Ухвала

від 19.07.2021 по справі 914/1326/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/1326/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Депи Тетяни Михайлівни

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 і рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2020 у справі

за позовом Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго

до фізичної особи-підприємця Депи Тетяни Михайлівни,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору : 1) Державне агентство рибного господарства в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Львівській області, 2) Львівська дослідна станція Інституту рибного господарства НАН України, 3) Державна екологічна інспекція у Львівській області, 4) Львівське обласне виробниче управління водного господарства (змінено найменування на Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну), 5) Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації

про усунення перешкод у користуванні Добротвірським водосховищем шляхом заборони здійснення рибогосподарської діяльності в водосховищі, а також у прибережній захисній смузі водосховища шириною 100 метрів,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) фізична особа-підприємець Депа Тетяна Михайлівна (далі - ФОП Депа Т. М., скаржник) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 (повний текст складений 25.05.2021) і рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2020 у цій справі. Касаційна скарга надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 12.07.2021.

До касаційної скарги додані клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 та про зупинення дії постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 і рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2020 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.07.2021 скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Уркевич В. Ю. - головуючий (суддя-доповідач), Мачульський Г. М., Краснов Є. В.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно з цією процесуальною нормою суд касаційної інстанції у кожному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, № 3236/03, § 41)).

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Натомість клопотання ФОП Депи Т. М. про поновлення строку на касаційне оскарження не дає правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання скаржника з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Оскаржувана постанова Західного апеляційного господарського суду ухвалена 19.05.2021, повний текст якої складено 25.05.2021, отже останнім днем строку, встановленого для касаційного оскарження цієї постанови, є 14.06.2021.

Скаржник касаційну скаргу подав у відділення АТ Укрпошта 30.06.2021. Скарга надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 12.07.2021 про що свідчить відбиток календарного штампу про одержання вх. № 6690/2021 від 12.07.2021 на першому аркуші цієї скарги.

До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому скаржник зазначає про те, що повний текст оскаржуваної постанови йому не надходив, а копію оскаржуваного рішення ним отримано 30.06.2021.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою контакт-центру суду та/або за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Оскаржувана постанова Західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 у справі № 914/1326/16 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 31.05.2021 за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97213461.

Хоча скаржник і просить поновити строк на касаційне оскарження та додає в якості доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження копію заяви, адресовану Господарському суду Львівської області про видачу копії постанови від 19.05.2021, з відміткою про отримання копії постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 Авдєєнком В. В. (представником Депи Т. М.) саме 30.06.2021, однак у клопотанні про поновлення строку не наводить обґрунтувань щодо неможливості отримання оскаржуваної постанови раніше ніж 30.06.2021.

Крім того, колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що касаційну скаргу подано безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у суду відсутня можливість перевірити наявність або відсутність доказів надсилання копії оскаржуваної постанови скаржникові.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної норми права вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Отже, саме лише посилання на дату отримання копії судового рішення, за відсутності відповідних доказів на підтвердження його отримання чи неотримання, не дає підстав суду визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними.

Таким чином, скаржником не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови та не наведено існування обставин, що унеможливили її оскарження.

Оскільки наведені обставини не обґрунтовані неналежними доказами, вони не можуть вважатися причиною, яка дійсно б перешкоджала звернутися в передбачений законом строк до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у зв`язку з чим наведені підстави для поновлення процесуального строку визнаються неповажними.

Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Звідси скаржник має вказати яку саме конкретно визначену норму матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частину тощо якої статті та якого нормативно-правового акта) неправильно застосовано або порушено судами попередніх інстанцій, в чому саме полягає неправильне застосування або порушення даної норми права.

Більше того, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (п. 4.6. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ФОП Депа Т. М. формально зазначивши пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як підставу звернення з касаційною скаргою, не навела обґрунтування щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

Для усунення недоліків касаційної скарги, поданої на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник має зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги ФОП Депи Т. М. без руху як такої, що оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України та подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Депи Тетяни Михайлівни на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 і рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2020 у справі № 914/1326/16 залишити без руху.

2. Встановити фізичній особі-підприємцю Депі Тетяні Михайлівні строк усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали суду касаційної інстанції.

3. Роз`яснити фізичній особі-підприємцю Депі Тетяні Михайлівні, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Г. М. Мачульський

Є. В. Краснов