатської ОДА від 22.11.2011 № 9 затверджено склад ліквідаційної комісії, головою ліквідаційної комісії призначено Медвідь Ганну Миколаївну - завідуючу боржника.

Ліквідаційною комісією встановлено наявність кредиторської заборгованості боржника на загальну суму 72 020,5 9 грн., а згідно з інвентаризаційним описом основних засобів станом на 03.10.2012 за аптекою обліковувалося майно вартістю 1 104,00 грн.

Ліквідаційною комісією було складено проміжний ліквідаційний баланс боржника станом на 01.04.2014, який затверджено наказом Управління з питань майна комунальної власності Закарпатської ОДА. Зазначеним наказом вказано ліквідаційній комісії на необхідність звернення до Господарського суду Закарпатської області із заявою про порушення справи про банкрутство.

Як підтверджується матеріалами справи, підставою звернення до суду із заявою про визнання боржника банкрутом стала заборгованість зі сплати податкового боргу на суму 59 564,00 грн. Зазначені вимоги виникли на підставі постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 (справа №2а-3793/09/0770), якою присуджено до стягнення з КП Аптека № 83 с. Верхнє Водяне на користь державного бюджету податковий борг у сумі 59 564,00 грн. Вказана постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011 та постановою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2012.

Вказана заборгованість виникла внаслідок порушення вимог п.п. 1, 2, 11 ст. 5 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (в редакції, чинній на момент вчинення податкового правопорушення). Тобто, податковий борг виник внаслідок неправомірних дій працівників аптеки під час здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу коштів, за що відповідає безпосередньо керівник комунального підприємства.

В подальшому, ухвалою суду від 08.09.2014 також було визнано вимоги кредитора ДПІ у Рахівському районі до боржника на суму 37 524,34 грн (нарахована пеня на суму заборгованості) із віднесенням їх до шостої черги погашення у ліквідаційній процедурі.

Відтак загальна сума вимог кредитора - податкового органу - до боржника становить 97 088,34 грн, яка виникла в період з 2009 по 2014 роки.

За змістом ст. 215 ГК України, у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема, фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Відповідно до ст. 213 ГК України з метою врегулювання заборгованості неплатоспроможного боржника у процедурах, зазначених у ст. 212 цього Кодексу, використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов`язальних прав, а також права інтелектуальної власності.

Згідно частини 1 ст. 619 ЦК України, договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Правове регулювання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників передбачено положеннями ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

Так, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України відшкодування шкоди можливе за сукупності таких умов: 1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи; 2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними; 3) причинний зв`язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; 4) вина особи, яка завдала шкоду.

Таким чином, господарського правопорушення, за яке засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

При цьому, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення ч. 1 ст. 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство (ст. 1, ст. 34 КУзПБ), з огляду на які такими діями можуть бути:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі №902/318/16.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ на ліквідатора покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства). Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення.

При цьому зазначеною статтею не встановлено заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Визначальним для цієї відповідальності є доведення ліквідатором причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю цих осіб та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів).

Час, що минув з дати припинення повноважень щодо боржника суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (на предмет встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій щодо усунення негативних наслідків).

Суб`єкти правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності чітко визначені - це засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови доведення вчинення ними винних дій (бездіяльності), що потягнули наслідки у вигляді, як неплатоспроможності боржника, так відсутності у боржника активів для задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі.

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №906/904/16.

З огляду на наведене, для притягнення осіб до субсидіарної відповідальності необхідно встановити наявність усіх чотирьох обов`язкових елементів правопорушення. Відсутність хоча б одного із них виключає можливість притягнення особи до відповідальності.

Так, місцевий господарський суд об`єктивною стороною правопорушення визнав рішення Закарпатської обласної ради від 25.02.2011 № 177 "Про припинення діяльності комунальних підприємств обласної ради шляхом їх ліквідації" та від 04.11.2011 № 329 "Про внесення змін до рішення обласної ради від 25.02.2011 №177 , якими вирішено припинити діяльність боржника у даній справі, а також наказ Управління з питань майна комунальної власності Закарпатської ОДА від 14.02.2014 №25-ОД.

Водночас судом не взято до уваги дату виникнення та правову природу заборгованості у боржника перед ГУ ДПС у Закарпатській області, яке є єдиним кредитором у справі. Судом не враховано, що зазначена заборгованість виникла у підприємства у зв`язку наявністю податкового боргу внаслідок порушення вимог п.п. 1, 2, 11 ст. 5 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг . Таким чином, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що податковий борг у боржника виник внаслідок неправомірних дій працівників аптеки під час здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу коштів, за що відповідає безпосередньо керівник комунального підприємства, яким на той час була громадянка Медвідь Г.М . При цьому, саме гр. Медвідь Г.М. була головою ліквідаційної комісії, на яку було покладено обов`язок звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, та яку в подальшому було призначено ліквідатором боржника.

Суд першої інстанції не врахував, що Закарпатській обласній раді факт наявності у комунального підприємства заборгованості став відомий лише у 18.10.2011, коли на адресу ради було надіслано лист Закарпатської ОДА №06- 9/2148, відповідно до якого на розгляд сесії обласної ради було подано проект рішення Про внесення змін до рішення обласної ради від 25.02.2011 № 177 Про припинення діяльності комунального підприємства обласної ради шляхом її ліквідації . Зазначеним рішенням передбачалося ліквідувати КП Аптека №83 с. Верхнє Водяне ЗОВО Фармація внаслідок виникнення у останнього податкової заборгованості.

Як зазначає апелянт та не спростовується матеріалами справи, жодного повідомлення про виникнення податкового боргу як з боку підприємства, так і з боку органу управління, на адресу ради не надходило. Крім того, як вбачається з постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 №2а-3793/09/0770, Закарпатська обласна рада не була залучена судом до участі у розгляді справи про стягнення боргу з боржника.

Управління майном комунальної власності Закарпатської ОДА подало проект рішення саме про ліквідацію аптеки, і жодного звернення про необхідність виділення коштів на погашення заборгованості від органу управління не надходило. Окрім цього, про виникнення фінансових проблем у боржника Закарпатську обласну раду не повідомило і Закарпатське ОВО Фармація , якому підприємство, відповідно до приписів п.п.6.2. статуту, подавало документи про стан фінансової діяльності, в тому числі статистичну та бухгалтерську звітність, квартальні та річні баланси.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що рішення обласної ради 04.11.2011 за № 329 Про внесення змін до рішення обласної ради від 25.02.2011 № 177 Про припинення діяльності комунального підприємства обласної ради шляхом її ліквідації було прийнято в межах діючого на той момент законодавства та відповідно до п.п.5.4. статуту підприємства. Жодної інформації щодо неможливості погашення податкової заборгованості боржником у ради не було.

З наведеного випливає, що безпосередній керівник комунального підприємства не виконувала належним чином своїх повноважень, в тому числі щодо повідомлення засновника та орган управління майном про наявність податкової заборгованості. Протилежного, матеріалами справи не встановлено.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним висновок суду про неправомірність передання в оренду приміщення аптеки, оскільки таке є майновими активами боржника, які могли б бути включені до ліквідаційної маси.

Так, будівля аптеки, що розташована по вул. Центральна, 45 у с. Верхнє Водяне Рахівського району Закарпатської області, у 2016 році передана Закарпатською обласною радою в оренду фізичній особі.

Згідно із ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство (який діяв на момент передання нерухомого майна в оренду), усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури.

Водночас, незважаючи на перебування такого майна в оренді в іншої особи, ліквідатором боржника не вжито заходів щодо включення майна боржника, а саме - приміщення аптеки, до ліквідаційної маси з метою його подальшої реалізації задля погашення вимог кредиторів, а також покриття інших витрат у справі про банкрутство.

З огляду на наведене вище, судом не встановлено вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення, а також прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях.

Відтак поза увагою суду залишилися вищезазначені обставини, які свідчать про відсутність вини у діях відповідачів щодо доведення боржника до банкрутства, а також не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між діями суб`єктів відповідальності та неплатоспроможністю боржника, а тому судом першої інстанції неправомірно взято до уваги доводи позивача у справі.

З наведеного випливає, що в даному випадку у складі господарського правопорушення немає необхідних елементів, а відтак відсутні правові підстави для притягнення Закарпатської обласної ради та Управління з питань майна комунальної власності Закарпатської ОДА до субсидіарної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги викладене, а також обґрунтовані доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала у даній справі постановлена судом першої інстанції із неповним з`ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи зазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду - скасуванню, із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, у зв`язку із задоволення апеляційної скарги та відмовою у задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про покладення судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції на позивача - КП "Аптека № 83 с. Верхнє Водяне" Закарпатського обласного виробничого об`єднання "Фармація".

Керуючись ст. ст. 11, 74, 129, 269 - 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закарпатської обласної ради задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 10.12.2020 у справі №907/330/14 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на позивача.

Стягнути з Комунального підприємства "Аптека № 83 с. Верхнє Водяне" Закарпатського обласного виробничого об`єднання "Фармація" (90611, Закарпатська область, Рахівський район, вул. Центральна, 45, код ЄДРПОУ 32271628) на користь Закарпатської обласної ради (88008, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 25435963) 3 153,00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Виконання рішення в частині стягнення судового збору здійснювати з урахуванням положень п.1 ч. 1 ст. 64 КУзПБ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок оскарження постанови встановлено Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови складено та підписано 15.07.2021.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді С.М. Бойко

Т.Б. Бонк