Постанова

від 14.07.2021 по справі 220/131/21

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/1760/21

220/131/21

Єдиний унікальний номер 220/131/21

Номер провадження 22-ц/804/1760/21

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Биліни Т.І.,

суддів Баркова В.М., Лопатіної М.Ю.,

за участю секретаря Сидельнікової А.В.

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Коронос-Дон ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Коронос-Дон , яка підписана представником Кузнєцовою Оксаною Петрівною на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 27 квітня 2021 року, у цивільній справі про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

26 січня 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ТОВ Коронос-Дон про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки площею 4,8856 га, кадастровий № 1421281200:01:001:0119, яка належить їй на підставі державного акту серії ІІ-ДН № 004735.

14.11.2017 між ОСОБА_3 , як орендодавцем та ТОВ Коронос-Дон , як орендарем укладено договір оренди землі № 08. Відповідно до п. 3.1. якого, позивачем передано в оренду ТОВ Коронос-Дон строком на 7 років належну їй земельну ділянку. Пунктом 13.5. укладеного Договору передбачена можливість його розірвання в односторонньому порядку за письмовою вимогою однієї із сторін після спливу 3-х річного строку дії цього Договору.

26.12.2020 року позивачем направлено відповідачу вимогу про намір розірвати укладений Договір разом з додатковою угодою про дострокове розірвання договору оренди землі.

Відповідач вимогу та додаткову угоду отримав, але відповіді не надав, що свідчить про не визнання права позивача скористатись можливістю передбаченою п. 13.5 Договору, вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 27 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено. Розірвано договір оренди від 14.11.2017 року земельної ділянки загальною площею 4,89 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1421281200:01:001:0119, розташованої на території Євгенівської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, укладений між сторонами. Вирішено питання щодо судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що п. 13.5 вказаного Договору передбачена можливість розірвання договору в односторонньому порядку, за письмовою вимогою однієї із сторін після спливу 3-х річного строку його дії.

Оскільки позивач після спливу 3-х річного строку дії договору надіслала 26.12.2020 року на адресу відповідача вимогу про дострокове розірвання договору разом із додатковою угодою до договору оренди землі, яка отримана відповідачем 05.01.2021 року, суд першої інстанції прийшов до висновку, про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи

Не погодившись з даним рішенням, відповідач ТОВ Коронос-Дон подав апеляційну скаргу, і якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що п.13.5 Договору оренди землі №08 від 14.11.2017 року чітко встановлено обов`язок подання відповідної письмової вимоги іншій стороні договору. Проте вказаний обов`язок позивачкою не був виконаний. Дійсно, адвокатом Король Т.В. на адресу відповідача було надіслано письмову вимогу про розірвання договору оренди землі, проте вказана вимога жодним чином не стосувалася орендодавця ОСОБА_1 та укладеного з нею Договору оренди землі №8.

Більш того, до цієї вимоги, підписаною невідомою особою (не ОСОБА_1 ) було додано 2 примірника додаткової угоди до договору оренди землі стосовно іншого (не належного орендодавцю ОСОБА_1 ) кадастрового номеру земельної ділянки.

Крім того, до цієї вимоги не було долучено жодного доказу на підтвердження повноважень адвоката Король Т.В. щодо подання будь-яких документів не від особи, яка була зазначена у надісланій вимогі, ані громадянки ОСОБА_1 .

Таким чином, суд першої інстанції помилково та передчасно встановив факт порушення права позивача на розірвання договору, внаслідок чого ухвалив передчасно рішення про задоволення вимог.

Також, зазначає, що подані документи в підтвердження понесених витрат по сплаті професійної правничої допомоги в розмірі 4000грн. не були, як то передбачено ст. 83 ЦПК України попередньо направлені іншим учасникам справи, а тому, вони не мали прийматися судом першої інстанції.

Розмір винагороди відповідно до умов договору визначається додатком №1 до Договору, проте його не було надано до суду, а тому, розмір не є належно підтвердженим.

Доводи і заперечення інших учасників справи

Представник відповідача ТОВ Коронос-Дон Кузнєцова О.П. в суді апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просила їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення відповідає в повній мірі, обставини судом першої інстанції встановлено повно, висновки зроблено у відповідності до вимог законів, які регулюють спірні відносини.

Відповідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Згідно державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДН № 004735, позивач є власником земельної ділянки площею 4,8856 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Євгенівської сільради Великоновосілківського району, с. Євгенівка, пай № НОМЕР_1 (а.с. 9).

14.11.2017 між ОСОБА_3 та ТОВ Коронос Дон в особі директора ОСОБА_4 укладено договір оренди № 08 земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 1421281200:01:001:0119, загальною площею 4,89 га, у тому числі рілля - 4,89 га. Строк дії договору складає 7 (сім) років.

Розділом 13 договору передбачені підстави для зміни умов договору, поновлення договору та припинення його дії, визначено умови розірвання договору в односторонньому порядку, яке можливе за письмовою вимогою однієї із сторін після спливу 3-х річного строку дії цього Договору (п.13.5) (а.с. 10-15).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, вказана земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , на підставі договору оренди землі від 14.11.2017 року передана Орендарю ТОВ Коронос-Дон (а.с.13).

26.12.2020 року позивачем на адресу відповідача надіслана вимога про дострокове розірвання договору разом із додатковою угодою до договору оренди землі(а.с. 14-15).

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, опису вкладення до листа на ім`я ТОВ Коронос-Дон - вимогу про дострокове розірвання договору оренди землі та 2 примірники додаткової угоди про розірвання договору оренди землі представник ТОВ Коронос-Дон отримав 05 січня 2021 року (а.с. 15-19).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема свобода договору (пункт 3 частина перша статті 3 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями ст. 31 ЗУ Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Тобто, для можливості розірвання договору в односторонньому порядку дане має бути чітко передбачено договором.

Згідно положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Аналіз статей 525, 651 ЦК України та статті 31 Закону України "Про оренду землі" свідчить про те, що законодавець допускає можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору.

Наявність відповідної умови в договорі є вирішальною для розгляду справи. Відтак, сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо). Таке визначення має бути чітким та недвозначним, закріплювати всі умови співпраці.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що укладеним між сторонами договором оренди землі визначена можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку та механізму (процедури) реалізації такого розірвання на підставі п.13.4 та п.13.5 договору оренди.

Пунктом 13.5 договору оренди землі № 08 від 14 листопада 2017 року сторони погодили, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається за умови письмової вимоги однієї із сторін після спливу 3-х річного строку дії цього договору (а.с. 12).

Як було встановлено судом першої інстанції позивач 26.12.2020 року надіслала поштове відправлення відповідачу про дострокове розірвання договору оренди землі, яке було ним отримане та залишене без уваги.

Доводи апеляційної скарги, що на адресу відповідача було надіслано письмову вимогу про розірвання договору оренди землі, проте, вказана вимога жодним чином не стосувалася орендодавця ОСОБА_1 та укладеного з нею Договору оренди землі №8 жодним чином не обґрунтовані.

До матеріалів справи долучено рекомендоване повідомлення про вручення 05.01.2021 року ТОВ Кронас Дон поштового відправлення адвоката ОСОБА_5 до якого долучено опис вкладення у поштове відправлення в якому зазначено, що отримувачу направлена вимога про дострокове розірвання договору оренди землі та два примірники додаткової угоди про розірвання договору оренди землі, прийняті до відправлення 26.12.2020 року(а.с.16, 19).

Доводи апеляційної скарги, що до вимоги, було додано 2 примірника додаткової угоди до договору оренди землі підписані невідомою особою (не ОСОБА_1 ) стосовно іншого (не належного орендодавцю ОСОБА_1 ) кадастрового номеру земельної ділянки - неспроможні.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди укладено відносно земельної ділянки з кадастровим номером № 1421281200:01:001:0119, у вимогі про дострокове розірвання договору та додатковій угоді мова йде про земельну ділянку з тотожним кадастровим номером.

В той же час доводи в яких зазначено, що відповідач отримав додаткові вимоги не підписані орендодавцем ОСОБА_1 свідчать про отримання поштового відправлення.

Доводи апеляційної скарги, що вимога про дострокове розірвання договору підписана невідомою особою спростовані поясненнями ОСОБА_1 , яка була присутня в судовому засіданні апеляційної інстанції та підтвердила, що саме вона її підписала.

З огляду на вказане суд першої інстанції вірно врахував, що сторонами у справі при укладенні спірних договорів було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, до якого включено, окрім типових умов, і особливі, у тому числі умови пунктів п.13.4 та п.13.5, якими сторони встановили можливість одностороннього розірвання договору без настання будь-яких умов.

Встановивши, що позивач виявила бажання розірвати укладений з відповідачем спірний договір оренди, оскільки вона є власником земельної ділянки та бажає її використовувати на власний розсуд, та врахувавши, що вимога позивача про розірвання спірного договору оренди землі в односторонньому порядку відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору оренди землі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Вказаний висновок ґрунтується на позиції Верховного Суду, відображеній в постанові від 16 травня 2018 року у справі N 420/504/16-ц.

Доводи апеляційної скарги, що подані документи в підтвердження понесених витрат по сплаті професійної правничої допомоги в розмірі 4000грн. не були попередньо направлені іншим учасникам справи, як то передбачено ст. 83 ЦПК України, а тому, вони не мали прийматися судом першої інстанції не переконливі.

Відповідно положень ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Доводи апеляційної скарги, що позивач повинна надати детальний опис робіт виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, а також що розмір винагороди повинен бути зазначений в додатку №1 до Договору, якого не було надано суду, а тому, розмір не є належно підтвердженим - непереконливі.

Дійсно до договору про надання правової допомоги від 22 грудня 2020 року додатку не надано, проте, з позовної заяви вбачається попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, загальна сума яких дорівнює 5508грн.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що позивач згідно квитанцій до касового ордеру здійснила оплату послуг адвоката в сумі 2400грн та 1600грн, також має місце квитанція про сплату судового збору на суму 908,00грн.(а.с.4, 35)

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача судових витрат, виходячи з наступного.

Частини перша та третя статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року N 5076-VI (надалі Закону N 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Статтею 30 Закону N 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява N 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява N 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховував, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, є співрозмірним з ціною позову, тобто не є завищеним порівняно з ціною позову.

Доказами в цивільному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

З договору про надання правничої допомоги від 22.12.2020 року вбачається, що розмір оплати праці адвоката визначається сторонами у додатках до нього. Отже розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення нею витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява з додатками, складена вимога про дострокове розірвання договору та додаткова угода, які були направлені відповідачу.

З огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн є реальними та підтверджені матеріалами справи.

Щодо відсутності детального опису робіт то розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, а тому не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Доводів відповідача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу апеляційна скарга не містить

Вказаний висновок ґрунтується на позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 28 грудня 2020 року у справі N 640/18402/19.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вказаних обставин доводи відповідача про незаконність судового рішення є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції, відповідачем не надано.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції постановлено згідно вимог чинного законодавства та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2021 року.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Коронос-Дон , яка підписана представником Кузнєцовою Оксаною Петрівною - залишити без задоволення.

Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 27 квітня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: В.М. Барков

М.Ю. Лопатіна