Провадження № 2/470/13/21
Справа № 470/787/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2021 року смт. Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Лусти С.А.,
за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Березнегувате в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками,
ВСТАНОВИВ:
26 листопада 2020 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою до відповідача та третіх осіб про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками.
В позові зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_6 . За життя мати склала заповіт, яким земельну ділянку площею 10,89 га, що розташована в межах території Новосевастопольської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала їй на праві власності, заповідала донькам ОСОБА_7 , в розмірі 5,51 гектари, та ОСОБА_1 , в розмірі 5,38 гектари. При цьому її сестра ОСОБА_7 спадщину не прийняла, а рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області в її позові про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, було відмовлено. З метою оформлення спадкових прав вона звернулася до нотаріуса, однак їй було відмовлено в в оформленні спадщини, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на земельну ділянку. Згідно інформації відділу Держгеокадастру у Березнегуватському районі Миколаївської області земельна ділянка, яка належала ОСОБА_6 , на даний час перебуває в оренді у ОСОБА_2 . На неодноразові звернення до відповідача щодо отримання правовстановлюючого документа на земельну ділянку, вона отримувала лише відмови як в усній так і письмовій формах. З метою захисту своїх прав вона змушена була звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом. Так вказаним рішенням за нею було визнано право власності на 19/20 частини земельної ділянки, площею 5,38 гектари та на 1/4 частину земельної ділянки, площею 5,51 гектари. 13 жовтня 2020 року вона отримала відповідь з відділу у Березнегуватському районі Головного управління Держгеокадастру, згідно якої станом на 01 січня 2013 року земельні ділянки, що належали ОСОБА_6 , перебували в оренді у ОСОБА_2 за договорами оренди від 17 травня 2010 року, терміном на 10 років. Тобто на час укладення 05 червня 2014 року договорів оренди між відповідачем та ОСОБА_6 , земельні ділянки вже були передані в оренду строком на 10 років, тобто до 17 травня 2020 року. Крім того, на час укладення договорів оренди землі 05 червня 2014 року між сторонами не було досягнуто згоди стосовно розміру орендної плати, її індексації та було відсутнє волевиявлення ОСОБА_6 через непідписання нею вказаних договорів. На підставі зазначеного позивачка просила суд визнати недійсними договори оренди землі № б/н від 05 червня 2014 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 кадастровий номер 4821184200:06:000:00099 та кадастровий номер 4821184200:06:000:00098., скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в здійсненні власником ОСОБА_1 права користування та розпорядження земельними ділянками, шляхом повернення їх власнику.
Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, направили заяву про розгляд справи у їх відсутність та підтримання позовних вимог.
Відповідач в судове засідання також не з`явився, направив заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення проти позовних вимог позивачки через їх безпідставність, відзиву на позовну заяву до суду не направляв.
Треті особи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки суд не повідомили.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази суд доходить наступного.
Позивачка є власником 19/20 частин земельної ділянки, площею 5,38 гектари, кадастровий номер 4821184200:06:000:0099,та 1/4 частини земельної ділянки, площею 5,51 гектари, кадастровий номер 4821184200:06:000:0098, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих в межах території Новосевастопольської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, які вона отримала в порядку спадкування за законом та заповітом після смерті матері ОСОБА_6 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказане підтверджується копією рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 13 березня 2017 року та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02 червня 2017 року, сформованими державним реєстратором Вітовської районної державної адміністрації (а.с.10 (зворотна сторона)-11, 21 (зворотна сторона)-24).
05 червня 2014 року між матір`ю позивачки ОСОБА_6 та відповідачем були укладені договори оренди землі б/н, за умовами яких ОСОБА_6 передала відповідачу в оренду земельні ділянки, площами 5,38 та 5,51 гектари, строком на 49 років (до 01 листопада 2063 року), зі сплатою за їх користування орендної плати, в розмірі 400,00 грн. за 1 гектар на рік, яка сплачується відповідачем грошовими коштами одноразово за весь період оренди в день підписання договору. Вказані договори 10 червня 2014 року зареєстровані державним реєстратором реєстраційної служби Березнегуватського районного управління юстиції Миколаївської області Ситовою Н.Г., номери записів про інше речове право 5961988 та 5961525.(а.с.11 (зворотна сторона)-13,17 (зворотна сторона) - 21).
З листа відділу у Березнегуватському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08 жовтня 2020 року вбачається, що станом на 01 січня 2013 року земельні ділянки ОСОБА_6 площами 5,3793 гектари та 5,5119 гектари перебувають в оренді відповідача ОСОБА_8 на підставі договорів оренди землі від 17 травня 2010 року, укладених між сторонами на 10 років, реєстраційні номери 041048700194 та 041048700195 (а.с.15).
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивачка як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом повернення таких ділянок.
Такий правовий висновок викладений також і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.
Крім того, частинами 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Так позивачка в позовній заяві зазначає, що її матір ОСОБА_6 не підписувала оспорювані договори оренди землі від 05 червня 2014 року, істотних умов договорів не погоджувала, а тому у неї було відсутнє волевиявлення на укладення вказаних договорів, передбачене ст.203 ЦК України. На підтвердження своїх доводів позивачка надала до суду копію висновку експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №19-1032/1033 від 29 травня 2020 року (а.с.27 (зворотна сторона) - 34).
Однак з вказаного висновку вбачається, що встановити, чи виконано підпис в графі Орендодавець розділу Реквізити сторін договорів оренди землі від 05 червня 2014 року, стосовно земельних ділянок площею 5,51 гектари, кадастровий номер 4821184200:06:000:0098 та площею 5,38 гектари, кадастровий номер 4821184200:06:000:0099, ОСОБА_6 чи іншою особою не виявляється можливим через вкрай обмежений об`єм графічного матеріалу її підпису, тому вказана підстава для задоволення вимоги позивачки про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками судом до уваги не приймається.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували непідписання матір`ю позивачки оспорюваних договорів оренди землі, позивачкою до суду не надано, а тому її вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом повернення їй як власнику, задоволенню не підлягають.
Також, як на підставу для визнання договорів оренди землі недійсними позивачка в позовній заяві зазначає, що при їх укладанні її матір`ю та відповідачем не було досягнуто згоди стосовно істотних умов договорів, зокрема, в порушення ст.15 ЗУ Про оренду землі , не визначено розміру орендної плати за користування земельними ділянками та можливості її індексації.
Однак з пунктів 12 та 13 зазначених договорів оренди землі від 05 червня 2014 року вбачається, що орендна плата за користування земельними ділянками складає 400,00 грн. за 1 гектар на рік, яка сплачується орендарем грошовими коштами одноразово за весь період оренди в день підписання договору. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
За такого, доводи позивачки про недосягнення сторонами згоди стосовно істотної умови договору, як орендна плата та її індексація, є хибними, а тому її вимоги стосовно визнання оспорюваних договорів недійсними з цієї підстави, задоволенню не підлягають.
Крім того, як на підставу для визнання договорів оренди землі недійсними, позивачка вказує на існування під час їх укладення, інших договорів оренди землі, укладених між сторонами 17 травня 2010 року на зазначені земельні ділянки.
Однак, ст.2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За вимогами ст.4 вказаного Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, що станом на 01 січня 2013 року земельні ділянки ОСОБА_6 площами 5,3793 гектари та 5,5119 гектари перебували в оренді у відповідача ОСОБА_8 на підставі договорів оренди землі від 17 травня 2010 року, укладених між сторонами на 10 років, а 05 червня 2014 року між сторонами були укладені інші договори оренди землі на вказані земельні ділянки, зі строком оренди до 01 листопада 2063 року.
Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Яким чином укладені між сторонами договори оренди землі від 05 червня 2014 року порушують права позивачки в позовній заяві не зазначено, а тому наявність порушеного права фактом укладення вказаних договорів оренди землі, суд вважає не доведеним.
Крім того, рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 02 лютого 2021 року, яке вступило в законну силу, вказані договори оренди землі від 05 червня 2014 року розірвані.
З огляду на викладене, враховуючи не встановлення судом під час розгляду даної справи обставин, які б підтверджували непідписання матір`ю позивачки оспорюваних договорів оренди землі, наявність у вказаних договорах істотної умови - орендна плата та її індексації, недоведеність позивачкою порушеного права фактом укладення між сторонами договорів оренди землі 05 червня 2014 року після укладання договорів 17 травня 2010 року на вказані земельні ділянки, суд доходить висновку, що вимоги позивачки про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Березнегуватський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Березнегуватським РВ УМВС України в Миколаївській області 05 серпня 2003 року, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Березнегуватським РВ УМВС України в Миколаївській області 28 вересня 1998 року, зареєстрований с. Тетянівка Березнегуватського району Миколаївської області, 56244, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Треті особи: ОСОБА_3 , зареєстрований с. Тетянівка Березнегуватського району Миколаївської області, 56244;
ОСОБА_4 , зареєстрований с. Тетянівка Березнегуватського району Миколаївської області, 56244;
ОСОБА_5 , зареєстрований с. Тетянівка Березнегуватського району Миколаївської області, 56244.
Повний текст рішення складено 20 липня 2021 року.
Суддя С. А. Луста
Суд | Березнегуватський районний суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 16.07.2021 |
Оприлюднено | 21.07.2021 |
Номер документу | 98441254 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Березнегуватський районний суд Миколаївської області
Луста С. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні