Ухвала

від 22.07.2021 по справі 300/2355/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

"22" липня 2021 р. справа № 300/2355/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Боршовського Т.І., розглянувши в письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі та скасування запису в поземельній книзі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просив суд: визнати незаконними дії державного кадастрового реєстратора щодо здійснення ним державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража, площею 0,0084 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:08:001:0214; скасувати запис про земельну ділянку для будівництва індивідуального гаража, площею 0,0084 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:08:001:0214, у поземельній книзі та закрити поземельну книгу № 2610100000:08:001:0214.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зареєстрована за ОСОБА_2 земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:08:001:0214 незаконно накладається на земельну ділянку, на яку позивачем за рішенням Івано-Франківської міської ради від 08.11.2019 за № 300-32, розроблено проект відведення земельної ділянки. Так, ОСОБА_1 неодноразово звертався до державних кадастрових реєстраторів відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку площею 0,0097 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , однак державні реєстратори прийняли рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру. Так, згідно рішення № РВ-2601074022020 від 27.05.2020 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв`язку з розташуванням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки, рекомендовано усунути перетин ділянки з ділянкою з кадастровим номером 2610100000:08:001:0214, площа співпадає на 25,8929 відсотків. Позивач вказав на те, що під час подання документів ОСОБА_2 для отримання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва індивідуальних гаражів на дві земельні ділянки площами 0,0084 за адресою: АДРЕСА_1 , та присвоєння кадастрового номеру допущено порушення вимог чинного законодавства, що спричинило до накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:001:0214 на земельну ділянку, на яку позивачем за рішенням Івано-Франківської міської ради від 08.11.2019 за № 300-32, розроблено проект відведення земельної ділянки

Ухвалою від 05.10.2020 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та залучив до участі в справі як третю особу, яка не заявляю самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 .

Також ухвалою від 05.10.2020 суд витребував у Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області належним чином засвідчені копії: проекту відведення земельної ділянки для будівництва гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0084 га, кадастровий номер 2610100000:08:001:0214, що розроблявся на замовлення ОСОБА_2 ; викопіювання з Національної кадастрової системи, яке було долучено до проекту відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:001:0214 при подачі його на висновок в Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

23.10.2020 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов лист Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 22.10.2020 № 9-9-0.6-6099/0/2-20 згідно якого повідомлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:08:001:0214 не зареєстрована в Державному земельному кадастрі за ОСОБА_2 . З огляду на те, що власник земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:001:0214 не є учасником справи № 300/2355/20 відповідач не має правових підстав для надання суду вказаних документів.

23.10.2020 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 23.10.2020 № 9-9-0.6-6105/0/2-20 на позовну заяву. Згідно вказаного відзиву представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до державних кадастрових реєстраторів відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку площею 0,0097 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , однак через різні недоліки в поданих документах та накладення частини земельної ділянки на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:08:001:0214 позивачу відмовлено у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про таку земельну ділянку. Щодо позовних вимог про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража, площею 0,0084 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:08:001:0214, то представник відповідача повідомив суд, що за результатом розгляду поданих ОСОБА_2 документів, державним кадастровим реєстратором відділу в м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки, шляхом відкриття на неї Поземельної книги та сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2610569592020 від 17.07.2020. Таким чином, представник відповідача вважає, що державний кадастровий реєстратор здійснив державну реєстрацію земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,0084 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:08:001:0213 відповідно до вимог чинного законодавства. Рішенням Івано-Франківської міської ради від 19.06.2020 № 197-41 скасовано пункт 3 додатку 3 до рішення Івано-Франківської міської ради від 18.12.2019 № 403-43 про надання дозволу ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,0084 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Представник відповідача зазначив, що відсутній механізм виконання процедури скасування реєстрації земельних ділянок. При цьому, представник відповідача звернув увагу на необхідність залучення як співвідповідача державного кадастрового реєстратора відділу в м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Джоголи Р.В., який є суб`єктом владних повноважень та самостійно приймає рішення про внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Ухвалою від 20.11.2020 суд повторно витребував в Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області належним чином засвідчені копії: проекту відведення земельної ділянки для будівництва гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0084 га, кадастровий номер 2610100000:08:001:0214; викопіювання з Національної кадастрової системи, яке було долучено до проекту відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:001:0214 при подачі його на висновок в Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

01.12.2020 та додатково 02.12.2020 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов лист Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 01.12.2020 № 9-9-0.6-7025/0/2-20 згідно якого повідомлено, що земельна ділянка площею 0,0084 га, кадастровий номер 2610100000:08:001:0214, зареєстрована в Державному земельному кадастрі 26.05.2020 на підставі звернення ОСОБА_4 від 26.05.2020 № ЗВ-9704685792020 та долученого Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва індивідуальних гаражів за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 21.12.2020 суд залучив ОСОБА_3 до участі в справі № 300/2355/20 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

22.12.2020 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла уточнена позовна заява представника позивача від 22.12.2020, згідно якої представник позивача просила суд: визнати незаконними дії державного кадастрового реєстратора щодо здійснення ним державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража, площею 0,0084 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:08:001:0214; скасувати запис про земельну ділянку для будівництва індивідуального гаража, площею 0,0084 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:08:001:0214 у поземельній книзі та закрити поземельну книгу № 2610100000:08:001:0214.

Розглянувши заяву представника позивача від 22.12.2020 про уточнення позовних вимог, суд вказує на таке.

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження

При цьому, встановлення строків звернення до суду з відповідними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, ухвалою суду від 05.10.2020 відкрито провадження в цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи в порядку, визначеною статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, процесуальні дії, в тому числі зміна предмету або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог шляхом подання письмової заяви, можуть вчинятися протягом тридцяти днів після відкриття провадження у цій справі.

В даному випадку, заява від 22.12.2020 про уточнення позовних вимог надійшла до суду 22.12.2020, тобто після закінчення тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому, відповідно до частини 7 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

Суд встановив, що одночасно із заявою від 22.12.2020 про уточнення позовних вимог представник позивача не надала суду будь-яких доказів направлення копії такої заяви відповідачу та третій особі.

За таких обставин, суд не приймає до розгляду та повертає представнику позивача заяву від 22.12.2020 про уточнення позовних вимог.

03.02.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 від 02.02.2021. Так, представник третьої особи зазначив, що відповідно до пункту 2 додатку 3 рішення Івано-Франківської міської ради № 403-34 від 18.12.2019 ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів орієнтовною площею 0,0084 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 26.05.2020 відділом у м.Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області зареєстровано земельну ділянку 0,0084 га, кадастровий номер 2610100000:08:001:0214, цільове призначення 02.05 для будівництва індивідуальних гаражів. Таким чином, ОСОБА_3 належним чином реалізував рішення Івано-Франківської міської ради № 403-34 від 18.12.2019. ОСОБА_3 звернувся 03.06.2020 в ЦНАП м.Івано-Франківська для отримання рішення про передачу у власність земельної ділянки, однак не отримав такого рішення у зв`язку з наявністю рішення Івано-Франківської міської ради від 19.06.2020 № 197-41, пунктом 16 якого скасовано пункт 2 додатку 3 рішення Івано-Франківської міської ради № 403-34 від 18.12.2019. В свою чергу, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 в справі № 300/1773/20, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано пункт 16 рішення Івано-Франківської міської ради від 19.06.2020 № 197-41, що підтверджує факт правомірного отримання ОСОБА_3 у передбачений законом спосіб дозволу на розроблення проекту землеустрою. При цьому, представник третьої особи зазначив, що підставою для відмови заявнику у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не може бути надання раніше аналогічного дозволу іншому заявнику - ОСОБА_1 . Так, ОСОБА_3 та позивач мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування на ділянку. Окрім цього, станом на момент реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки за ОСОБА_3 вона межувала із земельною ділянкою комунальної власності, а не перетиналася з земельною ділянкою ОСОБА_1 , оскільки він не виготовив належний проект відведення і така земельна ділянка не була сформована та зареєстрована у встановленому законодавством порядку. Вказує на те, що заявою від 22.12.2020 про подання уточненого позову, позивач змінює одночасно предмет та підставу позову, оскільки позивач фактично визнав, що позов заявлено неправильно, оскільки позивач помилково вважав, що позов стосується земельної ділянки зареєстрованої за ОСОБА_2 . За вказаних обставин, представник третьої особи просив суд відмовити в задоволенні позову.

07.06.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 від 07.06.2021 про закриття провадження у справі. Вказана заява мотивована тим, що предметом спору є земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:08:001:0214, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.06.2021. З огляду на те, що спір в цій справі стосується майнових прав ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку 2610100000:08:001:0214, а тому такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Вирішуючи питання про юрисдикцію розгляду цього спору, суд звертає увагу на правові висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду:

- «… критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України в наведеній вище редакції визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. […]

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення […], не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

[…] Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис» (постанова по справі № 823/2042/16 від 04.09.2018) ;

- … в разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після своєї реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися не в порядку адміністративної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право […] Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спірні правовідносини стосуються набутого права власності на земельні ділянки, що потребує встановлення судом обставин правомірності його набуття та виходить за межі компетенції адміністративних судів, а тому підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства (постанова від 03.10.2018 року у справі № 357/14358/15-а (К/9901/13506/18) (провадження № 11-766апп18) ;

- наявність права власності, інших речових прав третіх осіб на земельні ділянки, стосовно яких позивачем заявлені вимоги до суб`єктів владних повноважень щодо незаконності їх дій чи бездіяльності, унеможливлює розгляд справи як публічно правового спору судами адміністративної юрисдикції (постанови від 21.03.2018 у справі № 809/1946/15 (провадження № 11-95апп18), № 184/2470/13-а (провадження № 11-154апп18) .

Аналіз практики Великої Палати Верховного Суду з питань юрисдикції дозволяє зробити висновок, що відповідачем у справі має бути саме та особа, з якою дійсно існує юридичний спір (державний реєстратор не претендує на майно, з приводу якого він вчиняє реєстраційні дії за заявою певної особи; саме ця особа, заявник, готує і подає для здійснення реєстраційної дії відповідний пакет документів). Очевидно, що Велика Палата Верховного Суду при визначенні юрисдикції суду прагне запобігти ситуаціям штучного створення преюдиції чи ситуаціям, коли для вирішення одного спору потрібно ініціювати два і більше процесів у судах різних юрисдикцій. Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту (який часто зумовлений обмеженнями, що діють у певній юрисдикції) є неефективним.

Судом встановлено, що згідно з рішенням Івано-Франківської міської ради від 08.11.2019 № 300-32 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,0097 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 65-66).

Позивачу неодноразово рішеннями державного кадастрового реєстратора (від 13.03.2020, від 02.04.2020, від 24.04.2020, від 12.05.2020, від 27.05.2020) відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Позивач не оскаржував ні в адміністративному, ні в судовому порядку вказані рішення суб`єкта владних повноважень, які прийняті безпосередньо щодо нього. Натомість цим позовом оспорює рішення щодо реєстрації суміжної земельної ділянки за третьою особою.

Відповідно до пункту 2 додатку 3 рішення Івано-Франківської міської ради № 403-34 від 18.12.2019 ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів орієнтовною площею 0,0084 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

26.05.2020 відділом у м.Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області зареєстровано за заявою ОСОБА_3 земельну ділянку 0,0084 га, кадастровий номер 2610100000:08:001:0214, цільове призначення: 02.05, для будівництва індивідуальних гаражів.

Пунктом 16 рішення Івано-Франківської міської ради від 19.06.2020 № 197-41 скасовано пункт 2 додатку 3 рішення Івано-Франківської міської ради № 403-34 від 18.12.2019, яким надано ОСОБА_3 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів орієнтовною площею 0,0084 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 в справі № 300/1773/20, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано пункт 16 рішення Івано-Франківської міської ради від 19.06.2020 № 197-41.

03.06.2021 проведено державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 0,0084 га, кадастровий номер 2610100000:08:001:0214, на підставі рішення Івано-Франківської міської ради від 29.04.2021 № 185-8, власник ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.06.2021.

ОСОБА_1 , звернувшись з цим позовом до суду, в позовній заяві вважає, що оскарженими діями та рішенням відповідача порушено його очікуване право на оформлення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража, площею 0,0097 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в реєстрації якої в Державному земельному кадастрі позивачу відмовлено у зв`язку з накладенням її частини з частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:001:0214, яка зареєстрована за ОСОБА_2 .

Натомість як встановлено судом вище, земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:08:001:0214 зареєстрована за ОСОБА_3 .

Застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду в контексті спірних правовідносин, суд враховує, що фактично у цій справі ставиться питання щодо вирішення приватно-правового спору щодо земельної ділянки площею 0,0084 га, кадастровий номер 2610100000:08:001:0214, і як вважає позивач, частина якої входить до складу земельної ділянки площею 0,0097 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та згідно з рішенням Івано-Франківської міської ради від 08.11.2019 № 300-32 на яку ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що фактично у цій справі розглядається спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , щодо речових прав на частину земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:08:001:0214. Таким чином, цей спір є цивільно-правовим та з огляду на суб`єктний склад учасників спору підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 300/2355/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі та скасування запису в поземельній книзі.

Щодо розподілу судових витрат, то суд звертає увагу на таке.

Частиною 6 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Відповідно до частини 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Сторонами не подано доказів понесення судових витрат у справі, окрім сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви згідно квитанції № 0.0.1835790682.1 від 15.09.2020 року в розмірі 1681,60 грн.

Таким чином, в суду відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі на час постановлення цієї ухвали.

Щодо повернення судового збору за подання позовної заяви, то вказане питання, з огляду на зазначену вище норму закону, може бути вирішено судом лише за клопотанням особи, яка його сплатила. Таке клопотання позивачем не подано. Однак суд вважає за доцільне роз`яснити позивачу, що він не позбавлений права подати таке клопотання після отримання ухвали про закриття провадження у справі.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 238, частиною 2 статті 238, статтями 256, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі та скасування запису в поземельній книзі.

2. Роз`яснити позивачу, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

3. Повідомити позивача, що повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання суддею. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.