Ухвала

від 29.06.2021 по справі 758/15912/17

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/15912/17

Категорія 23

Провадження № 2/758/1014/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача - адвоката Білоусова В.І. про закриття провадження у справі та матеріали цивільної справи за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі в розмірі 25942,64 грн.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 30.01.2018 р. з призначенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 01.04.2020 р. розглянута цивільна справа № 758/15912/17 за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі. Дане рішення постановлено заочно з повним задоволенням позовних вимог.

25.08.2020 р. відповідачем поштою надіслана заява про перегляд вищевказаного заочного рішення. Заява мотивована тим, що відповідачем копія даного рішення отримана лише 13.08.2017 р. Вказує, що не отримував судові повістки про виклик в судові засідання, а тому не міг бути присутнім у судовому засіданні та подати свої докази на спростування тверджень позивача.

Ухвалою від 27.08.2020 р. на підставі ст.285 ч.8 ЦПК України вищевказана заява залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою від 04.09.2020 р. відповідачу поновлений строк на звернення до суду з вищевказаною заявою та призначено її судовий розгляд.

Ухвалою суду від 27.10.2020 р. скасовано рішення Подільського районного суду м.Києва від 01.04.2020 р. по цивільній справі № 758/15912/17 за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі та розгляд справи призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

19.03.2021 р. через засоби поштового зв`язку відповідачем подано відзив на позовну заяви, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову, з урахуванням порушення судової юрисдикції та повного виконання стороною відповідача умов договірних відносин сторін.

05.04.2021 р. стороною позивача подано відповідь на відзив, згідно якого вважає вимоги позивача похідними у приватно-правовому спорі, а відтак даний спір має розглядатись судами загальної юрисдикції, зазначено, що відповідачем порушено договірні зобов`язання сторін, а відтак має бути здійснено відшкодування.

19.04.2021 р. відповідачем подано заперечення, в яких останній наголосив на розгляді справ щодо проходження публічної служби виключно адміністративними судами.

25.06.2021 р. електронною поштою до суду представником відповідача подана заява про закриття провадження у вищевказаній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, та розгляд даної справи у відсутності сторони відповідача.

Представник позивача в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подав.

Відповідач та його представник, будучи повідомленим про дату та час судового засідання відповідно до вимог закону, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, в заяві про закриття провадження у справі міститься клопотання про розгляд справи за відсутності сторони відповідача.

В зв`язку з наведеним суд вважає за можливим вирішити питання про закриття провадження у справі за відсутності сторін.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Главою 8 ЦПК України врегульовані питання, зокрема, закриття провадження у справі.

Представником відповідача наголошено у своїй відзиві, запереченнях та окремій заяві на належність розгляду даного спору адміністративному суду.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, Наказом тимчасово виконуючого обов`язки ректора НАВС від 10.08.2012 № 483 ОСОБА_1 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання для здобуття освітньо - кваліфікаційного рівня бакалавра за державним замовленням з 01.09.2012 року: Навчально - наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки, психологічної служби та Національної гвардії України за напрямком підготовки Правоохоронна діяльність .

10.09.2012 між НАВС, комплектуючим підрохділом - ГУ МВС України в Луганській області та ОСОБА_1 було укладено договір № 12-116 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, згідно з яким ОСОБА_1 навчався за рахунок коштів державного бюджету і після закінчення навчання, повинен відпрацювати за місцем розподілу не менше як три роки, а у разі відмови - відшкодувати витрати пов`язані з утриманням у навчальному закладі. (а.с. 13).

Наказом НАВС від 26.06.2015 року № 913 ОСОБА_1 видано диплом бакалавра за спеціальністю Правоохоронна діяльність .

Також, судом встановлено, що Наказом ГУ НП в Луганській області від 11.09.2017 року № 644 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції на підставі поданого ним рапорту, за власним бажанням. Тобто, у порушення умов Договору ОСОБА_1 з власної ініціативи звільнився зі служби в Національній поліції до спливу встановленого Договором трирічного терміну перебування на службі після закінчення навчання.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена в частині першій статті 19 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; тут і далі - у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Частиною третьою статті 6 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України у редакції від 03 жовтня 2017 року).

Згідно із частиною першою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

За змістом пункту 2 частини другої зазначеної статті спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічні положення закріплені у пункті 2 частини першої статті 19 КАС України (у редакції від 03 жовтня 2017 року).

У пункті 15 частини першої статті 3 КАС України закріплено, що публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулює Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон № 2232-XII).

За змістом частини першої статті 2 Закону № 2232-XII (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Одним з видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів (частина шоста зазначеної статті).

Таким чином, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ, особа проходить військову службу, яка відповідно до зазначених норм КАС України вважається публічною службою.

У Порядку визначено механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів е , є , ж , и , і частини шостої статті 26 Закону № 2232-XII витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).

Витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі.

Згідно з пунктом 7 Порядку в разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Оскільки спори щодо проходження публічної служби від моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок зроблено у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 461/5577/15-ц (провадження № 14-18цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15 (провадження № 11-750апп18) та інших, що свідчить про усталену практику розгляду вказаної категорії спорів.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 липня 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У справі Занд проти Австрії (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін суд, встановлений законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...] .

Так, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаних правових позиціях, та під час розгляду справи № 705/1664/17 визначила юрисдикцію спорів, пов`язаних з проходженням публічної служби.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами сторони відповідача щодо належності даного спору до компетенції адміністративного суду, та приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 49, 198, 142, 206, 255 ч.1 п.1, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України (2017 р.), -

У Х В А Л И В :

Задовольнити клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Білоусова В.І. - про закриття провадження у справі

Закрити провадження у цивільній справі за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даних позовних вимог віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання повного тексту, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяН. М. Ларіонова