Постанова

від 20.07.2021 по справі 400/2509/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2509/20 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

голоП`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Косцової І.П.,

суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ремсервіс-Н до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ремсервіс-Н звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області №47/1014-3073-16 від 26.05.2016 року про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення винесено за відсутності законних та допустимих доказів, адже позапланову перевірку проведено без участі представника Товариства, а складені за наслідком перевірки матеріали ним не отримувались.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивача про проведення позапланової перевірки та про її результати, внаслідок чого представник позивача був відсутнім на об`єкті перевірки під час її проведення та не мав можливості реалізувати свої права.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування наведених в апеляційній скарзі доводів апелянт зазначив, що факт порушення позивачем містобудівного законодавства підтверджено належним чином оформленими актом перевірки, протоколом та приписом. Крім того апелянт зазначає, що перевірка була проведена за участі виконроба ТОВ Ремсервіс-Н ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство зазначило, що суд першої інстанції вірно встановив усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку, у зв`язку з чим просило залишити судове рішення без змін. Крім того позивач наголошував на недопустимості врахування наданих відповідачем нових доказів, які не надавались до суду першої інстанції.

Враховуючи, що розгляд справи судом першої інстанції відбувся у порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції розглянув дану справу у письмовому провадженні.

Фактичні обставини справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.05.2016 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області винесено постанову №47/1014-3073-16 про накладення штрафу на ТОВ Ремсервіс-Н у сумі 65 250 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а саме, порушення п.8 ч.3 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності .

У тексті оскаржуваної постанови зазначено, що вона винесена на підставі акту перевірки від 17.05.2016 року, протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17.05.2016 року та припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №76 від 17.05.2016 року.

Законність вказаної постанови є предметом спору у справ, що розглядається.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Згідно ст.41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: 1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; 5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; 6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений Постановою КМУ від 23.05.2011 року №553 (далі Порядок №553).

Відповідно до п.п.5, 7 цього Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; вимога головного інспектора будівельного нагляду Держархбудінспекції щодо проведення перевірки за наявності підстав, встановлених законом; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Відповідно до приписів п. 14 Порядку №553 суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання ними порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; одержувати примірник припису органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; надавати документи, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали, зокрема через електронний кабінет, з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до пункту 21 Порядку №533, якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припис, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.

Верховний Суд в постанові від 26.02.2020 у справі №826/7847/17 зазначив, що нормами Закону №3038-VI та Порядку №553, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок проведення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю. Лише їх дотримання може бути належною підставою для проведення позапланової перевірки та оформлення її результатів, які створюють для суб`єкта містобудування юридичні наслідки. Невиконання органами державного архітектурно-будівельного контролю вимог законодавця щодо порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю призводить до визнання перевірки незаконної та відсутності правових наслідків такої.

Позивачем визначено, що сама перевірка та прийнята за її наслідком постанова про накладення штрафу вчиненні у порушення вимог Порядку №553, оскільки позивач не був належним чином повідомлений про проведення відносно нього позапланової перевірки та не міг забезпечити у участь свого представника при її проведенні.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Крім того, вимоги ст.77 КАС України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, під час розгляду справи Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області не надало жодного доказу на підтвердження правомірності винесення постанови №47/1014-3073-16 від 26.05.2016 року про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності.

До апеляційної скарги Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області долучило копію направлення для проведення перевірки від 04.05.2016 року, лист про проведення перевірки з доказами його отримання позивачем, Акт перевірки від 17.05.2016 року, Припис №76 від 17.05.2016 року, Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17.05.2016 року, рекомендоване повідомлення про вручення Акту, Припису та Протоколу (а.с. 100-107).

Разом з цим, частиною 4 статті 308 КАС України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області не виконало покладений на нього обов`язок щодо доведення правомірності винесення оскаржуваної постанови під час розгляду справи у суді першої інстанції та не навело жодного обґрунтування неможливості подати відповідні докази під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

На сьогодні Європейським судом з прав людини сформовані вже сталі підходи до розуміння принципу змагальності як однієї з базових гарантій права особи на справедливий суд, що може та, певною мірою, повинна враховуватися судами України при розгляді справи та винесенні рішень.

У справі Салов проти України (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу ( Руїс-Матеос проти Іспанії (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).

У справі Лазаренко та інші проти України (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Надаючи правову оцінку встановленим в ході апеляційного розгляду справи обставинам у сукупності з вищенаведеною правовою позицією Європейського Суду, судова колегія зазначає, що відповідач, який був належним чином повідомлений про розгляд даної справи у суді першої інстанції та утримався від надання пояснень і надання доказів у підтвердження своєї позиції, не може залучити нові докази на етапі розгляду справи у суді апеляційної інстанції без надання ґрунтовних пояснень неможливості їх пред`явлення в суді першої інстанції, адже це суперечить принципу змагальності сторін.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . В оскаржуваній постанові зазначено, що перевірка проводилась на об`єкті за адресою: АДРЕСА_2 , проте матеріали справи не містять жодного належного доказу того, що відповідач офіційно повідомив Товариство про проведення перевірки на зазначеному об`єкті.

Більш того, відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції не надав доказів вручення позивачеві акту перевірки від 17.05.2016р., протоколу про правопорушення та припису від 17.05.2016р., розглянув справу та прийняв оскаржувану постанову за відсутності представника Товариства та не навів обґрунтувань прийняття цієї постанови.

Зазначені обставини, на переконання судової колегії, свідчать про порушення суб`єктом владних повноважень порядку проведення позапланового заходу, процедури прийняття рішення за наслідком перевірки, порушення прав та інтересів суб`єкту господарювання, що є беззаперечною підставою для скасування прийнятого за наслідком такої перевірки рішення.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.