Постанова

від 19.07.2021 по справі 755/11150/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року місто Київ.

Справа 755/11150/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11016/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача: Желепи О.В.,

суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 яка діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2020 року (у складі судді Гончарук В.П. інформація щодо складання повного тексту відсутня) про повернення скарги заявнику без розгляду

в справі за скаргою ОСОБА_2 , за участі заінтересованих осіб: Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_3 на дії державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2020 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_2 на дії державного виконавця, в якій він просив суд Визнати дії державного виконавця Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) щодо нарахування йому заборгованості зі сплати аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині складення довідки-розрахунку від 20.07.2020 року, незаконними, та скасувати даний розрахунок заборгованості.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2020 року скаргу ОСОБА_2 повернуто заявнику, без розгляду.

Не погоджуючись із такою ухвалою 19.06.2021 року, згідно відмітки на поштовому конверті, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила суд скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2020 року і направити справу для вирішення питання відкриття провадження у справі до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю .

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що жодною нормою Розділу VII ЦПК України не передбачено підстав та порядку повернення без розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця - а положення ч. 4 ст. 183 ЦПК України не передбачає можливості повернення без розгляду скарги. При цьому зазначена норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті. Таким чином, суд повертаючи заявнику скаргу на дії державного виконавця застосував до спірних правовідносин вимоги статті 183 ЦПК України, яка не регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Повертаючи скаргу ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що подана скарга не відповідає вимогам ст. 183 Цивільного процесуального кодексу України, якою визначені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, а саме : не додано доказів надсилання іншим учасникам копії скарги та доданих до неї доказів.

Апеляційний суд не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження судам роз`яснено, що скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України і ГПК України та містити відомості, перелічені у частині четвертій статті 74 Закону Про виконавче провадження .

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною четвертою статті 74 Закону України Про виконавче провадження скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Вказаним вимогам подана скарга відповідала.

Повертаючи скаргу, суд у порушення вимог процесуального законодавства не звернув уваги на те, що вимоги частини другої статті 183 Розділу 2 Заяви з процесуальних питань ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті.

Відповідно до розділу VII ЦПК України Судовий контроль за виконанням судових рішень це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ.

Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві .

Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Повертаючи без розгляду скаргу, лише з посиланням на не відправлення її копії іншим учасника, за відсутності прямої норми у розділі, який регулює подачу скарги такого обов`язку, є прямим порушенням права особи на доступ до суду.

Суд мав процесуальну можливість скористатись, іншою загальною нормою - ст. 185 ЦПК України, та залишити скаргу без руху, роз`яснивши стороні необхідність подати суду докази відправки копії скарги та доданих до неї матеріалів іншій стороні, проте суд в даній справі одразу повернув скаргу без розгляду, обмеживши доступ до суду стороні виконавчого провадження.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про повернення скарги скаржнику є передчасним, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367 , 374 , 379 , 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 яка діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 19липня 2021 року.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: В.А. Кравець

О.Ф. Мазурик