Рішення

від 21.07.2021 по справі 953/15061/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/15061/20

н/п 2/953/615/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Садовського К.С.,

за участю секретаря судового засідання - Ворончук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 953/15061/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

17.09.2020 позивач ОСОБА_1 , звернувся до Київського районного суду м.Харкова із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , відповідно до якої просить зменшити розмір аліментів на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 05.12.2017 року, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частину на 1/6 частину всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.11.2013 за рішенням Київського районного суду м. Харкова шлюб позивача із ОСОБА_2 було розірвано. Від шлюбу сторони мають спільного сипа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Апеляційним судом Харківської області від 19.12.2013 по справі № 640/15982/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину було змінено та скасовано в частині стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, тобто стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 19.09.2013 і до досягнення дитиною повноліття.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05.12.2017 справа № 640/13789/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задоволено частково.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05.12.2017 розмір аліментів які стягуються змінено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/3 частини щомісячно на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

За цей час сімейний стан позивача дуже змінився, 12.12.2015 він зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 , яка після реєстрації їх шлюбу отримала прізвище ОСОБА_5 . Від цього шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 . На даний час позивач є багатодітним батьком та має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_1 працює у КП Харківський метрополітен та займає посаду машиніста, має регулярний та стабільний дохід, вся родина та діти знаходяться на його утриманні, в зв`язку з коронавірусом на роботі вони повинні були брати відпустки за свій рахунок та перебувати вдома, що призвело до скрутного матеріального становища, та всім його дітям потрібна матеріальна допомога з батьківського боку.

Відповідно до рішення Київського районного суду м. Харкова від 05.12.2017 сума утриманих аліментних відрахувань у середньому виходить 4000 грн., що для позивача, як багатодітного батька, велика сума, хоча згідно з прожитковим мінімумом для дітей повинен становити від 1859 гривень до 2318 гривень залежно від вікової категорії. Заробітна плата яку він отримує є стабільною, але недостатньою і дозволяє зменшити виконання рішення із частини від заробітку доходу батька.

Зважаючи на вищевикладене вважає, що за рішенням суду повинно бути зменшено розмір аліментів до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Вказує, що при стягненні з нього аліментів у розмірі 1/4 доходів від його заробітної плати в середньому у сумі 4000 грн. виходить, що він самостійно забезпечує спільного з відповідачем сина, що суперечить законодавству, а саме обов`язку обох батьків утримувати свою дитину, тому доцільним буде стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини від усіх доходів позивача.

На підставі викладеного позивач звернулась до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2020 справу було передано для розгляду судді Садовському К.С.

Ухвалою суду від 05.10.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

23.10.2020 ОСОБА_9 подано до канцелярії суду заяву про усунення недоліків позовної заяви із позовною заявою в новій редакції.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Ухвалою суду від 02.11.2020 позовну заву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, розпочато підготовче провадження.

Відповідно до ч.1,2 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

При відкритті провадження у справі судом було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Копію ухвали про відкриття провадження від 02.11.2020 відповідач ОСОБА_2 отримала особисто 27.11.2020.

У судовому засіданні, призначеному на 21.12.2020 представником відповідача - адвокатом Хоміч А.А. подано відзив на позовну заяву та заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву.

Протокольною ухвалою суду від 21.12.2020 клопотання представника відповідача задоволено, прийнято відзив на позовну заяву.

Відповідно до вказаного відзиву, ОСОБА_2 не погоджується із позовними вимогами ОСОБА_1 , просить у задоволенні позову відмовити з підстав необґрунтованості на недоведеності.

21.01.2021 позивачем ОСОБА_1 подано до канцелярії суду відповідь на відзив.

22.02.2021 представником відповідача подано до канцелярії суду заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 22.02.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ст.209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, до канцелярії суду подав заяву про проведення судового розгляду справи без його участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, до канцелярії суду подала заяву, відповідно до змісту якої відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 визнала в повному обсязі, тому просить розглянути справу без її уасті та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце даного судового засідання, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, суд вважає можливим провести судовий розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Пунктом 1 частини 2 статті 49 ЦПК України визначено, зокрема, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог).

Враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, сторони розуміють наслідки відповідних процесуальних дій, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вивчивши подані сторонами заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням визнання позову відповідачем, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_3 , про що в Книзі реєстрації народжень 18.08.2010 зроблено відповідний актовий запис за №3847 у відділі реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову Харківського міського управління юстиції, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 05.11.2013 по справі №640/10875/13-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено, розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 18.11.2013 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину в твердій грошовій сумі задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. шомісячно, починаючи з 19.09.2013 і до досягнення ним повноліття.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 19.12.2013 у справі №640/15985/13-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 18.11.2013 по справі за позово ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину в тверді грошовій сумі, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, змінено рішення Київського районного суду м.Харкова від 18.11.2013, скасувавши його в частині стягнення аліментів в твердій грошовій сумі.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 19.09.2013 і до досягнення дитиною повноліття.

Заочним рішенням Київського районного суду м.Харкова від 05.12.2017 по справі №640/13789/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, позовні вимоги ОСОБА_1 , задоволено частково, змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/3 частини щомісячно на ј частину всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до довідки від 25.01.2021 №ПФ000000093, виданої ТОВ НоваПей про те, що ОСОБА_2 працює у ТОВ НоваПей з 02.04.2020 та займає посаду старшого касира, її дохід за період з 01.07.2020 по 31.12.2020 склав 80 093,24 грн.

Відповідно до довідки, виданої КП Харківський метрополітен 07.09.2020 за №27/221, ОСОБА_1 , який працює в КП Харківський метрополітен та займає посаду машиніста електропоїзда, за період з лютого по липень 2020 року включно нараховано заробітної плати 89 323,04 грн., з них утримано аліментів 17 967,60 грн.

Відповідно до ч.2, 3 ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р. та яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава зобов`язана забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно ст..6 вказаної Конвенції кожна дитина має невід`ємне право на життя. Держава забезпечує у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р. та яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ст..180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі Хант проти України зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Олсон проти Швеції (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Крім того, стаття 8 Закону України Про охорону дитинства визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 181 Сімейного Кодексу України у разі відсутності домовленості між сторонами щодо обрання способу виконання обов`язку утримувати дитину, питання щодо стягнення аліментів і визначення їх розміру вирішується судом.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , відповідно до якого, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 179 ЦПК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на імя якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідноі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до частини 1 статті 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.

Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий визначено законом. Визначаючи розмір аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначено законом (частина друга статті 182 СК України).

Разом з тим, враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Згідно вимог статті 192 СК України розмір аліментів може бути змінений за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника чи одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, судовим розглядом встановлено, що 12 грудня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб, про що 12.12.2015 складено відповідний актовий запис №1847 у Московському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_8 народилась ОСОБА_7 , про що 29.06.2017 складено відповідний актовий запис №1780 у Харківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_9 народився ОСОБА_6 , про що 08.10.2019 складено відповідний актовий запис №4688 у Харківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .

Батьками дитини є ОСОБА_11 та ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є багатодітними батьками, що підтверджується посвідченням НОМЕР_5 .

На утриманні ОСОБА_1 , перебуває дитина, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір`ю якого є ОСОБА_12 .

ОСОБА_1 станом на 24.05.2021 мав заборгованість перед АТ А-Банк за договором в розмірі 8342,50 грн.

Позивачем також надано до суду в якості доказів медичну документацію особи, яка не стороною у справі та у суду відсутній дозвіл на розголошення даних, що містяться у них.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що після ухвалення первісного рішення про стягнення з нього аліментів на користь відповідача, у нього змінився сімейний стан, він одружився та має на утриманні трьох дітей.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем обгрунтовано суттєву зміну сімейного та матеріального стану платника аліментів, в порівнянні з його матеріальним становищем на момент ухвалення рішення про стягнення з нього на користь відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття, що відповідно до положень ст. 192 СК України є підставою для зменшення розміру аліментів.

Зменшення розміру аліментів з 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття до 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття, на думку суду, є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав неповнолітніх дітей.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про наявність підстав для зміни розміру аліментів, які стягуються за рішенням Київського районного суду м.Харкова від 05.12.2017 у справі №640/13789/17 в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття та зменшує розмір стягуваних аліментів до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною, ОСОБА_3 ,, ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття.

Як роз`яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів у новому розмірі аліменти у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. 51, 129 Конституції України, ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 158, 174, 211, 263-265, 268, 272, 273-274 ЦПК України, ст. 141, 150, 179, 180-182, 184, 191 СК України, ст.3, 6, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2017 року по справі №640/13789/17 з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ј частини на 1/6 частину 1/6 всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2021.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ..

Повне судове рішення складено та підписано 21 липня 2021 року.

Суддя К.С. Садовський