Постанова

від 20.07.2021 по справі 120/415/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/415/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

20 липня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

у січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (ГУ ДПС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 березня 2020 року №1057686-5506-0214.

22 квітня 2021 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що 30.12.2011 року між Іллінецькою районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації Ящука В.М. (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди землі, згідно якого Орендодавець надає в оренду згідно з розпорядженням голови райдержадміністрації від 30.12.2011 року №533, а Орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) для створення та ведення фермерського господарства із земель запасу Городоцької сільської ради, розташованої за межами с. Чортория.

Згідно п. 2.1 вказаного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 21,2000 га, у тому числі 21,2000 га рілля, за кадастровим номером: 0521281600:02:000:0100.

Договір укладено строком на 25 років з дня його державної реєстрації (п.3.1 Договору). Орендна плата за користування земельною ділянкою становить 363 грн. за 1 га, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 4.1 Договору).

У подальшому, 12.04.2012 року прийнято рішення №1 про заснування на землях сільськогосподарського призначення, переданих в оренду відповідно до договору оренди землі від 30.12.2011 року, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області 12.03.2012 року, реєстраційний номер: 0521200040003955 фермерське господарство «Надія є!» (ФГ Надія є! ).

Відповідно до акту передачі земельної ділянки ФГ «Надія Є!» від 27.04.2021 року позивач, як засновник та керівник юридичної особи - голова ФГ «Надія Є!» (код ЄДРПОУ 38219514) передав ФГ «Надія Є!» земельну ділянку з кадастровим номером: 0521281600:02:000:0100, яку ОСОБА_1 отримав на підставі договору з Іллінецькою районною державною адміністрацією (дата реєстрації договору 12.03.2021 року №0521281600:02:000:0100).

Додатковою угодою від 23.01.2020 року № 27 до договору оренди землі від 30.12.2011 року внесено зміни до пунктів 2.3, 4.1 та 4.2 договору та, зокрема, встановлено, що орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря - 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за ріллю - в сумі 54964,82 за рік.

Так, 30.03.2020 року ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №1057686-5506-0214, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2020 рік.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що закон прямо відносить до земель фермерського господарства землі, отримані його засновником у власність для створення цього господарства, отже, до земель фермерського господарства відносяться в тому числі і землі отримані засновником цього фермерського господарства в оренду з метою створення цього господарства та які передані ним такому господарству й використовуються за цільовим призначенням, відтак податкове зобов`язання з плати за землю повинен сплачувати фактичний землекористувач, в даному випадку - ФГ Надія є! .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (ПК України).

Підпунктом 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно з пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

При цьому, ст. Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 12 Закону України "Про фермерське господарство" встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Таким чином, об`єктом плати за землю є земельна ділянка, надана в оренду з метою створення фермерського господарства, а майнові права на вказану земельну ділянку передані до складеного капіталу фермерського господарства, яке реалізуючи права землекористувача має обов`язок внесення плати за землю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16.01.2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 року у справі № 628/776/18.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ФГ Надія є! , як землекористувачем земельної ділянки, сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою за кадастровим номером: 0521281600:02:000:0100 за 2020 рік, що підтверджується платіжним дорученнями: №90 від 23.01.2020 року, № 97 від 25.02.2020 року, №105 від 26.03.2020 року, №106 від 23.04.2020 року, №117 від 19.05.2020 року, №127 від 24.06.2020 року, №134 від 28.07.2020 року, № 143 від 25.08.2020 року, №155 від 28.09.2020 року, №166 від 27.10.2020 року, №174 від 24.11.2020 року, №181 від 24.12.2020 року.

Таким чином, ГУ ДПС у Вінницькій області безпідставно визначено суму податкового зобов`язання за орендну плату з фізичних осіб та додатково покладено обов`язок її сплати на фізичну особу ОСОБА_1 .

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, а тому наявні підстави для його скасування.

При цьому, у апеляційній скарзі відповідачем не зазначено жодної норми матеріального або процесуального права, яку порушив суд першої інстанції під час розгляду даної справи та обставини або доказу, якому суд першої інстанції не дослідив чи не надав належної оцінки.

Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.