Рішення

від 22.07.2021 по справі 622/1231/20

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/1231/20 р.

2/622/71/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2021 смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Квітки О.О.,

за участі секретарів - Бойко І.О., Попової В.М., Дмитренко А.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Мироненко С.М.,

відповідача-1 - ОСОБА_2 ,

представника відповідача-2 - адвоката Смаля В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Золочів за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - державний нотаріус Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Борисенко Катерина Вячеславівна, про визнання права власності на 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом та визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, визнання договору купівлі-продажу недійсним,

встановив:

27.11.2020 до Золочівського районного суду Харківської області надійшла вказана позовна заява про визнання права власності на 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом та визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Свої вимоги позивачка ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 . Вона прийняла спадщину після смерті матері та згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом 12.12.2018 вона отримала після її смерті спадщину за законом. У вказаному свідоцтві про спадщину вказано, що спадкоємцем майна ОСОБА_4 є її чоловік ОСОБА_5 , донька ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 (далі - відповідач-1, ОСОБА_2 ) по 1/3 часток. Їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається із 1/6 частини грошових вкладів із нарахованими відсотками та компенсаціями. Аналогічні свідоцтва видані і її брату та батькові. 15.11.2020 вона звернулася до Золочівської державної нотаріальної контори із проханням видати їй свідоцтво про право на спадщину після смерті її матері ОСОБА_4 на її частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 20.11.2020 Державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Борисенко К.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1765/02-31, якою їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , у зв`язку із ненаданням документів, що підтверджують право власності спадкодавця на таке майно. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько - ОСОБА_5 . Спадщину після смерті батька вона прийняла шляхом подачі заяви. Однак її не викликали до нотаріальної контори з питання оформлення спадщини. Їй стало відомо, що її братом, ОСОБА_2 , отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02 листопада 2020 року (зареєстрованого в реєстрі за № 1702), після смерті їхнього батька, ОСОБА_5 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається із житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами номер АДРЕСА_3 . Оскільки вказаний житловий будинок побудований її батьками під час перебування у шлюбі, то зазначений житловий будинок є спільною сумісною власністю, попри те, що право власності на будинок оформлено на ОСОБА_5 .. Тобто матері належала 1/2 частина вказаного будинку. Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 видане без урахування частини спірного будинку, яка належала її матері, яка була власницею 1/2 частини спірного будинку. Оскільки вона є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 і мала право на 1/6 частину вказаного будинку, то свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02.11.2020, видане ОСОБА_2 підлягає визнанню недійсним в частині включення до складу майна 1/6 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами номер АДРЕСА_3 . Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначила, що ОСОБА_2 здійснив відчуження спірного будинку, в якому їй належала 1/6 частина. Вона як співвласник вказаного мала право на переважне право перед іншими особами на купівлю за ціною, оголошеною для продажу на рівних умовах. Крім того, продавши будинок ОСОБА_2 розпорядився і її часткою без її згоди. Оскільки предметом правочину було майно, яке належало і їй, то вона просить визнати купівлю-продаж вказаного будинку недійсною.

Ухвалою судді Квітки О.О. від 30.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження. В порядку забезпечення позову заборонено ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчинення реєстраційних дій щодо речових прав на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_3 на земельній ділянці (кадастровий номер 6322655100:02:003:0281) за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення спору судом. Витребувано із Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області, засвідчені у встановленому законом порядку: матеріали спадкової справи № 268/2010 після ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Золочів Золочівського району Харківської області; матеріали спадкової справи № 60/2020 після ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт Золочів Золочівського району Харківської області; у приватного нотаріуса Золочівського районного нотаріального округу Кійко Наталі Григорівни (62203, Харківська область, Золочівський район, смт Золочів, вул. Перемоги, 4), засвідчені у встановленому законом порядку: матеріали нотаріальної справи щодо посвідчення Договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_3 від 06.11.2020 (р/н 1777).

Ухвалою суду від 25.03.2021 закрито підготовче провадження. Прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову. Викликано до суду для допиту як свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Визнано обов`язковою явку в судове засідання третьої особи - державного нотаріуса Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Борисенко Катерини Вячеславівни.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Мироненко С.М. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. Представник позивача адвокат Мироненко С.М. у судових засіданнях та відповідях на відзив звернула увагу на безпідставність заявлення відповідачами клопотань про застосування позовної давності, необґрунтованість міркувань про відсутність у матері позивача права спільної сумісної власності у спірному будинку та, відповідно, права самої ОСОБА_1 на частину спірного домоволодіння.

Позивач ОСОБА_1 також у судовому засіданні повідомила, що вона підтримувала добрі відносини із своїм батьком. Останнім часом вона часто розмовляла із батьком по телефону та просила свою доньку ОСОБА_9 , яка проживає у Золочеві , навідуватися до дідуся. ОСОБА_5 говорив їй про необхідність переписати заповіт, проте вона відмовляла його, оскільки не хотіла зайвий раз його турбувати. Своє право власності на 1/6 частину у батьківському будинку вона не оформляла теж із-за прохань батька, який хотів, щоб будинок був оформлений на нього. Вважає, що ОСОБА_2 умисно не повідомив її про оформлення спадщини та подальший продаж батьківського домоволодіння.

Відповідач-1 ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, надав до суду письмові заперечення, в яких, зокрема зазначив, що після смерті їхньої матері ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 спадкоємцями її майна стали: її чоловік ОСОБА_5 на 1/3 частку, її донька - ОСОБА_1 - на 1/3 частку, та її син - ОСОБА_2 - на 1 /3 частку. Постановою нотаріуса Золочівської ДНК Алєксєєнко С.В. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті моєї матері ОСОБА_4 .. За загальними правилами, спадкоємці ділять між собою майно, яке на момент смерті спадкодавця перебувало у його власності. Тобто, як правило, це безперечно те майно, яке зареєстроване за померлим. Разом з тим, не варто забувати про право спадкування частки спадкодавця у спільній сумісній власності з іншими особами (як правило, це стосується спільного сумісного майна подружжя), тобто про право на майно, яке фактично зареєстроване за іншими особами. Так, якщо майно було зареєстроване за одним із подружжя, то фактично спадкоємці мають право на спадкування частки померлого у такому майні, тобто на 1/2 частку такого майна. Порядок спадкування частки померлого у спільній власності з іншими особами визначений Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. Тобто, з такої інструкції вбачається, що поділ частки померлого у спільному сумісному майні можливий лише за умови наявності згоди іншого з подружжя. Будь-якої іншої процедури вказана інструкція не передбачає. В свою чергу норма Цивільного кодексу України, яка регулює це питання, особливо нічого не зазначає, окрім того, як право спадкоємців на частку у спільному сумісному майні (ст. 1226 ЦК України). Вважає, що в силу ст.ст. 253, 256, 257, 267 ЦК України та 72 СК України вже минув строк позовної давності звернення до суду із позовом. Доводи позивача щодо того, що до спірних правовідносин строки позовної давності не застосовуються є безпідставними і не підлягають задоволенню, так як ця вимога і є поділом майна подружжя із визначенням часток, але без реального розподілу самого будинку з господарськими спорудами із виділенням конкретних приміщень будинку і господарських споруд. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності. Для визначення початку перебігу позовної давності має значення не лише безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, але й суб`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Коли правовстановлюючий документ оформлений на ім`я особи, яка пережила чоловіка (дружину), до нотаріуса можуть звернутися спадкоємці померлого, які прийняли спадщину, з проханням видати свідоцтво на ім`я померлого. Якщо ж другий з подружжя дає на це згоду, то нотаріус може видати таке свідоцтво. Аналогічно той з подружжя, який пережив другого, з метою чіткого визначення спадкової маси може звернутися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва на частку у спільному майні подружжя на ім`я померлого, якщо правовстановлюючий документ був зареєстрований на ім`я того, хто пережив померлого. Позивачем не було вчинено жодних дій та не наведено доказів того, що вона зверталася до нотаріуса з питання оформлення своєї 1/6 частини права власності на спірний житловий будинок після смерті матері, оскільки колишній чоловік помер, а на цей час встановити чи заперечувати, чи визнав він право власності колишньої дружини за свого життя в період із ІНФОРМАЦІЯ_1 , коли вона померла та до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 є неможливим. Позивач не використала своє право вирішити вимоги за життя батька протягом 9 років, не надавши переконливих доказів щодо її не звернення для вирішення питання спільного майна подружжя. Чинним законодавством України не передбачена можливість видачі колишньому чоловікові/дружині свідоцтва про право на частку у спільному майні подружжя, шлюб між якими припинився внаслідок смерті. Сам факт звернення відповідача до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері не є порушенням прав позивача відповідачем із врахуванням, що у спадкову масу входить і будинок з господарськими будівлями та спорудами, оскільки позивач не отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на частину домоволодіння, але вона й не зверталася до нотаріуса із заявою про видачу її свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частку домоволодіння, протягом трьох років після смерті матері, частка нашої померлої матері не була визначена нотаріусом. Крім того, вказує на те, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визначаючи право спільної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Стосовно позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.11.2020 зауважив, що нотаріусом було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом 02.11.2020 на нього, а те що будинок належав на праві спільної сумісної власності спадкодавцю ОСОБА_5 не підтверджується жодними доказами. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, то вважає, що позивач не надав жодних доказів та підстав визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного житлового будинку. Заперечував також і проти розміру витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не обґрунтовано час на підготовку документів (написання позовної заяви, клопотання про витребування доказів, заяви про забезпечення позову), обсяг юридичної та технічної роботи. Крім того, подав заяву про застосування строку позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_3 (далі - відповідач-2, ОСОБА_3 ) - адвокат Смаль В.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, у письмовому відзиві зазначив, що свідоцтво про право на спадщину не може визнаватись недійсним з посиланням на норми про недійсність правочинів, тобто на статті 215-236 ЦК. Крім того, щодо правочинів як предмета недійсності ч. 3 ст. 215 ЦК встановлено загальне правило про можливість визнання судом будь-якого правочину недійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом. Тоді визнання недійсними в судовому порядку документів про право та правовідносин можливе лише у випадках наявності відповідного законодавчого застереження або ж коли визнання його недійсним є найбільш відповідним змісту порушення і характеру порушеного права. Прикладами останнього можуть бути досить поширені в судовій практиці спори про визнання недійсними документів, що посвідчують права на земельну ділянку (державних актів), свідоцтв про право власності на квартиру (будинок), кімнат у гуртожитку. Недійсність свідоцтва про право на спадщину належать до недійсності документів, які за своїм змістом не є правочинами. Відсутність у позивача права на спадщину і, відповідно, відсутність порушення свідоцтвом про право на спадщину його прав чи інтересів у контексті положень ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі- ЦПК) виключає можливість задоволення його вимог. Недійсність свідоцтва про право на спадщину не має наслідком безумовну недійсність усіх укладених у подальшому правочинів та право встановлюваних документів щодо майна, на яке було видане дійсне свідоцтво. Такі правочини можуть бути визнані недійсними лише із підстав встановлених законом. 06.11.2020 ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку номер АДРЕСА_1 із ОСОБА_2 .. Вважає, що позивачем не подано доказів, на підставі яких можна визнати недійсним цей договір купівлі-продажу. Вказує, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем і факт незаконного продажу (на думку позивача) 1/6 частини будинку не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте є підставою для виникнення обов`язку щодо відшкодування збитків, що завдані таким відчуженням, в разі визнання судом недійсним в 1/6 частині свідоцтва про право на спадщину. Тому вважає, що у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного житлового будинку необхідно відмовити, оскільки на неї буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Вважає, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 14 620 грн 40 к. не є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, оскільки документи не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У розрахунку судових витрат вказано написання відзиву, якого адвокат взагалі не писав. Позивачем взагалі не обґрунтований обсяг часу на підготовку документів (написання позовної заяви, клопотання про витребування доказів, заяви про забезпечення позову згідно із орієнтовного розрахунку) обсяг юридичної і технічної роботи, є суб`єктивною оцінкою позивача. Тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Третя особа - нотаріус Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Борисенко К.В. в судовому засіданні надала пояснення щодо обставин видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 .. Зокрема, зазначила, що у випадку звернення ОСОБА_1 до суду до видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 вона б зупинила здійснення нотаріальних дій. 14.01.2020 через канцелярію суду подала письмові пояснення, в яких зазначила, що правовстановлюючим документом є договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої приватної власності, житловою площею не більше 60 кв. м, який був оформлений на ім`я чоловіка - ОСОБА_5 , право власності було також зареєстровано за ним. Тому він був так званим титульним власником майна. Першою із подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина - ОСОБА_4 , яка не була титульним власником цього будинку. Частка другого з подружжя, який помер і не є титульним власником знаходиться у прихованому стані і лише презюмуюється. Сімейний кодекс України та Цивільний кодекс України дають можливість подружжю зробити поділ (виділ) майна, але за їх життя, шляхом укладення відповідних договорів. Натомість, у разі смерті одного з подружжя, який не є титульним власником, застосування поділу (виділу) частки шляхом видачі нотаріусом свідоцтва про право власності виключається з огляду на наступне. По-перше, відсутнє волевиявлення сторін. По-друге, у зв`язку із смертю фізичної особи припиняється її цивільна правоздатність (ст. 25 ЦК України). Ця позиція підтверджується і судовою практикою. У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування зазначено, що визначення судами частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно (квартиру) за померлими суперечить вимогам статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, статей 27-31 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки судом вирішується питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у зв`язку із смертю не мають цивільної процесуальною правоздатності та дієздатності. По-третє, право власності нерозривно пов`язане із особою власника і у разі смерті такої особи, право власності припиняється автоматично (частина одинадцята статті 346 ЦК України). Тобто сучасне законодавство не дає можливості у безспірному порядку визначити частку померлого раніше подружжя, який не був титульним власником майна. Спадкоємці ОСОБА_4 до нотаріальної контори чи до суду за визначенням частки спадкодавця у вищевказаному будинку не звертались. Надалі, ІНФОРМАЦІЯ_3 помирає другий із подружжя - ОСОБА_5 . Згідно із п. 4.21. Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, нотаріус повинен з`ясувати - чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. У цьому свідоцтві за наявності згоди другого з подружжя, на підставі заяви спадкоємців може бути визначена і частка померлого у спільній власності. Можливість визначення частки випливає із змісту частини другої статті 71 Закону України Про нотаріат . Тобто Порядок презюмує, що право на 1/2 частку в спільному майні має лише той із подружжя, хто пережив іншого; виділити частку у спільному майні подружжя можливо лише за життя одного з них. Оскільки ОСОБА_4 померла раніше, її частка не могла бути визначена і до складу спадщини увійшов вищевказаний будинок у цілому. У зв`язку із вищевказаним, Золочівська нотаріальна контора заперечує проти задоволення позову в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Допитана як свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона є тіткою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , їхня матір була її рідною сестрою. У 1962 році її сестра вийшла заміж за ОСОБА_5 .. На території домоволодіння батька ОСОБА_5 вони викупили флігель, а потім збудували новий будинок. Після смерті її сестри - ОСОБА_4 батько ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приблизно рік проживав у будинку ОСОБА_2 , а потім переїхав до свого будинку. Їй відомо, що ОСОБА_1 спілкувалася із батьком, а її донька навідувалася до ОСОБА_5 та привозила йому продукти. Вона не знала, що ОСОБА_5 склав заповіт.

Допитаний як свідок ОСОБА_7 пояснив, що позивач ОСОБА_1 - його дружина, а відповідач ОСОБА_2 - брат його дружини. Йому відомо, що його покійний тесть ОСОБА_5 після смерті його дружини ОСОБА_4 просив переписати заповіт, який він склав. Наскільки йому відомо ОСОБА_5 хотів поділити своє майно між своїми дітьми навпіл. Йому відомо, що після смерті тещі його дружина мала успадкувати частину спірного будинку, проте ОСОБА_5 просив не ділити на частини його будинок.

Допитана як свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона є донькою ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 - її дядько. Після смерті її бабусі ОСОБА_4 її матір два тижні проживала із дідусем та хотіла забрати до себе додому. Проте ОСОБА_5 залишився проживати у Золочеві разом із дядьком. Проте через якийсь час переїхав до себе. Її матір підтримувала нормальні відносини із своїм батьком, часто просила її зайти до дідуся, щоб провідати і принести продукти. Якийсь час у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 дійсно погіршилися відносини, але все-одно матір через неї дізнавалася про свого батька. За чотири роки до смерті її матір та дідусь знову помирилися. Їй відомо, що після смерті бабусі ніхто не хотів ділити будинок дідуся і бабусі. Восени 2020 року вона дізналася, що хтось проживає у будинку її покійного діда ОСОБА_5 .. Хоча її мати була впевнена, що дядько не продасть батьківську хату без її відома.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із свідоцтва про одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_11 уклали шлюб 14.07.1962. Після одруження прізвище дружини - ОСОБА_12 (а.с. 202 на звороті).

Відповідно до свідоцтва про народження від 01.06.1963 батьками ОСОБА_13 є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Після укладення шлюбу 08.04.1982 ОСОБА_13 змінила прізвище на ОСОБА_14 (а.с. 27).

Батьками ОСОБА_2 є також ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 203).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 28, 199).

Як вбачається із спадкової справи, заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори подали ОСОБА_1 (а.с. 29, 197), ОСОБА_2 (а.с. 198 на звороті) та ОСОБА_5 (а.с.201 на звороті, 202), .

ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 по 1/3 частки майна. Спадщину, на яку в указаній частці видано це свідоцтво складається з: грошових вкладів з нарахованими відсотками та компенсаціями, а саме: 1/2 частина депозитного рахунку у національній валюті № НОМЕР_1 (відкрито 22.02.2010) у сумі 5500 грн; 1/2 частина поточного рахунку нарахованих відсотків у національній валюті № НОМЕР_1 у сумі 14,38 грн; 1/2 частина карткового рахунку № НОМЕР_2 (відкрито 24.03.2010) у сумі 0 грн, що знаходяться в ПАТ МЕГАБАНК №1 України м. Харкова. Свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частину рахунків видане ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частину рахунків видане ОСОБА_5 15 листопада 2010 року за реєстровим № 3185 (а.с. 31, 223 на звороті).

Також спадкоємцям видані свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 1 га (кадастровий № 6322655100:06:005:0228) по 1/3 частині кожному (а.с. 37, 221-222).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 153). Після його смерті заяви про прийняття спадщини подали: його син - ОСОБА_2 та донька - ОСОБА_1 (а.с. 148).

У заяві ОСОБА_2 до Золочівської державної нотаріальної контори від 02.11.2020 вказано, що він прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5 .. На день смерті спадкодавець у шлюбі не перебував. Все спадкове майно є особистою приватною власністю спадкодавця (а.с. 152).

Згідно із записів будинкової книги станом на 28.10.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , значився зареєстрованим громадянин України ОСОБА_5 сам (а.с. 156).

Відповідно до заповіту від 04.10.2010 ОСОБА_5 заповів усе своє майно в цілому сину ОСОБА_2 (а.с. 156).

17.04.2020 ОСОБА_1 подала до Золочівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_5 (а.с. 45).

У своєму листі від 23.04.2020 ОСОБА_1 завідувач Золочівської державної нотаріальної контори К. Борисенко зазначила, що після померлого ОСОБА_5 заведена спадкова справа за № 60/2020, вказала перелік документів, які необхідні для прийняття спадщини та ін. інформацію (а.с. 159).

Як вбачається із листа від 28.08.2020, нотаріус повідомляє ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_5 склав заповіт щодо всього належного йому майна не на користь ОСОБА_1 , роз`яснила положення ст. 1241 ЦК України, вказала на необхідність письмового повідомлення нотаріальної контори про звернення до суду. Проте вказаний лист не був отриманий ОСОБА_1 (а.с. 160-161).

Державним нотаріусом Борисенко К.В. шляхом витребування інформації в Управлінні соціального захисту населення Дергачівської РДА, Управлінні пенсійного фонду України в Харківській області перевірено - чи не має ОСОБА_1 права на обов`язкову частку у спадщині (а.с. 162-163).

Рішенням виконавчого комітету Золочівської селищної ради від 09.04.1964 ОСОБА_5 було відведено земельну ділянку під АДРЕСА_4 , розміром 700 кв.м в безстрокове користування. Зобов`язано ОСОБА_5 одержавти до 15.05.1964 від бюро технічної інвентаризації всю технічну документацію на право будівництва будинку на вищеуказаній земельній ділянці (а.с. 173).

Із договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на право особистої власності із кількістю кімнат від однієї до п`яти включно видно, що 14.05.1964 Виконком Золочівського селищної ради депутатів надав ОСОБА_5 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 700 кв.м для будівництва житлового будинку (а.с. 171-172).

25.03.1969 складено акт про закінчення будівництва та введення в експлуатацію вказаного індивідуального домоволодіння (а.с.174-175).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 належала земельна ділянка площею 1 га (а.с. 177).

02.11.2020 ОСОБА_2 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його батька ОСОБА_5 . Спадщина складається із: житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами номер АДРЕСА_3 , земельної ділянки площею 1 га та 1/3 частки земельної ділянки площею 1 га (а.с. 42, 73, 187-188).

20.11.2020 ОСОБА_1 звернулася із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину після смерті її матері на її частину (1/6) житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 234 на звороті). Таку ж заяву позивач ОСОБА_1 подала і 15.11.2020 (а.с. 39).

20.11.2020 постановою нотаріуса Алєксєєнко С.В. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Відмова мотивована тим, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності, на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Правовстановлюючі документи нотаріусу не подані, тому видачу свідоцтва про право на спадщину на вказаний об`єкт нерухомого майна нотаріус вважав неможливою (а.с. 40-41, 192, 235).

Із договору купівлі-продажу житлового будинку від 06.11.2020 вбачається, що ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 житловий будинок із господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 68-69). У звіті про оцінку майна вказано, що вартість цього будинку - 123400 грн (а.с. 80-81).

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно із статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна, згідно зі статті 392 ЦК України, може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із положень ст.ст. 1268, 1269,1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Стаття 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У ч. 3 ст. 368 ЦК України зазначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України(далі - КпШС України), чинного на час відведення земельної ділянки для побудови спірного будинку, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав постійного заробітку.

Виходячи із положень статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Режим спільності майна подружжя означає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, вважається спільним, якщо інше не встановлено договором сторін або законом; дружина та чоловік мають рівні права відносно майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності; майно належить подружжю без визначення часток кожного з них у праві власності; права подружжя на майно визначаються рівними незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Цивільний кодекс України передбачає державну реєстрацію прав на нерухомість (ст. 182 ЦК України). Проте факт реєстрації майна, набутого за час шлюбу, на ім`я лише одного з подружжя, не впливає на його правовий режим (режим спільності майна).

За загальним правилом, закріпленим у статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, частки співвласників є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Стаття 1296 ЦК України встановлює право на спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину. В частині 3 вказаної статті зазначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно із ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Стаття 1297 ЦК України покладає на спадкоємців обов`язок звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак нею не визначено ні обов`язкових строків звернення за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, ні юридичних наслідків для спадкоємця, який прийняв спадщину, але не звернувся до нотаріуса за видачею його такого свідоцтва. Положення ч. 3 ст. 1296 ЦК України визначаються, що відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця самого права на спадщину. Отримання свідоцтва про право на спадщину є правом, а не обов`язком спадкоємця.

Згідно із п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду Укрни від 30.05.2008 № 7 Про судову практику у справах про спадкування частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Як вбачається із досліджених доказів, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 одружилися ІНФОРМАЦІЯ_7 , а спірний будинок було збудовано в 1969 році. Виходячи із презумпції спільної сумісної власності подружжя, будинок із господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_3, був спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ..

Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями, які прийняли спадщину після останньої є її донька ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 та чоловік ОСОБА_5 .. Всі спадкоємці вчасно подали заяви про прийняття спадщини та отримали свідоцтва про право на спадщину на деяке майно із спадкової маси.

Спадкоємці, які були закликані до спадкування після смерті ОСОБА_4 , не звернулися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину саме на спірний будинок. Лише 20.11.2020 ОСОБА_1 звернулася із такою заявою. Проте в цей же день нотаріусом Борисенко К.В. було відмовлено у вчиненні вказаної нотаріальної дії, оскільки не надано правовстановлюючих документів на житловий будинок та роз`яснено процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Крім того, свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами номер АДРЕСА_3 було видано ОСОБА_2 02.11.2020, так як відповідно до довідки КП Архітектурно-інвентаризаційного бюро Золочівської селищної ради №202 від 09.09.2020 єдиним власником будинку АДРЕСА_1 був ОСОБА_5 , який у заповіті єдиним спадкоємцем зазначив свого сина ОСОБА_2 . Зважаючи на те, що на момент видачі свідоцтва про право власності на спадщину донька спадкодавця ОСОБА_1 не звернулася до суду із позовною заявою, в якій би просила визнати за нею право власності на 1/6 частину спірного будинку, хоча вже була обізнана про оформлення спадкових прав її братом ОСОБА_2 , у нотаріуса були підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцю за заповітом.

Зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Однак суд, вирішуючи вказаний спір, звертає увагу на наступне. Презумпція спільності майна, набутого за час шлюбу існувала як за Кодексом про шлюб та сім`ю, так і за Сімейним кодексом України. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися із позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності. Позивач ОСОБА_1 реалізувала вже після смерті свого батька ОСОБА_5 , в той час як відповідач ОСОБА_2 вже отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 .. Хоча ст. 1297 ЦК України і покладає на спадкоємців обов`язок звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, однак нею не визначено ні обов`язкових строків звернення за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, ні юридичних наслідків для спадкоємця, який прийняв спадщину, але не звернувся до нотаріуса за видачею йому такого свідоцтва. Тому суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на 1/6 частинку спірного будинку після смерті своєї матері ОСОБА_4 , так як вказаний будинок був спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги, своєчасно подала заяву про прийняття спадщини після смерті своєї матері - ОСОБА_4 ..

За положеннями ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним судом на підставах, указаних у ЦК. Однією із підстав визнання недійсності свідоцтва є порушення у зв`язку із видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб. Як зазначалося вище, ОСОБА_1 має право на визнання за нею власності на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 . Так як при видачі свідоцтва про право на спадщину вказана частина майна, яка належить ОСОБА_1 , не була врахована, то суд вважає, що є підстави для визнання свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_2 після смерті його батька, недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Виходячи із положень ч.ч. 1, 2 ст. 362 ЦК Україниу разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Згідно із ч. 1 ст 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З положень ч.1 ст. 203 ЦК випливає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як вбачається із обставин справи, відповідач ОСОБА_2 фактично продав весь будинок, при цьому не було враховано ні право позивача ОСОБА_1 на 1/6 частину вказаного будинку, ні її переважне право на купівлю частки ОСОБА_2 .. Отже, такий правочин суперечить вищенаведеним положенням Цивільного кодексу України, а єдиним належним способом відновлення порушених прав позивача є визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним.

Щодо застосування до вимог ОСОБА_1 позовної давності, суд виходить із наступних міркувань. Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК порушення цивільного права є однією з достатніх умов виникнення в особи права на його захист, зокрема судовий. Отже, необхідність звернення особи до суду за захистом свого права має місце у випадку його порушення. Позовна давність може бути застосована судом за наявності складного юридичного факту: порушення права особи, спливу позовної давності та заяви про це стороною у спорі. Так, порушене право особи є основною підставою застосування позовної давності. Як вбачається із матеріалів справи, свідоцтво про право на спадщину на спірний будинок було видане 02.11.2020, а отже із цього часу було порушене право ОСОБА_1 на оформлення права власності на її частину будинку і з цього часу починається перебіг позовної давності. Тому відсутні підстави для застосування до вимог позивача наслідків пропуску строків позовної давності та відмови у позові із цих підстав. Такий висновок також викладено у постановах Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 522/19610/15-ц та від 27.01.2021 у справі № 332/4629/15.

За змістом ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У ч.1 ст. 141 ЦПК України зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. В ч. 9 цієї статті зазначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Так, враховуючи складність та конкретні обставини справи, а саме: можливість оформлення права власності на належну їй частину спадкового будинку у нотаріальному порядку у випадку звернення до нотаріуса до смерті її батька ОСОБА_5 або ж звернення до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування до видачі свідоцтва про право на спадщину відповідачу ОСОБА_2 (при цьому суд відмічає належне та своєчасне повідомлення нотаріусом Борисенко К.В. ОСОБА_1 про оформлення спадщини після смерті її батька та, відповідно, обізнаність ОСОБА_1 про можливі наслідки у виді оформлення права власності на спірний будинок на ОСОБА_2 ); неявки у судові засідання представника позивача - адвоката Мироненко С.М.: 23.12.2020, 11.01.2021, 22.02.2021, 17.05.2021, що призводило до невиправданого затягування розгляду справи та нераціонального використання часу учасників справи; об`єктивну відсутність можливості у відповідача ОСОБА_3 при укладенні договору купівлі-продажу спрогнозувати, що в майбутньому він буде оспорений, суд вважає за можливе задовольнити вимоги щодо стягнення судових витрат із відповідачів частково, стягнувши на користь позивача із відповідача ОСОБА_2 1/2 частину судових витрат, які понесла позивач ОСОБА_1 ..

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Керуючись наведеними положеннями закону та ст., ст. 12, 13, 76, 81, 209, 211, 247, 258, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа державний нотаріус Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Борисенко Катерина Вячеславівна, про визнання права власності на 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом та визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, визнання договору купівлі-продажу недійсним - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами номер АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02 листопада 2020 року, реєстровий номер 1702, видане ОСОБА_2 державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Борисенко Катериною Вячеславівною на житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами номер АДРЕСА_3 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами номер АДРЕСА_3 від 06.11.2020 (р/н 1777), посвідчений приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Харківської області Кійко Н.Г. (номер запису про право власності 39054394 від 06.11.2020).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 11 571 (одинадцять тисяч п`ятсот сімдесят одну) грн та 60 (шістдесят) к.

Заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Золочівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , рнокпп НОМЕР_3 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 );

відповідач-1: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , рнокпп НОМЕР_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_8 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_10 );

відповідач-2: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_9 );

третя особа: державний нотаріус Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Борисенко Катерина Вячеславівна (62203, Харківська область, Золочівський район, смт Золочів, вул. 8 Березня, 3).

Суддя О. О.Квітка