Постанова

від 21.07.2021 по справі 477/1948/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

21.07.21

22-ц/812/1155/21

Справа № 477/1948/20 Головуючий у 1-й інстанції Козаченко Р. В.

Провадження №22ц/812/1155/21 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 липня 2021 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої: Ямкової О. О.,

суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В.,

із секретарем: Андрієнко Л. Д.,

за участю: позивачки - ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Мотельчук Ю. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану від її імені

адвокатом Долговим Антоном Геннадійовичем,

на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 2 березня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Козаченка Р. В. об 11год. 05 хв. у приміщенні суду в місті Миколаєві, по справі

за позовом

ОСОБА_1 до Фермерського господарства (ФГ) Ковтуна

про стягнення заборгованості по орендній платі,

розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ФГ Ковтуна про стягнення на її користь 12 075 грн орендної плати за період 2017-2020р.р., розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 29 червня 2017 року між відповідачем та померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 власником землі ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є позивачка, та зобов`язання господарство повернути їй належну земельну ділянку площею 5,6га.

Позивач зазначала , що після смерті свого дідуся ОСОБА_3 , успадкувала належну йому земельну ділянку площею 5,6га, що розташована в межах території Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, та була передана ним в оренду ФГ Ковтуна строком на 7 років.

8 жовтня 2018 року позивачка оформила право власності на спадок, але орендної плати від господарства не отримала, внаслідок чого неодноразово зверталася до відповідача з питань не отримання орендної плати.

Посилаючись на систематично не сплачену орендну плату, позивачка просила стягнути на її користь заборгованість з її сплати та розірвати договір оренди з підстав систематичного невиконання обов`язків за договором, а також повернути їй у власність земельну ділянку.

У відзиві на позов відповідач ФГ Ковтуна вважало вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з того, що відповідачем, як орендарем, виконуються обов`язки із своєчасної виплати орендної плати, так як починаючи з моменту звернення позивачки та повідомлення нею про перехід права власності на землю в порядку спадкування, відповідач неодноразово намагався виплатити на її користь орендну плату, але вона від її отримання ухилялася, таким чином штучно створюючи систематичність не сплати орендної плати.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 2 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалено про стягнення з ФГ Ковтуна на її користь 12 075 грн орендної плати за період 2017-2020р.р.. В задоволені вимог про розірвання договору та повернення земельної ділянки відмовлено.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем штучно створені умови систематичного невиконання орендарем своїх обов`язків з виплати орендної плати, внаслідок чого є підстави для стягнення на її користь суми оренди, яку позивачка не отримала через незгоду з її розміром, та відсутні підстави для розірвання договору оренди, у зв`язку з добросовісною поведінкою орендаря.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Долгов А. Г. , ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови у розірванні договору з поверненням земельної ділянки та ухвалення в цій частині нового про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи та порушення ним вимог закону.

На думку апелянта судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідачем на протязі чотирьох років не сплачувалася орендна плата, а тому ним помилково не задоволені вимоги про розірвання договору.

Одночасно суд проігнорував вимоги щодо нечемності договору оренди, у зв`язку з його реєстрацією після смерті орендодавця.

Рішення суду в частині задоволення вимог про стягнення орендної плати не оскаржувала.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважав її доводи необґрунтованими, а рішення таким, що ухвалене у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення із наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно з положеннями статей 13, 15 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Змістом цього договору є права та обов`язки сторін договору, щодо використання земельної ділянки, визначення розміру орендної плати, порядок і умови її сплати, припинення договору та відшкодування збитків.

Судом встановлено, що на підставі договору оренди землі від 29 червня 2017 року, укладеним між орендодавцем ОСОБА_3 і орендарем ФГ Ковтун строком на 7 років, відповідач за використання належної на праві власності орендодавцю земельної ділянки площею 5,6 га, яка розташована в межах території Шевченківської сільської ради, зобов`язався сплачувати орендну плату щорічно частинами або в повному обсязі у грошовій формі у розмірі 3 750 грн до 31 грудня, та з урахуванням податку з доходів фізичних осіб і військового збору, та з урахуванням індексації (а.с.13-16).

Договір зареєстровано у відповідному реєстрі 30 серпня 2017 року (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 орендодавець ОСОБА_3 помер, та після його смерті земельну ділянку площею 5,5998га успадкувала його онука - позивачка ОСОБА_1 , отримавши 8 жовтня 2018 року відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.9).

20 січня 2020 року ОСОБА_1 листом звернулася на ім`я голови ФГ Ковтуна , в якому повідомила про перехід права власності до неї на земельну ділянку, що перебуває в оренді, та одночасно просила повідомити про наявність боргу за орендною платою (а.с.19).

28 лютого 2020 року ФГ Ковтуна повідомило про сплату орендної плати та податків за 2017-2018р.р., та не сплату оренди за 2019 рік у зв`язку з відмовою від її отримання нового власника землі (а.с.20).

13 березня 2020 року ОСОБА_1 знову надіслала листа про нарахування їй заборгованості з орендної плати, на яке 23 березня 2020 року відповідач повідомив про суму оренди за 2019 рік (а.с.22).

3 вересня 2020 року ОСОБА_1 на адресу фермерського господарства надіслано лист-вимогу про припинення використання земельної ділянки та розірвання договору з підстав систематичної не сплати орендної плати.

Посилаючись на вказані обставини, позивач звернулася до суду із позовом про стягнення боргу за орендною платою, та розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки у зв`язку з несистематичною сплатою орендної плати.

Суд першої інстанції вважаючи, що факт невиплати орендної плати є встановленим та у зв`язку зі спором та не бажанням власника землі отримати у нарахованому вигляді орендну плату, задовольнив позовні вимоги про її стягнення, що жодною із сторін не оспорюється, та не є предметом апеляційного перегляду.

В той же час, відмовляючи у розірванні договору оренди, у зв`язку з порушенням орендарем обов`язку зі сплати орендної плати, та як наслідок повернення земельної ділянки, суд першої інстанції керувався наступним.

За змістом статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Як слідує із змісту договору оренди землі (а.с.13-16) оплата орендної плати здійснюється в грошовій формі щорічно частинами або в повному обсязі до 31 грудня.

Судом встановлено, що після смерті попереднього орендодавця, позивач, як його правонаступник, лише у січні 2020 року заявила про свої права, після чого ФГ Ковтуна неодноразово намагалося їй перерахувати суму орендної плати за 2018-2020 р.р., але позивачка ухилялася від її отримання, як особисто при відвідуванні її представниками господарства удома, так і шляхом грошового переказу, та за різних мотивів, в тому числі у зв`язку з незгодою щодо її розміру (а.с.49-53, 55-56, 61-62).

Вказані обставини підтверджені, як усними поясненнями позивачки і письмовими поясненнями відповідача, так і письмовими доказами, належним чином дослідженими судом у судовому засіданні.

Також ФГ Ковтуна на підтвердження здійснених виплат на користь первісного орендодавця до суду апеляційної інстанції надало копію видаткового касового ордеру від 18 жовтня 2017 року про видачу ОСОБА_4 3019 грн орендної плати, та копію податкового розрахунку про сплату податку, нарахованого на орендну плату, стверджуючи, що такі виплати провели на користь цивільної дружини померлої особи за оренду землі.

За такого твердження представника позивача у апеляційній скарзі стосовно обізнаності орендаря щодо переходу права власності на земельну ділянку в порядку спадкування та умисного систематичного невиконання своїх обов`язків перед позивачкою, та недобросовісності орендаря є безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи, в тому числі наданими позивачкою до суду першої інстанції письмовими доказами .

Такими же є доводи про ігнорування судом доводів про нечемність договору оренди, у зв`язку з його реєстрацією, після смерті орендодавця, так як по-перше, суд у відповідності до статті 13 ЦПК України розглядає справи лише на підставі заяв особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі поданих доказів, а учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на свій розсуд. Таких вимог позивачкою до суду не пред`являлося та не ставилося питання лише про повернення земельної ділянки внаслідок неукладеного договору оренди, навпаки, нею стверджувалося про чинність договору та підстави його розірвання . А по-друге, судом в рішенні дана оцінка цим доводам з посиланням на відповідну судову практику.

За таких обставин, та враховуючи те, що позивачем та її представником не заперечувалося намагання відповідача у 2020 році, при з`ясуванні особи нового власника землі, сплатити різними способами оренду плату, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди за відсутністю доказів про неналежне виконання орендарем своїх обов`язків за договором та систематичну не сплату ним орендної плати, як на користь попереднього орендодавця, так і його правонаступника.

Отже, встановивши, що відповідач намагався належним чином розрахуватися з позивачкою по орендній платі у розмірі, що встановлений у договорі, а позивачка ухилялася від прийняття виконання обов`язку боржником, чим штучно створювала умови для систематичної несплати орендної плати, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди та повернення з цих підстав земельної ділянки у відповідності до статей 24, 25, 32 Закону України Про оренду землі .

Оскільки такий висновок відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону , то не вбачається підстав для скасування чи зміни судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги позивача та її представника зводяться до помилкового розуміння норм матеріального права, переоцінки обставин, вірно встановлених та оцінених судом першої інстанції, і на законність судового рішення у справі не впливають.

За таких обставин, і відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені адвокатом Долговим Антоном Геннадійовичем залишити без задоволення , а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 2 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду , у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді С. Ю. Колосовський

О. В. Локтіонова