Ухвала

від 21.07.2021 по справі 522/13855/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/13855/19

Провадження по справі № 1-кс/522/7142/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ відділу поліції № 2 Одеського районного управління №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160500003495 від 04.07.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого СВ відділу поліції № 2 Одеського районного управління №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про накладення арешту на нерухоме майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160500003495 від 04.07.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено,що у провадженні СВ Відділу Поліції № 2 ОРУП № 1 ГУ НП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160500003495 від 04.07.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за заявою ОСОБА_4 , який діє від імені ОСОБА_5 , громадянина АДРЕСА_1 про те, що третіми особами, шляхом шахрайських дій було відчужено майно у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Дана квартира належала ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 є сином померлого та відповідно є спадкоємцем за законом.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на майно у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_5 звернувся до Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса з заявою про прийняття спадщини щодо майна, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , свого батька, ОСОБА_6 . Представнику ОСОБА_5 , ОСОБА_4 випадково стало відомо про те, що дану квартиру було відчужено декілька разів на користь третіх осіб.

Відтак, незаконними діями третіх осіб, а саме відчуження майна у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_2 , було порушено право спадкоємця, ОСОБА_5 на належне йому спадкове майно за законом.

Досудовим розслідуванням, згідно заяви ОСОБА_4 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , ОСОБА_5 звернувся до Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса із заявою про прийняття спадщини щодо майна, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , свого батька, ОСОБА_6 Київською державною нотаріальною конторою у м. Одеса відкрито спадкову справу № 291/2020.

Державним нотаріусом Київської Державної нотаріальної контори у м. Одеса, ОСОБА_7 , було надано листа, яким повідомлено, що 02.06.2020 за вхідним номером 2586/02-14, одержана дана заява про прийняття спадщини, щодо майна ОСОБА_6 .

Повідомлено, що згідно матеріалів спадкової справи, ОСОБА_6 , по день своєї смерті був зареєстрований в АДРЕСА_2 .

Згідно заяви, ОСОБА_5 , про прийняття спадщини зазначено, що громадянин Російської Федерації, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а тому з наданих заявником документів, неможливо встановити факт своєчасного прийняття спадщини.

В послідуючому, Київською державною нотаріальною конторою у м. Одеса, ОСОБА_4 , який діє від імені ОСОБА_5 , видано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.06.2020 року. Даною постановою повідомлено, що згідно заяви ОСОБА_5 , про прийняття спадщини, яка надійшла до Київської Державної нотаріальної контори у м. Одеса 02.06.2020 за вхідним номером № 2586/02-14 (після спливу строку, встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України), зазначено, що громадянин Російської Федерації, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а тому з наданих заявником документів, неможливо встановити факт своєчасного прийняття спадщини та постановлено, відмовити ОСОБА_5 , у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6

ОСОБА_5 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

22.10.2020 Малиновський районний суд м. Одеси виніс заочне рішення (суддя ОСОБА_8 , справа № 521/9128/20), яким позовну заяву ОСОБА_5 задоволено.

Визначено ОСОБА_5 додатковий строк два місяці з дня набрання законної сили рішенням суду для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22.12.2020 року, ОСОБА_4 , який діє від імені ОСОБА_5 , до Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса було подано заяву, якою залучено до матеріалів спадкової справи копію заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси, оригінал заяви про прийняття спадщини від ОСОБА_5 , копію паспорту ОСОБА_4 , копію ідентифікаційного коду ОСОБА_4 , копію нотаріально посвідченої довіреності на ОСОБА_4 та просив видати свідоцтво про право на спадщину.

Державним нотаріусом Київської Державної нотаріальної контори у м. Одеса, ОСОБА_7 , 22.12.2020 було видано запит КОМПЕТЕНТНИМ ОРГАНАМ або Директору КП «БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ» Одеської міської ради, яким просили повідомити: коли, за ким та на підставі яких документів зареєстрований об`єкт нерухомості (та в яких частинах), а саме квартира під АДРЕСА_3 , згідно архівних даних КП («Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» до введення в дію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (01.01.2013).

Зазначено, що довідка необхідна для видачі свідоцтва про право на спадщину до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

28.12.2020 КП «БТІ» Одеської міської ради надано відповідь, якою повідомлено, що станом на 31.12.2012 в комунальному підприємстві право власності на кв. АДРЕСА_3 , зареєстроване:

- на частину за « ОСОБА_9 » (П.І.Б. вказане рос. мовою згідно запису у реєстровій книзі) на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ Одеської міської ради 17.01.2005 р. №3-22055 (дата реєстрації 24.03.2005 р., в книзі 544 пр, стор. 181, р. №377);

- на частину за « ОСОБА_9 » (П.І.Б. вказане рос. мовою згідно запису у реєстровій книзі) на підставі договору дарування, посвідченою Сьомою Одеською державною нотаріальною конторою 08.09.2005р., № 3-3-3627 (дата реєстрації 13.09.2005 р., в книзі 582 пр, стор. 68, р. № 377).

02.02.2021 Державним нотаріусом Київської Державної нотаріальної контори у м. Одеса, ОСОБА_7 , було видано два запити: перший до компетентних органів, який було скеровано до КП «Міське агентство з приватизації житла», в якому просили видати дублікат свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради №3-22055 від 17.01.2005 (дата реєстрації 24.03.2005 р. в книзі 544 пр, стор. 181, р. №377), на частку кв. під АДРЕСА_4 , в корпусі під № 2, виданого на ім`я ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Другий запит до Одеського державного нотаріального архіву, в якому просили видати дублікат Договору Дарування, посвідченого Сьомою Одеською державною нотаріальною конторою 08.09.2005, № 3-3-3627 (дата реєстрації 13.09.2005, в книзі 582 пр, стор. 68, № 377), на частку квартири під АДРЕСА_3 , на ім`я ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У послідуючому (як зазначено в заяві про вчинення кримінального правопорушення) ОСОБА_4 випадково стало відомо про те, що дану квартиру було відчужено декілька разів на користь третіх осіб.

У матеріалах кримінального провадження міститься копія договору дарування від 22.08.2007, укладеного між ОСОБА_6 (ІдН НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , (надалі ДАРУВАЛЬНИК) та ОСОБА_10 (ІдН НОМЕР_2 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 (надалі ОБДАРОВУВАНИЙ). Предметом даного договору є квартира АДРЕСА_6 , загальною площею 45,9 кв.м. Як вказано заявником в заяві про вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що ніколи своєму синові ОСОБА_5 не повідомляв про те, що подарув вищезазначену квартиру, ОСОБА_10 ніколи не була родичкою померлого, не знайома родині взагалі. Покійний постійно прожив в тому числі і на момент смерті у квартирі АДРЕСА_6 .

Відповідно до відомостей, що міститься в реєстрі прав власності на нерухоме майно, 03.09.2020 право власності зареєстровано за ОСОБА_11 на підставі договору дарування № 4957 від 22.08.2007 посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_12 31.08.2020, рішення про державну реєстрацію прийняла ОСОБА_13 , Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області, індексний номер 53876481 від 03.09.2020.

Згідно інформаційної довідки від 12.03.2021 року, яка міститься в матеріалах кримінального провадження, 30.09.2020 року, між ОСОБА_10 та ОСОБА_14 укладено Договір купівлі-продажу, який посвідчений ОСОБА_15 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 30.09.2020 за реєстровим № 3889, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_15 30.09.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2159189851101.

У послідуючому, 08.02.2021 ОСОБА_14 уклав з ОСОБА_16 договір купівлі-продажу. Даний договір посвідчено, ОСОБА_17 , державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса, зареєстровано в реєстрі за №1-99.

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна за ідентифікатором пошуку за адресою та реєстраційним номером нерухомого майна в реєстрі відображається реєстрація права власності лише за ОСОБА_16 , яка була проведена державним нотаріусом ОСОБА_17 , усі інші реєстрації відсутні. Органу досудового розслідування на даний момент не вдалося з`ясувати, яким чином нотаріуси «провели» державну реєстрацію з відчуження майна у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою п.1-збереження речових доказів, п.2-спеціальної конфіскації, п.3-конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, п.4 відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Так ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено що з метою збереження речових доказів, арешт накладаєтьсяна майнобудь-якоїфізичної абоюридичної особи за наявності достатніх підстав вважати що воно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , є об`єктом кримінально протиправних дій, право на яке набуте протиправним шляхом, зберігає сліди та інші відомості що можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження.

Враховуючи викладене на зазначене майно виникла необхідність накласти арешт, заборонивши відчуження, розпорядження та користування вказаним майном, підставою якого є те що існують безспірні підстави та підозри що воно є доказом злочину, було предметом вчинення кримінального правопорушення, зберігає сліди та інші відомості що можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження, метою накладання арешту є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

На теперішній час особи які фігурують в зазначеному кримінальному провадженні можуть бути обізнані про факт проведення досудового розслідування, розуміючи важливість дослідження доказів саме в тому вигляді в якому вони є на теперішній час, та для уникнення кримінальної відповідальності можуть здійснити відчудження майна, його поділ або інші реєстраційні дії, що зашкодить подальшому досудовому розслідуванню.

Враховуючи, що є достатні підстави вважати, що вищезазначене майно, у разі не накладення арешту може бути приховане, передане або відчужене стороннім особам, що може перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, необхідно накласти арешт на зазначене в клопотанні майно.

Позиція учасників судового розгляду.

У судове засідання слідчий не з`явився, подавши заяву, згідно якої просив розглядати клопотання без його участі та підтримав доводи, викладені у клопотанні.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання прокурора про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчим суддею встановлено, що розголошення відомостей про обставини накладення арешту на майно може призвести до розголошення відомостей досудового розслідування, а тому вважаю можливим розгляд клопотання проводити без виклику власника (володільця) майна.

Вважаю можливим розгляд клопотання провести без виклику власника майна, оскільки слідчим в клопотанні було обґрунтовано доведено, що у разі обізнаності номінальних власників майна про ініціювання слідчим застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, існує реальна загроза приховування або знищення відомостей про вчинення злочину та до незаконного відчуження вказаного в клопотанні нерухомого майна третім особам, що ускладнить його повернення законним власникам.

Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду.

Відповідно до ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Частина 3 ст. 132 КПК України зазначає, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження. Слідчий, чи прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладене арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку необхідності збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вивченням матеріалів клопотання слідчого встановлено, що в провадженні СВ Відділу Поліції № 2 ОРУП № 1 ГУ НП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160500003495 від 04.07.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за заявою ОСОБА_4 , який діє від імені ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 про те, що третіми особами, шляхом шахрайських дій було відчужено майно у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Дана квартира належала ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 є сином померлого та відповідно є спадкоємцем за законом.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на майно у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_5 звернувся до Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса з заявою про прийняття спадщини, щодо майна, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , свого батька, ОСОБА_6 . Представнику ОСОБА_5 , ОСОБА_4 випадково стало відомо про те, що дану квартиру було відчужено декілька разів на користь третіх осіб.

Незаконними діями третіх осіб, а саме відчуження майна у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_2 , було порушено право спадкоємця, ОСОБА_5 на належне йому спадкове майно за законом.

Вказане житлове приміщення може містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, є об`єктом кримінально-протиправних дій, право на яке набуте протиправним шляхом, зберігає на собі сліди та інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна за ідентифікатором пошуку за адресою та реєстраційним номером нерухомого майна в реєстрі відображається реєстрація права власності лише за ОСОБА_16 , яка була проведена державним нотаріусом ОСОБА_17 , усі інші реєстрації відсутні. Органу досудового розслідування на даний момент не вдалося з`ясувати, яким чином нотаріуси здійснили державну реєстрацію з відчуження майна у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Зважаючи на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя виходить з того, що критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107).

При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Так, враховуючи наведене, слідчий суддя вважає за необхідне накласти арешт саме шляхом заборони відчуження, розпорядження, а також заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо житлової квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Метою накладення арешту є збереження вказаного майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні та запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Вважаю можливим розгляд клопотання провести без виклику власника, володільця майна, оскільки слідчим в клопотанні було обґрунтовано доведено, що у разі обізнаності власника, володільця майна про ініціювання слідчим застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, існує реальна загроза приховування або знищення відомостей про вчинення злочину та до незаконного відчуження вказаного в клопотанні нерухомого майна третім особам, що ускладнить його повернення законним власникам.

Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про можливість задоволення клопотання та накладення арешту на зазначене в клопотанні слідчого майно.

Керуючись ст. ст. 167-173 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ відділу поліції № 2 Одеського районного управління №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - задовольнити.

Накласти арешт на житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом заборони відчуження тарозпорядження майном,а такожзаборонити будь-якимсуб`єктам державноїреєстрації речовихправ нанерухоме майноякі уповноваженіздійснювати реєстраційнідії вДержавному реєстріречових правна нерухомемайно,в томучислі нотаріусам,іншим акредитованимсуб`єктам,посадовим особамздійснювати будь-якіреєстраційні діїпооб`єкту нерухомого майна чи перереєстрацію його у будь-який спосіб.

Виконання ухвали покласти на слідчого СВ відділу поліції № 2 Одеського районного управління №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , або інших слідчих групи слідчих у вказаному кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1

21.07.2021