Рішення

від 13.07.2021 по справі 478/381/21

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №478/381/21 пров. №2/478/141/2021

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

13 липня 2021 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі : головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 до Казанківської селищної ради Миколаївської області та ОСОБА_3 про тлумачення заповіту,

В с т а н о в и в:

17 березня 2021 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Казанківської селищної ради Миколаївської області про тлумачення заповіту .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . За життя, на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК №005391 виданого 10 вересня 1997 року Казанківською районною державною адміністрацією, останньому належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Батьківщина , розміром 6,8 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

02 серпня 2002 року, відповідно до заповіту, посвідченого секретарем Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області Хижняк Л.А. та зареєстрованого в реєстрі за №22, ОСОБА_4 на випадок смерті зробив розпорядження, відповідно до якого Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії МК №005391, виданий 10 вересня 1997 року Казанківською районною державною адміністрацією, він заповів позивачу - ОСОБА_2 .

В 2006 році ОСОБА_4 , на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК №005391 виданого 10 вересня 1997 року Казанківською районною державною адміністрацією, було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану в межах території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,04 га, серія ЯБ №822413 та зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010601600245, виданий Казанківською райдержадміністрацією 01 лютого 2006 року.

Так, після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 6,04 га кадастровий номер 4823684800:04:000:0014 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області , що належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №822413, виданого 01 лютого 2006 року Казанківською райдержадміністрації.

У встановлений законом строк позивач ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом, проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки, згідно роз`яснення нотаріуса - земельна ділянка заповідана спадкоємцю ( ОСОБА_2 ) заповітом, посвідченим секретарем Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області Хижняк Л.А. 02 серпня 2002 року, за реєстровим №22, належала заповідачеві - спадкодавцю ( ОСОБА_4 ) на час складання заповіту, на підставі правовстановлюючого документа - Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії МК №005391, виданого Казанківською районною державною адміністрацією 10 вересня 1997 року, який згідно п.17 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, є недійсним на час відкриття спадщини, так як спадкодавцю ( ОСОБА_4 ) за життя було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №822413.

Представник позивача вважає, що за своїм змістом розпорядження спадкодавця ( ОСОБА_4 ) було спрямоване на те, щоб заповісти позивачу ( ОСОБА_2 ) земельну ділянку, на яку у останнього на момент складання заповіту було право, підтверджене - Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії МК №005391, виданого Казанківською районною державною адміністрацією 10 вересня 1997 року.

Посилаючись на викладене та на положення ст.ст.1233, 317, 213, 1256 ЦК України представник позивача просив суд тлумачити заповіт, посвідчений секретарем Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області Хижняк Л.А. 02 серпня 2002 року та зареєстрованого в реєстрі за №22, відповідно до якого ОСОБА_4 , що мешкає в с. Іванівка Криворізького району Дніпропетровської області, на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Батьківщина розміром 6,8 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, належне Заповідачу на час складання заповіту відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК №005391, визначивши що предметом заповіту є право заповідача на земельну частку (пай).

Ухвалою суду від 13.05.2021 року залучено в якості співвідповідача до участі у справі - ОСОБА_3 .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач Казанківська селищна рада Миколаївської області явку свого представника в судове засідання не забезпечила, але надала суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про час, дату і місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши доводи представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить такого висновку.

Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст.5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі рішення Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області №342-р від 01 вересня 1997 року член КСП Батьківщина ОСОБА_5 набула право на земельну частку (пай) розміром 6,8 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Криворізької районної державної нотаріальної контори Полюхом П.Г., від 03.06.2002 року, за р. №1500, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК №0053591 (копія) (а.с.10).

02 серпня 2002 року ОСОБА_4 склав заповіт відповідно до якого на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження: Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії МК №0053591, виданий 10 вересня 1997 року Казанківською районною держадміністрацією заповів ОСОБА_2 . Вказаний заповіт посвідчений секретарем Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області Хижняк Л.А., зареєстровано в реєстрі за №22 (копія) (а.с.7, 43спадкова справа №122/2012).

01 лютого 2006 року, на підставі розпорядження Казанківської райдержадміністрації від 30 вересня 2005 року №480-р, видано ОСОБА_4 Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 6,04 га в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, серії ЯБ №822413. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010601600245, кадастровий номер земельної ділянки 4823684800:04:000:0014 (копія) (а.с.11, 71спадкова справа №122/2012).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 01.12.2011 року виконавчим комітетом Гейківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області зроблено відповідний актовий запис №39, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01 грудня 2011 року, серії НОМЕР_1 (копія) (а.с.6)

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, в тому числі, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 6,04 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, яка належала йому згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №822413 від 01 лютого 2006 року .

З копії спадкової справи за №122/2012 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , заведеної Криворізькою районною державною нотаріальною конторою вбачається, що спадщину після смерті прийняв: брат - ОСОБА_3 , подавши відповідну заяву 28.03.2012 року, у відповідності до ст.ст.1269, 1297, 1298 ЦК України, якому 16.11.2012 року видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №1-2196 та Свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №1-2199, та ОСОБА_2 , подавши відповідну заяву 18.05.2012 року, у відповідності до ст.ст.1268, 1269 ЦК України, який є спадкоємцем за заповітом (а.с.36-73).

Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на спадкове майно, а саме на земельну ділянку площею 6,04 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, кадастровий номер 4823684800:04:000:0014спадкоємцю ОСОБА_2 (позивачу) було відмовлено.Крім того, рекомендовано звернутися до відповідного суду для вирішення у судовому порядку вищезазначеного питання та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за спадкоємцем , про що нотаріусом винесено відповідну постанову від 18.11.2014 року (копія) (а.с.72спадкова справа №122/2012 ).

Із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що підставою для відмови у видачі спадкоємцю ОСОБА_2 (позивачу) свідоцтва є те, що земельна ділянка заповідана спадкоємцю ( ОСОБА_2 ) заповітом, посвідченим секретарем Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області Хижняк Л.А. 02 серпня 2002 року за реєстровим №22, належала заповідачеві - спадкодавцю ( ОСОБА_4 ) на час складання заповіту , на підставі правовстановлюючого документу - Сертифіката на право на земельну частку (пай), серії МК №0053591, виданого Казанківською районною держадміністрацією 10 вересня 1997 року, який згідно п.17 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, є недійсним на час відкриття спадщини , так як спадкодавцю ( ОСОБА_4 ) за життя було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №822413 від 01 лютого 2006 року.

Звертаючись до суду представник позивача посилався на те, що за своїм змістом розпорядження спадкодавця було спрямоване на те, щоб заповісти позивачу право на земельну частку (пай), на яку у спадкодавця на момент складання заповіту було право, підтверджене Сертифікатом на право на земельну частку (пай), серії МК №0053591 від 10 вересня 1997 року, а сам заповіт було складено некоректно.

У ст.1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцю у момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно зі ст.1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Статтею 1256 ЦК України визначено, що тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст.213 ЦК України.

Нормами ст.213 ЦК України зазначено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Потреба у тлумаченні виникає тоді, коли заповіт містить суперечливі положення, що ускладнюють його виконання. Неточне відтворення у заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту у цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини. При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

При цьому, потреба у тлумаченні виникає тоді, коли заповіт містить суперечливі положення, що ускладнюють його виконання.

Так, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ст.125 ЗК України в редакції від 31 березня 2006 року).

Відповідно до вимог ст.1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину (ст.2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ).

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю (пункт 17 розділу Х Перехідні положення ЗК України).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) (ст.3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ).

Сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) (ст.5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ).

За вимогами п.9 розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VІ Про Державний земельний кадастр до 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Таким чином, на дату відкриття спадщини, право ОСОБА_4 на частку (пай), підтверджене сертифікатом, було припинене.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 539/1594/17, провадження № 61-35958св18.

Зі змісту заповіту ОСОБА_4 чітко вбачається, що об`єктом спадкування є Сертифікат на право на земельну частку (пай), серії МК №0053591, виданий 10 вересня 1997 року Казанківською районною держадміністрацією , що в розумінні положень земельного законодавства, чинного на момент складання заповіту, є правовстановлюючим документом на реалізацію його володільцем права вимоги на відведення земельної частки в натурі,а не сама ділянка .

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 335/9398/16-ц.

Враховуючи, що текст заповіту не містить а ні суперечностей, а ні неточностей, складений зі слів заповідача, а також з урахуванням того, що при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у зміст заповіту, суд приходить до висновку, що текст заповіту ОСОБА_4 від 02 серпня 2002 року не підлягає тлумаченню, а позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

При цьому, слід зазначити, що обраний позивачем ОСОБА_2 спосіб захисту права вочевидь не співпадає з тими правами, які він намагається захистити, останній не позбавлений можливості захистити своє право на спадщину, в інший, передбачений законом спосіб.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, належить віднести на його рахунок.

Керуючись ст. ст.12, 13, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 до Казанківської селищної ради Миколаївської області та ОСОБА_3 про тлумачення заповіту, - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, віднести на його рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 22.07.2021 року.

Суддя І.П. Сябренко