Постанова

від 20.07.2021 по справі 806/1301/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року

м. Київ

справа №806/1301/16

касаційне провадження №К/9901/34607/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Управління) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 (суддя Романченко Є.Ю.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 (головуючий суддя - Совгира Д.І., судді - Залімський І.Г., Сушко О.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пеллет-Енерго Ємільчине (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2016 Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001112200 від 16.02.2016 в частині 4022250,33 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютн6і рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується, тоді як у розрахунку щодо виконання експортного контракту № 20/РЕ-1; НТ-2 від 19.04.2010, наданого податковим органом, який є невід`ємною частиною акту перевірки, не зазначено кількість днів прострочки оплати, що не дає можливості перевірити нараховану суму пені; митні декларації (MD-2) не містять інформації щодо дат, у які експортований товар перетнув митний кордон України.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 27.06.2019 позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0001112200 від 16.02.2016 в частині нарахування пені за порушення строків розрахунків за імпортними операціями. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що фактично імпортні операції по контракту № 20-НТ-243 від 09.09.2014 не здійснювалися, відбулося лише повернення попередньої оплати за товар, який не поставлявся Товариству. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що з наданих суду митних декларацій, за якими податковим органом були нараховані штрафні санкції, вбачається, що дата їх оформлення, граничний строк зарахування валютної виручки у відповідних сумах та термін прострочення зарахування валютних сум податковим органом у акті перевірки встановлено вірно.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 05.11.2019 рішення суду першої інстанції скасував в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняв в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0001112200 від 16.02.2016 в частині нарахування штрафу. У решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частин відмови у задоволенні позовних вимог щодо експортних операцій та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в силу положень статті 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця, з огляду на що відсутні підстави для притягнення Товариства до відповідальності, встановленої статтею 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , з урахуванням того, що наявні у матеріалах справи митні декларації MD-2 не містять відмітки органу митного оформлення, з огляду на що є неналежними та недопустимими доказами на підтвердження як митного оформлення, так і дати фактичного перетину товаром митного кордону України. В решті суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 17.12.2019 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, оскільки застосування судом апеляційної інстанції норми статті 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність є некоректним, оскільки нею врегульовано поняття моменту здійснення експорту (імпорту), а не врегулювання моменту відліку зарахування валютної виручки при експорті; положеннями пункту 2.2 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136, передбачено, що відлік законодавчо встановленого строку банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення митної декларації або підписання акта (іншого документа).

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій (у відповідних частинах) залишити без змін з підстав того, що початком перебігу строку зарахування валютної виручки є не дата заповнення митної декларації продавцем, а дата фактичного перетину товаром митного кордону України, яка зазначається митним органом у відповідній митній декларації та засвідчується печаткою й підписом уповноваженої особи. При цьому, момент перетину митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження усіх процедур митного оформлення даного товару.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.07.2021 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 20.07.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та враховуючи межі касаційної скарги дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Новоград-Волинська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічного контракту № 20/РЕ-1; НТ-2 від 19.04.2010, а саме своєчасність проведення розрахунків по митним деклараціям за період з 01.09.2014 по 31.10.2015 станом на 02.12.2015 та № 20-НТ-243 від 09.09.2014 за період з 09.09.2014 по 31.01.2015, результати якої оформлені актом від 02.02.2016 №54/06-15-14-018/36575504, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а саме - при виконанні контракту з Компанією Heat- Trade Ltd (Кіпр) № 20/РЕ-1; НТ-2 від 19.04.2010 Товариством було перевищено встановлений законодавством строк - 90 календарних днів (постанови Правління Національного банку України від 20.08.2014 № 515, № 20.11.2014 № 734, від 01.12.2014 № 758, від 03.03.2015 № 160 та від 03.06.2015 № 354) за експортними операціями; статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а саме - при виконанні контракту з Компанією Heat- Trade Ltd (Кіпр) № 20-НТ-243 від 09.09.2014 Товариством було перевищено встановлений законодавством строк - 90 календарних днів (постанова Правління Національного банку України від 20.08.2014 № 515) за експортними операціями; статті 9 Декрету Кабінету Міністрів Про систему валютного регулювання та валютного контролю та статті 1 Указу Президента України Про невідкладні заходи по поверненню в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами , що мало вираз у неподанні Товариством декларації про валютні цінності та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, станом на 01.01.2015, 01.04.2015, 01.07.2015 та 01.10.2015.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Новоград-Волинська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001112200 від 16.02.2016, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, частини першою статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю та абзацу 3 пункту 2.7 розділу 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 № 49, нарахувала Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: пеня ЗЕД та штрафні санкції за порушення валютного законодавства у сумі 4022930,33 грн.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин щодо здійснення Товариством експортних операцій згідно вказаного вище зовнішньоекономічного контракту № 20/РЕ-1; НТ-2 від 19.04.2010, колегія суддів зазначає наступне.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 19.04.2010 між Товариством (продавцем) та Компанією Heat-Trade Limited (Кіпр) (покупцем) був укладений та контракт №20/РЕ-1; НТ-2, предметом якого є товар (пеллети), поставку якого Товариством згідно митних декларацій, перелік та реквізити яких наведено на 3-18 аркушах акту перевірки, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, здійснено на загальну суму 698432,50 Євро.

Порядок та механізм розрахунків при здійсненні суб`єктами експортно-імпортних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначений Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Товариство відповідно до Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є експорт.

За змістом абзацу десятого статті 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та абзацу третього підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), експорт (експорт товарів) - це продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Експортна операція у розумінні статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає здійснення суб`єктом господарювання експорту.

При цьому, моментом здійснення експорту (імпорту) - відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Тобто момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд, а визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.

Таким чином, моментом вчинення експортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 1, 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті є момент фактичного перетину експортованим товаром митного кордону України.

Вказана правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.10.2019 у справі № 810/3506/16 та від 27.02.2018 у справі № П/811/2370/15 та ін.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції, що визначальним для висновку про наявність порушення статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті є дата завершення митного оформлення (дата оформлення митної декларації), обґрунтовано не врахований судом апеляційної інстанції, оскільки моментом вчинення імпортної (експортної) операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 1, 2, 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті є момент фактичного перетину товаром митного кордону України.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених вище правових норм, а також зважаючи не те, що наявні у матеріалах справи митні декларації MD-2 не містять відмітки митного органу щодо дати фактичного перетину товаром митного кордону України, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що підстави для притягнення Товариства до відповідальності, встановленої статтею 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , відсутні.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини щодо дати початку відліку 90-денного строку для зарахування валютної виручки при здійсненні розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судом апеляційної інстанції з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що вони не підтвердилися, з урахуванням того, що ані акт перевірки, ані розрахунки штрафних санкцій, додані до акту перевірки та до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не містять інформації щодо фактичних дат перетину митного кордону України експортованим товаром. При цьому, доводів та доказів, які б спростовували встановлені судом апеляційної інстанції, як-то: інформація з бази даних митних декларацій (MD Declaration) щодо фактичних дат перетину митного кордону України експортованим товаром та/або копій митних декларацій з відповідними відмітками митного органу у касаційній скарзі Управлінням також наведено не було.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суд апеляційної інстанцій правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у даній справі рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Управління підлягає залишенню без задоволення, а постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова