Постанова

від 21.07.2021 по справі 464/5146/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 464/5146/17

провадження № 61-4369 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - обслуговуючий кооператив Кооперативний автогараж легкових автомобілів Автобусник ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Михайленко Ольга Вікторівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу Кооперативний автогараж легкових автомобілів Автобусник на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01 червня 2020 року у складі судді Мички Б. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня

2020 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року обслуговуючий кооператив Кооперативний автогараж легкових автомобілів Автобусник (далі - ОК КАЛА Автобусник , кооператив) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Михайленко О. В. (далі - приватний нотаріус ЛМНО

Михайленко О. В.), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати недійсним та скасувати договір дарування гаражного боксу АДРЕСА_1 , який укладено 27 листопада 2015 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , посвідчено приватним нотаріусом ЛМНО Михайленко О. В. (реєстраційний номер 1567); скасувати державну реєстрації права власності на вказаний гаражний бокс

за ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог ОК КАЛА Автобусник зазначав,

що у серпні 2016 члени правління кооперативу випадково дізналися,

що на належний кооперативу гаражний бокс № НОМЕР_1 , площеню 17,3 кв. м, розташований по АДРЕСА_2 , оформлено право власності за колишнім головою правління кооперативу - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно

від 22 серпня 2013 року, індексний № 8381943.

Вказував, що державну реєстрацію права власності на вказаний гаражний бокс за ОСОБА_2 проведено на підставі: рішення зборів членів правління кооперативу від 02 лютого 2013 року; довідки кооперативу

від 01 серпня 2003 року № 784, виданої та підписаної головою правління кооперативу ОСОБА_2 на своє ім`я; довідки обласного комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації

та експертної оцінки від 05 серпня 2013 року.

Позивач уважав, що ці документи не могли бути законною підставою для державної реєстрації права власності на спірний гаражний бокс, оскільки питання про прийняття рішення щодо розпорядження майном кооперативу, зокрема, щодо виділення гаражного боксу та надання права на його передачу у власність члену кооперативу не належить до повноважень правління кооперативу, а є виключними повноваженнями загальних зборів кооперативу або зборів уповноважених членів кооперативу. Унаслідок таких дій гаражний бокс, який при цьому перебував у користуванні члена кооперативу - ОСОБА_3 , незаконно вибув із власності кооперативу. Обставини незаконного заволодіння ОСОБА_2 гаражним боксом підтвердилися після ревізії господарської діяльності правління кооперативу, за результатами якої було складено відповідний акт

від 28 травня 2016 року.

На підставі договору дарування від 27 листопада 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Михайленко О. В., ОСОБА_2 подарував гаражний бокс ОСОБА_1 . Разом із цим, оскільки ОСОБА_2 незаконно набув право власності на спірний гаражний бокс, він не мав права його відчужувати.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 23 транвя 2017 року серії НОМЕР_2

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 28 серпня 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 22 березня 2018 року закрито провадження у справі у частині позовних вимог ОК КАЛА Автобусник до ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування договору дарування, скасування державної реєстрації права власності

на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку

зі смертю ОСОБА_2 .

У квітні 2018 року кооператив подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, яку протокольною ухвалою Сихівського районного суду

м. Львова від 27 квітня 2018 року прийнято до розгляду.

З урахуванням наведеного та збільшених позовних вимог, ОК КАЛА Автобусник просив суд: визнати незаконним та скасувати свідоцтво

про право власності на нерухоме майно, а саме: гаражний бокс № НОМЕР_1

по АДРЕСА_2 , від 22 серпня 2013 року, індексний номер 8381943, видано на ім`я ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір дарування вказаного гаражного боксу від 27 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований

за № 1567; cкасувати державну реєстрацію права власності на вказаний гаражний бокс за ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01 червня 2020 року

у задовленні позову ОК КАЛА Автобусник відмовлено .

Відмовляючи у задоволенні позову кооперативу, суд першої інстанції виходив із відсутності належних та допустимих доказів, що підтверджують належність позивачу спірного гаражного боксу. ОСОБА_2 звертався до ОК КАЛА Автобусник із заявою про виділення йому вільного гаражного боксу № НОМЕР_1 із подальшою можливістю оформлення права власності на нього, на що отримав згоду на підставі рішення зборів членів правління кооперативу. При цьому він сплатив пайовий внесок за гаражний бокс, на який станом на серпень 2003 року не було зареєстровано право власності, відповідне свідоцтво попередньому користувачу не видавалося. У цій частині враховано висновки, зроблені судами під час розгляду справи № 464/2725/19 за позовом ОСОБА_4 до ОК КАЛА Автобусник , третя особа - ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення кооперативу від 02 лютого 2013 року про передачу голові правління ОСОБА_2 спірного гаражного боксу.

Крім того, член кооперативу, який повністю вніс вступний/пайовий внесок за гараж, наданий йому в користування, одержує на цей гараж право власності (пункт 1.3. Статуту кооперативу).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОК КАЛА Автобусник залишено без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01 червня 2020 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а висновки районного суду підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Суд апеляційної інстанції вказав, що власником спірного гаражного боксу

є ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 27 листопада

2015 року, укладеного з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

а право власності на спірний гаражний комплекс набув у серпні 2013 року, здійснивши всі необхідні платежі.

При цьому апеляційним судом враховано, що наказом Міністертва юстиції України від 27 вересня 2016 року № 1151/7 відмовлено у задоволенні скарги членів правління кооперативу від 19 липня 2016 року на дії державного реєстратора щодо порушення прав кооперативу у результаті прийняття рішення про державну реєстрацію прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, яка надійшла у березні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОК КАЛА Автобусник , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги кооперативу.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Вказує

на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права у подібних правовідносинах. Крім того, судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 26 березня 2021 року задоволено клопотання ОК КАЛА Автобусник про поновлення строку на касаційне рскарження. Поновлено ОК КАЛА Автобусник строк на касаційне оскарження судових рішень. Касаційну скаргу ОК КАЛА Автобусник на рішення Сихівського районного суду

м. Львова від 01 червня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року залишено без руху з наданням строку

на усунення її недоліків, а саме запропоновано доплатити судовий збір

та надати суду документ, що підтверджує його доплату. Зазначено строк виконання ухвали, попереджено про наслідки її невиконання.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 26 березня 2021 року заявник надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу

№ 464/5146/17 із Сихівського районного суду м. Львова. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій застосовано до спірних правовідносин норми Закону України

Про кооперацію без урахування статті 19-1 цього Закону, яка регулює права членів кооперативу на його майно. При цьому відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 19-1

Закону України Про кооперацію у правовідносинах щодо можливості оформлення права власності на майно кооперативу особою, яка не є його членом.

Вказує, що лише член кооперативу має право на викуп майна кооперативу. Однак, ОСОБА_2 не був членом ОК КАЛА Автобусник , а тому не міг оформити за собою право власності на спірний гаражний бокс. Власником гаражного боксу № НОМЕР_1 до 2013 року був кооператив, право власності якого не реєструвалося, оскільки це власність усіх його членів. Правління кооперативу є його виконавчим органом, який не наділений повноваженнями щодо розпорядження майном. Гаражний бокс незаконно вибув із власності кооперативу, що призвело до порушення майнових прав кооперативу та зменшення його фондів.

Крім того, у справі, яка переглядається, суди помилково врахували висновки, зроблені судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи № 464/2725/19, оскільки вказані судові рішення скасовано Верховним Судом (провадження № 61-4911св20). Також посилається

на неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 303/6974/16 (провадження № 61-39511св18).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного

Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОК КАЛА Автобусник

від ОСОБА_1 , в якому вказується, що оскаржувані судові рішення

є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Зазначає, що його батько - ОСОБА_2 , набув право власності

на спірний гаражний бокс на законних підставах, протилежного кооперативом не доведено. Вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОК КАЛА Автобусник задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства,

що регулює спірні відносини.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом

чи судом у визначених законом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування

не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,

на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про кооперацію обслуговуючий кооператив ? це кооператив, який створюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг, переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою здійснення їх господарської діяльності.

Відповідно до статті 11 цього Закону вступ до кооперативу здійснюється

на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ

до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Член кооперативу, який повністю вніс вступний/пайовий внесок за гараж, наданий йому в користування, або збудував гараж власними силами, одержує на цей гараж право власності і особисто несе відповідальність

за протипожежну безпеку та санітарний стан гаражу (пункт 1.3. Статуту кооперативу).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено що, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судами встановлено, що власником спірного гаражного боксу є

ОСОБА_1 , до якого право власності перейшло 27 листопада 2015 року на підставі договору дарування, укладеного між ним та батьком -

ОСОБА_2 (а. с. 8, т. 1). Останній був власником гаражного боксу згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22 серпня 2013 року, індексний номер 8381943, виданим державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Гриб О. Б.

(а. с. 7, т. 1).

ОСОБА_2 звертався із заявою до кооперативу з проханням про виділення вільного гаражного боксу № НОМЕР_1 із подальшою можливістю оформлення права власності на нього (а. с.36, т. 1).

Рішенням зборів членів правління кооперативу від 02 лютого 2013 року,

а не рішенням загальних зборів членів кооперативу або зборів уповноважених членів кооперативу, як зазначав позивач, вирішено виділити ОСОБА_2 гаражний бокс № НОМЕР_1 у користування з подальшим правом оформлення права власності з виплатою суми у розмірі 12 000,00 грн первинного внеску (а. с.37, т.1). Пайовий внесок за гаражний бокс сплачено повністю (а. с. 38, т. 1).

Відповідно до довідки обласного комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки

від 05 серпня 2013 року (а. с.39, т. 1) спірний гаражний бокс на праві особистої власності не було зареєстровано і свідоцтво про право власності не видавалося.

ОСОБА_2 здійснював плату за гаражний бокс (а. с.150-152, 159 т. 1),

що спростовує відповідні доводи касаційної скарги. Ці кошти кооперативом приймалися і не поверталися.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про відмову

у задоволенні позову кооперативу, оскільки заявлені позивачем вимоги

не доведено, що є його процесуальним обов`язком у силу положень статей 12, 81 ЦПК України.

Крім того, судами обгрунтовано враховано наказ Міністертва юстиції України від 27 вересня 2016 року №1151/7, яким відмовлено у задоволенні скарги членів правління кооперативу від 19 липня 2016 року у зв`язку із тим, що скарга оформлена без дотримання вимог частини п`ятої статті 37

Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки вона не містить засвідчених в установленому порядку копій документів, що підтверджують порушення прав скаржника

у результаті прийняття рішення про державну реєстрацію прав (а. с. 9, т. 1).

Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 464/2725/19 (провадження № 61-4911св20) скасував рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 січня 2020 року і закрив провадження у цій справі, так як розгляд справи віднесено до суду господарської юрисдикції. Указане не вплинуло

на правильність вирішення даного спору, оскільки сукупність інших доказів у справі, яка переглядається, надала судам попередніх інстанцій можливість відмовити у задоволенні позову кооперативу .

Посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 303/6974/16 (провадження № 61-39511св18), безпідставні, оскільки у цій справі та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини, а тому й різне правозастосування.

Доводи касаційної скарги ОК КАЛА Автобусник спростовуються матеріалами справи, вони були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Верховний Суд вважає безпідставними також посилання кооперативу

про неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору, у тому числі, щодо необхідності застосування інших норм Закону України Про кооперацію .

Більше того, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі

№ 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18 та від 26 червня 2019 року

у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104цс19).

При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, провадження № 12-15гс19). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Враховуючи предмет та підстави зааявленого кооперативом позову , колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд вважає, що в силу положень частини третьої статті 89

ЦПК України суди попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надали оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться

до незгоди з висновками судів і переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу Кооперативний автогараж легкових автомобілів Автобусник залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01 червня 2020 року

та постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць