Рішення

від 21.07.2021 по справі 371/1587/18

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21.07.2021 Єдиний унікальний № 371/1587/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року м. Миронівка

ЄУН 358/1827/18

Провадження № 2/371/5/21

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Іванюка Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного підприємства АННА ПЛЮС до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на ті обставини, що 07 березня 2018 року відповідач на контрактній основі був прийнятий на роботу в ПП АННА ПЛЮС на посаду водія автотранспортних засобів.

У зв?язку з тим, що класифікатор професій ДК 003:2010 не містить окремої позиції водій-експедитор , відповідач був прийнятий на посаду водій автотранспортних засобів , за кодом 8322 вказаного класифікатора. Однак, контрактом з працівником, а саме - розділом оплата праці працівника , на відповідача також покладалися функції експедитора, за що останньому здійснювалася доплата до посадового окладу.

Під час прийняття на роботу 07 березня 2018 року з відповідачем, як з працівником, що здійснює функції експедитора з перевезення вантажів, було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Відповідно до пункту 1 вказаного договору про повну матеріальну відповідальність, відповідач прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за збереження ввірених йому матеріальних цінностей.

Для виконання посадових обов`язків позивачем було передано, а відповідачем прийнято транспортний засіб марки MAN, модель L2000, рік випуску 2005, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вказаний транспортний засіб перебуває в оренді ПП АННА ПЛЮС на підставі нотаріально посвідченого договору оренди транспортного засобу від 23 березня 2018 року. Транспортний засіб було передано відповідачу за актом приймання - передачі від 07 березня 2018 року у справному технічному стані та у повній комплектації.

Під час здійснення перевезення вантажу з міста Дніпро до міста Києва, біля села Македони Миронівського району Київської області, 17 травня 2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої автомобіль під керуванням відповідача виїхав за межі проїжджої частини дороги і перекинувся на узбіччі. Внаслідок цього транспортний засіб було пошкоджено.

З метою захисту своїх прав, позивачем було подано заяву про дорожньо - транспортну пригоду до Голосіївського УП ГУ НП в місті Києві 23 липня 2018 року, на підставі чого уповноваженим працівником Голосіївського управління поліції було встановлено місцеперебування відповідача та відібрано пояснення у серпні 2018 року, якими зафіксовано причинно- наслідковий зв'язок дій водія - відповідача та ДТП.

17 травня 2018 року у присутності відповідача було складено акт огляду транспортного засобу №29/05-1, яким зафіксовано орієнтовний перелік поверхневих пошкоджень транспортного засобу та їх орієнтовну вартість.

12 червня 2018 року ФОП ОСОБА_2 було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу у присутності представників позивача та відповідача. За результатами огляду складено звіт №37/18 з оцінки матеріального збитку транспортного засобу від 21 червня 2018 року. За даними звіту матеріальний збиток завданий внаслідок дорожньо - транспортної пригоди складає 381 455,49 грн.

Відповідач в добровільному порядку відшкодовувати завдану матеріальну шкоду позивачу відмовився, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Посилаючись на норми статей 132,134,135-1 КЗпП України та статті 1166 ЦК України, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства АННА ПЛЮС матеріальну шкоду в розмірі 381 455 гривень 49 копійок.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 14 травня 2019 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно пункту 2 частини 7 статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

14 травня 2019 року відповідачу копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками направлено за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання.

23 травня 2019 року копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками вручено відповідачу.

Відповідно до пункту 1 частини 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку.

05 червня 2019 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 01 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до положень статті 274 ЦПК України справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав повністю.

Заперечуючи проти підстав та обґрунтування позовних вимог, зазначив, що вони суперечать фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, що унеможливлює їх задоволення у судовому порядку. Підтвердив, що дійсно перебував у трудових відносинах з ПП АННА ПЛЮС станом на 17 травня 2018 року, коли сталася дорожньо - транспортна пригода. Проте він не погоджується із твердженням відповідача, що на нього були покладені обов`язки експедитора з укладенням договору про повну матеріальну відповідальність. Заперечення обґрунтовує тим, що у поданій ним заяві про прийом на роботу від 06 березня 2018 року він чітко зазначив про прийняття його на посаду водія, а не водія-експедитора. Покладення на нього додаткових обов`язків експедитора не передбачено ні наказом про прийняття на роботу № 7-к від 07 березня 2018 року, ні записом у його трудовій книжці, ні контрактом. Заперечує, що укладав з позивачем договір про повну матеріальну відповідальність.

Вважає, що розмір збитків у 381 455,49 грн., що були визначені експертом ФОП ОСОБА_2 є завищеним, оскільки вартість самого автомобіля його власником та орендарем у договорі оренди оцінена у 120000 грн. В зв`язку з чим, вважає висновок експертної оцінки матеріального збитку транспортного засобу від 21 червня 2018 року необ`єктивним.

Посилання позивача на судову практику, а саме - рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-37957ск15 від 20 квітня 2016 року вважає безпідставним, оскільки наведені в ньому обставини справи не ототожнюються з правовими відносинами сторін трудового спору, що розглядається Миронівським районним судом Київської області у справі № 371/1587/18 із зазначених вище підстав.

Виходячи з наведеного, просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Фактичні обставини справи

Судом встановлені такі фактичні обставини.

07 березня 2018 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу за контрактом в ПП АННА ПЛЮС на посаду водія автотранспортних засобів, на підставі заяви від 6 березня 2018 року.

Відповідно до пункту 3 контракту від 07 березня 2018 року, укладеного між працівником ОСОБА_1 та роботодавцем ПП АННА ПЛЮС , за цим договором водій зобов`язується особистими діями і силами, за допомогою даного підприємством транспортного засобу, виконувати перевезення вантажів, а підприємство зобов`язується створювати необхідні умови для роботи водія, виплачувати йому грошову винагороду.

Згідно з умовами контракту, до обов`язків відповідача входило виконувати роботу, визначену цим контрактом, здійснювати перевезення вантажів згідно внутрішніх правил підприємства, відповідати за своєчасне виконання покладених на нього обов`язків, виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку. Крім того, до обов`язків відповідача входило стежити за правильністю розміщення товарів у кузові автомобіля з урахуванням типу автомобіля, наявності причепа і характеру вантажу, надійним його закріпленням у кузові автомобіля; прийманням партій товару за якістю і кількістю, перевіряти цілісність упаковки, замків, кріплень; стежити за наявністю товарно - транспортних накладних та інших супровідних документів; робити записи в товарно - транспортних накладних про те, що товар зданий, упаковка не порушена; здати товар у пункт призначення в належному вигляді, за кількістю і якістю, з повним комплектом супровідних документів; робити відповідні записи в товарно-транспортних накладних з правом підпису та проставлення печатки.

Оплата праці за контрактом полягає у виплаті посадового окладу у розмірі 3750 грн. на місяць, з надбвкою за виконання функцій експедитора за здачу товару у пункті призначення в належному вигляді, за кількістю та якістю з повним комплектом супровідних документів.

Вказані обставини підтверджуються даними контракту, укладеного між ОСОБА_1 та ПП АННА ПЛЮС 07 березня 2018 року (а.с. 13-16), заяви про прийняття на роботу від 06 березня 2018 року (а.с. 16), наказу (розпорядження) про прийняття ОСОБА_1 на роботу № 7-к від 07 березня 2018 року (а.с. 17), трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 (а.с. 88).

За даними наданого позивачем договору про повну матеріальну відповідальність, 07 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ПП АННА ПЛЮС було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, за умовами пункту 1 якого працівник, що займає посаду водія транспортного засобу і виконує роботу безпосередньо пов`язану з перевезенням та збереженням переданих йому матеріальних цінностей, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей. Пунктами 3, 4 даного договору встановлено, що у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначений розмір збитків, завданих підприємству, та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства. Працівник не несе відповідальності за збитки, завдані не з його вини.

При цьому, за даними вказаного договору, спочатку в преамбулі договору вказано ім`я ОСОБА_3 з підписом в розділі реквізити сторін договору від імені ОСОБА_1 . Згодом, позивачем надано іншу копію договору, за даними якого внесено виправлення про особу, що укладала договір, а саме виправлено з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 та здійснено засвідчувальний запис виправленому вірити директором ПП АННА ПЛЮС .

Позивач окремою заявою зазначив, що договір про повну матеріальну відповідальність від 07 березня 2018 року було укладено саме з відповідачем ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис під умовами договору. Прізвище ОСОБА_3 було зазначено в преамбулі договору помилково внаслідок технічної помилки.

Вказані обставини підтверджуються даними договору про повну матеріальну відповідальність від 07 березня 2018 року, даними заяви ПП АННА ПЛЮС про виконання ухвали суду (а.с. 18, 72-74).

Відповідно до даних розрахункових листків за березень - липень 2018 року, до складу заробітної плати ОСОБА_1 входили нарахування за виконання обов`язків експедитора у розмірі 200 грн. (а.с. 19-20).

ПП АННА ПЛЮС , на підставі договору оренди транспортного засобу, укладеного з власником ОСОБА_4 23 травня 2018 року, є орендарем транспортного засобу марки MAN, модель L2000, рік випуску 2005, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 5.2 договору оренди, орендар стверджує, що автомобіль, який передається за цим договором, оглянуто до підписання договору, недоліків дефектів, які б перешкоджали його використанню за призначенням, та про які б орендар хотів зазначити у договорі на момент огляду виявлено не було. Пунктом 4.1. договору оренди встановлено, що факт підписання цього договору розцінюється сторонами як передача автомобіля. Вартість автомобіля оцінено сторонами на суму 120000 грн. (пункт 1.3 договору).

Власником транспортного засобу марки MAN, модель L2000, рік випуску 2005, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_4 .

Вказана обставина підтверджується даними договору оренди транспортного засобу від 23 травня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Красновською Т.В. (реєстровий № 748) та даними технічного паспорту на транспортний засіб серії НОМЕР_4 (а.с. 21, 25-26).

За даними протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 00042-01995-17 від 29 червня 2017 року транспортний засіб марки MAN, модель L2000, рік випуску 2005, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , після технічного контролю визнано технічно справним (а.с. 27-28).

За даними полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК/6936909 від 16 травня 2014 року, відповідальність власника транспортного засобу марки MAN, модель L2000, рік випуску 2005, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована на строк до 20 червня 2018 року (а.с. 29).

07 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , в присутності директора ОСОБА_4 , підписано акт приймання - передачі транспортного засобу НОМЕР_2 . За даними акту, відповідач прийняв транспортний засіб у доброму технічному стані, попереджений про відповідальність за технічний стан, комплектність та збереження прийнятої машини та устаткування, технічно правильну її експлуатацію та користування по прямому призначенню (а.с. 30-31).

З відомостей товарно - транспортної накладної № 1605 від 16 травня 2018 року вбачається, що водій ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажу транспортним засобом марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з міста Дніпро до міста Києва (а.с. 32).

23 липня 2018 року керівником ПП АННА ПЛЮС було подано заяву до Голосіївського УП ГУНП в місті Києві про те, що водій ОСОБА_1 під час перевезення вантажу з міста Дніпро до міста Києва транспортним засобом марки MAN, модель L2000, рік випуску 2005, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 17 травня 2018 року виїхав за межі проїжджої частини дороги та перекинувся на узбіччі в кювет (а.с. 33).

Відповідно до даних акту огляду транспортного засобу № 29/05-1 від 17 травня 2018 року, складеного в присутності ОСОБА_1 , при поверхневому огляді автомобіля марки MAN, модель L2000, рік випуску 2005, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , виявлено пошкодження транспортного засобу на загальну суму 79340 грн. (а.с. 34-35).

12 червня 2018 року ФОП ОСОБА_2 було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу у присутності представників позивача та відповідача. За результатами огляду складено звіт №37/18 з оцінки матеріального збитку транспортного засобу від 21 червня 2018 року. За даними звіту матеріальний збиток, завданий внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, складає 381 455,49 грн.

Вказані обставини підтверджуються даними акту огляду від 12 червня 2018 року (а.с. 36-37) та даними звіту № 37/18 від 21 червня 2018 року, складеного ФОП ОСОБА_2 (а.с. 38-58).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Статтею 130 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов?язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Частиною 2 статті 131 КЗпП України визначено, що працівники зобов?язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до статті 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв?язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Держкомпраці СРСР № 447/24 від 28 грудня 1977 року затверджено Перелік посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність до якого посада водія транспортних засобів не включена.

В абзацах 1 та 3 пункту 3 Постанови пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками , визначено, що у відповідності до статті 130 КЗпП України за шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов`язків, працівник несе відповідальність перед підприємством, з яким перебуває в трудових відносинах. Виходячи з вимог ст.15 ЦПК, суд у кожному випадку зобов?язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об?єктивного з?ясування обставин, від яких, згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП, залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з?ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов?язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов?язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.

За шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов ?язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах. За вимогами інших осіб, що грунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов?язків (відшкодування шкоди їх майну, здоров?ю, виплаченої пенсії, допомоги по соціальному страхуванню та ін.), в силу ст. 441 ЦК ( 1540-06), відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства.

Таким чином, законодавство, що регулює відносини з відшкодування матеріальної шкоди завданої працівником під час виконання трудових обов?язків, передбачає відповідальність працівника лише в тому випадку, коли підприємству його винними протиправними діями (бездіяльністю) завдано прямої дійсної шкоди.

Досліджені судом матеріали та встановлені фактичні обставини справи не містять доказів завдання ОСОБА_6 прямої дійсної шкоди Приватному підприємству АННА ПЛЮС внаслідок його винних протиправних дій чи бездіяльності під час виконання ним трудових обов?язків за обставин, викладених в позовній заяві.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів факту дорожньо-транспортної пригоди 17 травня 2018 року за участі відповідача, доказів того, що автомобіль було пошкоджено саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, доказів того, що ушкодження автомобіля, які зафіксовані в актах огляду, виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, доказів винних протиправних дій чи бездіяльності водія транспортного засобу ОСОБА_1 , які призвели до спричинення шкоди транспортного засобу, а також доказів наявності причинно - наслідкового зв?язку між дією чи бездіяльністю ОСОБА_1 під час виконання трудових обов?язків та наявною шкодою.

Як вбачається з договору оренди транспортного засобу, укладеного між ПП АННА ПЛЮС та власником транспортного засобу ОСОБА_4 , він укладений 23 травня 2018 року. За обставинами, викладеними в позовній заяві, та даними товарно-транспортної накладної № 1605 від 16 травня 2018 року, подія, внаслідок якої відбулося пошкодження транспортного засобу, відбулася 17 травня 2018 року, тобто до укладення договору оренди транспортного засобу.

Проте, в пункті 5.2. договору оренди транспортного засобу, який підписано ОСОБА_4 як від імені власника автомобіля, так і директора ПП АННА ПЛЮС , зазначено, що недоліків і дефектів, які б перешкоджали його використанню за призначенням на момент огляду виявлено не було.

Як на доказ наявної вини ОСОБА_1 та причинно-наслідковий зв?язок між його діями та шкодою, позивач посилається в позовній заяві на звернення до Голосіївського УП ГУНП в місті Києві заявою про дорожньо-транспортну пригоду та факт відібрання уповноваженим працівником Голосіївського управління поліції пояснень у ОСОБА_1 у серпні 2018 року, якими зафіксовано причинно-наслідковий зв?зок дій водія - відповідача та дорожньо-транспортної пригоди. Проте, до матеріалів позовної заяви додано лише звернення ПП АННА ПЛЮС до органу поліції. Жодних пояснень чи матеріалів проведеної працівниками поліції за результатами звернення перевірки, які б містили дані про факт дорожньо - транспортної пригоди, пошкодження внаслідок неї належного позивачу транспортного засобу, виконання водієм при цьому трудових обов?язків, наявність вини ОСОБА_1 та причинно-наслідковий зв?язок між винними його діями та завданою шкодою позивачем не надано.

Крім того, позивачем не доведено наявність підстав для настання повної матеріальної відповідальності ОСОБА_1 за завдану шкоду. Між ПП АННА ПЛЮС та ОСОБА_1 , хоча і було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, проте посада водія транспортного засобу не передбачена серед посад, передбачених Переліком посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, затвердженим Постановою Держкомпраці СРСР № 447/24 від 28 грудня 1977 року.

Доводи позивача про те, що відповідач також виконував додатково обов?язки експедитора і у зв?язку з цим повинен нести повну матеріальну відповідальність судом відхиляються, оскільки позивачем не надано доказів того, що шкода завдана саме внаслідок виконання ОСОБА_1 посадових обов?язків експедитора, а не водія транспортного засобу.

Висновки за результатами розгляду

Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18.12.2009 № 14, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов?язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як зазначено в частині 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Саме позивач мав довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обґрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами саме до заявленного відповідача та обґрунтувати відповідність обраного способу засхисту змісту порушенного права.

Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.

Законодавством про працю передбачено відповідальність працівника за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Позивач не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність прямої дійсної шкоди, завданої саме ПП АННА ПЛЮС , а не фізичній особі ОСОБА_4 . А також доказів того, що відповідачем було вчинено протиправні дії чи бездіяльність під час виконання ним покладених на нього контрактом трудових обов?язків, які б призвели до завдання шкоди ПП АННА ПЛЮС .

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків не підтверджені матеріалами справи.

Позивач не довів обґрунтованість усіх заявлених позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 5721,65 гривні згідно з квитанцією.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вказаного правила, судовий збір, сплачений позивачем поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Приватного підприємства АННА ПЛЮС до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

Приватне підприємство АННА ПЛЮС , код ЄДРПОУ 33777654, адреса місцезнаходження: будинок під номером 14, провулок Червоноармійський, місто Київ.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук