Постанова

від 20.07.2021 по справі 826/22926/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року

м. Київ

справа № 826/22926/15

касаційне провадження № К/9901/25830/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2016 (суддя - Погрібніченко І.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 (головуючий суддя - Мамчур Я.С., судді - Желтобрюх І.Л., Шостак О.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес Мото Україна (далі у тексті - Товариство, ТОВ ЕКСПРЕС МОТО УКРАЇНА ) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (далі у тексті - Інспекція, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКСПРЕС МОТО УКРАЇНА звернулось до суду із адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2015 № 30226552210 та від 21.04.2015 № 42826552209.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що безпідставними є висновки акту перевірки від 06.04.2015 № 259/26-55-22-09/30306393 про нереальність господарських операцій, керуючись припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених між ТОВ ЕКСПРЕС МОТО УКРАЇНА та ТОВ ЯРМАК ТРЕЙД , ТОВ МЕТАКОМП , ТОВ ФАТРОН , ТОВ КИЙТРАНС , ТОВ ВЕЛЕС 368 договорів, а твердження податкового органу, що вказані договори були укладені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, не підкріплено жодним доказом зі сторони відповідача або рішенням суду про визнання їх такими. А відтак, висновки податкового органу вважає необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення протиправними і просить їх скасувати.

У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що у ході проведеної перевірки було встановлено, що на підставі висновків акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єктів господарювання - контрагентів Позивача за період, що перевірявся, та, враховуючи норми законодавчих актів, документи по взаємовідносинах з контрагентами Позивача складені всупереч вимогам діючого законодавства України, в зв`язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та відсутні підстави для включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартості товару (послуг), оформленого як поставленого контрагентами Позивача ТОВ ЯРМАК ТРЕЙД , ТОВ МЕТАКОМП , ТОВ ФАТРОН , ТОВ КИЙТРАНС , ТОВ ВЕЛЕС 368 , зважаючи на що, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстави для їх скасування відсутні.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 24.07.2015 № 30226552210 та від 21.04.2015 № 42826552209.

Інспекція, не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ ЕКСПРЕС МОТО УКРАЇНА відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Зазначає, що судами, досліджені первинні документи по господарським операціям, проте не встановлені реальність здійснення господарської операції та не враховані судами й документи акту перевірки від 06.04.2015 № 259/26-55-22-09/30306393, а також суди не з`ясували обставини щодо прояву платником розумної обережності при укладенні договорів із контрагентами.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу посилається на хибність наведених доводів відповідача у скарзі та матеріалах акту перевірки, аргументуючи це тим, що у відповідача не було ніяких правових підстав робити висновки про порушення податкового законодавства ТОВ ЕКСПРЕС МОТО УКРАЇНА , оскільки, Інспекцією не підтверджено відсутність реальності господарської діяльності контрагентів позивача - ТОВ ЯРМАК ТРЕЙД , ТОВ МЕТАКОМП , ТОВ ФАТРОН , ТОВ КИЙТРАНС , ТОВ ВЕЛЕС 368 , крім того, платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником (або покупцем товару) його зобов`язань зі сплати податків, всі господарські операції ним підтверджені належними первинними документами та документами бухгалтерського обліку, а всі доводи відповідача фактично мають форму припущень, які останнім у ході судового розгляду не підтверджено жодним доказом. Враховуючи що, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.10.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Верховний Суд ухвалою від 19.07.2021 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 20.07.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекцією проведено планову виїзну перевірку ТОВ ЕКСПРЕС МОТО УКРАЇНА з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

За результатами перевірки Інспекцією складено акт перевірки від 06.04.2015 № 259/26-55-22-09/30306393, яким встановлено порушення п.п 14.1.27. п.138.2. ст. 138 пп. 139.1.9. п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2756-VI, зі змінами та доповненнями (далі у тексті - ПК України у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) у зв`язку із тим, що до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) безпідставно віднесені витрати, пов`язані з придбанням транспортно-експедиторських послуг на загальну суму 15 765 168, 00 грн, у тому числі по контрагентам та по періодах: ТОВ "Метакомп" на загальну суму 4 660 146, 00 грн, в т.ч: І кв.2012 року - 1 472 281, 00грн; II кв. 2012 року - 1 152 885, 00 грн, III кв. 2012 року - 885 740, 00 грн та у ІV кв.2012 року - 1 149 240, 00 грн; ТОВ "Фатрон" на загальну суму 4 238 220, 00 грн, в т.ч: за 2013 рік - 4 238 220, 00 грн; ТОВ "Кийтранс" на загальну суму 3 799 550, 00 грн, в т.ч: у II кв. 2012 року - 704 565, 00 грн; III кв. 2012 року - 886 270, 00 грн, ІV кв.2012 року - 1 188 365, 00 грн та у 2013 році - 1 020 350, 00 грн; ТОВ "Велес 368" на загальну суму 1 066 382, 00 грн, в т.ч: у 2013 році - 1 066 382, 00 грн; ТОВ "Ярмак Трейд" на загальну суму 2 000 870, 00 грн, в т.ч: у 2013 році - 2 000 870, 00 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 встановлено його заниження на суму 3 144 170, 00 грн, у т.ч: І кв. 2012 року на суму - 309 179, 00 грн; І півріччя 2012 року на суму - 699 244, 00 грн; 9 місяців 2012 року на суму - 1 073 365, 00 грн; за 2012 рік на суму - 1 562 263, 00 грн; за 2013 рік на суму - 1 581 907, 00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 встановлено порушення п. 198.3. та п. 198.6. ст. 198, п. 201.4. ст. 201 ПК України та його завищення на загальну суму 3 086 254, 00 грн.

На підставі висновків акта перевірки Інспекцією, за порушення п. 198.3. та п. 198.6. ст. 198, п. 201.4. ст. 201, ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 ПК України позивачеві винесено податкові повідомлення-рішення від 21.04.2015 № 42926552209 та № 42826552209, якими збільшено суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3 086 254, 00 грн, нараховано 1 543 127, 00 грн штрафних (фінансових) санкцій та збільшено суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 3 144 170, 00 грн із нарахуванням штрафних (фінансових) санкцій 1 572 085, 00 грн.

У результаті адміністративного оскарження, скарги позивача частково задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.04.2015 № 42926552209 у частині основного платежу у сумі 294 457, 00 грн та застосованих штрафних (фінансових) санкцій - 147 228, 50 грн, а в решті вимог залишено без змін.

24.04.2015 позивач отримав податкове повідомлення-рішення № 30226552210, винесене з урахування рішення ГУ ДФС у м. Києві за результатом розгляду первинної скарги від 01.07.2015 № 10171/10/26-15-10-05-35 на податкове повідомлення-рішення від 21.04.2015 № 42926552209, згідно з яким, встановлено порушення позивачем п. 198.3. та п. 198.6. ст. 198, п. 201.4. ст. 201, ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 ПК України та донараховано податок на додану вартість (далі у тексті - ПДВ) у сумі 2 791 797, 00 грн та 1 395 899, 00 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Скарги Товариства на вказане податкове повідомлення-рішення були залишені без задоволення.

Не погоджуючись із даними рішеннями та податковими повідомленнями - рішеннями платник податків звернувся до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, висновки Інспекції про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на матеріалах акта перевірки від 06.04.2015 № 259/26-55-22-09/30306393 про те, що протягом періоду, що ними перевірявся Інспекцією встановлено безтоварність господарських операцій за договорами, укладеними позивачем, з аналізу наявної податкової інформації щодо контрагентів останнього, а саме: відсутності у них основних засобів, трудових ресурсів, адміністративно-господарських можливостей, тощо. Також, відповідач посилався на факти надання контрагентами позивача послуг (виконання робіт) на суму менше 10 тис. грн. та відсутності за місцем реєстрації ТОВ ЯРМАК ТРЕЙД .

Підставою для таких висновків слугували акт перевірки по взаємовідносинам позивача із ТОВ "Фатрон", згідно з висновками якого інформація по основним фондам відсутня через неподану декларацію з податку на прибуток за 2013 рік, з січня по серпень 2013 року неможливо встановити кількість працюючих у зв`язку з неподаною звітністю, при цьому, з вересня по грудень 2013 року кількість працюючих ТОВ "Фатрон" складала 4 особи; по взаємовідносинам позивача із ТОВ "Кийтранс" актом перевірки встановлено, що інформація по основним фондам за 2012-2013 рік відсутня, через неподання декларації з податку на прибуток за 2013 рік, за 2012-2013 роки та неможливо встановити кількість працюючих у зв`язку з неподаною звітністю; акт перевірки по взаємовідносинам позивача із ТОВ "Велес 368" згідно з висновками якого інформація по основним фондам за 2013 рік відсутня через неподання декларації з податку на прибуток за 2013 рік, кількість працюючих - неможливо встановити у зв`язку з неподаною звітністю; по взаємовідносинах позивача із ТОВ "Метакомп", відповідно до звітних даних основні фонди на Товаристві відсутні, інформація про кількість працюючих за 2012 рік також відсутня; акт перевірки по взаємовідносинам Товариства із ТОВ "Ярмак Трейд", за яким інформація по основним фондам за 2013 рік відсутня, через неподання декларації з податку на прибуток за 2013 рік, кількість працюючих - неможливо встановити у зв`язку з неподаною звітністю. Крім цього до відповідача надійшли від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Мін доходів у м. Києві акт 18.10.2013 №1455/22-07/38517816 про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ТОВ Ярмак Трейд (код ЄДРПОУ 38517816) за березень- липень 2013 року та акт від 28.10.2013 № 1597/22-07/38517816 про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ТОВ Ярмак Трейд (код ЄДРПОУ 38517816) за серпень 2013 року.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами під час судового розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій вірно встановили безпідставність таких тверджень Інспекції, враховуючи, що реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за дослідженими господарськими договорами і об`єктивність інформації у первинних документах за цими договорами підтверджено наданими доказами, що містяться у матеріалах справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач та ТОВ ЯРМАК ТРЕЙД , ТОВ МЕТАКОМП , ТОВ ФАТРОН , ТОВ КИЙТРАНС , ТОВ ВЕЛЕС 368 , на час укладення господарських договорів і їх виконання були діючими суб`єктами господарювання.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що досліджуючи надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентами, встановлено, що ТОВ ЕКСПРЕС МОТО УКРАЇНА та ТОВ ЯРМАК ТРЕЙД , ТОВ МЕТАКОМП , ТОВ ФАТРОН , ТОВ КИЙТРАНС , ТОВ ВЕЛЕС 368 ) було укладено ряд договорів, згідно з умов яких Замовник доручає, а Виконавці беруть на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок Замовника забезпечити організацію перевезень вантажу Замовника автомобільним транспортом в межах території обслуговування (Україна).

У ході судового розгляду справи, судами були досліджені та визнані належними та допустимими надані позивачем на підтвердження позовних вимог копії первинних документів за вказаними операціями, а саме: вказані договори та додатки до них, податковими накладними, на підставі яких було віднесено відповідні суми до податкового кредиту, акти здачі-прийняття наданих послуг, оплата за надані послуги здійснена у порядку безготівкового розрахунку та в повному обсязі, що підтверджено актом перевірки Інспекції та не заперечувалось під час розгляду відповідачем.

Судами встановлено, що первинні документи, якими позивач доводив реальність здійснення господарських операцій із вказаним в акті перевірки контрагентами, оформлені належним чином та містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів, позивачем було виконано усі передбачені законом обов`язки, наявні всі документальні на підтвердження розміру податкового кредиту та понесених витрат, що відповідачем під час судового розгляду справи спростовано не було.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є саме те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з абзацом пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість законодавець визначає факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності платника податків.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Так, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально.

Вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти - ТОВ ЯРМАК ТРЕЙД , ТОВ МЕТАКОМП , ТОВ ФАТРОН , ТОВ КИЙТРАНС , ТОВ ВЕЛЕС 368 були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується наявними в матеріалах справи Витягами з ЄДРПОУ.

Так, реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених пунктом 184.1 статті 184 ПК України.

Таким чином, згідно з приписами вказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг). вартість яких відноситься до складу валових витрат.

У ході судового розгляду справи належні докази нереальності укладених позивачем із контрагентами правочинів відповідачем надані не були, також встановлено відсутність судових рішень, згідно з якими позивач або контрагенти позивача визнані фіктивними, а їх установчі документи - недійсними, на час дії угод ТОВ ЕКСПРЕС МОТО УКРАЇНА не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були зареєстровані як платники податку на додану вартість в установленому порядку, мали належну правосуб`єктність щодо права виписувати та надавати податкові накладні, зважаючи на що, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що доводи відповідача про нереальність правочинів позивача із зазначеними контрагентами є хибними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, надані сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами, а належним чином видані та оформлені податкові накладні були підставою для формування податкового обліку.

З висновками відповідача суди правомірно не погодились, обґрунтовуючи своє рішення тим, що під час дослідження факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, суди встановили, що висновок відповідача, який містить акт перевірки про безтоварність господарських операцій за договорами, укладеними позивачем, виходив з аналізу наявної у нього податкової інформації щодо контрагентів останнього, з приводу відсутності у них основних засобів, трудових ресурсів, адміністративно-господарських можливостей тощо, а також посилання на факти надання контрагентами позивача послуг (виконання робіт) на суму менше 10 тис. грн є недоведеними та не прийняті судами до уваги, оскільки, відповідач під час перевірки не ініціював проведення зустрічних звірок із контрагентами позивача з метою підтвердження реальності господарських операцій та перевірки наявної в нього податкової інформації.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники, крім того, право на податковий кредит у платників ПДВ не пов`язано із фактами сплати до бюджету податків контрагентом за господарськими договорами, а пов`язано лише із фактичною сплатою вартості товарів (робіт, послуг) та із наявністю відповідних первинних документів і податкових накладних. Визначальним є реальність існування господарських операцій та факт сплати податку в ціні придбаних товарів (послуг) їх постачальникам.

Встановлено судами, що перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі та це не заперечувалось відповідачем.

Відповідно до положень Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов`язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов`язок по сплаті цього податку до бюджету.

Крім того, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що судами вже надано оцінку доводам касатора, викладеним у касаційній скарзі, так, судами вірно зазначено, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи доводи податкового органу, оскільки, при придбанні товару/послуг покупець зобов`язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару/послуг, який зобов`язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов`язку понести за це відповідальність.

Крім цього, акт та інформація про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ЯРМАК ТРЕЙД , не встановлюють фактів і не містять висновків щодо діяльності цього товариства протягом періоду, що перевірявся Інспекцією, в тому числі щодо господарських взаємовідносин із ТОВ ЕКСПРЕС МОТО УКРАЇНА .

Зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.п.73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб`єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення контролюючими органами зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Здійснюючи аналіз вказаних норм убачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів. У зв`язку з цим, обґрунтування податковим органом виявлених порушень з посиланням на висновки такого акта є неправомірним. Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про те, що вказаний акт про неможливість проведення зустрічних звірок суб`єктів господарювання підтверджує нереальний характер господарських операцій позивача із ТОВ ЯРМАК ТРЕЙД .

На момент розгляду справи, як у суді першої інстанції, так і апеляційної, відповідачем не надано доказів щодо недобросовісності або будь-яких офіційних відомостей щодо самого позивача та/або його контрагентів, про обмеження дієздатності цих юридичних осіб, їх посадових осіб та обмежень щодо представництва від імені юридичної особи під час здійснення ними вказаних господарських операцій.

Щодо вирішення питання про судові витрати, Суд зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року №3674-VІ, у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору від 22.05.2015 року № 484-VIII, редакція діє з 01.09.2015 (далі - Закон).

Відповідно до положень пункту 3 частини 2 статті 4 названого Закону (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги суб`єктом владних повноважень на рішення суду, ставка судового збору встановлена у такому розмірі: 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на те, що предметом позову є скасування податкових повідомлень - рішень, якими визначено грошові зобов`язання на загальну суму 8 903 931, 00 грн, позовні вимоги є вимогами майнового характеру, оскільки, таке рішення змінює майновий стан особи.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір , у редакції, чинній на дату подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання майнового позову до адміністративного суду становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Так, 1,5% відсотки розміру майнових вимог є більшим ніж 1 розмір мінімальної заробітної плати, за подання позовної заяви позивач повинен був сплатити 133 558, 97 грн (8 903 931, 00 грн * 1,5% = 133 558, 97 грн).

Зважаючи на викладене вище, та керуючись положеннями частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, таким чином, розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 160 270, 76 грн (133 558, 97 грн * 120%).

Враховуючи те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.10.2016 року було відстрочено скаржникові сплату судового здору до закінчення касаційного провадження у справі №826/22,926/15, Суд приходить до висновку про стягнення з скаржника - Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві вказаної вище суми судового збору.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов і у апеляційній скарзі та, із урахуванням яких, суди першої та апеляційної інстанцій вже надали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що свідчать про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки, скаржник просить суд про переоцінку доказів стосовно встановлених судами фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.

У відповідності до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, які відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 55, 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (ЄДРПОУ 38004897) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 160 270, 76 грн (сто шістдесят тисяч двісті сімдесят гривень 76 копійок) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA7908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова